Постанова

від 05.09.2022 по справі п/857/1/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 вересня 2022 року

м. Київ

справа №П/857/1/22

провадження № А/990/14/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р., Уханенка С. А., Шевцової Н. В.,

секретаря судового засідання Жидецької В. В.,

за участі:

представника позивача Росохи С. В.,

представників відповідача адвокатів Погребняка Д. Є., Мусійченка М. Г.,

представника третьої особи Сучкової А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «ПАРТІЯ ШАРІЯ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Служба безпеки України, про заборону політичної партії, апеляційне провадження у якій відкрито

за апеляційною скаргою Політичної партії «ПАРТІЯ ШАРІЯ» на рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року (судді: Судова-Хомюк Н.М., Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.) та

в с т а н о в и в:

1. У травні 2022 року Міністерство юстиції України (далі - Мінюст) звернулося до суду з адміністративним позовом до Політичної партії «ПАРТІЯ ШАРІЯ» (далі - ПП «Партія Шарія»), в якому просило:

- заборонити діяльність Політичної партії «ПАРТІЯ ШАРІЯ» (вул. Глибочицька, буд.17, корп. Д, м. Київ,01011, код ЄДРПОУ 39644910);

- призначити комісію з припинення (ліквідаційну комісію) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи;

- передати майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

На підставі клопотання позивача про відмову від частини позовних вимог суд першої інстанції ухвалою від 16 червня 2022 року закрив провадження у справі в частині позовних вимог про призначення комісії з припинення (ліквідаційну комісію) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи.

В іншій частині Мінюст позовні вимоги мотивував тим, що діяльність ПП «Партія Шарія» спрямована на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки. Вважає, що відповідно до частини першої статті 21 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2365-III «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-III) виявлення таких фактів в діяльності політичної партії - а щодо відповідача вони виявлені і задокументовані - є підставою для заборони такої політичної партії.

Додав, що Президент України Указом від 19 березня 2022 року № 153/2022 ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій» і при цьому позивач нагадав, що це рішення прийняте в умовах прямої військової агресії з боку Російської Федерації і - з уваги на викладені в ньому мотиви - передбачало призупинення на період дії воєнного стану будь-якої діяльності в Україні одинадцяти політичних партій, серед яких й ПП «Партія Шарія». Так само цим актом глави держави (рішенням) Мінюсту має невідкладно вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року (пункт 2 рішення).

Водночас до Мінюсту надійшов лист Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (далі - ДЗНД СБУ) від 26 березня 2022 року № 5/1-229 «Щодо призупинення діяльності політичних партій» із повідомленням про виявлені факти антиукраїнської діяльності політичних партій, зокрема ПП «Партія Шарія».

З уваги на наведене і на підставі статті 2893 та пункту 4 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Мінюст звернувся з цим позовом до апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає місто Львів.

2. Восьмий апеляційний адміністративний суд рішенням від 16 червня 2022 року позовні вимоги задовольнив повністю. Заборонив діяльність ПП «Партія Шарія» (ЄДРПОУ: 39644910, адреса: вул. Глибочицька, буд. 17, корп. Д, м. Київ, 04050). Передав майно, кошти та інші активи ПП «Партія Шарія», її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.

Суд першої інстанції виходив з того, що в умовах прямої військової агресії з боку Російської Федерації (далі - росія) антиукраїнська політична та організаційна діяльність ПП «Партія Шарія», пропаганда її лідером ОСОБА_1 війни, заклики до порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію колабораціонізму, насильства, зневажливе ставлення та дискредитацію української мови, герба, прапора, гімну, розпалювання національної та міжетнічної, соціальної ворожнечі, підрив морального духу населення та Збройних Сил України, використання психологічних засобів щодо маніпулювання суспільною свідомістю загалом дають достатні підстави для примусової заборони цієї політичної партії.

Суд першої інстанції зазначив так само, що в матеріалах справи є достатні докази на підтвердження існування реальної загрози зі сторони ПП «Партія Шарія» конституційному ладу та основним правам і свободам громадян України.

3. Представник відповідача - адвокат Погребняк Д. Є. в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Свою позицію аргументував тим, що суд першої інстанції допустив неналежне й неповне дослідження доказів, на яких основане рішення. Ще при відкритті провадження у справі цей суд порушив вимоги процесуального закону, адже знехтував тією обставиною, що на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала [на той час] справа № 640/6331/21, провадження у якій суд відкрив задовго до подання позову в цій справі за позовом Мінюсту про заборону ПП «Партія Шарія». Перебування в провадженні іншого адміністративного суду (на час нового звернення Мінюсту) справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, на думку відповідача, давало підстави для відмови у відкритті провадження у справі за цим, поданим у травні 2022 року, позовом Мінюсту на підставі пункту 4 частини першої статті 170 КАС України.

Стосовно доказів на підтвердження підстав для заборони політичної партії скаржник зауважив, що їх надала Служба безпеки України (далі - СБУ), яку суд першої інстанції залучив до участі у справі як третю особу, листом від 26 березня 2020 року. З погляду скаржника, СБУ не наділена повноваженнями перевіряти діяльність політичних партій й тим паче встановлювати порушення, а з уваги на правовий статус СБУ, то тільки обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, може підтверджувати порушення, які виявив цей державний орган.

Представник відповідача висловив також претензії щодо доказів, які досліджував суд першої інстанції. Зокрема зазначив, що цей суд зосередився тільки на доказах, які надала СБУ після відкриття провадження у справі, проте оминув увагою докази Мінюсту, викладені у позовній заяві, що в апелянта не може не викликати подив.

Що ж до тих доказів, на які суд першої інстанції все-таки зважив, коли розглядав справу, і послався в рішенні, представник відповідача зазначив, що дописи (пости) в згаданих у ньому Telegram-каналах розмістила не ПП «Партія Шарія», а їхній зміст не дає підстав вважати, що ця політична партія здійснює заборонену діяльність у розумінні статті 5 Закону № 2365-III.

Відео (з монологами, виступами ОСОБА_1), які, за текстом оскарженого судового рішення, розміщені на сайті (відеохостингу) «YouTube» за посиланнями (на відповідні вебсторінки), зазначеними у цьому рішенні, потребує критичного ставлення, оскільки його нема у відкритому доступі, що викликає сумнів у тому, що суд першої інстанції міг їх досліджувати. Відеозаписи і скріншоти, які досліджував суд, не засвідчені КЕПом й тому не є електронними доказами (у значенні статті 99 КАС України). У цьому зв'язку заявник у критичній формі зауважив, що загальновідомими можуть бути обставини, але не докази, як про це зазначив суд першої інстанції.

Апелянт повідомив й про те, що з аргументації рішення суду першої інстанції простежується ідея покласти відповідальність на ПП «Партія Шарія» за поведінку особи (ОСОБА_1), яка не була і не є членом партії чи її керівником. Використання такого способу заборони політичної партії є неприйнятним і неправомірним, оскільки не можна заборонити політичну діяльність партії за висловлювання людини, яка до неї (партії) не причетна. Звернув увагу на статутні цілі і програму діяльності ПП «Партія Шарія», які спростовують і вказують на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про антиукраїнську позицію цієї політсили.

4. Мінюст подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідь на доводи відповідача про підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі Мінюст зазначив, що підстави для подання цього позову відрізняються від підстав у справі № 640/6331/21 насамперед тим, що позовні вимоги заборонити ПП «Партія Шарія» основуються на відомостях про участь цієї партії за посередництва її лідера ОСОБА_1 в підривній діяльності у співпраці з російськими спецслужбами на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, інформаційній безпеці України з метою дестабілізації ситуації в державі.

Пояснив, що ОСОБА_1 на своєму каналі на вебсайті «YouTube» систематично розміщує інформацію з елементами психологічного маніпулювання суспільною свідомістю, яка спрямована на розпалювання національної, міжетнічної, соціальної ворожнечі і ненависті в Україні, підрив морального духу населення, внесення розбрату між армією і народом, суспільну дестабілізацію в державі.

В умовах воєнного стану, введення якого на всій території України з 24 лютого 2022 року спричинила повномасштабна військова агресія росії проти України, подальше існування політичної партії, яка веде антиукраїнську діяльність і пропагує ворожнечу, закликає до зміни конституційного ладу, вже становить пряму загрозу національній безпеці України, її територіальній цілісності і суверенітету, має бути припинене. У цих умовах Президент України видав Указ від 19 березня 2022 року № 153/2020, яким ввів в дію рішення Ради національної безпеки України від 18 березня 2022 року «Про призупинення діяльності окремих політичних партій». У переліку антиукраїнських політичних партії значиться також ПП «Партія Шарія».

Цим указом діяльність ПП «Партія Шарія» призупинялася і з огляду на наведені вище підстави і мотиви Мінюсту доручили невідкладно вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності цієї партії в Україні. У зв'язку з цим Мінюст заявив цей позов. Тобто, як підкреслив позивач, в основі звернення до суду є антиукраїнська діяльність названої політичної партії, припинення якої - на тлі збройної відсічі, яку дають Збройні Сили України окупантам, - теж є складовою захисту суверенітету України, її територіальної цілісності, інформаційної безпеки.

Позивач зауважив, що не декларативні статутні і програмні цілі ПП «Партії Шарія» дали підстави для висновку про її антиукраїнську діяльність, а саме діяльність партії і її лідера. Позивач висловив також свої міркування про причетність ОСОБА_1 до ПП «Партія Шарія» (згадав, зокрема, про те, що ПП «Партія Шарія» висувала його кандидатом в народні депутати України від цієї партії), його місця в цій партії, а також про призначення і використання цієї партії (її лідером) у контексті політичного життя України і впливу на державну політику всередині країни.

