Ухвала

від 07.09.2022 по справі 120/6163/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

08 вересня 2022 р. Справа № 120/6163/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №337179 від 28.06.2022 накладено адміністративно - господарський штраф у сумі 8500 грн. На переконання позивача, постанова винесене з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

На переконання позивача, вказані постанови складені відповідачем із порушенням норм діючого законодавства.

Ухвалою суду від 10.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.09.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №337179 від 28.06.2022, правомірність прийняття якого є предметом розгляду в межах даної адміністративної справи.

Мотивована така заява тим, що на підставі оскаржуваної постанови відповідача №337179 від 28.06.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500 грн., головним державним виконавцем Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 08.08.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 337179.

Втім, заявник вважає, що оскільки оскаржувана постанова відповідача прийнята з порушенням норм закону та є очевидно протиправною, про що подана відповідна позовна заява до суду, тому здійснення стягнення на підставі цієї постанови є також неправомірним та призводить до порушення законних прав та інтересів останнього. Вказує на те, що відкриття виконавчого провадження та ймовірне, в подальшому, накладення арешту на розрахункові рахунки у банківській установі та оголошення в розшук транспортних засобів в цьому разі створює ситуацію, за якою він несе значні матеріальні збитки та незручності.

За таких обставин, на переконання ФОП ОСОБА_1 , невжиття у цьому випадку заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист його прав та інтересів, та, як наслідок, спричинить необхідність в подальшому докладати значні зусилля і витрати для відновлення порушеного права.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги те, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Тобто, забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом (правовий висновок викладено у п. 30 постанови Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).

Як уже наголошувалося судом, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відтак, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року N 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При оцінці підстав для забезпечення позову у визначений заявником спосіб суд першочергово враховує те, що необхідність забезпечення позову обґрунтована очевидністю, на думку заявника, ознак протиправності оскаржуваної постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті №337179 від 28.06.2022 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500 грн.

Втім, суд наголошує, що перевірка таких доводів можлива лише під час розгляду справи по суті за наслідками дослідження усіх доказів, що були взяті за основу при винесенні суб`єктом владних повноважень рішення, яке оскаржується. Тобто, з урахуванням предмету можливого спору, така обов`язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Натомість, викладені у заяві позивача міркування відтворюють лише підстави заявленого ним адміністративного позову, який наразі судом іще не розглядається. Отже, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується позивачем, а доказів протилежного останнім надано не було. При цьому, суд звертає увагу, що встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

Відносно інших доводів заявника про те, що за наявності відкритого виконавчого провадження та уже арештованих коштів на його рахунках, останній несе значні матеріальні збитки, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль, то такі на думку суду також не є переконливими та змістовними.

Так, суд зазначає, що такі мотиви позивача ґрунтуються виключно на припущеннях тому, що в рамках відкритого виконавчого провадження №69573446 від 08.08.2022 можливе накладення арешту на його розрахункові рахунки та оголошення в розшук транспортних засобів, що ускладнить та унеможливить ведення його господарської діяльності. Однак, наведене є лише припущенням позивача, яке на даній стадії розгляду справи не може вважатися абсолютним.

Та найголовніше із цього полягає у тому, що подаючи заяву про забезпечення позову саме заявник на підтвердження своїх доводів зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову та обґрунтувати існуванням передбачених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Такий висновок узгоджується із нормами частини 1 статті 9 та частини 1 статті 77 КАС України, в силу яких розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому саме сторона, яка заявляє відповідне клопотання, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В даному ж випадку заявник посилаючись на певні матеріальні збитки та незручності, які, як він вважає може понести у зв`язку з примусовим виконанням органами державної виконавчої служби оскаржуваної постанови, не надає суду жодних доказів, які б підтвердили його доводи про неможливість виплати заробітної плати працівникам та перерахування податків та зборів до бюджету, виконання інших розрахунків із контрагентами саме з причин стягнення із нього 8500 грн. адміністративно-господарського штрафу.

Відсутність з цього приводу належних доказів на підтвердження викладених обставин дає суду підстави зробити висновок про те, що такі фактично не існують, тобто ці обставини не є доведеними перед судом.

Окрім того суд вважає за необхідне звернути увагу, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Чинне законодавство передбачає можливий захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень суб`єкта владних повноважень чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Таким чином, у ході розгляду поданого клопотання (заяви) судом не виявлено фактів існування, на час прийняття даної ухвали, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини суд не вбачає наявності достатніх обставин для застосування заходів забезпечення позову, визначених статтею 150 КАС України, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданої позивачем заяви.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна