Рішення

від 13.12.2020 по справі 757/34308/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34308/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ФОП ОСОБА_13 про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

позивачі звернулися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_13 про стягнення заробітної плати. В обґрунтування позову вказали, що перебували у трудових відносинах. Оскільки відповідачем не було виконано усні домовленості щодо офіційного працевлаштування, виплати заробітної плати та відповідно не звільнено по жодній з підстав, передбачених ст. 35 КЗпП України, не проведено розрахунку у відповідності до вимог ст.. 47 КЗпП і на день звернення із даним позовом до суду вони продовжують обіймати певні посади у ФОП ОСОБА_13 , просять суд стягнути з відповідача на користь: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 153000,00 грн.; ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 348000,00 грн.; ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 274000,00 грн.; ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 94000,00 грн.; ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 262000,00 грн. ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 113000,00 грн.; ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 113000,00 грн.; ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 398000,00 грн.; ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 246000,00 грн.; ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_10 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 128000,00 грн.; ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_11 ) заборгованість по заробітній платі у розмірі 238000,00 грн.; ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_12 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 128000,00 грн.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 16.07.2018 відкрито провадження у справі за правилами позовного (загального) провадження.

Ухвалою суду від 14.08.2018 в задоволенні заяви представника позивачів - ОСОБА_16 про забезпечення позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ФОП ОСОБА_13 про стягнення заробітної плати - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.12.2018 ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14.08.2018 скасовано та постановлено нову, якою заборонено відчуження в будь-який спосіб наступного майна, що належить ОСОБА_13 :

- Транспортний засіб марки YUTONG модель ZK 6896, 2007 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_13 ;

- Транспортний засіб марки YUTONG модель ZK 6896 2007 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_14 ;

- Транспортний засіб марки VAN HOOL модель 815 1994 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_15 ;

- Транспортний засіб марки NEOPLAN модель117 1993 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_16 ;

- Транспортний засіб марки VAN HOOL модель 815 1995 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_17 ;

- Транспортний засіб марки TOYOTA модель SALVADOR CAETANO 1996 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_18 ;

- Транспортний засіб марки NEOPLAN модель 316SHD 1999 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_19 ;

- Транспортний засіб марки HYUNDAI модель H-1 2008 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_20 ;

- Транспортний засіб марки MERCEDES - BENS VITO модель 111CDI 2009 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_21 ;

- Транспортний засіб марки SETRA модель S 215HD 1994 року випуску, шасі (кузова, рами), (VIN) № НОМЕР_22 .

Ухвалою суду від 05.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 17.07.2019 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_17 про витребування доказів у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16).

03.12.2019 з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надійшла інформація з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування стосовно позивачів.

Представник відповідача - адвокат Гордієнко Т.В. направив відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на його необґрунтованість та недоведеність. Вказав, що порядок трудових відносин з найманими працівниками здійснюється на підставі трудових угод у відповідності до норм ст. 21 КЗпП України, трудових договорів у відповідності до ст. 24 КЗпП України. Крім того, зазначив, що за відсутності наявності у позивачів підписаних з ними та ФОП ОСОБА_13 примірників трудових договорів а також не перебування в них на зберіганні трудових книжок, які згідно Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства соціального захисту населення, Міністерства юстиції України від 29.07.1993 року №58, повинні зберігатися безпосередньо у них після внесення ФОП ОСОБА_13 відповідних записів про прийняття їх на роботу згідно трудових договорів - інші докази, якими позивачі обгрунтовують свої позовні вимоги не можуть вважатися достатніми й достовірними в розумінні ст.76 ЦПК України й доводити наведені твердження позивачів щодо грубого порушення ФОП ОСОБА_18 їхніх трудових прав, адже всі інші письмові докази не передбачені законодавством про працю й відповідно не можуть слугувати доказом виконання позивачами трудових обов`язків перед ФОП ОСОБА_19 , як роботодавцем, й відтак - наявністю у останнього зобов`язання по виплаті позивачам заробітної плати.

Позивачі, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, представник позивачів подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послалися як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, з урахуванням заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.

Трудові правовідносини - це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору, зміст яких полягає у сукупності суб`єктивних прав і обов`язків з виконання працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку та зі створенням належних умов для її виконання й оплати праці роботодавцем.

Основними ознаками наявності між сторонами трудових відносин є: укладення між сторонами трудового договору, особисте виконання працівником роботи відповідно до умов укладеного договору, підпорядкування працівника правилам внутрішнього трудового розпорядку, створення роботодавцем належних умов праці та її відповідна оплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частин 1, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. За положенням п. 6 ч. 1 ст. 24 передбачено, що додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.92 року, укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Фактичний допуск до роботи вважається укладанням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота проводилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органом.

Відповідно до ст.29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний: роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови/праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами та проінструктувати працівника з техніки безпеки виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Звертаючись до суду позивачі вказували на те, що між ними та відповідачем не було укладено трудового договору.