Обставини, які свідчать про антиукраїнський характер діяльності ПП «Партія Шарія» за посередництва її лідера, описані в рішенні суду першої інстанції. На думку позивача, нема підстав вважати, що ці обставини недоведені.

Крім того, СБУ листом від 01 серпня 2022 року № 5/1/4/395 додатково повідомила, як окремі діячі ПП «Партії Шарія» підтримують військову агресію росії проти України, беруть участь у формуванні окупаційних адміністрацій і надавали інформацію оборонного характеру. Додаткові акти огляду інтернет-ресурсів і скріншоти вебсайтів долучено до відзиву.

5. СБУ теж надіслала (04 серпня 2022 року засобами поштового зв'язку) відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін рішення суду першої інстанції. Позиція третьої особи по суті висловлених в апеляційній скарзі питань основана на доводах, які подібні до тих, які висловив Мінюст як у позовній заяві, так і у своєму відзиві. Позначимо деякі з них.

СБУ підкреслила, що звернення до суду з цим позовом обумовлене Указом Президента України від ІНФОРМАЦІЯ_38 № 153/2022, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій». На виконання його вимог СБУ надала Мінюсту задокументовані факти антиукраїнської діяльності ПП «Партія Шарія» (листом від 26 березня 2022 року № 5/1-229 «Щодо призупинення діяльності політичних партій»). СБУ, як і перед тим Мінюст, зауважила, що зазначені передумови звернення до суду якраз відрізняють суть спору в цій справі від іншої адміністративної справи № 640/6331/21, яка була на той час у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва.

Не оминула СБУ увагою й доводи відповідача про повноваження перевіряти діяльність політичних партій. У цьому зв'язку третя особа наголосила на тому, що її правовий статус одним з основних своїх завдань передбачає контррозвідувальну діяльність, спрямовану на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім і внутрішнім загрозам державній безпеці України. Ці загрози можуть створювати й політичні партії, якщо члени чи лідери цих партій дозволяють собі дії на шкоду національній (державній) безпеці. Виявляти і припиняти таку діяльність є завданням СБУ. За текстом пояснень, направлення на адресу Мінюсту листа з фактами антиукраїнської діяльності ПП «Партії Шарія» на шкоду державній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності мало превентивний характер, якому необов'язково мало передувати конкретне правопорушення або притягнення до кримінальної відповідальності. Тому в аспекті описаних обставин цієї справи СБУ діяла правомірно.

Відео, які досліджував суд першої інстанції, СБУ надала як додатки до відповідних актів огляду. Крім того, до суду разом з актами огляду надані скріншоти, де видно посилання на відео у YouТube, які також досліджував суд першої інстанції. Щодо часу публікації відео, то на дату оформлення актів огляду відео видалені не були, а розміщувалися також на інших ресурсах, навіть після блокування [в Україні] YouТube-каналу (ОСОБА_1). Розміщення публікацій та відео, спрямованих на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації, антиукраїнського інформаційного контенту, перекручування історичних фактів і подій та повторення риторики російських державних структур в умовах повномасштабної війни сприяє проведенню спеціальних інформаційних операцій проти України та спрямовані на підрив державної безпеки. Покликаючись на статтю 99 КАС України і окремі позиції Верховного Суду щодо належності доказів, висловлені, приміром, у справах № № 922/51/20, 826/19844/16 (про те, що інформація в інтернеті може бути змінена або видалена, тому у справі повинні бути матеріальні носії інформації з відеозаписами), третя особа зазначила, що виступи ОСОБА_1, опубліковані в YouТube, записані на компакт-диски і надані суду.

У відзиві зазначено також про окремі факти публічних висловлювань лідера ПП «Партії Шарія» і їхній характер, що, як можна зрозуміти, має продемонструвати суть «діяльності» цієї партії. Зокрема зауважено, що ОСОБА_1 неодноразово був гостем на антиукраїнських телеканалах «Перший незалежний», «КРТ», «НАШ», « 112 Україна», «ZIK» та «NewsOne». В одному з інтерв'ю каналу « 112» ОСОБА_1 зазначив: «Я так розумію, що мені ставлять в провину те, що я кажу, що в Україні громадянська війна. Так я повторю десять разів - в Україні громадянська війна. Ставлять в провину те, що я кажу, що Україна - колонія. Так, я вважаю, що Україна - це колонія. Це державна зрада. Та пішли вони в дупу з такою державною зрадою».

За текстом пояснень, за даними Міністра цифрової трансформації України, канал «ІНФОРМАЦІЯ_1» на сайті «YouTube» заблоковано на території України для недопущення розповсюдження маніпулятивної та спотвореної/недостовірної інформації, дискредитації української влади, підриву морального духу народу. Проте в мережі «Інтернет» міститься велика кількість відеороликів лідера партії ОСОБА_1 з інших каналів, які безперешкодно потрапляють до відеохостингу «Youtube». Наприклад, відеозаписи з назвами: «ІНФОРМАЦІЯ_2»; «ІНФОРМАЦІЯ_3»; «ІНФОРМАЦІЯ_4», в яких ОСОБА_1, за текстом пояснень, свідомо поширив неправдиву та недостовірну інформацію щодо діяльності СБУ. Також на відеохостингу «Youtube» розміщено відеозапис під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», в якому ОСОБА_1 зазначив: «ОСОБА_2, ты мразь настоящая, подонок и мразь, такая мразь как ты будет когда-нибудь отвечать в суде. То, что вы делаете в последние дни под рукоплескание идиотов запада, я думаю, вам будет возвращено... Просто вы мрази СБУ... Вы пытаете и избиваете этих людей. Гореть вам в аду».

СБУ згадала також про обшуки, проведені 08 червня 2021 року у низці засновників партії в Києві та Бучанському районі Київської області, проведені в рамках кримінального провадження, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 110 (частина перша), 358 (частина третя) Кримінального кодексу України. Додало також, що стосовно ОСОБА_1 порушені й інші кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 111, 161, 110, 2051, 358, 209, 212 Кримінального кодексу України.

На думку СБУ, висновки суду першої інстанції про антиукраїнську політичну та організаційну діяльність ПП «Партія Шарія» у вимірі обставин цієї справи є обґрунтованими; рішення суду заборонити діяльність цієї партії відповідає вимогам закону і за наведених обставин переслідує цілком легітимну мету.

6. На судовому засіданні представники відповідача - адвокати Погребняк Д. Є. і Мусійченко М. Г. підтримали позицію, висловлену в апеляційній скарзі, просили задовольнити її вимоги і скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача - адвокат Погребняк Д. Є., з-поміж іншого, звернув увагу, що суд першої інстанції не досліджував доказів, які поклав в основу свого рішення, що є порушенням процесуального закону. Зауважив також, що один з відеозаписів, які є в матеріалах справи, не містить того, про що написано в акті огляду, відтак і в судовому рішенні.

Представник відповідача подав письмові заперечення стосовно прийнятності додаткових доказів, які позивач надав одночасно із відзивом на апеляційну скаргу, й з посиланням на положення статей 74, 79 КАС України просив суд не брати їх до уваги. Факти антиукраїнської діяльності політичної партії, поставлені їй за провину, мали існувати на дату подання позову до суду, а не після того. На стадії апеляційного перегляду судового рішення подання додаткових доказів має бути обґрунтоване.

Наголосив також на тому, що публікації в інтернет-виданнях не можуть бути доказом діяльності політичної партії усупереч заборон, визначених у статті 5 Закону № 2365-ІІІ. Однак Мінюст зазначив у позові такі публікації, надаючи їм доказового значення. З погляду апелянта, цей підхід неприйнятний і просив зважити на те, що інформація з вебсайтів - у контексті цих правовідносин - не є доказом у значенні статті 72 КАС України.

Звернення до суду основане головним чином на документах, які надала СБУ, і, як можна зрозуміти зі змісту листа названого органу від 26 березня 2022 року № 5/1-229, ці документи, зокрема відео з виступами ОСОБА_1, задокументовані в рамках кримінальних проваджень (щодо ОСОБА_1, але не політичної партії), а не контррозвідувальної діяльності, як написано у відзиві третьої особи. Представник відповідача наголосив, що СБУ не наділене повноваженнями контролювати діяльність політичної партії, а докази, які перевіряються в рамках кримінальних проваджень, не можуть оцінюватися за правилами адміністративного судочинства. Крім того, СБУ у цій справі має статус третьої особи, а не позивача, тому не може доводити підстави позову.

З погляду обох представників ПП «Партія Шарія», висловлювання ОСОБА_1 не містять закликів до зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, незаконного захоплення влади чи закликів до інших дій, які заборонені відповідно до статті 5 Закону № 2365-ІІІ. Це скоріш оціночні суб'єктивні судження особи, які ніяким чином не пов'язані з діяльністю ПП «Партія Шарія». Критика чинної державної влади не може свідчити про заклики до її захоплення чи повалення конституційного ладу у неконституційний спосіб. Висловлювання своїх думок, поглядів, навіть у критичній формі, стосовно політичного курсу країни, діяльності державних органів та/чи їхніх представників є проявом демократії і за це не можна засуджувати політичну партію, тим паче забороняти її діяльність. Такий захід, відповідно до Керівних принципів щодо заборони і розпуску політичних партій та подібних заходів, ухвалених Венеціанською Комісією на 41 пленарній сесії (Венеція, 10-11 грудня 1999 року), має застосовуватися з крайньою стриманістю.

7. Представник Мінюсту на судовому засіданні просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Пояснення представника позивача за змістом аналогічні тим, які викладено у відзиві на апеляційну скаргу.

