Рішення

від 28.08.2022 по справі 904/879/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2022м. ДніпроСправа № 904/879/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Бекіної О.О.

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Костя Широцького, буд. 24, ідентифікаційний код 03338649)

до Приватного підприємства "Промгазкомплект" (49101, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 36, ідентифікаційний код 35862935)

про стягнення 810 926,75 грн. збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних та 810 926,75 грн. 20% штрафу

Представники:

Від позивача: Кондратенко Д.А., довіреність, адвокат

Від відповідача: Гордієнко С.І., довіреність, адвокат

Від відповідача: Діденко Р.А., довіреність, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №210007-Ск-2596-0322 від 25.03.2022 про стягнення з Приватного підприємства "Промгазкомплект" заборгованості на загальну суму 1 621 853,50 грн., з яких:

- 810 926,75 грн. збитки, завдані внаслідок порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних;

- 810 926,75 грн. 20% штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів постачання щодо вчасної реєстрації податкових накладних внаслідок чого порушені права позивача на відшкодування податкового кредиту за результатами здійсненої купівлі товару, тобто, відповідач позбавив позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, та скористатись правом на зменшення податного зобов`язання, на загальну суму 810 926,75 грн., з яких:

- за договором поставки №13AVI20429-18 від 27.11.2018 завдано збитків на суму 334 975,42 грн.;

- за договором поставки №13AVI20359-18 від 28.11.2018 завдано збитків на суму 4 545,00 грн.;

- за договором поставки №13AVI-20949-18 від 04.12.2018 завдано збитків на суму 56 575,00 грн.;

- за договором поставки №13AVI-21554-18 від 21.12.2018 завдано збитків на суму 174 604,58 грн.;

- за договором поставки №13А210-4228-19 від 31.05.2019 завдано збитків на суму 190 079,25 грн.;

- за договором поставки №13A210-5710-19 від 15.07.2019 завдано збитків на суму 50 147,50 грн.

Також на підставі п.8.6 договорів постачання позивачем нараховані штраф у розмірі 20% від суми операцій, по яким покупець втратив право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, на загальну суму 810 926,75 грн., з яких:

- за договором поставки №13AVI20429-18 від 27.11.2018 у сумі 334 975,42 грн.;

- за договором поставки №13AVI20359-18 від 28.11.2018 у сумі 4 545,00 грн.;

- за договором поставки №13AVI-20949-18 від 04.12.2018 у сумі 56 575,00 грн.;

- за договором поставки №13AVI-21554-18 від 21.12.2018 у сумі 174 604,58 грн.;

- за договором поставки №13А210-4228-19 від 31.05.2019 у сумі 190 079,25 грн.;

- за договором поставки №13A210-5710-19 від 15.07.2019 у сумі 50 147,50 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/879/22, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 11.05.2022 о 16:30год.

До суду 05.05.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву яким просить суд вважати своєчасним строк подання відзиву, під час розгляду справи врахувати висновки Верховного Суду, на які посилається відповідач, визнати долучені позивачем копії заяв до контролюючого органу, а саме ГУ ДПС у Вінницькій області (додатки 4 та 5 до позову), а також копію звернення до ДПС України №21001.2.2-СП-5031-0919 та податкової консультації ДПС України від 31.10.2019 №1125/6/99-00-07-0302-15/10к (додатки 46 та 47 до позову) неналежними письмовими доказами по справі.

Також відповідач просить суд у разі, якщо суд при розгляді справи прийде до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню (навіть частковому), то лише у даному випадку - застосувати позовну давність до наступних вимог, а саме: 1) стягнення з відповідача збитків, які завдані внаслідок порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних та/або 2) стягнення з відповідача 20% штрафу за неналежне виконання умов договорів та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач зазначає, що на виконання умов договорів відповідач здійснював поставку обладнання позивачу підставі 50% передоплати, та остаточному розрахунку за поставлене обладнання на протязі 10 днів після підписання видаткових накладних. Позивач, в обґрунтування подання позову, стверджує, що відповідачем нібито було порушено вимоги п. 8.6. договору, втім у позивача відсутні будь-які правові підстави для застосування вказаних умов п. 8.6. договору, позивач не долучив до позову жодного належного письмового доказу, з якого б вбачалося, що відповідач (як постачальник) дійсно допустив хоча б одне порушення його умов , внаслідок чого позивач втратив право на податковий кредит. Також, на суму коштів, що надходили від позивача на поточний рахунок відповідача, як попередня оплата (аванс) по договорам, останнім своєчасно складалась податкова накладна за правилом першої події. Відповідач, вважає що ним складалися та реєструвалися в ЄРПН всі без винятку податкові накладні по договору, а також відображалися у податкових деклараціях, за що було сплачено ПДВ у встановлений Податковим кодексом строк.

