Вирок

від 09.09.2022 по справі 787/137/17

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 787/137/17

Провадження № 1-кп/559/11/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2022 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно матеріали кримінального провадження за № 12014180210000025від 12 січня 2014 року по обвинуваченню

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із вищою освітою, голова Федерації відокремленого підрозділу №2 автомобільної федерації України у Львівській області, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, з вищою освітою, не депутата, раніше, не судимого, -

у вчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1 ст.286КК України,

за участю сторін кримінального провадження

за участю прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

Судовим слідством встановлено, що 11 січня 2014 року, близько 18 год. 20 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «ВМW Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належний згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 22.12.2013 ТзОВ «МП40 », з м.Київ в напрямку м.Львів на автодорозі сполученням «Київ-Чоп» 413 км. + 400м., що поза межами населеного пункту с.Коти, Радивилівського району Рівненської області, в порушення вимогам п.п. 2.3.6), 12.2, 12.3, 12.6.Г, та 13.1, Правил дорожнього руху України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не обравши безпечної дистанції, допустив контактування (наїзд) передньої частини вищевказаного керованого автомобіля із задньою частиною автомобіля марки «ГАЗ 5327», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався в попутньому напрямку під керуванням ОСОБА_6 .

В результаті контактування шляхом наїзду автомобілем марки «ВМW Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , автомобіль марки «ГАЗ 5327», реєстраційний номер НОМЕР_3 , став не керованим, виїхав на зустрічну смугу руху, де контактував з лівою боковою частиною зустрічного автомобіля марки «IVECO STRALIS», реєстраційний номер НОМЕР_4 , з напівпричепом марки «Коgеl SNCO 24Р90 » реєстраційний номер НОМЕР_5 , під - керуванням ОСОБА_8 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ГАЗ 5327» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта (судово - медична експертиза) № 98 від 28.04.2014 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому акроміального кінця лівої ключиці з незначним зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійно-різані рани-садна тімяної ділянки голови, набряку, гематоми, садини в середині третини правої гомілки. Вказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету і можуть відповідати терміну (11.04.2014) року, зазначеному в постанові слідчого і згідно п. 2.2.2. «Правил судового медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я.

Допитаний усудовому засіданніобвинувачений ОСОБА_3 вину увчиненому кримінальному правопорушенніне визнавповністю танадав показанняпро те,що 11січня 2014року втемну порудоби близько18.30години їхав разоміз сім`єю зісторони м.Київ в сторонум.Львів.Проїжджав позанаселеним пунктомКоти.Назустріч йшлаколона автомобілів. Вінїхав зувімкненими ближніми фарамита рухався здозволеною швидкістюруху,близько 80км/год.Раптово передним з`явився вантажнийавтомобіль ГАЗ,у якомуне горілигабаритні вогні.Він почавгальмувати,однак зіткненняне вдалосяуникнути.Після дорожньо-транспортноїпригоди водія вантажівкиі йогодочку забралив лікарню.Вважає,що водійвантажівки порушивправила дорожньогоруху,оскільки в автомобіліне горілигабарити.В червнімісяці його викликалина проведенняслідчого експериментуна 22.00годину. Цеще буласвітла порадоби іавтомобіль фургонбув світлогокольору,тому вінна тоймомент відмовивсявід слідчогоексперименту,оскільки буланевідповідність і поридоби ікольору машини.Окрім того,заявляє,що досудовеслідство проведеноне повно,поверхнево,з обвинувальнимщодо ньогоухилом.Так,в ходідосудового розслідуваннявін дізнався,що уматеріалах справинаявна постановаоргану досудовогорозслідування пропроведення слідчогоексперименту,де буловстановлено,що вінміг бачити вантажний автомобіль,який рухавсяпопереду ньогота мігвідреагувати увказаній обстановціщоб уникнутизіткнення.Також стверджує,що співпрацювавіз слідством,а наявнуйого письмовузаяву провідмову відпроведення таучасті услідчому експериментіпояснив тим,що слідчийне роз`яснивйому сутітакої відмови,чим фактичновів йогов оману.Окрім цього,у свійзахист зазначив,що з нимна часпригоди вавтомобілі булайого дружина,яка сиділана передньомупасажирському сидінні,яка теж небачила вказаний автомобіль, що рухався попереду нього. Крім того, в автомобілі знаходилася їхня дитина. В подальшому, після ДТП він неодноразово цікавився станом здоров`я потерпілого водія, та декілька разів залишав йому гроші на лікування, в загальній сумі в межах чотирьох з половиною тисяч доларів, однак розписок про отримання таких коштів від потерпілого не брав розраховуючи на його порядність. Дану обставину про добровільне надання коштів потерпілому просить врахувати при постановленні вироку. Своєї вини у скоєному не визнає повністю. Обвинувачений категорично ствердив, що в момент дорожньо-транспортної пригоди дотримався швидкісного режиму. В той момент дорожнє покриття було мокрим, оскільки перед тим йшов дощ, була мряка, було хмарно. Заявлений потерпілим цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не визнає повністю, так як винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди себе не вважає. Просить постановити судове рішення та виправдати.