Щодо додаткових доказів, які долучено до відзиву на апеляційну скаргу, представник позивача пояснила, що надати їх раніше не було можливості, адже СБУ надіслала їх (на прохання Мінюсту) після відкриття апеляційного провадження (листом від 01 серпня 2022 року № 5/1/4-395). Навіть після звернення до суду з цим позовом і ухвалення рішення про заборону політичної партії її діяльність - за посередництва керівника цієї партії (ОСОБА_3), дружини ОСОБА_1) та самого ОСОБА_1 - триває дотепер. Свідченням цього є їхні дописи в Telegram-каналах, а головне зміст цих дописів, які, окрім того, що сприяють поширенню російської пропаганди і дезінформації, провокують нагнітання протиукраїнських настроїв і проявляють таким чином антиукраїнську діяльність деяких представників ПП «Партія Шарія» вже на тлі повномасштабної збройної агресії росії проти України.

На запитання представника відповідача - адвоката Погребняка Д. Є. представник Мінюсту уточнила, що [нормативними] підставами для заборони ПП «Партія Шарія» є приписи пунктів 2, 3, 4, 6 частини першої статті 5 Закону №2365-ІІІ.

8. Представник СБУ на судовому засіданні теж просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги і залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що обставини, які слугували підставою для заборони діяльності зазначеної політсили, встановлені і підтверджені належним чином, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Загалом же доводи представника третьої особи за змістом аналогічні тим, які викладено у її відзиві на апеляційну скаргу.

9. Колегія суддів при ухваленні цієї постанови керувалася такими нормами.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

За статтею 2 Конституції України суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до статті 15 Конституції України суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова. Цензура заборонена. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

За статтею 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

За статтею 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. <…>

Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону № 2365-ІІІ політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

За статтею 5 Закону № 2365-ІІІ (тут - у редакції, яка діяла на дату звернення до суду) утворення і діяльність політичних партій забороняється, якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на: 1) ліквідацію незалежності України; 2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; 3) порушення суверенітету і територіальної цілісності України; 4) підрив безпеки держави; 5) незаконне захоплення державної влади; 6) пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі; 7) посягання на права і свободи людини; 8) посягання на здоров'я населення; 9) пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їх символіки; 10) виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України; 11) глорифікацію, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань Російської Федерації, незаконних збройних формувань, банд, найманців, створених та/або підпорядкованих, та/або керованих, та/або фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як «повстанці», «ополченці», «ввічливі люди» тощо.

Діяльність політичної партії може бути заборонена лише за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 8 Закон України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: <…> 9) порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об'єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення; <…>.

Відповідно до статті 21 Закону № 2365-ІІІ у разі виявлення порушення вимог щодо створення і діяльності політичних партій, встановлених Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, невідкладно звертається до суду з адміністративним позовом про заборону політичної партії, у тому числі в разі виявлення фактів вчинення політичною партією дій, спрямованих на:

- ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення;

- пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

- порушення рівноправності громадян залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

- поширення відомостей, що містять виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України.

Заборона діяльності політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших структурних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно.

У разі якщо в рішенні суду про заборону діяльності політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду.

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, про що зазначається у рішенні суду. Перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 153/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій».

За текстом цього рішення, ураховуючи пряму військову агресію з боку Російської Федерації, зважаючи на антиукраїнську політичну та організаційну діяльність, пропаганду війни, публічні заяви та заклики до зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, реальні загрози порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, а також дії, спрямовані на незаконне захоплення державної влади, демонстрацію проявів колабораціонізму, насильства, зважаючи на програмні та статутні цілі, що містять антиукраїнську позицію, поширення відомостей про виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, з метою забезпечення національної безпеки та громадського порядку в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, ураховуючи вимоги законів України «Про правовий режим воєнного стану», «Про політичні партії», відповідно до статті 107 Конституції України Рада національної безпеки і оборони України вирішила: 1) призупинити на період дії воєнного стану будь-яку діяльність в Україні політичних партій <…> «ПАРТІЯ ШАРІЯ» <…>; 2) Міністерству юстиції України невідкладно вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо заборони діяльності політичних партій, зазначених у пункті 1 цього рішення.

10. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», введеного в дію Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 153/2022, а також на підставі наведених положень законів Мінюст подав цей позов.

Нагадаємо, що доводи про те, що діяльність ПП «Партія Шарія» спрямована на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності України, підрив безпеки держави; пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі (пункти 2, 3, 4, 6 частини першої статті 5 Закону № 2365-ІІІ) ґрунтуються головним чином на інформації в електронній (цифровій) формі, яку Мінюсту надала СБУ в контексті подій (з 24 лютого 2022 року), які спричинили подання цього позову. Йдеться про відеозвернення ОСОБА_1, раніше опубліковані на сайті/відеохостингу «YouТube», а також текстові повідомлення, розміщені в месенджері «Telegram» (де ОСОБА_1 теж має свій канал).

Відеозвернення і текстові повідомлення ОСОБА_1, розміщені в Інтернеті, які надала СБУ, і які є предметом дослідження в цій справі, не є єдиним (вичерпним) підтвердженням публічної діяльності лідера партії. Насправді їх в інформаційному просторі більше, адже медіаактивність ОСОБА_1, який до створення однойменної партії був більш відомий суто як «відеоблогер», є загальновідомою. Це, до слова, засвідчено також у програмі «Партії Шарія», в якому мовиться про «медійний авторитет» її лідера як про перевагу партії в аспекті поширення ідей та обговорення суспільно-важливих питань. Ця «активність» в інформаційному просторі (й не лише українському) існує давно й треба визнати, що політична партія, іменована прізвищем її неофіційного лідера ОСОБА_1, здобула таким чином шанувальників/прихильників у різних регіонах України, здебільшого на східних і південних її теренах, свідченням чого є хоча б результати місцевих виборів 2020 року в Україні (у яких брала участь ПП «Партія Шарія»).

Дослідити весь обсяг відеозаписів з виступами/відеозверненнями ОСОБА_1, як і його текстових публікацій (чи публікацій членів партії) в месенджерах чи соціальних мережах в рамках судової справи об'єктивно не видається за можливе. Надані СБУ і Мінюстом відеофайли і публікації з відкритих і загальнодоступних джерел в Інтернеті в сукупності - як можна зрозуміти з доводів їхніх представників - мали на меті проявити, продемонструвати антиукраїнську спрямованість діяльності ОСОБА_1 та однойменної партії, що в умовах повномасштабної збройної агресії з боку росії становить реальну загрозу конституційному ладу, суверенітету і територіальній цілісності України, її національній (державній) безпеці. Про них детальніше йтиметься далі.

11. Отож зверненню до суду з цим позовом передувало те, що ДЗНД СБУ листом від 26 березня 2022 року № 5/1-229 «Щодо призупинення діяльності політичних партій» повідомив Мінюст про виявлені факти антиукраїнської діяльності, зокрема, ПП «Партія Шарія», лідер якої - пропагандист ОСОБА_1, котрий з 2012 року проживає закордоном - розповсюджує російську пропаганду і сам пропагує українофобію шляхом поширення відеосюжетів. За інформацією ДЗНД СБУ, з 2012 року ОСОБА_1 здійснює підривну діяльність проти основ національної безпеки України в інформаційному просторі в інтересах росії за допомогою соціальних мереж, месенджерів (Telegram-канал), відеохостингу «YouТube» та російських пропагандистських телеканалів. На підтвердження написаного СБУ надала копії актів оглядів (від 30, 31 травня 2022 року) інтернет-ресурсів з текстовими і відеозверненнями (монологами) ОСОБА_1, лідера партії, названої його іменем - ПП «Партія Шарія», які склав консультант-експерт (з оперативних питань) ДЗНД СБУ.

З цих актів три стосуються інформації з Telegram-каналу «ІНФОРМАЦІЯ_6» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7) і «ІНФОРМАЦІЯ_8» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9); один - з вебсайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 (у якому вміщено відео ОСОБА_1 з вебсайту «YouТube») і шість - відеозаписів ОСОБА_1, які були розміщені на його каналі на сайті «YouТube».

До актів огляду відеофайлів долучені компакт-диски, на яких записані ці відеофайли (копії), а до актів огляду інтернет-ресурсів - скріншоти Telegram-каналів під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7) та «ІНФОРМАЦІЯ_8» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9), щодо публікацій на яких проводився огляд.

12. Окрім інформації, яку надала СБУ, Мінюст у позовній заяві покликається також на відомості з відкритих джерел інформації в мережі «Інтернет» (інтернет-видань) щодо ПП «Партія Шарія», у яких мовиться про причетність цієї партії та її лідера ОСОБА_1 до російських спецлужб, а також про пов'язаність з іншою політичною партією - «Опозиційна платформа - За життя», яка, за текстом позову, теж має проросійські погляди і займалася діяльністю, яка завдала шкоди інтересам української держави.

Приміром, Мінюст зауважив, що в мережі «Інтернет» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11 опубліковано статтю, в якій мовиться про те, що ОСОБА_4 (член партії «Опозиційна платформа - За життя») заявив в ефірі пропагандистського російського каналу Росія-24, що вважає ПП «Партія Шарія» своїм союзником. А за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_12 можна прочитати статтю про те, що у серпні 2020 року політична партія «Опозиційна платформа - За життя» обрали ПП «Партія Шарія» як свого основного союзника на місцевих виборах в Україні 2020 року.

Мінюст зазначив так само і про інші публікації в інтернет-виданнях, з яких можна прочитати про діяльність ПП «Партія Шарія», про що йтиметься далі.

Позивач підкреслив, що зазначені ним докази є тільки частиною того, що можна знайти і побачити у відкритому доступі в мережі «Інтернет», де є ще чимало відео з ОСОБА_1, у яких він відверто дискредитує діяльність державних органів і таким чином нагнітає напругу у суспільстві. На підтвердження своїх слів Мінюст у позовній заяві покликався на відео (в мережі «Інтернет») з виступами/зверненнями ОСОБА_1, у яких він - вже під час воєнного стану - дискредитує діяльність СБУ (про ці відео ще йтиметься нижче). Про ті самі відео зазначила СБУ у своєму відзиві на апеляційну скаргу.

