Постанова

від 06.09.2022 по справі 910/6453/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2022 р. Справа№ 910/6453/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання:

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Пасічник О.О. - в режимі відеоконференції, в приміщенні Господарського суду Волинської області;

від відповідачів: 1. Чепишко Д.В. - поза межами суду;

2. не з`явився;

3. не з`явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021

у справі № 910/6453/21 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс",

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2

про солідарне стягнення 2 252 943,03 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 969 277,64 грн, пені у сумі 227 002,36 грн, 50% річних у сумі 689 117,58 грн та інфляційних нарахувань у сумі 85 193,54 грн.

Позовні вимови обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором поставки № 41 від 12.04.2019 та невиконання відповідачами - 2, 3 умов договорів поруки від 04.08.2020 в частині виконання зобов`язання забезпеченого порукою.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" заборгованість у сумі 969 277,64 грн, пеню у сумі 11 985,52 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" 50% річних у сумі 888 284,22 грн, інфляційні втрати у сумі 107 486,93 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 19 842,89 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" витрати зі сплати судового збору у сумі 4 906,32 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" витрати зі сплати судового збору у сумі 4 906,31 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на виконання взятих на себе зобов`язань за договором №41 від 12.04.2019 позивач у період з 29.05.2019 по 27.11.2019 поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 1843277,64 грн, що підтверджується видатковими накладними: №195 від 29.05.2019 на суму 484785,00 грн; №204 від 29.05.2019 на суму 11300,00 грн; №229 від 10.06.2019 на суму 232248,00 грн; №243 від 18.06.2019 на суму 86738,10 грн; №248 від 19.06.2019 на суму 85375,20 грн; №263 від 26.06.2019 на суму 153852,00 грн; №264 від 26.06.2019 на суму 9500,00 грн; №281 від 09.07.2019 на суму 500000,00 грн; №302 від 22.07.2019 на суму 48895,52 грн; №315 від 31.07.2019 на суму 224457,42 грн; №340 від 19.08.2019 на суму 9225,60 грн; №438 від 27.11.2019 на суму 2900,00 грн. Видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень. З огляду на погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав. виконання зобов`язань за договором поставки №41 від 12.04.2019 було забезпечене договорами поруки від 04.08.2020 укладеними: між ТОВ "Агроплантеко" - кредитор, ТОВ "Магнат-Агро 2" - Боржник, та ОСОБА_2 - поручитель, згідно якого останній зобов`язувався солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань Боржником, що виникли по договору поставки № 41 від 12.04.2019 року; між ТОВ "Агроплантеко" - кредитор, ТОВ "Магнат-Агро 2" - боржник, та ОСОБА_3 - поручитель, згідно якого останній зобов`язувався солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржником, що виникли по договору поставки №41 від 12.04.2019. Оскільки заборгованість відповідача-1 перед позивачем у сумі 969277,64 грн належним чином доведена, відповідачами належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості у сумі 969 277,64 грн. Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем-1 виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування процентів річних, інфляційних втрат та пені. Позовні вимоги в частині стягнення 50% річних у сумі 888284,22 грн та інфляційних нарахувань у сумі 107486,93 грн є обґрунтованими. Відповідачем - 1 не наведено обставин на підтвердження того, що даний випадок є винятковим, не надано належних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану. Обставин, які унеможливили виконати зобов`язання зі сплати товару починаючи з березня 2020 року відповідач-1 не навів. Не наведено належних обґрунтувань та доказів і відповідачами-2,3. Судом враховано, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Встановивши факт невиконання відповідачем-1 свого зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару за договором, суд не знаходить підстав для зменшення нарахованих сум процентів річних. обсяг відповідальності відповідачів-2,3 (поручителів за договорами поруки від 04.08.2020) перед позивачем за неналежне виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання у даній справі обмежений сумою боргу у сумі 969 277,64 грн та пенею у сумі 11 985,52 грн. За таких обставин 50% річних у сумі 888 284,22 грн та інфляційні втрати у сумі 107 486,93 грн підлягають стягненню з відповідача-1. Оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, доказів на підтвердження обсягу наданих адвокатом та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, визначених позивачем.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/6453/21. Дану апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/6453/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" 50% річних в сумі 888 284,22 грн. У цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" 50% в сумі 266 485,27 грн, а в решті вимог про стягнення 50% річних - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" 19 986,40 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 9 326,98 грн судового збору надміру стягненого судом першої інстанції.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що розмір відсотків річних, який позивач просить стягнути, сягає понад 90% від суми невиконаного основного зобов`язання, тобто є явно надмірним та не відповідає критеріям добросовісності, розумності та справедливості, а перетворюється в джерело для отримання додаткових доходів позивача.