Показання обвинуваченого про невизнання вини у інкриміновану злочині суд сприймає критично з огляду на встановленні дійсні обставини справи.

Так, відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи № 3.1-846/16 від 16.01.2017 року з технічної точки зору водій автомобіля «ВМWХ6»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:

п.2.3. б) - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п. 12.2 у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупините транспортний засіб у межах видимості дороги;

п.13.1 - водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу;

п.12.3 - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

«п. 12.6г поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год.

Даних вимог правил дорожнього руху обвинувачений ОСОБА_3 не дотримався з огляду на встановленні обставини справи, що були здобуті при дослідженні показань потерпілого та свідків та висновків судових експертиз у матеріалах кримінального провадження.

Так, потерпілий ОСОБА_6 дав покази про те, що 11 січня 2014 року близько 18.00 години він рухався автомобілем ГАЗ-53 з м. Рівне в напрямку м. Радивилів зі швидкістю близько 60 км/год. Автомобіль був в технічно- справному стані. Їхав з увімкненими габаритними вогнями та ближньому світлі фар. Коли під`їхав до населеного пункту Коти, відчув сильний удар в задню частину автомобіля. Про обставини ДТП, окрім удару нічого не пам`ятає. Пригадує лише те, що його машина перевернулася на праву сторону. Через деякий час після дорожньо-транспортної пригоди намагався вилізти з автомобіля. Його ліва рука не працювала, він на спині виліз з кабіни автомобіля. Обвинувачений допоміг йому піднятися на ноги. В подальшому, його забрали в лікарню, де три дні лежав в реанімації, потому в терапії та хірургії, загалом в лікарні пробув близько двох місяців. У нього був струс мозку, перелом ключиці, забій грудної клітки. Його автомобіль забрали на штраф майданчик, він був розбитий та не придатний для подальшого використання за призначенням. Свій стан здоров`я після ДТП тривалий час не міг відновити. Потерпілий не заперечив, що обвинувачений повністю відшкодував йому кошти за лікування, тому будь яких вимог в цій частині до обвинуваченого немає. Наполягає на відшкодуванні завданої матеріальної шкоди у розмірі 45000 гривень у відшкодування завданої шкоди, пов`язаної з купівлею автомобіля, судових витрат у розмірі 28000 гривень, що полягають у витратах за проїзд до суду та витрати за надання правничої допомоги. Крім того, просить стягнути з обвинуваченого на його користь моральну шкоду у розмірі 1260000 гривень, яка полягає в тому, що у зв`язку з ДТП тривалий час перебував на лікуванні, у нього порушився нормальний ритм життя, змушений був закрити свою підприємницьку діяльність, яка була його джерелом доходу. На даний час його автомобіль стоїть не відремонтований.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дав покази про те, що 11 січня 2014 року близько 18.00 години він повертався додому місця своєї роботи з м. Луцьк на Радивилів та став свідком дорожньо-транспортної пригоди. Він їхав навпроти населеного пункту Коти у колоні транспортних засобів. Автомобіль ВМВ їхав на великій швидкості руху, орієнтовно близько 160 км/год., обганяючи інші транспортні засоби, моментами заїжджаючи у колону, в подальшому, знову виїжджав на смугу зустрічного руху, обганяючи автомобілі, в тому числі і його обігнав. Через невеликий проміжок часу він побачив, як вказаний автомобіль допустив контактування передньою частиною із задньою частиною автомобіля марки «ГАЗ 5327», від чого вказаний автомобіль розвернуло на смузі руху, від чого утворився затор. Сам момент зіткнення він не бачив, лише факт ДТП. В момент скоєння ДТП була темна пора доби, асфальтне покриття було сухим.

Свідок ОСОБА_8 дав покази про те, що він 10 січня 2014 року керував вантажним автомобілем марки «ІVEKO, з напівпричепом марки «КОGEL» з вантажем близько 20 тон. 10.01.2014 року виїхав з місця - загрузки та поїхав в напрямку до місця відвантажування. Близько 18.00 год. він рухався по автодорозі Київ-Чоп по території Рівненської області Радивилівського району. Проїхавши населений пункт с.Ситне Радивилівського району, рухався по дорозі, з однією смугою руху в кожному напрямку. Під час руху він наближався до автобусної зупинки, хоча дорожнього знака про початок населеного пункту у тому місці не було. Він рухався зі швидкістю біля 80 км/год. В той час в попутному напрямку попереду нього транспортні засоби не рухалися, позаду були транспортні засоби, але вони були значній відстані від нього близько до 1 км. Назустріч йому їхав вантажний автомобіль з невеликою швидкістю.

Коли відстань між його автомобілем та вантажним автомобілем який рухався в зустрічному напрямку була близько 50 м., він побачив, що за вказаним вантажним автомобілем рухається на великій швидкості легковий автомобіль, який швидко обганяв вантажний автомобіль. Крім зазначених автомобілів інших транспортних засобів в зустрічному напрямку не було.

Він припускав, що водій автомобіля «ВМW Х6» можливо хотів здійснити маневр обгону автомобіля «ГАЗ-53» з правої сторони, оскільки там була додаткова смугу руху для заїзду громадського транспорту. Однак водій «ВМW ніяких маневрів не робив та не зменшуючи швидкість наздогнав автомобіль марки «ГАЗ-53» та в подальшому відбулося зіткнення. Безпосередньо перед зіткнення він бачив як автомобіль ««ВМW» почав зменшувати швидкість, але це було дуже близько від автомобіля «ГАЗ», тому жодним чином не вплинуло на уникнення зіткнення. Вантажний автомобіль, яким він керував спрямував на додаткову смугу руху, коли зрозумів, що водій автомобіля «ВМW» не може уникнути зіткнення.

Автомобіль марки «ГАЗ-53» після зіткнення відразу почало розвертати таким чином, що його передня частина почала рухатися вліво на смугу руху, якою він керував. Оскільки він свій автомобіль спрямував вправо, то не відбулося лобового зіткнення з автомобілем марки «ГАЗ-53», а вказаний автомобіль передньою частиною зіткнувся з задньою боковою лівою частиною його автомобіля (тягача) та передньою боковою лівою частиною напівпричепа. Зіткнення було ковзаючим і тому його автомобіль майже не простраждав, а автомобіль марки «ГАЗ-53» від удару перекинувся впав на праву сторону та зупинився на зустрічній смузі руху,

Коли він прибіг до місця аварії, то побачив що автомобіль «ГАЗ-53» лежить на правій стороні, перед ним стоїть автомобіль «ВМW» сірого кольору, на проїжджій частині та на узбіччі було багато осколків та уламків. Також бачив водія автомобіля ««ВМW», який сказав, що не замітив автомобіль ГАЗ, так як у нього не горіли фонарі. Жінка та дівчинка вийшли з салону автомобіля «ВМW». Він викликав поліцію та швидку. Коли приїхала швидка медична допомога, то забрали водія автомобіля ГАЗ-53» та жінку з дитиною.

Свідок ОСОБА_10 дала покази про те, що 14 січня 2014 року близько 18.00 години вони з чоловіком та їхньою дочкою їхали автомобілем марки «ВМW Х6 з м.Київ в напрямку м.Львів. На певній частині ділянки автодороги поза межами населеного пункту с.Коти, Радивилівського району Рівненської області, вона бачила, що їм назустріч їхав автомобіль, попереду них жодних транспортних засобів вона не бачила. В якийсь момент чоловік почав різко гальмувати, однак відбулося зіткнення з вказаним автомобілем. Свідок зазначила, що в автомобілі, що рухався позаду них не горіли жодні габаритні елементи, вона лише побачила автомобіль ГАЗ, задня частина якого була забруднена. Від удару їхній автомобіль загорівся, вони з чоловіком отримали тілесні ушкодження. Автомобіль ГАЗ лежав на смузі руху на правій стороні, водій якого самотужки вибрався з салону автомобіля та,в подальшому, його забрала швидка.

Показання свідка ОСОБА_11 щодо обставин події, суд розцінює критично, оскільки остання є зацікавленою особою, дружиною обвинуваченого ОСОБА_3 .

