Рішення

від 25.08.2022 по справі 314/917/21

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/917/21

Провадження № 2/314/116/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2022 м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Свідунович Н.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання Печонкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/917/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок та земельну ділянку за набувальною давністю -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на будинок та земельну ділянку за набувальною давністю. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що близько 18 років вона проживає у будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 4675 кв.м. Майже 7 років вона проживала без реєстрації, а з 16.11.2007 по теперішній час зареєстрована за вказаною адресою. Власником вищевказаного будинку є відповідач ОСОБА_3 . У 2019 році позивач за довіреністю відповідача, однак за свої кошти, приватизувала на ім`я ОСОБА_3 присадибну земельну ділянку, а також земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, розташовані за вказаною адресою, земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери.

ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 не проживала та не була зареєстрована жодного дня, не приймала участі у сплаті комунальних платежів. В свою чергу, позивач використовує вказаний будинок для проживання, зберігає у ньому свої речі, оскільки іншого житла вона не має. Вона сплачує всі комунальні послуги, оскільки саме на її ім`я укладені договори про надання житлово-комунальних послуг, станом на час подання позовної заяви заборгованості з виплат немає.

Протягом 18 років позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє житловим будинком АДРЕСА_1 та земельними ділянками, розташованими за цією адресою, утримує їх за власні кошти, підтримує в належному стані, робила поточні ремонти за власні кошти, про що не заперечує сама власниця будинку та земельних ділянок.

На підставі викладеного, позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки з кадастровими номерами 2321585600:04:007:0046, 2321585600:04:007:0049, 2321585600:03:001:0092, розташовані за вказаною адресою, за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 05.03.2021 позов ОСОБА_2 залишений без руху, позивачу надано час для усунення недоліків.

26.03.2021 від ОСОБА_2 надійшли матеріали на виконання ухвали суду про залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 20.04.2021 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 16.09.2021 відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_3 позову ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок та земельну ділянку за набувальною давністю та продовжено розгляд справи у підготовочму провадженні.

12.01.2022 ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити на тих підставах, що зазначені в позовній заяві.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшла письмова заява, в якій остання просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить задовольнити позов.

За клопотанням представника позивача у судовому засіданні 09.02.2022 допитано двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Так, свідок ОСОБА_4 пояснила, що протягом 18 років ОСОБА_2 проживає у будинку АДРЕСА_1 , по сусідству з нею. Вказаний будинок позивач придбала у матері відповідача - ОСОБА_6 . Весь цей час ОСОБА_2 безперервно проживала у будинку, проводила у ньому ремонтні роботи, зокрема, зі зміцнення фундаменту, обробляла земельні ділянки. Окрім ОСОБА_2 у цьому будинку ніхто не проживав та не користувався спірним майном.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що проживає у будинку АДРЕСА_1 , протягом 18 років у сусідньому будинку № 130 проживає ОСОБА_2 , яка придбала цей будинок у відповідача ОСОБА_3 . Позивач проживає у цьому будинку постійно, ремонтувала будинок, обробляє земельні ділянки.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Вимогами ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, набувальна давність є однією із підстав набуття права власності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст.2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю, відповідно до ст. 344 ЦК України, необхідно виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном). Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка у подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз. 2 ч. 3 ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17, провадження № 12-291гс18.

У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 16.11.2007 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Згідно з Витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2306076642019 від 08.07.2019, належний ОСОБА_3 житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 2321585600:04:007:0046, яка згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 232818764 від 17.11.2020, належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 .

Крім того, ОСОБА_3 належать земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площами 0,2029 га та 0,1380 га з кадастровими номерами 2321585600:04:007:0049 та 2321585600:03:001:0092 відповідно, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, а також Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 232814203 від 17.11.2020 та № 232807005 від 17.11.2020.

В свою чергу, зі свідоцтв про право на спадщину за заповітом встановлено, що ОСОБА_3 успадкувала вищевказане майно після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому померлій належали на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 4675 кв.м, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Новогупалівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області 30.11.2005 серії НОМЕР_1 , про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий Орендним підприємством Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації 22.12.2006 за № 13011444, а також земельна ділянка площею 0,600 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Новогупалівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Новогупалівською сільською радою народних депутатів Вільнянського району Запорізької області 08.12.1994, серії ЗП 04У № 0365.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, протягом судового розгляду справи цього факту позивачем не спростовано та не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним нерухомим майном, а відповідно й наявності у неї добросовісності такого володіння.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння нею спірним майном звільняє суд від потреби аналізувати інші умови набуття позивачем права власності за набувальною давністю, передбачені положеннями ст. 344 ЦК України.

Враховуючи викладене, на думку суду, сторона позивача не довела, що у даному випадку існують підстави для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) про визнання права власності на будинок та земельну ділянку за набувальною давністю - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 26.08.2022.

Суддя Наталія Миколаївна Свідунович

26.08.2022