Щодо стягнення суми збитків, відповідач також вважає такі вимоги безпідставними, оскільки, з боку відповідача не було порушено будь-яких норм законодавства при формуванні та реєстрації податкових накладних.

Щодо застосування позовної давності відповідач зазначає, що незважаючи на обізнаність позивача з датою здійснення відповідачем у період з 27.11.2018 по 23.10.2019 реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а отже і з датою нібито порушеного свого права, останній повинен був звернутися до суду за захистом свого порушеного права (в частині стягнення з відповідача збитків) в межах 3 (трьох) річного строку позовної давності, тобто:

- до 07.12.2021 Податкова накладна №13 від 06.12.2018 (ПДВ 20%-166 033,75грн.);

- до 07.12.2021 Податкова накладна№12 від 06.12.2018 (ПДВ 20%-168 941,67грн.);

- до 12.01.2022 Податкова накладна№10 від 11.01.2019 (ПДВ 20%- 3 960,00грн.);

- до 17.01.2022 Податкова накладна№18 від 16.01.2019 (ПДВ 20%- 4 400,00грн.);

- до 20.03.2022 Податкова накладна № 22 від 19.03.2019 (ПДВ 20%- 22 425,00грн.);

- до 29.03.2022 Податкова накладна № 44 від 28.03.2019 (ПДВ 20%- 34 150,00грн.). Однак всупереч вимогам закону, позивач звернувся до суду з відповідним позовом лише 31.03.2022 тобто після спливу трирічного терміну з моменту реєстрації в ЄРПН вищевказаних податкових накладних, що вже є однією з підстав для відмови у позові в і частині щодо стягнення з відповідача збитків.

У підготовчому засіданні 11.05.2022 оголошувалась перерва на 14.06.2022 о 15:00 год.

До суду 23.05.2022 надійшла відповідь позивача на відзив в якій наголосив на задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем здійснено всі необхідні дії щодо отримання права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а відповідачем в порушення вимог податкового законодавства не здійснено належне оформлення та реєстрацію податкових накладних, то доведеним є: протиправна поведінка відповідача, яка проявляється у неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина відповідача.

Також, не погоджується з позицією відповідача, щодо застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до п. 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, просить суд понови строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву.

До 27.05.2022 відповідач подані заперечення на відповідь на відзив в яких зазначає, що повна відповідність податкових накладних вимогам чинного законодавства беззаперечно та достеменно підтверджується наступними письмовими доказами, які долучені відповідачем до матеріалів справи, а саме:

- листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.04.2022 за вих. № 87/ЗПІ/04-36-07-04-07;

- а також листом ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2022 за вих. № 23/ЗПІ/20-32-18-05-09 та листами ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.05.2020 №4730/7/04-36-05-05 і від 01.07.2020 №6024/7/04-36-05-05-12.

Відповідач звертає увагу суду на той факт, що лист ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2022 за вих. № 23/ЗПІ/20-32-18-05-09, а також листи ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.05.2020 №4730/7/04-36-05-05 та від 01.07.2020 №6024/7/04-36-05-05-12, були отриманні відповідачем вже після подання до суду відзиву, а отже відповідач не мав об`єктивної можливості раніше долучити означені листи до матеріалів справи, у т.ч. і під час подання відзиву.

У підготовчому засіданні 14.06.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче на 18.07.2022 о 15:30год.

У підготовчому засіданні 18.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 29.08.2022 о 12:30 год.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Законом України № 2212-IX від 21.04.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 341/2022 від 17 травня 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22 травня 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до частини 1 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя, навіть в умовах воєнного стану.

Так, розпорядженням голови Господарського суду Дніпропетровської області № 34 від 28.03.2022 "Про роботу суду в умовах воєнного стану" відповідно до ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку із запровадженням 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ та рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9, з метою недопущення випадків загрози житло, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, встановлено в Господарському суді Дніпропетровської області особливий режим роботи суду.