Провівши аналіз показань потерпілого ОСОБА_6 ,ОСОБА_8 , суд приходить до переконання, що будь-яких сторонніх перешкод, які зумовили б виникнення аварійної обстановки для водія автомобіля «ВМW Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 , за умови дотримання останнім правил дорожнього руху, не було. Натомість, в даній дорожній обстановці при керуванні потерпілим у справі автомобілем Газ невідповідність правилам дорожнього руху судом не встановлена.

Також судзазначає,що зпоказань свідка ОСОБА_9 встановлено,що захарактером керуванняна данійділянці дорогиводій «ВМWХ6»,реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 на значнійшвидкості здійснювавпостійні небезпечніманеврування,виконуючи обгінтранспортних засобів,які рухалисьпопереду пойого смузіруху.

Окрім цього, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України повністю підтверджується і безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами:

Дослідженням протоколу огляду дорожньо-транспортної пригоди та схеми до протоколу і фототаблиці від 11.01.2014 року за участі обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що подія відбулася на 413км+ 400 м. автодороги Київ Чоп в село Коти Радивилівського р-ну, Рівненської області. Дорожнє покриття сухе асфальтобетонне, без явних ознак пошкодження, для двох напрямків. На проїжджій частині нанесені лінії поздовжньої розмітки, наявні дорожні знаки. Під час огляду було проведено заміри гальмівного шляху автомобіля БМВ, зафіксовано місце зіткнення, а саме на смузі руху автомобіля ГАЗ та БМВ, що рухались у попутному напрямку, розташування транспортних засобів після дорожньо-транспортної пригоди. Огляд здійснювався в темну пору доби, при штучному освітленні, без опадів.

Змістом даного протоколу огляду місце події у судовому засіданні спростовано твердження обвинуваченого щодо несприятливих погодних умов у вигляді мряки, мокрого асфальтного покриття, як обставин, що могли бути в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

В ходідослідження висновку судовоїінженерної експертизи№ 35від 07.04.2014р.встановлено,що на момент експертного дослідження робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «ГАВ 5327» р.н. НОМЕР_3 знаходилась в технічно несправному стані через розрив гумового шлангу, який під`єднувався до гальмівного циліндру лівого переднього колеса. На момент експертного дослідження система рульового керування досліджуваного автомобіля «ГАЗ 5327» р.н. НОМЕР_3 знаходилась в технічно несправному стані через пошкодження кріплення поворотного важеля до лівого переднього колеса. На момент експертного дослідження система зовнішнього освітлення досліджуваного автомобіля «ГАЗ 5327» р.н. НОМЕР_3 знаходилася в стані повної відмови через відсутність передньої правої фари та лампочок задніх ліхтарів, пошкодження лампочки лівої фари, пошкодження електропроводки. Виявлені несправності автомобіля «ГАЗ 5327» р.н. НОМЕР_3 в робочій гальмівній та рульовій системах не характерні для несправностей експлуатаційного утворення, а виникли за рахунок дії ударного навантаження, яке виникло в момент контактування з перешкодою (а.с. 6-10).

З огляду на висновки вищезазначеної інженерно технічної експертизи, суд приходить до переконливого висновку, що виявлення несправності вузлів та агрегатів автомобіля ГАЗ, включно із повною відмовою світлових приладів автомобіля, є наслідком механічного ушкодження під час дорожньо-транспортної пригоди. Відтак, твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про непрацездатність заднього габаритного освітлення автомобіля ГАЗ до ДТП, як причину його скоєння, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовано у судовому засіданні.

З дослідженого висновку судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 01.04.2014 року за № 34 встановлено, що на момент експертного дослідження робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля «ІVECO» р.н. НОМЕР_4 з напівпричепом «КОGEL» р.н. НОМЕР_5 знаходилась в працездатному стані. На момент експертного дослідження система рульового керування досліджуваного автомобіля «ІVЕСО» р.н. НОМЕР_4 знаходилась в працездатному стані. На момент експертного дослідження система зовнішнього освітлення, досліджуваного автомобіля «ІVЕСО» р.н. НОМЕР_4 з напівпричепом «КОGЕL» р.н. НОМЕР_5 знаходилася в працездатному стані (а.с. 16-19).

За результатами висновку судової транспортної трасологічної експертизи від 07.04.2014 року за № 36 встановлено, що контактування автомобіля «ІVЕСО» р.н. НОМЕР_4 з напівпричепом «КОGEL» р.н. НОМЕР_5 з перешкодою відбулося лівою боковою частиною вказаного транспортного засобу (а.с.25-27).

