Постанова

від 06.09.2022 по справі 935/1468/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/1468/22 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р.О.

Категорія 48 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

Трояновської Г.С.

секретаря

судового засідання Кузьменко А.О.

з участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану через представника ОСОБА_2

на ухвалу Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2022 року, постановлену під головуванням судді Василенка Р.О.

у цивільній справі №935/1468/22 за заявою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Морозова Вадима Юрійовича про забезпечення позову по справі №935/1468/22,-

в с т а н о в и в:

У липні2022року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди, розмір якої загалом становить 710197,67 грн. Вказує, що відповідач можевідчужити належнойому майно, а саме земельну ділянку кадастровий номер 1822510100:04:00:0677, площею 2,0915 га та земельну ділянку, кадастровий номер 1822584000:01:000:0159, площею 4,1781 га, та як результат створить перешкоди у можливому відшкодуванні завданих йому збитків. А невжиття заходів щодо забезпечення даного позову на даному етапі позбавить його можливості щодо належного захисту його прав та ускладнить рішення у вказаній справі.

02.08.2022 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову по даній справі шляхом заборони вчинення будь-яких дій, що пов`язані з відчуженням земельної ділянки, кадастровий номер 1822510100:04:00:0677, площею 2,0915 га та земельної ділянки, кадастровий номер 1822584000:01:000:0159, площею 4,1781 га, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, Минійківська сільська рада, а також просить накласти арешт на всі банківські рахунки, власником яких є ОСОБА_3 .

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2022 року у задоволенні заявипредставника заявника ОСОБА_1 -адвокатаМорозова В.Ю.про забезпечення позову відмовлено.

У поданій через представника апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказану ухвалу суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення заяви. На думку апелянта, ухвала суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зокрема вказує, що судом в ухвалі вказано, що ОСОБА_1 не наведено жодних підстав для забезпечення позову, обґрунтування необхідності його застосування, не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Проте зазначене не відповідає дійсним обставинам справи, адже ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову було чітко обґрунтовано та наведено відповідні підстави для забезпечення позову та було представлено всі необхідні відомості про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак суд не звернув увагу на те, що ним було зазначено що загальна сума матеріальних збитків, які виникли внаслідок ДТП, винуватцем у якому визнано ОСОБА_3 , складає 710 197,67 грн., що випливає із позовної заяви по справі №935/1468/22 та заяви про забезпечення позову і не спростовується самим відповідачем. Зазначені обставини підтверджуються постановою Коростишівського районного суду Житомирської області по справі №935/906/21, відповідно до якої відповідача було визнано винним у вчинені правопорушення за ст. 124 КУпАП, де потерпілим є ОСОБА_1 .

Суд не звернув уваги на вказані вище обставини та суттєву шкоду, яку завдано ОСОБА_1 з боку відповідача, внаслідок ДТП. Просив накласти арешт на банківські рахунки, власником яких є ОСОБА_3 , на суму 60 123, 74 грн. Однак суд в своїй ухвалі також зазначає, що ним не було зазначено інформацію стосовно того, на які саме рахунки та в яких банківських установах вони знаходяться. Тобто, ним начебто не було надано доказів, банківських виписок, тощо. Зазначає, що із зазначеним твердженням не погоджується, оскільки інформація стосовно банківських рахунків та їх номерів, відповідних назв банківської установ, в яких такі рахунки було відкрито, в нього відсутня та більш того, така інформація є конфіденційною.

Вважає, що є доцільним забезпечити позов шляхом заборони проведення будь-яких дій, що пов`язані із відчуженням (купівля-продаж, дарування, тощо) стосовно майна відповідача, у вигляді належних йому земельних ділянок та шляхом накладення арешту на грошові кошти, які містяться на належних йому банківських рахунках, оскільки у випадку їх відчуження рішення суду про стягнення таких сум не можна буде фактично виконати.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не наведено жодних підстав для забезпечення позову, обґрунтування необхідності його застосування, не представлено відомостей про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.

Проте, в повній мірі погодитися з висновками суду неможливо.

Так,судом встановлено,що в провадженнісуду перебуваєцивільна справаза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди у розмірі загалом 710197,67 грн.

Відповідно до ч.1 ст.149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихст.150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Частиною 2ст.149 ЦПК Українивизначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.150ЦПКУкраїни позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 4 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від22.12.2006№ 9«Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п.43 Рішення по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В даному випадку суд першої інстанції, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, не встановив всі обставини, що мають значення для справи, а саме, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. А тому дійшов помилкового висновку, що заявлені вимоги щодо забезпечення позову є не обґрунтованими, оскільки вимоги не підтверджені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що з метою мінімізації можливих зловживань із забезпеченням позову, суду має бути надане підтвердження існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; забезпечення позову має бути обґрунтованим, тобто заявник повинен обґрунтувати, чому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та як саме; вид забезпечення позову повинен бути відповідати позовним вимогам та їхньому обсягу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно, суди вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову не повинні обмежувати право володіння нерухомим майном законними власника.

Правомірність накладення арешту на нерухоме майно, яке є безпосереднім предметом судового спору неодноразово підтверджено висновками Верховного Суду у судових рішеннях від 31 серпня 2020 року у справі № 754/3614/19, від 02 вересня 2020 року у справі № 753/18814/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 766/7113/20, від 07 вересня 2020 року у справі № 766/24532/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20, від 09 вересня 2020 року у справі 910/3359/20 тощо.

У рішенні Дейвіда Горнсбі (David Hornsby) та Ади Енн Горнсбі (Ada Ann Hornsby) проти Грецької Республіки, № 18357/91, § 40 від 19 березня 1997 року, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

Таким чином, колегія суддів вважає, що апелянт спростував наведені висновки суду першої інстанції та довів неправильність застосування ним норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування ухваленого ним судового рішення.

Зокрема, на думку апеляційного суду, із дотриманням принципу рівності обох сторін у справі, буде можливим застосування забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу відчужувати належні йому земельні ділянки.

Щодо накладення арешту на рахунки відповідача, то в цій частині вимог висновки суду першої інстанції є обгрунтованими.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 376ЦПКУкраїни ухвала підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову в частині вимог про заборону відчуження земельних ділянок.

Крім того, суд відмовляє відповідачу у призначенні експертизи, оскільки в ході вирішення питання про забезпечення позову таке клопотання не може бути вирішено.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,376,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану через представника ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Коростишівського районногосуду Житомирськоїобласті від02серпня 2022року вчастині відмовиу забезпеченніпозову шляхомзаборони відчуженняземельних ділянокта постановитив ційчастині новесудове рішенняпро задоволеннязаяви.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких дій, що пов`язані з відчуженням земельної ділянки, кадастровий номер 1822510100:04:00:0677, площею 2,0915 га та земельної ділянки, кадастровий номер 1822584000:01:000:0159, площею 4,1781 га, що знаходяться за адресою: Житомирська область, Коростишівський район, Минійківська сільська рада, належні ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В решті ухвалу залишити без змін.

Відмовити у задоволенні клопотання про проведення судової земельно-технічної експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 09.09.2022 року.