З метою дотримання правил безпеки в період воєнного стану з урахуванням положень чинного законодавства з 28.03.2022 розгляд справ Господарським судом Дніпропетровської області в судових засіданнях здійснюватиметься в таких випадках:

- за наявності заяв усіх учасників процесу про можливість забезпечення участі представників у судовому засіданні;

- письмової згоди від усіх учасників судового провадження про розгляд справи без їх участі;

- за наявності заяв від усіх учасників процесу про розгляд справ в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою будь яких технічних засобів, зокрема, власних.

Суд з метою належного виконання свого процесуального обов`язку щодо розгляду справи по суті, керується п.10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, що кореспондується із ст. 129 Конституції України, за якою однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 29.08.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (далі - позивач, покупець) та Приватним підприємством "Промгазкомплект" (далі - відповідач, постачальник) протягом 2018-2019 років укладені наступні договори поставки:

1) №13AVI20429-18 від 27.11.2018;

2) №13AVI20359-18 від 28.11.2018;

3) №13AVI-20949-18 від 04.12.2018;

4) №13AVI-21554-18 від 21.12.2018;

5) №13А210-4228-19 від 31.05.2019;

6) №13A210-5710-19 від 15.07.2019.

За умовами вещезазначених договорів а саме пунктів 1.1 та 1.2 які є ідентичними постачальник зобов`язався передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у господарській діяльності, а також покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього визначену у відповідності до умов договору суму коштів. Найменування (асортимент) товару, кількість та вимоги щодо комплектності товару, який підлягає доставці за договором, визначаються Специфікацією (Додаток №1 до договору).

Відповідно до п. 2.1 договорів загальна вартість товару за укладеними договорами встановлюється із урахуванням ПДВ, а вартість кожної окремої одиниці товару визначається у Специфікації.

Згідно з п. 2.3 договорів покупець здійснює попередню оплату кожної партії товару у розмірі 50% від вартості відповідної партії товару протягом 5 днів з дати отримання рахунку-фактури, решту 50% від вартості партії товару покупець перераховує на банківський рахунок продавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня одержання відповідної партії товару покупцем.

1) За договором №13AVI20429-18 від 27.11.2018 відповідно до п. 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.04.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного строку, визначеного у п. 6.1 договору. Загальна вартість товару за договором поставки №13AVI20429-18 від 27.11.2018 становила 3 349 754,17 грн. та сума ПДВ - 669 950,83 грн. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у Специфікації.

На виконання умов договору поставки №13AVI20429-18 від 27.11.2018 позивачем 30.11.2018 сплачено на рахунок відповідача суму у розмірі 1 674 877,08 грн. та сума ПДВ - 334 975,42 грн., що разом становили авансовий платіж (50 відсотків), що підтверджується платіжним дорученням №10025 від 30.11.2018 року.

Позивач стверджує, що відповідачем не була сформована податкова накладна на суму 1 674 877,08 грн. сума ПДВ - 334 975,42 грн. В результаті бездіяльності відповідача, яка полягає у ненадані податкової накладної, позивача було позбавлено права включити суму ПДВ - 334 975,42 грн. до складу податкового кредиту, та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, а отже завдано збитків на суму 334 975,42 грн.;

2) За договором №13AVI20359-18 від 28.11.2018 відповідно до п. 9.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє 31.12.2018, а в частині виконання гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного строку, визначеного у п. 5. договору. Загальна вартість товару за договором поставки №13AVI20359-18 від 28.11.2018 становила 45 450,00 грн. та сума ПДВ - 9 090,00 грн. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у Специфікації.

На виконання умов договору поставки №13AVI20359-18 від 28.11.2018 позивачем 07.12.2018 сплачено на рахунок відповідача суму у розмірі 45 450,00 грн. та суму ПДВ - 9 090,00 грн., що разом становили авансовий платіж (50 відсотків).