З дослідженого висновку судової автотехнічної експертизи технічного стану транспортного засобу від 08.04.2014 року за № 37 встановлено, що на момент експертного дослідження робоча гальмівна система автомобіля «ВМWХ6» р.н. НОМЕР_1 знаходилась в технічно несправному стані через відсутність бачка головного гальмівного циліндра в місці його коструктивного розташування та пошкодження корпусу головного гальмівного циліндру. На момент експертного дослідження система рульового керування наданого на дослідження автомобіля «ВМW Х6» р.н. НОМЕР_1 знаходилася в cправному стані та могла виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент експертного дослідження система зовнішнього освітлення автомобіля досліджуваного автомобіля «ВМW Х6» р.н. НОМЕР_1 знаходилася в стані повної відмови через відсутність передніх правої та лівої фар, пошкодження блоків запобіжників та електропроводки. Несправність робочої гальмівної системи досліджуваного автомобіля «ВМWХ6»» р.н. НОМЕР_1 (відсутність бачка головного гальмівного циліндра в місці його конструктивного розташування та пошкодження корпусу його гальмівного циліндру) виникла під час ДТП (а.с. 33-37).

За результатами висновку судової транспортно- трасологічної експертизи від 08.04.2014 року за № 38 встановлено, що контактування транспортних засобів в момент первинного контактування відбулось передньою частиною автомобіля «ВМW Х6» р.н. НОМЕР_1 з задньою частиною автомобіля «ГАЗ 5327» р.н. НОМЕР_3 . Пошкодження в передній частині автомобіля «ГАЗ 5327» р.н. НОМЕР_3 утворилися внаслідок контактування з іншою перешкодою. Місце зіткнення автомобіля ВМW Х6 р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем «ГАЗ 5327» р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_6 знаходиться на правій смузі автодороги Київ Чоп зі сторони м. Рівне в напрямку м. Львів в місці розташування ділянки осипу грунту та скла транспортних засобів, зафіксованої в протоколі огляду місця події та схемі до нього. Встановити трасологічними методами, чи знаходилась в робочому стані та в якому режимі працювала електролампа №1 (з непошкодженою колбою) заднього лівого ліхтаря автомобіля ГАЗ-5327, р.н. НОМЕР_3 , в момент ДТП не видалося можливим, оскільки методика визначення такого факту розроблена тільки для електроламп, в яких пошкоджена колба та втрачена герметичність. На момент проведення досліджень - дана електролампа є справною та працездатною. Встановити трасологічними методами, чи знаходились в робочому/неробочому стані, тобто, світились або не світились, електролампа покажчика повороту (№2) з непошкодженою колбою) та електролампа №3 (з непошкодженою колбою) заднього лівого ліхтаря автомобіля ГАЗ-5327, р.н. НОМЕР_3 , в момент ДТП, не видалося можливим, оскільки методика визначення такого факту розроблена тільки для електроламп, в яких пошкоджена колба та втрачена герметичність (а.с 43-47, 52-53, 57-66).

Згідно висновку судової транспортно- трасологічної експертизи від 13.10.2015 року за № 2645 вбачається, що встановити швидкість руху автомобіля «ВМW Х6 р.н НОМЕР_1 » в момент первинного контактування з автомобілем «ГАЗ 5327» не надається можливим. При зафіксованих на місці дорожньо- транспортної пригоди слідів гальмування, автомобіля ВМW Х6 р.н. НОМЕР_1 », довжиною 17,6м правого та 16,85м лівого задніх коліс його швидкість в момент зіткнення з автомобілем «ГАЗ 532 становила більше 59.. .62км/год (а.с. 70-71).

За результатами висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 16.01.2017 року за № 3.1-846/16 встановлено, що в даній дорожній обстановці з моменту виникнення перешкоди для руху водій автомобіля «ВМW Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ГАЗ 5327», номерний знак НОМЕР_3 , шляхом зниження швидкості до швидкості руху попутного ТЗ при своєчасному прийнятті мір до реагування, як при фактичній (160 км/год) так і при допустимій (90 км/год) швидкості руху та за умови, що у автомобіля «ГАЗ 5327» номерний знак НОМЕР_3 увімкнені задні ліхтарі НОМЕР_6 ; 7,8...9,8 <200).

У випадку, якщо у автомобіля «ГАЗ 5327» номерний знак НОМЕР_3 не горять задні ліхтарі, водій автомобіля ««ВМW Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ГАЗ 5327», номерний знак НОМЕР_3 , шляхом зниження швидкості до швидкості руху попутного ТЗ при своєчасному прийнятті мір до реагування та рухаючись із швидкістю, яка не перевищує допустимої швидкості в даній дорожній обстановці (7,8... 9,8 < 49).