ПП «Партія Шарія» не відмежовувалася публічно від таких поглядів свого лідера, ім'я якого вона носить, ані до, ані тим більше після початку прямої повномасштабної російської агресії проти України, що дає підстави вважати, що ПП «Партія Шарія» ці погляди поділяє.

Нагадаємо, що стосовно публікацій в інтернет-виданнях представник відповідача - адвокат Погребняк Д. Є. висловив зауваження щодо належності їх як доказів, адже думка, погляд автора статті, його висновки щодо діяльності певної політичної партії відображають лише його особисту позицію і не можуть доводити протиправний характер діяльності політичної партії в цілях її заборони з підстав, визначених у статті 5 Закону № 2365-ІІІ.

Колегія суддів відхилила клопотання представника відповідача не досліджувати ці матеріали, позаяк частину з них Мінюст зазначив у позові, доводячи підстави свого звернення до суду. Водночас додала, що для оцінювання публікацій в інтернет-виданнях (як тих, які згадані в позові, так і тих, які додані після відкриття апеляційного провадження) на предмет їхнього доказового значення варто спочатку ознайомитися з їхнім змістом, відтак вирішити чи брати їх до уваги при прийнятті постанови за наслідками апеляційного перегляду.

13. Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що підстави для заборони діяльності політичної партії визначені у статті 37 Конституції України, частині першій статті 5 (щодо підстав для заборони діяльності ПП «Партія Шарія», то представник Мінюсту на судовому засіданні вказала на приписи пунктів 2-4, 6 частини першої цієї статті), в частині першій статті 21 Закону № 2365-ІІІ, а також у пункті 9 частини першої статті 8 Закону № 389-VIII й на положення цих статей головним чином покликається позивач, коли просить припинити діяльність ПП «Партія Шарія».

Зауважимо також, що стаття 8 Закону № 389-VIII (пункт 9) дозволяє під час воєнного стану «порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських об'єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на стійкість критичної інфраструктури, права і свободи людини, здоров'я населення». Формально таке формулювання повторює обмеження свободи об'єднання, встановлене статтею 37 Конституції України.

Стаття 64 Основного Закону України передбачає, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Тож свобода об'єднань, гарантована у статті 36 Конституції України, може обмежуватися в умовах воєнного стану. В Указі Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не зазначено щодо можливості обмеження права, передбаченого статтею 36 Конституції України. Однак це обмеження застосовано згідно з Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 153/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», виданим в умовах воєнного стану в Україні.

14. У справі встановлено, що ПП «Партія Шарія» первинно називалася «Об'єднана Україна» й лише у 2019 році була перейменована.

Відповідно до установчого з'їзду Політичної партії «Об'єднана Україна» (від 02 вересня 2014 року) на ньому були присутні сім її засновників (ОСОБА_6 (обраний головою партії), ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12). 22 січня 2015 року на позачерговому з'їзді партії затверджено статут Політичної партії «Об'єднана Україна».

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру громадських формувань Державна реєстраційна служба 03 лютого 2015 року зареєструвала Політичну партію «Об'єднана Україна», свідоцтво № 267-п.п. Як юридична особа ця партія зареєстрована 17 лютого 2015 року; ідентифікаційний код юридичної особи 39644910; адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17, корпус Д.

05 червня 2019 року було прийнято рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про Політичну партію «Об'єднана Україна» шляхом її перейменування на ПП «Партія Шарія». Головою партії тепер є ОСОБА_3.

Перед тим, як перейти до оцінювання доказів й з'ясування обставин справи, на яких основані вимоги позивача, зауважимо, що офіційно ОСОБА_1 не є і не був керівником або членом політичної партії, в назві якої використано прізвище «ОСОБА_1». На сьогодні керівником партії є ОСОБА_3, його дружина. Але у публічному - а головне в медійному - просторі ПП «Партія Шарія» пов'язується саме з ОСОБА_1, її ідейним лідером і натхненником, якого можна навіть називати «обличчям» і «рупором» партії. У цьому зв'язку треба взяти до уваги, що в червні 2019 року ПП «Партія Шарія» висувала ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України від цієї політичної партії й з цього приводу були судові процеси, зокрема у Верховному Суді (приміром, справи №№ 855/185/19, 855/268/19). У підсумку Центральна виборча комісія скасувала реєстрацію кандидата в народні депутати України ОСОБА_1, включеного до виборчого списку ПП «Партія Шарія» у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі на позачергових виборах народних депутатів України 21 липня 2019 року (з тих мотивів, що він не відповідав конституційній вимозі щодо проживання в Україні протягом останніх п'яти років до дня виборів (стаття 76 Конституції України), оскільки, за даними СБУ, громадянин ОСОБА_1 виїхав за межі України 24 січня 2012 року через пункт пропуску «Зернове» (Сумська область) потягом «Ковель-Москва» та після цього на територію України не в'їжджав).

У контексті цієї справи ця обставина є лише свідченням, а радше проявом того, що ОСОБА_1 пов'язаний з ПП «Партія Шарія», і на це вказує не лише його прізвище, але й публічна діяльність, яка головним чином зосереджена в електронних медіа (як-от месенджері «Telegram», відоехостингу «YouTube»). ОСОБА_1 нерідко можна було також почути і побачити та телеефірах (про один такий йтиметься нижче), причому не лише на російських, але й на українських (на той час ще не заборонених) каналів, на яких, що прикметно, його позиціонували саме як лідера ПП «Партія Шарія» й цікавилися його думкою щодо результатів голосування за представників ПП «Партія Шарія» на місцевих виборах в Україні 2020 року, а також політичними планами цієї партії на майбутніх (на той час) парламентських виборах і візіями їхнього лідера щодо «співпраці» з іншими політсилами.

Ані ПП «Партія Шарія» в особі офіційного керівника партії, ані члени політичної партії не відмежовували цю політсилу від ОСОБА_1 та його поглядів, ідей і закликів. Доречно зауважити, що в програмі ПП «Партія Шарія», яка затверджена на позачерговому ІІ З'їзді партії 29 лютого 2020 року, у рубриці «Середній клас як соціальна основа партії» згадується така постать (амплуа) як «Лідер» [партії]. Зокрема в цьому документі можна прочитати такі рядки: «Партія Шарія і її Лідер на сучасному етапі розвитку держави володіє потужним медійним авторитетом. Ця обставина дозволяє не тільки активно розповсюджувати ідеї та позицію партії серед громадян, але актуалізувати найчутливіші суспільно-політичні і соціально-економічні проблеми, пропонувати їх вирішення на основі її Програмових засад». Далі також: «<…> Щоби кумулятивний ефект від політичної діяльності її Лідера посилювався діяльністю регіональних лідерів <…>».

Тож хоча ОСОБА_1 формально не є членом партії, його пов'язаність з нею, його опосередкована цією партією участь у політичному житті української держави й здатність таким чином впливати на політичні і державотворчі процеси не те, що дозволяє, але й змушує оцінювати його публічні виступи через призму законних приписів і заборон стосовно діяльності політичної партії загалом, яка - своєю «пасивною» поведінкою - поділяє його позицію.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини (наприклад, у рішенні від 30 липня 2009 року у справі Herrі Batasuna and Batasuna проти Іспанії (заяви №№ 25803/04, 25817/04), лише статут і програма політичної партії не можуть вважатися єдиним критерієм для визначення її цілей і намірів. Зміст програми необхідно порівнювати з діями лідерів і членів партії та позицією, яку вони відстоюють.

Статутні та програмні цілі ПП «Партія Шарія» у цьому зв'язку Суд оцінюватиме у зіставленні передусім з публічними висловлюваннями лідера партії та ставленням до них самої партії, адже тільки так можна зрозуміти і оцінити справжню мету і суть діяльності політичної партії.

З уваги на висловлені під час судового засідання доводи представників відповідача про недоречність ототожнювати висловлювання ОСОБА_1 та його дружини (керівника партії) ОСОБА_3, опубліковані в їхніх приватних/особистих Telegram-каналах чи на сайті «YouTube» з діяльністю ПП «Партії Шарія» й відповідно оцінювати ці висловлювання через призму заборон, визначених у статті 5 Закону № 2365-ІІІ, потрібно зазначити таке.

За змістом статті 2 Закону № 2365-ІІІ політична партія складається з громадян - «прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку» <…>. Колегія суддів не заперечує того, що членство в політичній партії не позбавляє громадянина права на приватне життя, як і гарантій щодо невтручання у нього. Особа, яка є членом політичної партії, може висловлюватися і поводитися відповідно до своїх вподобань, морально-етичних і культурних орієнтирів. Але публічна діяльність партійців, особливо тих, які займають керівні, провідні позиції в партії або є її загальновизнаними ідейними лідерами, тим більше такій партії, яка здобула на виборах «представництво» в органах місцевого самоврядування, не тільки «звужує» їхній приватний простір, що закономірно, але й покладає додаткову відповідальність за свої вчинки, а надто за свої ідеї та заклики, проголошені у публічному просторі. Адже лідер партії залишається ним незалежно від того, який ресурс він використовує для поширення своїх поглядів серед населення і в який період доби він виступає. Тому висловлювання ідейного лідера партії, як і офіційного керівника партії щодо подій у державі відображають не просто особисту думку (суб'єктивні, оціночні висловлювання) таких осіб, але й позицію партії загалом. Тому що партія це не «фікція», як в доктрині цивільного права називають юридичну особу, а спільнота громадян-однодумців, прихильників певної загальнонаціональної програми, вчинки і публічні висловлювання яких і дають розуміння, в чому полягає діяльність утвореної ними політичної партії й на які реальні цілі вона спрямована. Колегія суддів бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у справі «Refah Partisi (the Welfare Party) and Others проти Туреччини» (рішення від від 13 лютого 2003 року; заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98) визнав висловлювання лідерів партії та осіб, яких партія висувала кандидатами на виборах, такими, що відображають реальну політичну позицію партії.

