Постанова

від 14.03.2023 по справі 120/6163/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6163/22

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Мацький Є.М.

14 березня 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В серпні 2022 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн від 28.06.2022 за № 337179.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено.

3.1. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області № 337179 від 28.06.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

3.2. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

4. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

5. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що 16.02.2022 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-21 Виступовичу-Житомир-Могилів-Подільський 286 км посадовими особами Відділу нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF XF105.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KOGEL S 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належать ФОП ОСОБА_1 та виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів - у разі неподільного вантажу), встановлених Правилами дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР). Так, під час зважування транспортного засобу, як зазначає відповідач, встановлено фактичне навантаження на строєну вісь - 23,3 тон, при допустимих 22 тони.

6. Відповідач вказує, що представник позивача жодним чином не повідомив орган контролю, що перевезення здійснювалось іншою особою та не заперечував порушення зафіксоване 16.02.2022, не надав будь-яких договорів виконаних робіт.

ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

7. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.02.2022 на автомобільній дорозі а/д М-21 Виступовичу-Житомир-Могилів-Подільський 286 км посадовими особами Відділу нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF XF105.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KOGEL S 24 реєстраційний номер НОМЕР_2 ,

8. Вказані транспортний засіб з причепом належать на праві власності ФОП ОСОБА_1 , що підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 ..

9. Під час зважування вказаного транспортного засобу було встановлено фактичне навантаження на 1 вісь 6950 кг, при нормативно допустимій 11000 кг, на 2 вісь 9750 кг, при нормативно допустимій 11000 кг, на 3-ю строєну вісь 7800 кг, 7750 кг, 7750 кг, при нормативно допустимих - 22000 кг та фактична маса - 40000 кг, при допустимих - 44000 кг.

10. За результатами проведеного вагового контролю, посадовими особами відповідача складено акт №0056506 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16.02.2022, Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0052006 від 16.02.2022 та Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №335001 від 16.02.2022, в якому зафіксовано, що на момент проведення перевірки у водія відсутні документи, визначені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутній дозвіл, який давав право на рух автомобільними дорогами України.

11. За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, 28.06.20222 відповідачем винесено постанову №337179 про застосування адміністративного-господарського штрафу в розмірі 8500 грн., за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

12. Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

13. Позивач зауважує, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення, а саме до власника транспортного засобу, а не до автомобільного перевізника. Окрім того, відповідачем порушено двохмісячний строк на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

14. Правова позиція апелянта викладена в пунктах 4-6 цієї постанови.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

15. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

17. Згідно п. 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

18. Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон від 05.04.2001 № 2344-III), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567).

19. Згідно з ст. 5 Закону від 05.04.2001 № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

20. Відповідно до ст. 6 Закону від 05.04.2001 № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

21. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком № 1567.

22. Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

23. Статтею 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

24. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

25. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

26. Таким чином, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

27. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був належним суб`єктом відповідальності, в розумінні ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, тому відповідач не мав правових підстав для застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн.

28. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

29. Відповідно до ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

30. Тобто, як зазначено в абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

31. Таким чином, спірним питанням у межах даної адміністративної справи є встановлення факту чи позивач є перевізником у розумінні Закону від 05.04.2001 № 2344-III.

32. Суд першої інстанції зазначив, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

33. Зокрема, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є власником транспортного засобу DAF XF 105.460 за номерними знаками НОМЕР_5 з причепом KOGEL S 24 за номерними знаками НОМЕР_6 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів/

34. Згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 року № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.201 1 року за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

35/ Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону 2344-ІІІ визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами статті 48 Закону 2344-ІІІ є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

36. Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України «Про автомобільний транспорт».

37. Разом з тим, сам по собі договір лише засвідчує намір сторін, що його уклали, щодо використання транспортного засобу. Докази того, що такий договір був дійсно спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, позивач не надав. Позивач не надав документів, які б підтверджували виконання умов договору (наданих рахунків, доказів орендної плати тощо).

38/ Щодо посилання суду першої інстанції на зміст товарно-транспортної накладної від 16.02.2022 за №000747, яка надавалась водієм транспортного засобу марки DAF XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_7 з причепом KOGEL S24, реєстраційний номер НОМЕР_8 до перевірки, зокрема, зі змісту цієї ТТН, наявність якої на момент проведення перевірки відповідачем не оспорюється, з`ясовано, що автомобільним перевізником виступало ТОВ "КАТАРІВЕР" (код ЄДРПОУ 43980616), водій - ОСОБА_2 .