Дії водія автомобіля «ВМW Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці не відповідають вимогам пп. 2.3.6), 12.2, 12.3, 12.6.Т та 13.1 Правил дорожнього руху України, а невідповідність вимогам пп. 12.3 та 12.6.Г Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо- транспортної пригоди. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВМW Х6, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був діяти згідно вимог п. 2.3б), 12.2, 12.3,12.6 г), 13.1 Правил дорожнього руху України (а.с. 81-88).

За результатами дослідження вищевказаних висновків транспортно-трасологічної експертизти механізму дорожньо-транспортної пригоди, суд приходить до переконливого висновку, що водій автомобіля «ВМW Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за умови дотримання правил дорожнього руху, мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «ГАЗ 5327», номерний знак НОМЕР_3 , шляхом зниження швидкості до швидкості руху попутного ТЗ при своєчасному прийнятті мір до реагування та рухаючись із швидкістю, яка не перевищує допустимої швидкості в даній дорожній обстановці.

За результатами висновку судово-медичної експертизи по факту спричинення тілесних ушкоджень встановлено, що відповідно до записів лікарів у гр-на ОСОБА_6 виявлено наступні тілесні ушкодження: закритий перелом акроміального кінця лівої ключиці з незначним зміщенням, ЗЧМТ, струс головного мозку, забійно-різані рани-садна тім`яної ділянки голови, набряк, гематома, садина в середній третині правої гомілки. Вказані вище тілесні, ушкодження виникли від дії тупого(их) предмету(ів) та можуть відповідати терміну, 11.01.2014 року і які, згідно п.2.2.2. правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. (Наказ №6. МОЗ України від 17.01.95р.), відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості по критерію довготривалого розладу здоров`я. Види ушкоджень вказують на значну за силою дію тупих предметів, що в сукупності з їх масивністю, чисельністю, різноманітним характером та локалізацією на різних атомічних ділянках могло мати місце при ДТП, ударі виступаючими частинами салону транспортного засобу на потерпілого внаслідок інерційного зміщення тіла (можливо за обставин, які зазначені у постанові).

На підставі судово-медичної експертизи по факту спричинення тілесних ушкоджень неповнолітній ОСОБА_12 , 2007 року народження, встановлено, що відповідно до записів лікарів у ОСОБА_12 виявлено наступні тілесніушкодження:підшкірна гематома правоїполовини обличчя,осаднення вділянці правоїорбіти і скронево-лобнійділянці справарізано-рванассадина ділянкиправої повіки.Вказані вищетілесні ушкодженнявиникли віддії тупого(их)предмету(ів);можуть відповідатитерміну (11.01.2014року)зазначеному упостанові іякі,згідно п.2.3.5.Правил судово-медичноговизначення ступенютяжкості тілеснихушкоджень (Наказ№ 6МОЗ України від17.01.95р.)відносяться долегких тілесних ушкоджень. Види ушкоджень вказують на значну за силою дію тупих предметів, що, в сукупності з їх масивністю, чисельністю, різноманітним характером та локалізацією на різних анатомічних ділянках, могло мати місце при ДТП, ударі виступаючими частинами салону транспортного засобу на потерпілу, внаслідок інерційного зміщення тіла (можливо за обставин, які зазначені у постанові.На підставісудово-медичноїекспертизи пофакту спричиненнятілесних ушкоджень ОСОБА_13 встановлено,що останняотримала тілесніушкодження увиді множиннихсаден наобличчі.Вказані вищетілесні ушкодженнявиникли віддії тупого(их)предмету(ів);можуть відповідатитерміну (11.01.2014року)зазначеному упостанові іякі,згідно п.2.3.5.Правил судово-медичноговизначення ступенютяжкості тілеснихушкоджень (Наказ№ 6МОЗ України від17.01.95р.)відносяться долегких тілесних ушкоджень та вказують на значну за силою дію тупих предметів, що, в сукупності з їх масивністю, чисельністю, різноманітним характером та локалізацією на різних анатомічних ділянках, могло мати місце при ДТП, ударі виступаючими частинами салону транспортного засобу на потерпілу, внаслідок інерційного зміщення тіла (можливо за обставин, які зазначені у постанові. (а.с. 115-116, 122-123, 132-133).