15. Суд першої інстанції, за текстом його рішення, дослідив усі долучені СБУ докази й у підсумку погодився з доводами відповідача і третьої особи, що публікації і відеозвернення ОСОБА_1 як лідера ПП «Партія Шарія» спрямовані на дискредитацію державної влади, підрив основ конституційного ладу, що є складовою безпеки, пропагують насильство, порушення суверенітету і територіальної цілісності.

Зважаючи на зауваження апелянта, висловлені в апеляційній скарзі і на судовому засіданні, колегія суддів теж оглянула і дослідила ці відеозаписи та скріншоти й перед тим, як продовжити виклад прочитаного, побаченого і почутого зауважить, що у відкритому доступі (станом на дату апеляційного розгляду справи) є публікації з каналів у Telegram за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_58, ІНФОРМАЦІЯ_59, ІНФОРМАЦІЯ_9.

Скріншоти цих дописів колегія суддів дослідила у судовому засіданні. Так само була можливість переглянути відеозвернення ОСОБА_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10, адже воно теж доступне у відкритому доступі.

Щодо відеозаписів на вебсайті «YouTube» (на каналі ОСОБА_1, доступ до якого в Україні - за повідомленням у засобах масової інформації Міністра цифрової трансформації України М. Федорова - наразі заблоковано), які переглядав консультант-експерт (з оперативних питань) ДЗНД СБУ й щодо яких складені акти огляду, копії яких долучені до справи, то посилання, які зазначені в актах і відтворені у рішенні суду, за якими ці відео можна було б знайти, на дату апеляційного розгляду недоступні. Однак їхні копії збережено на цифрових носіях, долучених до актів огляду й до матеріалів справи, тож колегія суддів мала можливість з ними ознайомитися, що і зробила.

16. Стосовно доводів представника відповідача про неналежно оформлені докази (копії відеозаписів), відтак про їх недопустимість, треба зазначити, що відеозвернення ОСОБА_1 розміщувалися у відкритому, загальнодоступному і відомому джерелі інформації - відеохостингу (сайті) «YouTube». Записи на компакт-дисках, які разом з актами огляду надала СБУ, не є першоджерелом, а тільки копією того, що було розміщено раніше у мережі «Інтернет». Зроблено це для того, щоб зберегти ці відеозвернення і зафіксувати їхній зміст. Закон України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» не визначає порядку засвідчення копій електронних документів, зокрема на кшталт тих, які надала СБУ. Тому сам факт відсутності на них КЕПу (апелянт не зазначив чітко чийого, але з контексту висновується, що СБУ), прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги», на думку колегії суддів, не свідчить про їхню недопустимість.

У цій справі не йдеться з'ясувати, чи на копіях відеозвернень (компакт-диски з якими надала СБУ) справді ОСОБА_1 (на думку колегії суддів, впізнаваність ОСОБА_1 не викликає сумнівів й може вважатися загальновідомою) й чи говорив він те, що записано. З доводів представників відповідача можна зрозуміти також, що вони не заперечують існування цих відеозвернень (їх змісту) та їх розміщення на сайті «YouTube», як і не спростовують того, що автором/виконавцем цих монологів є ОСОБА_1. Натомість вони поставили під сумнів наявність до них відкритого доступу на сайті «YouTube» на дату розгляду справи в суді першої інстанції, відтак і про спроможність цього суду їх дослідити так, як про це написано в рішенні. Окрім того, у судовому засіданні представники відповідача, наголошуючи на тому, що факти протиправної діяльності політичної партії мають існувати на дату звернення до суду, просили зважити на дату створення відеозаписів на компакт-дисках (у зіставленні з датами актів огляду (30, 31 травня 2022 року), датою їхнього долучення до матеріалів справи (14 червня 2022 року) і датою звернення до суду (18 травня 2022 року). Зауваження представників відповідача стосувалися також й того, як слід оцінювати висловлювання ОСОБА_1, але про це далі.

Як уже згадувалося вище, канал ОСОБА_1 на вебсайті «YouTube» - після повномасштабного збройного вторгнення росії в Україну - заблокований в Україні, але це не означає, що після того вся діяльність ОСОБА_1 і ПП «Партія Шарія» не повинна підлягати судовій оцінці, а збережені відео з цих каналів втрачають доказове значення.

17. Отож відповідно до актів огляду інтернет-ресурсу від 30 травня 2022 року, складених за наслідками огляду каналів у месенджері «Telegram» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7) та «ІНФОРМАЦІЯ_8» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9) підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_60 ОСОБА_1 поширив дописи (за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_58, ІНФОРМАЦІЯ_59), у яких висвітлено інформацію стосовно працівників Харківської обласної прокуратури. Згодом допис ОСОБА_1, розміщений на його каналі в Telegram (ІНФОРМАЦІЯ_58), поширений й на каналі в месенджері «Telegram» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_61» (ІНФОРМАЦІЯ_9).

18.1. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_62 на каналі ОСОБА_1 в месенджері «Telegram» (ІНФОРМАЦІЯ_7) опубліковано повідомлення, у якому з сарказмом оцінюється надання державними органами захисту одному з бійців полку «ІНФОРМАЦІЯ_63», надаючи таким чином негативної конотації не тільки названому загону спецпризначення [у складі Національної гвардії України], але й держави в цілому (ось фрагмент допису (тут і далі текст цитується російською мовою, адже ОСОБА_1 у публічних виступах послуговується тільки нею): «ОСОБА_13, родился в г. Чебоксари ІНФОРМАЦІЯ_64. Национальное происхождение: ј украинец по бабушке со стороны отца, ј русский по дедушке со стороны отца, Ѕ чуваш по матери. Самоидентификация: русский. Вероисповедание славянский язычник, идеология: национал-социализм. В правом движении с 2007 года. В 2008-ом на него было возбуждено уголовное дело за нанесение ножевых ранений двум антифашистам в ходе драки у Дома правительства Чувашской республики. <…> В 2012, 2013 годах организатор Русского марша в г. Чебоксары. В 2014 году въехал на Украину и вступил в добровольческий полк «ІНФОРМАЦІЯ_63». Задержан в Индонезии, Украина уже поспешила на помощь, силы МИДа брошены на защиту «гражданина Украины» (???), я правда не понял, когда он успел им стать. Недогосударство глупое»).

18.2. На цьому ж інтернет-ресурсі є також публікації від ІНФОРМАЦІЯ_65 і від ІНФОРМАЦІЯ_62, які містять заклики до порушення правил карантину, який став наслідком запровадження на території України в умовах світової пандемії та образливі висловлювання щодо органів судової влади і правоохоронних органів. Щодо останнього, то ось також фрагменти дописів: «Итак, за нападение и избиение человека с последующим нападением и избиением полицейских в Киеве суд дал преступникам домашний арест. Вонючее недогосударство продолжает гнить и разваливаться» (допис від ІНФОРМАЦІЯ_65); «Сегодня мне сообщили что прокуратурой Харьковской области было продано дело о нападении вооруженных националистов на пассажирский микроавтобус под Харьковом на членов организации «Патриоты за жизнь». Стороной обвинения (Прокуратурой Харьковской области) вынесено 15 постановлений о закрытии уголовного производства в части «покушения на убийство» в отношении подозреваемых в связи с «отсутствием состава преступления. <…> Прокуратура в недогосударстве захватила власть? Что вообще происходит?» (допис від ІНФОРМАЦІЯ_60).

18.3. Відповідно до акта огляду інтернет-ресурсу (від 30 травня 2022 року № 5/1/4-3725) - відеозапису, який ІНФОРМАЦІЯ_16 розміщений в інтернеті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 [интернет-издания «Дорожный патруль»] - цей відеозапис (копія) був розміщений на сайті «YouТube» ІНФОРМАЦІЯ_66 і виготовлений з оригіналу відеозапису, розміщеного на інтернет-ресурсі «YouТube» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14.

Колегії суддів на судовому засіданні переглянула відеозапис, розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 (під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15» від ІНФОРМАЦІЯ_16) і записаний на компакт-диску (долученого до акта огляду до акта № 5/1/4-3725).

У цьому відео ОСОБА_1 у зневажливій, принизливій і образливій формі висловився щодо жителів західних земель України, апелюючи до історичних подій 1939 року, але у власній - перекрученій і неправдивій - інтерпретації цих подій, формуючи таким чином негативне ставлення до вихідців із цього регіону (фрагмент монологу: «<…> На самом деле до 39 года вы [жителі західних земель України] били никем. Вы <…> вместо волов были, вы как сурки сидели по своим норам, закрытым, вырытым в горах <…>. Вас отрыли в 39 году, понимаете. Тоесть, у Киевской области, у Запорожской, у Полтавской есть за что ненавидеть Сталина. У вас нет. Ви Сталину должни золотой памятник поставить в одном из своих селений и молиться на этот памятник. <…> Когда мне говорят они подавали супы полякам, я говорю: это невозможно. Они подавали супы батракам поляков, потому, что до поляков би их никто не допустил. У вас земли не было. Я украинец, а вы не украинцы, вы второ… <…> я не говорю второй сорт, нет, вы просто полукровки, третьекровки, четвертокровки, вы на половину <…> поляки, на половину вы венгры <…> Не примазывайтесь к украинцам»).