Статтею 48 КЗпП України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п. 1. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України N 58 від 29.07.93 р. (далі - Інструкції) Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п`яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Так, позивач -1 ОСОБА_1 (з м.Донецьк) вважає, що працював у ФОП ОСОБА_20 з 14.05.2017 до дня звернення до суду (13.07.2018), однак в підтвердження роботи надає інформацію про бланки (паперові диски), починаючи з 07.09.2017 по 05.04.2018, при цьому просить стягнути заборгованість по заробітній платі в розмірі 153000,00 грн. за травень 2017-липень 2018. Проте, з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), відомості по страхувальнику ФОП ОСОБА_21 (рнокпп НОМЕР_23 ) у період з 14.05.2017 по 13.07.2018 відсутні й вказано лише, що до грудня 2016 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Транс логістик» (ідентифікаційний код 35917412), а з вересня 2018 в ТОВ «Лінії полісся» (ідентифікаційний код 39745570).

Згідно доводів Позивача-2 ОСОБА_2 він працював у ФОП ОСОБА_13 з 18.04.2015 і до дати звернення до суду (13.07.2018), однак в підтвердження роботи надає інформацію про бланки (паперові диски), починаючи з 06.04.2017 по 04.04.2018, в той час, як просить стягнути заборгованість по заробітній платі, починаючи з квітня 2015 року по липень 2018 року на загальну суму 348000,00 грн. та стверджує, що продовжує працювати у відповідача на день звернення до суду (13.07.2018). Проте, вказані доводи позивача 2 спростовуються відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), оскільки відсутні відомості по страхувальнику ФОП ОСОБА_13 (рнокпп НОМЕР_23 ), вказано, що до грудня 2016 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Транс логістик» (ідентифікаційний код 35917412), а з вересня 2018 з ТОВ «Лінії полісся» (ідентифікаційний код 39745570), з максимальною заробітною платою у 2016 році - 2253,31 грн., а у 2018 році - 2000,00 грн.

Позивач-3 ОСОБА_3 вважає, що працював у ФОП ОСОБА_13 з 18.03.2016 і до дати звернення до суду (13.07.2018), на підтвердження чого надає бланки (паперові диски), починаючи з 11.06.2017 по 06.01.2018, дорожні листи та квитково-касові листи (28-30.11.2017, 2-4.12.2017, 5-7.01.2018), в той час, як просить стягнути заборгованість по заробітній платі, починаючи з березня 2016 року по липень 2018 року на загальну суму 274000,00 грн. Вказане спростовується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), оскільки в період з травня 2015 по листопад 2017 року він не працював найнятим працівником, в т.ч. відсутні відомості по страхувальнику ФОП ОСОБА_13 (рнокпп НОМЕР_23 ), максимальний розмір заробітної плати, який він одержував в 2015 році складав 1520 грн., а з листопада 2017 - 3200 грн. Варто зазначити, що 17.11.2017 року Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області він зареєстрований як ФОП, і фактично з листопада 2017 року займається підприємницькою діяльністю, що також спростовує його твердження про перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_13 по серпень 2018. Саме в листопаді 2017 року ним задекларовано 3200 доходу (на рівні мінімальної заробітної плати в 2017 році), що свідчить про інший характер правовідносин з ФОП ОСОБА_13 , аніж трудові відносини.

Позивач -4 ОСОБА_4 вказав, що працював у ФОП ОСОБА_13 з 24.11.2017 і до дати звернення до суду (13.07.2018), однак в підтвердження роботи вказує бланки (паперові диски), починаючи з 25.11.2017 по 26.01.2018, дорожні листи від 13-15.01.2018, 17-19.01.2018, інший період та квитково-касові листи (17-19.01.2018), в той час, як просить стягнути заборгованість по заробітній платі, починаючи з листопада 2017 року по липень 2018 року на загальну суму 94000,00 грн. Вказане спростовується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), з яких вбачається, що він не перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_13 .

Позивач-5 ОСОБА_5 вважає, що працював у ФОП ОСОБА_13 з травня 2016 року і до дати звернення до суду (13.07.2018), однак в підтвердження роботи вказує бланки (паперові диски), починаючи з 10.07.2017 по 11.03.2018, дорожні листи та квитково-касові листи (16- 18.11.2017,13-15.01.2018), а також за інший період в той час, як просить стягнути заборгованість по заробітній платі, починаючи з травня 2016 по липень 2018 року на загальну суму 262000,00 грн. стверджує, що продовжує працювати у відповідача на день звернення до суду (13.07.2018). Разом з тим, відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), та даних Єдиного державного реєстру юридичний осіб. В період з 01.01.2016 по 11 місяць 2019 року (включно) ОСОБА_5 задекларовано дохід від підприємницької діяльності (за кодом страхувальника 2820314098), оскільки з 06.03.2015 Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області позивача зареєстровано як суб`єкта підприємницької діяльності.