Згідно висновку автоварознавчої експертизи від 22.01.2014 року та 07.02.2014 року матеріальний збиток власникові автомобіля ІVECO STRALIS» р.н. НОМЕР_4 внаслідок його пошкодження при ДТП на момент проведення експертизи складає 17490 гривень 92 копійки. Матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля марки ГАЗ 2121», р.н. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження при ДТП на момент проведення експертизи складає 15280 гривень 50 копійок. Матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля , марки BMW X6», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження при ДТП на момент проведення експертизи складає 260 744 гривні 97 копійок (а.с.151-154, 168-171,186-189).

Дослідивши та перевіривши докази у їх сукупності, встановивши дійсні обставини справи, суд прийшов до переконливого висновку, що злочин мав місце і скоїв його обвинувачений ОСОБА_3 .

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковано, за ч.1 ст.286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В судовомузасіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав та просив його виправдати.

Прокурор просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України з призначенням покарання. Однак, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності заявив клопотання про звільнення обвинуваченого від покарання, оскільки з часу вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення минуло понад п`ять років.

Як встановлено у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення у січні 2014 року.

01.07.2020 року набрав чинностіЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-VIII.

Вказаним Законом внесені зміни до санкції ч.1 ст.286 КК України, згідно якого порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами штрафом від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Згідно ч.1ст. 5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Санкція ч. 1 ст. 286 КК України, яка діяла на час вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, передбачала покарання у виді штрафу розміром від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох рокі або без такого.

З наведеного вбачається, що санкція статті ч.1 ст.286 КК України (в редакції змін, внесених Законом України від 22.11.2018 № 2617-VIII) посилює нижню межу покарання.

При визначені міри покарання суд застосує ч. 2ст. 4 КК України,відповідно доякої кримінальнапротиправність ікараність,а такожінші кримінально-правовінаслідки діяннявизначаються закономпро кримінальнувідповідальність,що діяв на час вчинення цього діяння.

За таких обставин, враховуючи положення ч.1 ст. 5 КК України, суд дійшов до переконання, що в даному випадку підлягає застосуванню закон про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.286 КК України в силу вимог ст.12КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

Положеннями ст.49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання. Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

У відповідності дост.49 КК України (в редакції, чиннійдо 01.07.2020 року),особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків;відсутність обставин, що порушують їх перебіг; не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості, згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений, тобто, згідно обвинувального акту січень 2014року і ця обставина сторонами не заперечується.

З огляду на наведене, з часу вчинення злочинів минуло більше п`яти років, тобто у даному кримінальному провадженні, закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п.2 ч.1ст.49 КК України.

Згідно з ч.2 ст.49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Як вбачається з матеріалів справи у даному кримінальному провадженні строки давності не зупинялися.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного покарання за вироком суду.

Цивільний позов Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Радивилівської районної державної адміністрації, в особі Радивилівської районної лікарні про відшкодування витрат за перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні у розмірі 1645, 53 грн підлягає до задоволення.

Щодо заявлених вимог потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або матеріальної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Згідностатті 22 Цивільного кодексу(далі-ЦК) України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодовування.

Цивільний позивач просить стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 119646 грн., яка складається з наступного:

ціна втраченого внаслідок ДТП автомобіля, на покупку якого він затратив 3000 доларів США, що складає 81000 грн. Однак, згідно наявного у матеріалах кримінального провадження висновку автоварознавчої експертизи від 22.01.2014 року матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля марки ГАЗ 2121», р.н. НОМЕР_3 , внаслідок його пошкодження при ДТП на момент проведення експертизи складає 15280 гривень 50 копійок, що і підлягає стягненню (а.с.168-171).

витрати на правову допомогу адвоката 28000 грн. Однак, матеріали справи не містять жодного доказу для визначення розміру вказаних витрат, зокрема детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, отже в цій частині позовні вимоги стягненню не підлягають.

витрати, пов`язані з поїздками до експерта-психолога в розмірі 546, 76 грн., які підлягають стягненню, оскільки підтверджені відповідними доказами.

Витрати на оплату виконання експертного психологічного дослідження та складання висновку № 8/2017 від 02.10.2017, у розмірі 9500 грн., що підтверджуються наданою квитанцією, а отже підлягають стягненню.

Витрати на заправку автомобіля для поїздки до суду в розмірі 599, 86 грн., що підтверджуються наданим фіскальним чеком на бензин, а отже підлягають стягненню.

Враховуючи наведене, розмір матеріальних збитків, які підлягають стягненню на користь цивільного позивача складає 25926, 62 грн.