18.4. Відповідно до акта огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3726) - відеофайла, який був розміщений ІНФОРМАЦІЯ_17 на відеохостингу «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 - цей відеозапис містить відеозвернення ОСОБА_1 під назвою «Обнаружен главный вор страны».

Колегія суддів переглянула копію цього відеозапису, долучену до матеріалів справи. В акті огляду відтворено також текст сказаного ОСОБА_1 в цьому відео. Загалом, як можна зрозуміти з почутого, виступ ОСОБА_1 стосувався роботи Національного агентства з питань запобігання корупції в Україні й опосередковано Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» (далі - ВГО КВУ), у якому він намагався у критичній формі висвітлити й прокоментувати повідомлення зазначеного державного органу, поширене у медіа і соціальних мережах, щодо виявлених порушень у діяльності ПП «Партія Шарія». Водночас відеозвернення ОСОБА_1 пронизане образливими, зневажливими коментарями, подекуди також з обсценізмами, як в бік зазначеного державного органу, так і держави Україна загалом (як-от «страна-помойка», «страна-отброс», «долбаная памойка»). Позбавлений конструктивної критики діяльності державного органу, цей виступ скоріш націлений на його дискредитацію і висміювання, а відтак і дестабілізацію суспільно-політичного життя на тлі складної на той час епідеміологічної ситуації в країні, спричиненої поширенням коронавірусу.

З уваги на доводи представників відповідача щодо (не)пов'язаності ОСОБА_1 з діяльністю ПП «Партія Шарія», колегія суддів звертає увагу, що автор відеозвернення висловлювався у критичній формі щодо згаданого державного органу і ВГО КВУ за безпідставні, як він вважає, звинувачення саме ПП «Партія Шарія» (щодо витрачання коштів, виділених їй з бюджету, і спекулювання на темі коронавірусу). А звинувачуючи державну владу у неспроможності забезпечити заклади охорони здоров'я необхідним обладнанням (під час епідемії коронавірусу), говорив про те, що «Партія Шарія» якраз діяла як слід в цій ситуації (фрагмент виступу: «<…> Мы первыми распечатали листовки, в которых четко написали, что надо делать, чего нельзя делать, да, для того, чтобы не заразиться <….>»). Під час відеозвернення ОСОБА_1 послуговувався також інформацією, розміщеною на сайті ПП «Партія Шарія». Тому ці висловлювання, на думку колегії суддів, засвідчують безпосереднє відношення ОСОБА_1 до діяльності ПП «Партія Шарія»)

Відеозапису за посиланням на інтернет-ресурсі «YouTube», вказаним в акті огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3726, Суд не переглядав, адже доступ до нього в Україні заблокований.

18.5. Відповідно до акта огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3727 - відеофайла, який був розміщений на інтернет-ресурсі «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_20» - відеофайл був розміщений на інтернет-ресурсі «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19 ІНФОРМАЦІЯ_21 та містить виступ ОСОБА_1, який стосувався подій щодо побиття осіб, які на одній з вулиць міста Києва розповсюджували агітаційні матеріали в наметі ПП «Партія Шарія» (на яких була зображена мапа України без території Криму), а також заподіяння тілесних ушкоджень поліцейським, які затримали кривдників. ОСОБА_1 у властивій йому зухвалій манері розкритикував рішення суду щодо зміни запобіжного заходу (з «тримання під вартою» на «особисте зобов'язання») в поєднанні зі звинуваченнями у «замовності» такого рішення і його незаконності, відтак у потуранні з боку «влади» беззаконню і безкарності, уособленням якої він вважає Президента України ОСОБА_2 Наприкінці ОСОБА_1 розповів про пенсіонерку, яку притягли до кримінальної відповідальності за поширення фото у соціальних мережах.

Загалом цей виступ ОСОБА_1, окрім того, що теж супроводжується коментарями образливого, принизливого, глузливого характеру щодо держави Україна та її інституцій (в контексті подій, які стали темою цього відео), містить елементи маніпулювання, адже факти подаються вибірково і перекручено, які таким чином формують негативне ставлення до державних органів і підривають їх авторитет у суспільстві (фрагмент з цього монологу: <…> Ну вот два полицейских, которые получили телесные повреждения, ведь к вам же не только прокурорские относятся как к животным, не только судейские, но и вообще власть, потому что все это не происходит без ведома власти. Они о вас ноги вытирают уже, плюют на вас, вы - никто, вы даже не животные, вы - насекомые. Это не для того, чтобы вас позлить, вы ж сами это понимаете. Потому, что это невозможно, чтобы напали на полицейских, а потом их просто отпустили под личное обязательство. Они к вам относятся, как к животным. А ОСОБА_2 я передаю большой привет, лично ОСОБА_2. Потому что он лично несет ответственность за этот конченный беспредел <…>».

Відеозапису, копія якого збережена на цифровому носії і який є у справі, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19 колегія суддів не переглядала («немає зв'язку із сайтом»).

18.6. Ще один акт огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3728 стосується відеофайлу, який був розміщений 27 листопада 2020 року на сайті «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_23». Суд дослідив копію цього відеофайлу, який доданий до акта огляду.

У цьому відео ОСОБА_1 коментував відеосюжет на телеканалі «Україна 24», випуск програми «Народ проти», одним з учасників якої був народний депутат України VIII ОСОБА_5. Темою обговорення цієї програми були політичні і суспільні події, які відбувалися в Україні у листопаді 2013 року - лютому 2014 року і ввійшли в історію як Революція Гідності. Сама назва відео, у якому ОСОБА_1 висловлював свої коментарі, дає розуміння суті позиції автора цього відео щодо згаданих історичних подій, адже відео наповнене висловлюваннями, які спрямовані на висміювання Революції Гідності і її учасників, цінностей цієї Революції і її значення для суспільно-політичного розвитку країни. ОСОБА_1 у глузливій і образливій формі висловлювався щодо окремих учасників того обговорення, що у поєднанні з маніпуляцією фактами і словами створює негативне сприйняття революційних подій, та й держави загалом (яку автор відео принагідно тут називає «долбаная памойка») й таким чином сприяє дестабілізації суспільно-політичного життя в ній.

Проте відеозапису, копія якого збережена на цифровому носії і який є у справі, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_22 колегія суддів не переглядала («немає зв'язку із сайтом»).

18.7. Відповідно до акта огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3729 - відеофайла, розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_24 - суду надано копію відеозапису, який був розміщений на інтернет-ресурсі «YouTube» ІНФОРМАЦІЯ_25 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_26».

Суд дослідив копію цього відеозапису, який доданий до акта огляду. Відео починається зі звернення ОСОБА_1 щодо «спільних героїв», яких - як він запевняє - «у нас никогда не будет». А за тим йде фрагмент відеосюжету на телеканалі «Zik» від ІНФОРМАЦІЯ_27, який присвячений місцевим виборам в Україні 2020 року. Запрошеним до розмови на тому телеефірі (в онлайн режимі) був ОСОБА_1 (якого на екрані підписали як «лідер «Партії Шарія», що не викликало його заперечень). Обговорювали перебіг підрахунку голосів на тих дільницях, де ПП «Партія Шарія» очікувала набрати найбільше голосів (зокрема йшлося про міста Маріуполь, Одеса, Харків). «Гість» програми говорив про численні, на його думку, порушення під час голосування, про маніпуляції з підрахунком голосів, про намагання провладної партії («Слуга народу») применшити кількість їхніх голосів в окремих регіонах, спотворивши результати волевиявлення.

Ведучі телевізійної програми цікавилися думкою ОСОБА_1 щодо подальших планів ПП «Партії Шарія», зокрема її участі у парламентських виборах і можливої співпраці з іншими політсилами. Нагадаємо, що про цей аспект розмови уже зазначалося в контексті «причетності» ОСОБА_1 до діяльності ПП «Партія Шарія» як її лідера.

Завершується відео тезами, власне, з яких і починалося. ОСОБА_1 (у відповідь на запитання ведучого про зміни в країні після місцевих виборів) зачепив питання радикалізації в суспільстві (після виборів), що в його розумінні означає чіткий поділ на «свой-чужой» і додав, що це [поділ] триває уже давно (свідченням чого вважає висловлювання окремих політиків з інших політсил щодо виборців його партії), відтак ствердив, що в державі давно йде громадянська війна і висловився, що не проти її [держави] «раздєлєнія». Зауважив також, що згодом дійде й до її федералізації, зазначивши за приклад у цьому зв'язку федеративний устрій Німеччини, в якій, за спостереженнями ОСОБА_1, «всьо нармальна». Спільних (для усієї держави) героїв, на переконання ОСОБА_1, бути не може.

Загалом почуте дає підстави погодитися з думкою суду першої інстанції, що висловлювання ОСОБА_1 (який, повторимо, позиціонується на згаданому телеефірі як лідер ПП «Партія Шарія», яка брала участь у місцевих виборах 2020 року) містить елементи маніпулювання суспільною свідомістю, сприяють дестабілізації суспільно-політичної ситуації під час проведення чергових виборів на території України, провокують ворожнечу і розколювання у суспільстві.

Відеозапису за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_28 колегія суддів теж не переглядала («немає зв'язку із сайтом»).

18.8. До акта огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3730 - відеофайла, який розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_29, долучено компакт-диск із (копією) відеозапису з виступом ОСОБА_1, розміщеного ІНФОРМАЦІЯ_17 на інтернет-ресурсі «YouTube» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_30».

ОСОБА_1 у критичній і властиво образливій формі висловлюється щодо «карантину вихідного дня», який запровадило Міністерство охорони здоров'я України як способу зменшити темпи поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) всередині країни.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в умовах складної епідеміологічної ситуації в країні, яка була на той час, висловлені ним судження щодо діяльності органів влади, особливо манера їх подачі, сприяють підриву їх авторитету і підсилюють негативні настрої у суспільстві, недовіру до державних органів, що - особливо в тодішніх умовах - теж була чинником дестабілізації ситуації загалом.