Скаржник вважає за необхідне зазначити, що станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення і звернення з цією скаргою по відношенню до другого відповідача відкрито три виконавчі провадження, тому стягнення з другого відповідача ще 50% річних у сумі 888284,22 грн ускладнить і без того важке майнове становище товариства. Перший відповідач не мав та не має наміру ухилятись від взятих на себе зобов`язань, проте лише скрутне матеріальне становище не дозволило товариству розрахуватись із позивачем до цього часу, що не звільняє першого відповідача від виконання свого обов`язку та відповідальності за його невиконання, однак просимо цю обставину врахувати як один із доказів зменшення суми нарахованих 50% річних. Також скаржник просить врахувати, що позивач не є фінансовою установою, тому зазначення ним у договорі такої суми відсотків річних свідчить про його недобросовісність та бажання збагатитись за рахунок покупця.

Скаржник просить зменшити розмір річних на 70% з 888 284,22 грн до 266 485,27 грн і зазначає, що така сума відсотків річних буде справедливою, розумною та враховуватиме інтереси обох сторін, враховуючи також і те, що позивач не надав суду доказів того, що невиконання зобов`язання завдало певних збитків позивачу.

Скаржник зазначає про те, що у решті рішення не оскаржується.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду 09.02.2022, вказує на те, що судом першої інстанції надано вірну правову оцінку наявним у справі доказам, а дане клопотання скаржника порушує логіку домовленостей сторін при укладенні господарських договорів та є несправедливим по відношенню до позивача, оскільки проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер, отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу.

Позивач зазначає про те, що обумовлені сторонами у п. 5.5 договору поставки проценти річних не можуть бути зменшені за аналогією неустойки (пені) на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також не може бути відмовлено в їх стягненні тільки з тих підстав, що їх розмір або загальний розмір заборгованості є неспівмірним до суми основного боргу, оскільки їх стягнення не залежить від задоволення вимог про стягнення основного бору, який до дня ухвалення судового рішення може бути виплачено. При цьому необхідно керуватись тими мотивами, що сторони в договорі є рівними і у даному випадку обидві сторони є юридичними особами з однаковим правовим статусом, між сторонами не існує правовідносин підпорядкування чи управління. Також відповідач не посилався на переважне право позивача чи те, що позивач при підписанні договору перебував у привілейованому стані чи здійснював протиправний тиск на відповідача, не доведено, що відповідач є слабшою стороною, крім того, не доведено зловживання позивача при визначенні процентів за ст. 625 ЦК України під час укладення договору поставки.

Позивач звертає увагу на те, що до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 викладена Окрема думка від 18.03.2020 суддів Великої Палати Верховного Суду в кількості 8 осіб, крім того, відповідно до положень Конституції України, в країні діє безпрецедентне право.

Позивач наголошує на тому, що вже близько 3 років, як позивач поставив товар, проте розрахунку не отримано, чим товариству було завдано збитки, які є значними.

На думку позивача, оборотно-сальдова відомість є підтвердженням того, що перший відповідач не є сумлінним контрагентом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6453/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/6453/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/6453/21. Призначено справу № 910/6453/21 до розгляду у судовому засіданні 24.02.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022, у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022, для розгляду справи №910/6453/21 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 прийнято справу №910/6453/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

У зв`язку із викладеним, судове засідання у справі № 910/6453/21, призначене на 24.02.2022, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі №910/6453/21 на 05.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

На підставі ст. 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 відкладено розгляд справи № 910/6453/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021. Призначено розгляд справи в режимі відеоконференції. Судове засідання у справі № 910/6453/21 у режимі відеоконференції призначено на 07.09.2022.