Статтею 23ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

У пунктах 3,5,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за № 4(з наступними змінами та доповненнями)«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 04 березня 2019 року у справі № 295/443/17, від 08 травня 2019 року у справі № 233/3464/17.

Така ж позиція і Великої палати Верховного Суд, що викладена уПостанові від 15.12.2020 року у справі №752/17832/14-ц, в якій Велика палата дійшла до правового висновку, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і неповиненприводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 1 260 000 грн.

Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що зазначений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Суд також наголошує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Зважаючи на те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 , який керував автомобілем ВМW Х6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ТзОВ «МП40», ОСОБА_6 , як потерпілий від ДТП, що мала місце 11.01.2014, зазнав моральних страждань у зв`язку із вказаною подією, а тому має право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно висновку №8/2017 від 02.10.2017, моральна шкода, що була спричинена ОСОБА_6 внаслідок ДТП, з урахуванням психологічних коефіцієнтів, може становити 393,75 мінімальні заробітні плати.

В той же час, на думку суду, при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, а тому принцип еквівалентного відшкодування, що властивий цивільному праву, при відшкодуванні моральної шкоди неможливий, оскільки вона не має вартісного еквівалента.

Крім того, суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), в якій суд касаційної інстанції дійшов висновку, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи наведене, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, а саме характеру та глибини душевних страждань, яких ОСОБА_6 зазнав у зв`язку з матеріальними втратами, отриманими тілесними ушкодженнями, а, відтак, і фізичних та моральних страждань, змін звичайного способу життя, наявних в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку, що розмір компенсації має складати 100 000 грн. та буде відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду.

Щодо тверджень обвинуваченого ОСОБА_3 щодо часткового добровільного відшкодування заподіяної шкоди в розмірі чотири з половиню тисячі доларів США, сума якої частково визнана потерпілим у справі, суд зазначає наступне. Винна особа вправі добровільно відшкодовувати заподіяну шкоду. Однак, дана особа у судовому засіданні не звільняється від надання доказів такого відшкодування. Враховуючи, що обвинуваченим не надано жодного належного і допустимого доказу вартості такого відшкодування, суд позбавлений можливості врахувати дане відшкодування при вирішенні цивільного позову. При цьому, суд бере до уваги доводи потерпілого у справі про те, що дане відшкодування було зараховано потерпілим у рахунок погашення збитків вартості лікування і останнім щодо цього позовні вимоги не заявлялись.

Арешт на автомобіль марки «BMWX6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 - скасувати.

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволити частково.

Цивільний позов прокурора Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі Радивилівської центральної міської лікарні Радивилівської міської ради за перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні задоволити .

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи підлягають стягненню з обвинуваченого у повному обсязі.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368,370,373 КПК України, ст.ст. 49 КК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 1(одного) року обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 ( три роки).

Звільнити засудженого ОСОБА_3 відпризначеного покаранняу вигляді1(одного)року обмеженняволі зпозбавленням правакерування транспортнимизасобами до3(трьох)років на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Арешт на автомобіль марки «BMWX6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_8 від 07.06.2016 року є ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_3 із забороною власнику чи будь якій іншій особі відчужувати і розпоряджатися вказаним майном, що накладений ухвалою слідчого судді Демидівського районного суду Рівненської області від 10 травня 2017 року - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- автомобіль марки «BMWX6», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_7 , що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_3 -залишити у розпорядженні ТзОВ «МП40, код у ЄДРПОУ 37775933, місцезнаходження: м.Львів вул. Генерала М.Юнаківа, буд 9-Б».

-автомобіль марки«ГАЗ 5327»,реєстраційний номер НОМЕР_3 , що знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_6 - залишити у його розпорядженні.

Цивільний позов ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з ТзОВ «МП40, код у ЄДРПОУ 37775933, місцезнаходження: м.Львів вул. Генерала М.Юнаківа, буд 9-Б» на користь ОСОБА_6 25926 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот двадцять шість) гривень 62 копійки матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та 100000 (сто тисяч гривень) у відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь Радивилівської центральної міської лікарні Радивилівської міської ради ( м. Радивилів вул. Садова, 4, р/р 35418001822485 в ГУ ДКСУ в Рівненській області, МФО 833017) 1645 (одна тисяча шістсот сорок п`ять) гривень 53 копійки на відшкодування витрат за перебування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_6 на стаціонарному лікуванні.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 в дохід держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 9955 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 28 копійок.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського Апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня проголошення.

Суддя: ОСОБА_1