Відеозапису за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_29 колегія суддів не переглядала («немає зв'язку із сайтом»).

18.9. Акт огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року № 5/1/4-3731 щодо відеофайлу, який був розміщений на вебсайті «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_39 має своїм додатком компакт-диск, однак файл на ньому не відповідає змісту акта.

В акті мовиться про відео, яке було розміщене ІНФОРМАЦІЯ_41 на вебсайті «YouTube» (за написаним вище посиланням) з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_40». Відповідно до акта, монолог ОСОБА_1 стосувався дій СБУ, які розпочали щодо нього кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 110 Кримінального кодексу України. За текстом акта, ОСОБА_1 в негативній тональності висловився щодо державної влади в Україні, її інституцій, державних символів.

Пересвідчитися у відповідності написаного в акті огляду інтернет-ресурсу від 31 травня 2022 року щодо відеофайлу, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_39, колегія суддів не може, адже на дату розгляду справи перейти за цим посиланням у браузері не має такої можливості (канал ОСОБА_1 заблокований і тому «немає зв'язку із сайтом»), а на компакт-диску, доданого до акта, помилково записаний інший відеофайл (теж з монологом ОСОБА_1, але на тему «ІНФОРМАЦІЯ_26», про який вже згадано вище). Тому цей доказ (відеозапис) суд до уваги не бере.

19. З уваги на аргументи представника відповідача про неповноту досліджених доказів колегія суддів врахувала також відео, що зазначив Мінюст у позовній заяві, а згодом й СБУ у відзиві на апеляційну скаргу, і які розміщені на сайті «YouTube».

За посиланням на вебсайті «YouTube» ІНФОРМАЦІЯ_33 розміщено відео з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_31» (від ІНФОРМАЦІЯ_32); за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_34 - розміщено відео з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_35 (від ІНФОРМАЦІЯ_36); за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_37 - відео з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» (від ІНФОРМАЦІЯ_38).

Ці відео є у відкритому доступі в мережі «Інтернет», який наразі не заблокований, тож колегія суддів переглянула їх зміст. У них ОСОБА_1 подає інформацію щодо діяльності СБУ стосовно «рускіх» та/чи адептів «руского міра» у такий спосіб і тональності, які підривають довіру і авторитет цього державного органу, що в умовах повномасштабної збройної агресії росії проти України є недопустимо.

Колегія суддів не вважає, що почуті висловлювання ОСОБА_1 можна розцінювати як суб'єктивні судження і звичайну критику державного органу, як на цьому наполягають представники відповідача. ОСОБА_1 є лідером ПП «Партія Шарія», тому має відповідально висловлюватися про діяльність правоохоронних органів, особливо якщо звинувачує їх у неправомірній діяльності і особливо в умовах воєнного стану. А «критика» державного органу не може супроводжуватися маніпулятивним способом подачі інформації щодо його діяльності (лідером політичної партії), формуючи таким чином негативну реакцію суспільства (принаймні тієї його частини, яка підтримує цю політсилу). У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що жодних публічних заяв ПП «Партія Шарія», якими партія відмежовувалася б від озвучених ОСОБА_1 позицій та його заяв про зв'язок з партією, не існує.

Крім того, треба пам'ятати, що збройна агресія росії проти України супроводжується також інформаційною війною, яка, окрім іншого, має на меті вплинути на морально-психологічний стан українців і таким чином зменшити їхній опір ворогу. Поширення недостовірної, перекрученої інформації про діяльність державних органів, яка їх дискредитує, є одним зі способів такої війни. Останні відеозаписи, які переглянув Суд за вказаними посиланнями, створені вже під час воєнного стану, у березні 2022 року, а самі звернення ОСОБА_1, як випливає з почутого, стосуються діяльності СБУ після 24 лютого 2022 року. Канал на сайті «YouTube», на якому розміщені ці відео, не належить ОСОБА_1, але зміст почутих і побачених відеозвернень ОСОБА_1, розміщених на цьому каналі, якраз засвідчує, що вони спрямовані на дискредитацію зазначеного державного органу, підрив суспільної довіри до нього і таким чином сприяють ворогу в його війні проти України.

Відео на сайті «YouTube» за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_42, ІНФОРМАЦІЯ_43, ІНФОРМАЦІЯ_44, які теж зазначені у позовній заяві, суд переглянути не зміг з об'єктивних причин («немає зв'язку із сайтом»).

З метою повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи колегія суддів вважала за необхідне переглянути також публікації в інтернет-виданнях, про які позивач зазначив у позовній заяві (огляд відбувся за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_45; ІНФОРМАЦІЯ_46; ІНФОРМАЦІЯ_11; ІНФОРМАЦІЯ_47; ІНФОРМАЦІЯ_12; ІНФОРМАЦІЯ_48; ІНФОРМАЦІЯ_49; ІНФОРМАЦІЯ_50).

Узагальнюючи зазначимо, що у цих публікаціях мовиться про те, що ПП «Партія Шарія» є проросійською партією, відомою завдяки медіаактивності ОСОБА_1, який пропагує проросійські наративи і українофобію; ПП «Партія Шарія» співпрацює з політичною партією «Опозиційна платформа - За життя», представники якої публічно заявили, що вважають її своїм союзником на виборах, а сам ОСОБА_1 був частим гостем на уже заборонених телеканалах, на яких йому дозволялося пропагувати від ПП «Партія Шарія» проросійський світ і українофобію з образою своїх проукраїнських опонентів (у властивій йому манері). Одна публікація стосувалася також виступу представниці відомства закордонних справ росії про те, як її бентежать переслідування ПП «Партія Шарія» в Україні.

Після відкриття апеляційного провадження Мінюст і СБУ у своїх відзивах (і додатках до них) навели нові приклади публічних висловлювань (дописів, відеозвернень) ОСОБА_1 у мережі «Інтернет», зокрема тих, які з'явилися після 24 лютого 2022 року. Зазначену інформацію СБУ задокументувала актами огляду інтернет-ресурсу від 01 серпня 2022 року (№№ 5/1/4-390, 5/1/4-391, 5/1/4-392, 5/1/4-393, 5/1/4-394) і передала Мінюсту.

Суд дослідив як зміст актів огляду інтернет-ресурсів, так і безпосередньо тексти публікацій, яких ці акти стосуються, за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_51; ІНФОРМАЦІЯ_52; ІНФОРМАЦІЯ_53; ІНФОРМАЦІЯ_54; ІНФОРМАЦІЯ_55; ІНФОРМАЦІЯ_56; ІНФОРМАЦІЯ_57.

За трьома першими посиланнями в мережі «Інтернет» (акти огляду інтернет-ресурсу №№ 5/1/4-390, 5/1/4-391, 5/1/4-392) розміщено статті/новини, у яких повідомляється про причетність члена ПП «Партія Шарія» та їх прибічників до колаборації з окупантами.

П'ять останніх посилань в Telegram-каналі (акти огляду інтернет-ресурсу №№ 5/1/4-393, 5/1/4-394) стосуються публікацій ОСОБА_3 (голова ПП «Партія Шарія», дружина ОСОБА_1) і ОСОБА_1, розміщених на їхніх каналах в названому месенджері.

20. На думку колегії суддів, повідомлення (новини) і статті в інтернет виданнях, про які написано вище (абзаци 7, 10 пункту 19 цієї постанови) не можуть бути доказами (у розумінні статті 72 КАС України), на підставі яких можна встановити, що діяльність політичної партії спрямована на: зміну конституційного ладу насильницьким шляхом; порушення суверенітету і територіальної цілісності України; підрив безпеки держави; пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі.

У вимірі наведеного нормативно-правового регулювання, ці статті і новини мають суто інформаційне наповнення, яке в деяких випадках може мати також суб'єктивну думку автора, яка не завжди спирається на достовірні факти. Перевіряти правдивість прочитаних там обставин (суджень, висновків авторів) не охоплюється предметом доказування в цій справі і при ухваленні цієї постанови Суд не брав це до уваги.

Щодо відоеозвернень ОСОБА_1 (задокументованих в актах огляду інтернет-ресурсів від 30, 31 травня 2022 року) та текстових публікацій, які він розмістив в месенджері «Telegram» (теж задокументованих актами огляду СБУ), то їх допустимість і належність як доказів у цій справі колегія суддів під сумнів не ставить. Зважаючи на доводи представників відповідача про недопустимість оцінювання доказів, зібраних СБУ в рамках кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що в цій справі завданням суду є не встановити наявність чи відсутність обставин, що мають значення для кримінального провадження. У цій справі Суд розглядає їх як докази, які мають підтвердити здійснення політичною партією забороненої діяльності (у розумінні статті 5 Закону № 2365-ІІІ), але не вчинення кримінального правопорушення окремими особами й притягнення їх до юридичної відповідальності. Тому правова оцінка адміністративного суду щодо публічних висловлювань лідера ПП «Партія Шарія» ОСОБА_1 з цього приводу не може мати обов'язкового, наперед визначеного висновку в рамках кримінального провадження.

Стосовно зауважень представників відповідача щодо дат «створення» і «змінення» відеозаписів на компакт-дисках, які досліджував суд, у зіставленні з датою звернення до суду, то тут колегія суддів виходить із того, що значення має не стільки те, коли відеозвернення ОСОБА_1 задокументували і записали на компакт-диски, скільки те, коли вони з'явилися у мережі «Інтернет» і який їх зміст. Приміром, відеозапис, який стосується результатів голосування на місцевих виборах 2020 року в Україні не міг з'явитися у травні або червні 2022 року, але задокументувати чи записати на цифровий носій інформації його в цей час могли, що ніяким чином не змінює суті висловлювань лідера партії.