07.09.2022 першим відповідачем подано до Північного апеляційного господарського суду повідомлення про обізнаність відповідачів про розгляд скарги, до якого додано копії клопотань про розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, введення воєнного стану в Україні, перебування суддів у відпустках, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/6453/21 розглядалась протягом розумного строку.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2022 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва 09.12.2022 у справі № 910/6453/21 залишити без змін.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 07.09.2022 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив зменшити розмір 50% річних до суми у розмірі 266 485,27 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.04.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнат-Агро 2", у подальшому змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" (перший відповідач) укладений договір поставки № 41 (надалі договір), що визначає умови поставки засобів захисту рослин та мінеральних добрив (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.3 договору позивач, за договором продавець, зобов`язався поставити товар, а перший відповідач, за договором покупець, зобов`язався оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно із п. 2.1-2.3 договору асортимент товару, його ціна і кількість, місце передачі та термін поставки визначаються в додатках до даного договору, рахунках та видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього договору. Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору, є його невід`ємною частиною. Якість товару, який поставляється позивачем, відповідає сертифікату якості виробника, який позивач повинен передати першому відповідачу разом з товаром.

Пунктом 5.1 договору визначено що перший відповідач здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною в додатку та/або вказаною в рахунку-фактурі, що може виписуватися позивачем.

У пункті 5.2. договору сторони погодили, що товар оплачується на розрахунковий рахунок позивача в національній валюті. Оплата товару проводиться наступним чином: - 30% від вартості товару відпущеного згідно договору оплачується протягом 14 календарних днів з дня поставки товару (виписки видаткової накладної); - 70% від вартості Товару відпущеного згідно договору оплачується в строк до 15.11.2019 року.

Згідно із п. 6.2 договору позивач зобов`язаний: передати товар першому відповідачу згідно умов договору; передати першому відповідачу копію сертифікату якості (походження, аналізу) товару, який надається виробником.

Пунктами 8.1-8.2 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов даного договору. У випадку порушення термінів або умов оплати товару перший відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період прострочення платежу, від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу за кожен день прострочення розрахунку, а також проценти річних (за користування грішми) у розмірі 50% річних від простроченої суми.

За змістом пункту 8.3. договору сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. Крім того, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Згідно із п.11.1 договору договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов`язків по договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору, за період з 29.05.2019 по 27.11.2019 здійснив першому відповідачу поставку товару на загальну суму 1 843 277,64 грн згідно із видатковими накладними, а саме: № 195 від 29.05.2019 на суму 484 785,00 грн; № 204 від 29.05.2019 на суму 11 300,00 грн; № 229 від 10.06.2019 на суму 232 248,00 грн; № 243 від 18.06.2019 на суму 86 738,10 грн; № 248 від 19.06.2019 на суму 85 375,20 грн; № 263 від 26.06.2019 на суму 153 852,00 грн; № 264 від 26.06.2019 на суму 9 500,00 грн; № 281 від 09.07.2019 на суму 500 000,00 грн; № 302 від 22.07.2019 на суму 48 895,52 грн; № 315 від 31.07.2019 на суму 224 457,42 грн; № 340 від 19.08.2019 на суму 9 225,60 грн; № 438 від 27.11.2019 на суму 2 900,00 грн.

Відповідно до виписок з банківського рахунку першим відповідачем за період з 12.04.2019 по 19.11.2020 перераховано на користь позивача 880 000,00 грн.

На забезпечення виконання зобов`язання за договором поставки 04.08.2020 укладені тристоронні договори поруки:

між ТОВ "Агроплантеко" - кредитор, ТОВ "Магнат-Агро 2" - боржник, та ОСОБА_2 - поручитель, згідно із яким останній зобов`язувався солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржником, що виникли за договором поставки № 41 від 12.04.2019;

між ТОВ "Агроплантеко" - кредитор, ТОВ "Магнат-Агро 2" - боржник, та ОСОБА_3 - поручитель, згідно із яким останній зобов`язувався солідарно відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов`язань боржником, що виникли за договором поставки № 41 від 12.04.2019.

відповідно до п. 5.4.1 договору у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за договором поставки №41 від 12.04.2019 року, кредитор має право у 7-денний строк, але не раніше 01 жовтня 2020 року, звернутися до поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань.

17.10.2020 позивач направив боржнику та поручителям листа-вимогу вих. №62 від 16.10.2020 про сплату заборгованості за договором № 41 від 12.04.2019.