39. Колегія суддів звертає увагу на те, що загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 визначено, що ТТН - документ на вантаж, а не документ, який визначає автомобільного перевізника.

40. В апеляційній скарзі апелянт наголошує, що позивачем не було надано жодного доказу того, що транспортний засіб, власником якого є ОСОБА_1 було передано у користування іншому перевізнику ні під час перевірки транспортного засобу, ні під час розгляду справи про порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

41. Отже, беручи до уваги зазначене, колегія судів приходить до висновку, що відповідач діяв в межах наданих повноважень, відповідно до вимог Закону № 2344-ІІІ, Положення №1567 та Положення № 103, а тому висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням вищевказаних норм матеріального права та є помилковими.

42. Окрім того, колегія суддів зазначає зауважує, що розгляд справи з перевищенням двомісячного строку, встановленого Порядком № 1567, не є тим порушенням, яке тягне за собою обов`язкове скасування прийнятої за результатами розгляду справи постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу, оскільки штраф накладено з дотриманням строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського кодексу України, а саме протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

43. На думку колегії суддів, у спірних правовідносинах норми законодавства про автомобільний транспорт необхідно вважати спеціальними, відповідно підлягає застосуванню строк, визначений Порядком № 1567, який фактично і є строком накладення на суб`єкта господарювання адміністративно-господарського штрафу за порушення у сфері автомобільного транспорту. Відтак, недотримання відповідачем пункту 25 Порядку № 1567, а саме порушення термінів розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та є додатковою підставою для її скасування.

44. Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

45. Як встановлено у частині четвертій статті 217 Господарського кодексу України господарські санкції застосовуються у встановленому законом по рядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

46. Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків

47. До адміністративно-господарських санкцій належить й адміністративно-господарський штраф. Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

48. Таким чином, підставою для притягнення учасника господарських відносин до господарсько-правової відповідальності є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

49. Колегією суддів приймається до уваги, що порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт виявлено та зафіксовано в акті перевірки від 13.02.2022. При цьому, розгляд справи здійснювався відповідачем 12.07.2022, який раніше не міг відбутись не з винних дій або бездіяльності відповідача, а з об`єктивних причин - у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

50. Так, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено на території України воєнний стан, продовжений Указом Президента України від 22.04.2022 №259/2022 з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 травня 2022 року № 341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

51. Розпорядженням голови Вінницької обласної державної адміністрації від 24 лютого 2022 року № 1 «Про введення комендантської години на території Вінницької області» на території Вінницької області з 22 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин - з 24 лютого 2022 року.

52. Крім того, в період, з повномасштабного вторгнення росії в Україну, 24.02.2022, до дня винесення постанови № 337209 від 05.07.2022, на території Вінницької області за допомогою місцевої влади було оголошено більше 220 разів сигнали «повітряна тривога», відомо з загальнодоступних джерел. У зв`язку із загрозою ракетних обстрілів по містах України, зокрема, у місті Вінниці з метою попередження населення вмикається звуковий сигнал «повітряна тривога», який передбачає припинення будь-якої діяльності та під час цього працівники вимушені через наявність загрози їх здоров`ю і життю припинити здійснення своїх обов`язків та виконання повноважень переходити до укриттів, що тягне за собою критичну неможливість забезпечення розгляду справ про порушення у визначені пунктом 25 Порядку № 1567 строки.

53. В рамках заходів правового режиму воєнного стану в Україні та для збереження життя і здоров`я, деякі посадові особи були переведені у простій або на дистанційну роботу. У зв`язку із цим, належне повідомлення було можливим, адже відправка/доставка поштової кореспонденції не функціонувала належним чином.

54. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що розгляд справи поза межами двомісячного строк не є безумовною підставою для скасування спірної постанови, оскільки штраф накладений на позивача у межах шестимісячного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, установленого статтею 250 Господарського кодексу України, який має вищу юридичну силу, ніж Порядок № 1567.

55. Отже, виходячи з проаналізованих норм права та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки, позивач у спірних правовідносинах має статус автомобільного перевізника, а отже є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно статті 48 Закону № 2344, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування до нього адміністративно - господарського штрафу згідно абзацу 15 частини 1 статті 60 цього ж Закону.

56. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

57. Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

58. Положеннями ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

59. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

60. Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

61. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

62. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ).

63. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

64. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

65. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

66. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

65. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити повністю.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.