21. Отже, на прикладі згаданих вище відео і текстових повідомлень в месенджері «Telegram», які дослідила колегія суддів, можна виснувати, що ОСОБА_1 притаманна українофобська тональність висловлювань, спосіб подачі ним інформації характеризується вибірковістю, елементами маніпулювання й націлений на дискредитацію і підрив авторитету державних органів та інституцій України, конституційного ладу, поширення недовіри і зневіри до державної влади, намаганням нав'язати ущербність і неспроможність української держави існувати і розвиватися, розпалювання ворожнечі і розколу всередині суспільства. Такі зміст і характеристики публічних висловлювань повністю поділяються самою політичною партією «Партія Шарія».

Відомо, що аналогічну риторику давно озвучують і пропагують російські медіа, послідовно нав'язуючи і формуючи таким чином наратив про «недодержаву» Україну, яка - в їхній уяві - не є державою й не має права на існування. Понад те, аналогічну позицію висловлює політичне і військове керівництво росії, яке - розпочавши повномасштабне збройне вторгнення в Україну - уже відверто й публічно заявило про «денацифікацію» України, маючи на меті знищення Українського народу, його самобутності та позбавлення його права на самостійний розвиток, ліквідацію незалежності України, повалення її конституційного ладу і захоплення території.

Як засвідчила історія, агресивне несприйняття Української держави, заперечення її незалежності, суверенітету і територіальної цілісності, та й узагалі всього українського, яке донедавна озвучувалося і пропагувалося в медійному просторі, зокрема й в Україні, переросло зрештою у повномасштабну війну проти України, яка триває й дотепер.

22. Політична партія, яка зареєстрована в Україні, і створена, як презюмується Законом, з метою формування і вираженню політичної волі громадян, участі у виборах та інших політичних заходах (в Україні), але яка в дійсності сповідує і пропагує антиукраїнські - а правильніше проросійські - ідеї і сприяє таким чином окупантам у втіленні їхніх намірів, теж становить реальну загрозу національній безпеці, конституційному ладу України, її суверенітету і територіальній цілісності.

Публічні висловлювання ОСОБА_1 (відеозвернення, дописи/пости) оцінюються через призму встановлених законом обмежень щодо діяльності політичних партій, тому що ОСОБА_1 - після того, як політична партія «Об'єднана Україна» змінила назву на «Партія Шарія» - уже став виразником не стільки своїх особистих поглядів, як позиції однойменної партії загалом, яка ніколи від цих поглядів не відмежовувалася. А ПП «Партія Шарія» - зважаючи на її статус - претендує на те, щоб бути виразником політичної волі певної кількості виборців, з подібними позиціями брала участь у виборах та інших політичних заходах.

Отже, твердження представника відповідача про відсутність зв'язку між ОСОБА_1 та ПП «Партія Шарія» спростовується фактом висування ОСОБА_1 кандидатом у народні депутати України у складі партійного виборчого списку ПП «Партія Шарія» на виборах народних депутатів України 2019 року, публічним визнанням ОСОБА_1 неформальним лідером (ідеологом ) партії. У зв'язку з цим колегія суддів бере до уваги той факт, що у своїх політичних заявах та документах ПП «Партія Шарія» жодного разу не відмежувалася ані від особи ОСОБА_1, ані від його політичних заяв і коментарів, що мають відверто антидержавний, ворожий характер як щодо України, так і стосовно демократичного ладу держави. Такого відмежування не було у публічних виступах кандидатів від ПП «Партія Шарія» під час місцевих виборів 2020 року; жодних заяв з цього приводу не було зроблено партією-відповідачем і після початку прямої російської агресії проти України 24 лютого 2022 року.

У цьому контексті слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, який звернув увагу, що заяви керівників партії та осіб, яких вона висунула кандидатами на виборах, можна беззаперечно приписати партії в цілому, оскільки висловлювання таких осіб з політичних питань можна приписувати партії, яку вони представляють, якщо партія своїм публічним рішенням відразу від цього не відмежовується і не вжила до них дисциплінарних заходів (рішення від 13 лютого 2003 року у справі «Refah Partisi (the Welfare Party) and Others проти Туреччини» (заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98). Розвиваючи цю позицію, Європейський суд з прав людини зазначив, що поведінка політика (і, зауважимо, політичної партії) зазвичай включає не лише його чи її дії чи виступи (виступи її лідерів та членів), але також, за деяких обставин, бездіяльність або відсутність відповіді, що може становити дії, які вказують на позицію цього політика чи партії, і бути такими ж показовими, як і будь-яка відверто підтримуюча дія.

Хоча ПП «Партія Шарія» не набула значної політичної підтримки, однак, зважаючи на ідеологічну спорідненість з політикою російського агресора, її підтримку як теперішньої медійної діяльності її лідера ОСОБА_1, так і його діяльність у минулих роках, її подальше існування на політичній мапі держави й сама можливість - як політичної одиниці - впливати на політичні процеси, а також брати в них участь, поширюючи (зокрема, за посередництва свого лідера ОСОБА_1), по суті, проросійську ворожу пропаганду, становить реальну загрозу національній безпеці, незалежності і територіальній цілісності України, її демократичному конституційному ладу. Це питання особливо гостро постало після повномасштабного збройного вторгнення росії в Україну, що власне й відображено в рішенні Ради національної безпеки і оборони України від 18 березня 2022 року «Щодо призупинення діяльності окремих політичних партій», яке введене в дію Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 153/2022.

23. У цих умовах, в умовах збройної агресії і спричинених цим загроз, які постали перед Українською державою, вона має право і обов'язок обстоювати національні інтереси, зберегти існуючий конституційний лад і демократичні інститути. Суд першої інстанції, апелюючи до практики Європейського суду з прав людини стосовно розпуску політичних партій (як-от: рішення від 30 січня 1998 року у справі «United Communist Party of Turkey and Others проти Туреччини» (заява № 19392/92), рішення від 13 лютого 2003 року у справі «Refah Partisi (the Welfare Party) and Others проти Туреччини» (заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41343/98, 41344/98), слушно згадав про принцип «демократії, здатної захистити себе» (або «войовничої демократії»).

Йдучи за позицією, неодноразово висловленою Європейським судом з прав людиини, колегія суддів стверджує, що дії та виступи, які належать ПП «Партія Шарія» та її лідеру, загалом дають чітке уявлення про авторитарну модель суспільства, пов'язану з «русскім міром», яку вони пропагують, що є несумісним з концепцією «демократичного суспільства».

Колегія суддів визнає, що заборона політичної партії є крайнім заходом, який повинен бути необхідним у демократичному суспільстві, відповідати легітимній меті і бути пропорційним (співмірним) до цієї мети. Слідом за Європейським судом з прав людини (рішення від 25 травня 1998 року у справі «Socialist Party of Turkey and Others проти Туреччини» (заява № 21237/93) колегія суддів нагадує, що прикметник «необхідний» у цьому контексті означає «нагальну суспільну потребу».

На думку колегії суддів, у той час, коли Збройні Сили України, виконуючи свій конституційний обов'язок, боронять від російських окупантів територіальну цілісність і недоторканність України та її суверенітет, демократичні інституції теж мають проявити свою «войовничість», але вже на правовому полі. Захист державного суверенітету і територіальної цілісності України, демократичного конституційного ладу від впливу політичних партій, які реалізують ідеологічні та політичні наративи агресора, становить таку нагальну суспільну потребу. Заборона діяльності ПП «Партія Шарія», таким чином, є необхідною у демократичному суспільстві, переслідує легітимну мету і є необхідним заходом задля захисту інтересів держави та її демократичних інституцій.

24. З приводу доводів представника відповідача про те, що статутні цілі партії і програма її діяльності не містять нічого забороненого треба зазначити, що приводом для звернення до суду з цим позовом були не статут чи програма партії, а діяльність політичної партії за посередництва її лідера ОСОБА_1. Наведені у цьому зв'язку у рішенні суду першої інстанції мотиви (з посиланням на рішення Конституційного Суду України і практику Європейського суду з прав людини) дають вичерпні пояснення з приводу цих аргументів представника відповідача. Як уже зазначалося, не стільки офіційні документи, скільки публічна діяльність свідчить про дійсне спрямування політичної сили і її суть. Власне таким чином і було доведено, що діяльність ПП «Партія Шарія» становить загрозу державності України, тому підлягає забороні.

25. Стосовно доводів про те, що при відкритті провадження в цій справі було порушено вимоги процесуального закону зауважимо, що на цьому етапі розгляду справи вони уже не впливають на результат вирішення цього спору. Водночас ці доводи можуть бути слушними під час розгляду судової справи № 857/16/22, зважаючи на приписи пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

26. Попри те, що колегія суддів виявила деякі недоліки у тому, як суд першої інстанції досліджував докази у справі, встановлені ним обставини та висновки, яких він дійшов по суті спору, ґрунтуються не на окремо взятих доказах (поодинці), а на їхній сукупності і є правильними. Неналежність одного доказу не тягне одночасно неналежність усіх інших доказів, на яких побудовано висновки суду. Суд апеляційної інстанції водночас теж наділений повноваженнями досліджувати та оцінювати докази, що й зробив, пересвідчившись таким чином, що висновки цього суду обґрунтовані й основані на правильному застосуванні закону. Зважаючи на наведені мотиви, колегія суддів уважає, що підстав для зміни рішення суду першої інстанції в цій справі немає.

Керуючись статтями 2893, 308, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Політичної партії «Партія Шарія» залишити без задоволення.

2. Рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2022 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Повний текст виготовлено 09 вересня 2022 року.

Головуючий суддя М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко

Н. В. Шевцова