Позивач-6 ОСОБА_6 вказав у позові, що працював у ФОП ОСОБА_13 з 18.09.2017 і до дати звернення до суду (13.07.2018), однак в підтвердження роботи вказує бланки (паперові диски), починаючи з 05.11.2017 по 17.03.2018, дорожні листи та квитково-касові листи в той час, як просить стягнути заборгованість по заробітній платі, починаючи з вересня 2017 по липень 2018 року на загальну суму 113000,00 грн. Вказане спростовується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), оскільки, починаючи червня 2015 до грудня 2017 року (включно) перебував у трудових відносинах з Нафтогазовидобувальним управлінням «Охтирканафтогаз» ПАТ «Укранафта» (ідентифікаційний код 05398533), з заробітною платою, нижчою 10 000 грн., не лише у вказаний період а й з вересня 2018 року, під час роботи в Приватному підприємстві «ТВАД» (ідентифікаційний код 24916896).

Позивач-7 ОСОБА_7 вказв, що працював у ФОП ОСОБА_13 з 15.08.2017 і до дати звернення до суду (13.07.2018), на підтвердження вказаного посилається на бланки (паперові диски), починаючи з 15.08.2017 по 16.12.2017, в той час, як просить стягнути заборгованість по заробітній платі, починаючи з серпня 2017 по липень 2018 року на загальну суму 128000 грн. Вказане спростовується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), оскільки, починаючи з серпня 2014 по квітень 2019 року позичач-7 взагалі не перебував у трудових відносинах, оскільки відсутні відомості про нараховану йому у вказаний період заробітну плату.

Позивач-10 ОСОБА_10 вважає, що працював у ФОП ОСОБА_22 з 15.08.2017 і до дати звернення до суду (13.07.2018), на підтвердження роботи посилається на бланки (паперові диски), починаючи з 15.08.2017 по 16.12.2017, в той час, як просить стягнути заборгованість по заробітній платі, починаючи з серпня 2017 по липень 2018 року на загальну суму 128000,00 грн. Вказане спростовується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), оскільки, починаючи з серпня 2017 по 13.07.2018 відсутні відомості про нараховану йому у вказаний період заробітну плату ФОП ОСОБА_19 .

Позивач-11 ОСОБА_15 вважає, що працював у ФОП ОСОБА_20 з 04.08.2016 і до дати звернення до суду (13.07.2018), на підтвердження роботи посилається на бланки (паперові диски), починаючи з 23.06.2017 по 16.12.2017, в той час, як просить стягнути заборгованість по заробітній платі, починаючи з серпня 2016 по липень 2018 року на загальну суму 238000,00 грн. Вказане спростовується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), оскільки, починаючи з жовтня 2013 року по вересень 2017 року він взагалі ніде не працював, в т.ч. відсутні відомості про нараховану йому у вказаний період заробітну плату ФОП ОСОБА_13 , а з жовтня по 2017 по березень 2019 року включно, він перебував в трудових відносинах з ТОВ «Нептун -СВ» (ідентифікаційний код 34710763).

Позивач-12 ОСОБА_12 вважає, що працював у ФОП ОСОБА_22 з серпня 2017 і до дати звернення до суду (13.07.2018), на підтвердження роботи посилається на Постанову Банківського районного суду Харківської області від 14.02.2018 (в справі №615/1587/17 про адміністративне правопорушення), де вказано, що позивач працює у ФОП ОСОБА_22 , і просить стягнути заборгованість по заробітній платі, починаючи з серпня 2017 по липень 2018 року на загальну суму 128000,00 грн. Проте, вказані доводи спростовуються відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнобов`язкового державного соціального страхування (Форми ОК-5), оскільки, починаючи з квітня 2013 по квітень 2019 року взагалі ніде не працював.

Інші доводи позивачів, також не можуть свідчити про наявність трудових відносин між сторонами і визнані судом як неналежний доказ у виниклих правовідносинах.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь-яких доказів, які б вказували на існування саме трудових відносин між сторонами в спірний період позивачами не надано.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в ході розгляду справи не знайшли своє об`єктивне підтвердження обґрунтування позову щодо факту перебування позивачів у трудових відносинах з відповідачем.

Вирішуючи позовні вимоги позивачів про стягнення з відповідача на користь позивачів заробітної плати за вказані періоди, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст.115 КЗпП України).

Згідно ст. 24 Закону України "Про оплату праці", виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення.

Вимоги працівника про стягнення належної йому заробітної плати в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України не обмежені будь-яким строком.

Згідно із абз. 5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при задоволенні позову про оплату праці суд має навести у рішення розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку та інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд приходить до висновку, що передбачених законом підстав для стягнення заявлених позивачами сум заборгованості по заробітній платі судом не встановлено, оскільки позивачами не доведено факту перебування у трудових відносинах з відповідачем, що є підставою для виплати заробітної плати, а тому в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 21, 24,48 КЗпП України, статтями 12, 19, 81, 82, 89, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ФОП ОСОБА_13 про стягнення заробітної плати, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Позивач 2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Позивач 3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Позивач 4: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Позивач 5: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 )

Позивач 6: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 )

Позивач 7: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_7 )

Позивач 8: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_8 )

Позивач 9: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_8 ,

РНОКПП НОМЕР_9 )

Позивач 10: ОСОБА_10 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_10 )

Позивач 11: ОСОБА_15 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_11 )

Позивач 12: ОСОБА_12

АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_12 )

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_13 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_23 )

Суддя Р.В. Новак