Позивач стверджує, що 07.12.2018 відповідачем була сформована податкова накладна №17 з загальну суму 22 725, 00 грн. вартість товару та 4 545,00 сума ПДВ. У відповідності до видаткових накладних № 207 від 26.12.2018, № 10 від 11.01.2019, № 20 від 16.01.2019, відповідач поставив позивачу товар на суму - 45 450,00 грн., сума ПДВ - 9 090,00 грн. З боку відповідача не була сформована податкова накладна згідно видаткової №207 від 26.12.2018 на суму 2 650, 00 грн. сума ПДВ - 530,00 грн. та податкова накладна до видаткової №20 від 16.01.2018 на суму 20 900,00 грн. сума ПДВ 4 180,00 грн. та розрахунок коригування до видаткової накладної № 207 від 26 грудня 2018 року сума - 825,00 грн. сума ПДВ -165,00 грн. Загальна сума 22 725,00 грн. суму ПДВ - 4 545,00 грн. В результаті бездіяльності відповідача, яка полягає у ненадані податкової накладної та розрахунку корегування позивача було позбавлено права включити суму ПДВ - 4 545,00 грн. до складу податкового кредиту та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, а отже збитків на суму 4 545,00 грн.

3) За договором №13AVI-20949-18 від 04.12.2018 відповідно до п. 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 28.02.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного строку, визначеного у п. 6.1 договору. Загальна вартість товару за договором поставки №13AVI-20949-18 від 04.12.2018 становила 565 750,00 грн. та сума ПДВ - 113 150,00 грн. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у Специфікації.

На виконання умов договору поставки №13AVI-20949-18 від 04.12.2018 позивачем 10.12.2018 було сплачено на рахунок відповідача суму у розмірі 282 875,00 грн. та суму ПДВ - 56 575,00 грн., що разом становили авансовий платіж (50 відсотків).

Позивач стверджує, що 10.12.2018 відповідачем була сформована податкова накладна №21 на суму 282 875,00 грн. та 56 575,00 грн. сума ПДВ. У відповідності до видаткових накладних № 73 від 19.03.2019, № 89 від 28.03.2019 відповідач поставив позивачу товар на суму 565 750,00 грн. включаючи ПДВ - 113 575,00 грн. Відповідач на дату фактичного відвантаження товару мав сформувати податкові накладні на різницю між фактично кількістю вартістю поставлених товарів та кількістю вартістю поставлених товарів згідно видаткових накладних №73 від 19.03.2019 та № 89 від 28.03.2019 яка відображена у податковій накладній, складеній на час отримання часткової попередньої оплати (авансу) за товар, однак цього відповідачем зроблено не було. В результаті бездіяльності відповідача, позивача було позбавлено права включити суму ПДВ - 56 575,00 грн. до складу податкового кредиту, та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, а отже завдано збитків на суму 56 575,00 грн.

4) За договором №13AVI-21554-18 від 21.12.2018 відповідно до п.10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного строку, визначеного у п. 6.1 договору. Загальна вартість товару за договором поставки №13AVI-21554-18 від 21.12.2018 становила 2 899 093,33 грн. та суму ПДВ - 579 818,67 грн. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у Специфікації.

На виконання умов договору поставки №13AVI-21554-18 від 21.12.2018 позивачем 28.12.2018 було сплачено на рахунок відповідача суму у розмірі 1 449 546,67 грн. - та суму ПДВ - 289 909,33 грн., що разом становили авансовий платіж (50 відсотків).

Позивач стверджує, що 28.12.2018 відповідачем була сформована податкова накладна №75 на загальну суму 1 449 546,67 грн. вартість товару та 289 909,33 грн. сума ПДВ. У відповідності до видаткових накладних №103 від 15.04.2019, №112 від 19.04.2019, №000001798 від 30.05.2019 відповідач поставив позивачу товар на суму 985 672,50 грн. та суму ПДВ - 197 134,50 грн. Однак, після відвантаження товару відповідач не склав податкову накладну на суму 79 687,50 грн. (ціна товару) в т.ч. 15 937, 50 грн. - (ПДВ), у відповідності до видаткової накладної №103 від 15.04.2019, а також на суму 292 148,75 грн. (ціна товару) та 58 429,75 грн. - (ПДВ) до видаткової накладної №112 від 19.04.2019, та на суму 121 000,00 грн. (ціна товару) та 24 200,00 грн. - (ПДВ) до видаткової накладної №000001798 від 30.05.2019. Позивачем 26.04.2019 було сплачено авансовий платіж на рахунок відповідача суму у розмірі 159 375,00 та суму ПДВ 31 875,00 грн. та зареєстрована податкова накладна №48 від 26.04.20219 на загальну суму авансу - 191 250,00 грн. та 29.05.2019 авансовий платіж в сумі 350 578,50 грн. в т.ч. ПДВ 58 429,75 грн. та зареєстрована податкова накладна №55 від 29.05.2019, після чого 03.06.2019 було відвантаження товару згідно видаткової накладної №164 від 03.06.2019 та мала бути зареєстрована податкова накладна на суму 262 811,67 грн. та сума ПДВ 52 562,33 грн., та розрахунок коригування до податкової накладної № 75 від 28.12.2018 у зв`язку зі зміною ціни на дату отримання товару, чого зроблено відповідачем не було. 11.06.2019 позивачем був зроблений платіж на суму 932 202,50 грн. в т.ч. сума ПДВ - 155 367,08 грн. (платіжне доручення №4606 від 10.06.2019). Та відповідачем мала бути зареєстрована податкова накладна на суму 117 375,00 грн. та суму ПДВ 23 475, 00 грн. В результаті бездіяльності відповідача, позивача було позбавлено права включити суму ПДВ - 174 604,58 грн. до складу податкового кредиту, та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, а отже завдано збитків на суму 174 604,58 грн.

5) За договором №13А210-4228-19 від 31.05.2019 відповідно до п. 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного строку визначеного у п. 6.1 договору. Загальна вартість товару за договором поставки №13А210-4228-19 від 31.05.2019 становила 1 900 792,50 грн. сума ПДВ - 380 158,50 грн. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у Специфікації.

На виконання умов договору поставки №13А210-4228-19 від 31.05.2019 позивачем 03.06.2019 було сплачено на рахунок відповідача суму у розмірі 950 396,25 грн. та суму ПДВ - 190 079,25 грн., що разом становили авансовий платіж (50 відсотків).

Позивач стверджує, що 03.06.2019 відповідачем була сформована податкова накладна №5 на 950 396,25 грн. вартість товару та 190 079,25 грн. сума ПДВ. У відповідності до видаткових накладних №238 від 13.08.2019, №251 від 20.08.2019, №262 від 02.09.2019, №278 від 13.09.2019 відповідач поставив позивачу товар на суму 1 900 792,50 грн. сума ПДВ - 380 158,50 грн. При цьому, відповідач на дату фактичного відвантаження товару мав сформувати податкові накладні на різницю між фактично кількістю вартістю поставлених товарів та кількістю вартістю поставлених товарів яка відображена у податковій накладній, складеній на час отримання часткової попередньої оплати (авансу) за товар, однак цього відповідачем зроблено не було. Відтак, в результаті бездіяльності відповідача, позивача було позбавлено права включити суму ПДВ - 190 079,25 грн. до складу податкового кредиту, та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, а отже завдано збитків на суму 190 079,25 грн.

6) За договором №13A210-5710-19 від 15.07.2019 відповідно до п. 10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині виконання гарантійних зобов`язань до закінчення гарантійного строку, визначеного у п. 6.1 договору. Загальна вартість товару за договором поставки №13A210-5710-19 від 15.07.2019 становила 501 475,00 грн. та суму ПДВ - 100 295,00 грн. Вартість (ціна) кожної окремої одиниці товару визначається у Специфікації.

На виконання умов договору поставки №13A210-5710-19 від 15.07.2019 позивачем 02.08.2019 було сплачено на рахунок відповідача суму у розмірі 250 737,50 грн. та суму ПДВ - 50 147,50 грн., що разом становили авансовий платіж (50 відсотків).

Позивач стверджує, що 02.08.2019 відповідачем була сформована податкова накладна №1 на 250 737,50 грн. вартість товару та 50 147,50 грн. сума ПДВ. У відповідності до видаткових накладних №294 від 24.09.2019, № 345 від 23.10.2019 відповідач поставив позивачу товар на суму 501 475,00 грн. та сума ПДВ - 100 295,00 грн. При цьому, відповідач на дату фактичного відвантаження товару мав сформувати податкову накладну на різницю між фактично кількістю вартістю поставлених товарів та кількістю вартістю поставлених товарів яка відображена у податковій накладній, складеній на час отримання часткової попередньої оплати (авансу ) за товар, однак цього відповідачем зроблено не було. Відтак, в результаті бездіяльності відповідача, позивачу було позбавлено права включити суму ПДВ - 50 147,50 грн. до складу податкового кредиту, та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, а отже завдано збитків на суму 50 147,50 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитки у загальній сумі 810 926,75 грн., а саме:

- за договором поставки №13AVI20429-18 від 27.11.2018 завдано збитків на суму 334 975,42 грн.;

- за договором поставки №13AVI20359-18 від 28.11.2018 завдано збитків на суму 4 545,00 грн.;

- за договором поставки №13AVI-20949-18 від 04.12.2018 завдано збитків на суму 56 575,00 грн.;

- за договором поставки №13AVI-21554-18 від 21.12.2018 завдано збитків на суму 174 604,58 грн.;

- за договором поставки №13А210-4228-19 від 31.05.2019 завдано збитків на суму 190 079,25 грн.;

- за договором поставки №13A210-5710-19 від 15.07.2019 завдано збитків на суму 50 147,50 грн.

Відповідно до п.8.6 договорів якщо постачальник не зареєстрував податкову накладну або допустив помилки при зазначені обов`язкових реквізитів податкової накладної, та або порушив граничні терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, чи вчинив інші дії або бездіяльність, в результаті чого покупець втратив право на податковий кредит, постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 20 % від суми операцій, по яким покупець втратив право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Позивачем нараховані штраф у розмірі 20% від суми операцій, по яким покупець втратив право на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, на загальну суму 810 926,75 грн., з яких:

- за договором поставки №13AVI20429-18 від 27.11.2018 у сумі 334 975,42 грн.;

- за договором поставки №13AVI20359-18 від 28.11.2018 у сумі 4 545,00 грн.;

- за договором поставки №13AVI-20949-18 від 04.12.2018 у сумі 56 575,00 грн.;

- за договором поставки №13AVI-21554-18 від 21.12.2018 у сумі 174 604,58 грн.;

- за договором поставки №13А210-4228-19 від 31.05.2019 у сумі 190 079,25 грн.;

- за договором поставки №13A210-5710-19 від 15.07.2019 у сумі 50 147,50 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит і до понесення збитків та внаслідок чого позивачем нараховано штраф, які позивач просить стягнути з відповідача.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.

За приписами п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Як вбачається з викладеного вище, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Згідно п. 201.16. ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується порушення ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, що відповідач не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Крім того, відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.04.2022 за вих. №87/ЗПІ/04-36-07-04-07, листа ГУ ДПС у Вінницькій області від 10.05.2022 за вих. №23/ЗПІ/20-32-18-05-09 та листів ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 18.05.2020 №4730/7/04-36-05-05 і від 01.07.2020 №6024/7/04-36-05-05-12 спірні податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства

Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Однак, позивачем не подано доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не зміг зарахувати до податкового кредиту за ПДВ, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкової накладної на переданий товар у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відповідно до абзаців 17, 18 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Зі змісту абзацу п`ятнадцятого зазначеної норми вбачається, що порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло покупця права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на такого постачальника з доданням певного пакету документів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №917/799/17.

Отже, дізнавшись про не реєстрацію податкових накладних, позивач мав передбачену законодавством можливість здійснити заходи з метою недопущення негативних наслідків своєї господарської діяльності у зв`язку з незарахуванням сплачених ним за надані послуги грошових коштів до податкового кредиту ПДВ. Доказів понесення збитків позивачем до суду надано не було.

Зі змісту ст. 3, 173 Господарського кодексу України вбачається, що зобов`язанням (господарським зобов`язанням) є обов`язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов`язанням виконавця є обов`язок виконати роботи (надати послуги), а зобов`язанням замовника - обов`язок оплатити вартість цих робіт (послуг).

При цьому збитки та штрафні санкції, відповідно до ст. 173, 224, 230 Господарського кодексу України, можуть нараховуватись лише за порушення або неналежне виконання саме основних зобов`язань.

Суд зазначає, що виходячи з положень ст. 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, відмова контролюючого органу в її реєстрації не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов`язання, оскільки обов`язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.

З огляду на викладене, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого обов`язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації податкових накладних, наявність передбаченого приписами податкового законодавства механізму впливу на ситуацію, яка склалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення збитків за порушення відповідачем порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За таких обставин, суд, враховуючи те, що відповідачем було поставлено товар, який прийнято позивачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення збитків та 20% штрафу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів позивача була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

За змістом статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, приписами статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом ч 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки у даній справі суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим відмовляє в задоволенні позову, правила про позовну давність не застосовуються.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих відповідачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" до Приватного підприємства "Промгазкомплект" про стягнення 810 926,75 грн. збитків, завданих внаслідок порушення обов`язку щодо складання та реєстрації податкових накладних та 810 926,75 грн. 20% штрафу повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 08.09.2022.

Суддя Е.М. Бондарєв