Оскільки відповідачі заборгованість перед позивачем не погасили, позивач звернувся до суду із позовом (у редакції заяви про збільшення позовних вимог) про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 969 277,64 грн, пені у сумі 287 894,24 грн, 50% річних у сумі 888 284,22 грн та інфляційних нарахувань у сумі 107 486,93 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, однак, враховуючи обставини справи, дійшла висновку про наявність підстав для зменшення розміру 50% річних, заявлених до стягнення, на 50%.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, між позивачем та другим відповідачем укладено договір поставки № 41 від 12.04.2019, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити товар, а перший відповідач зобов`язався оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов`язань за договором № 41 від 12.04.2019 позивачем у період з 29.05.2019 по 27.11.2019 поставлено першому відповідачу, а останнім прийнято товар на суму 1 843 277,64 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, наявними у матеріалах справи.

Вище вказані видаткові накладні підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст. 692 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.2. договору сторони погодили, що оплата товару проводиться наступним чином: - 30% від вартості товару відпущеного згідно договору оплачується протягом 14 календарних днів з дня поставки товару (виписки видаткової накладної); - 70% від вартості Товару відпущеного згідно договору оплачується в строк до 15.11.2019 року.

З огляду на встановлені у п.5.2. договору строки оплати, враховуючи наведені норми законодавства, перший відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки:

за видатковою накладною № 195 від 29.05.2019 у строк до 12.06.2019 на суму 145 435,50 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 339 349,50 грн;

за видатковою накладною № 204 від 29.05.2019 у строк до 12.06.2019 на суму 3 390,12 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 7 910,28 грн;

за видатковою накладною № 229 від 10.06.2019 у строк до 24.06.2019 на суму 69 674,40 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 162 573,60 грн;

за видатковою накладною № 243 від 18.06.2019 у строк до 02.07.2019 на суму 26 021,43 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 60 786,67 грн;

за видатковою накладною № 248 від 19.06.2019 у строк до 03.07.2019 на суму 25 612,56 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 59 762,64 грн;

за видатковою накладною № 263 від 26.06.2019 у строк до 10.07.2019 на суму 46 155,60 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 107 696,40 грн;

за видатковою накладною № 264 від 26.06.2019 у строк до 10.07.2019 на суму 2 850,12 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 6 650,28 грн;

за видатковою накладною № 281 від 09.07.2019 у строк до 23.07.2019 на суму 150 000,00 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 350 000,00 грн;

за видатковою накладною № 302 від 22.07.2019 у строк до 05.07.2019 на суму 14 668,56 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 34 226,86 грн;

за видатковою накладною № 315 від 31.07.2019 у строк до 14.08.2019 на суму 67 337,23 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 157 120,19 грн;

за видатковою накладною № 340 від 19.08.2019 у строк до 02.09.2021 на суму 2 767,68 грн та у строк до 15.11.2019 на суму 6 457,92 грн.

Оскільки позивач поставив відповідачу товар за видатковою накладною №287 від 27.11.2019, після узгодженого сторонами кінцевого строку оплати, то відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто з 27.11.2019.

Отже, з огляду на погоджений сторонами порядок оплати, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Перший відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково на суму 880 000,00 грн, внаслідок чого заборгованість першого відповідача становить 969 277,64 грн.

Невиконане першим відповідачем зобов`язання за договором у сумі 969 277,64 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору у сумі 969 277,64 грн не надано.

Наявність заборгованості перший відповідач не заперечує.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вже зазначалось, виконання зобов`язань за договором поставки № 41 від 12.04.2019 було забезпечене договорами поруки від 04.08.2020.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України).

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. вищевказаних договорів поруки від 04.08.2020 поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов`язання. Але в любому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов`язання, зазначеного в пункті 4 цього договору. Поручитель цією порукою забезпечує виконання зобов`язання за основним договором в повному обсязі.

Згідно із п. 4.1. договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання боржником, згідно договору поставки № 41 від 12.04.2019 у сумі 969 277,64 грн, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки.

Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, у поручителів (другого та третього відповідачів) виник солідарний обов`язок сплатити заборгованість у сумі 969 277,64 грн за договором поставки № 41 від 04.08.2020.

Відповідачі заперечуючи проти позовних вимог посилаються на те, що норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання, в них не виникає солідарної відповідальності між собою.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідні заперечення є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки другий та третій відповідачі поручилися перед позивачем за виконання боржником (відповідачем) одного і того самого зобов`язання (зобов`язання за договором поставки № 41 від 12.04.2019 у сумі 969 277,64 грн, а також відшкодування збитків та сплати неустойки), другий та третій відповідачі є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно.

Матеріалами справи підтверджується наявність у першого відповідача грошового зобов`язання зі сплати на користь позивача основного боргу.

Натомість, належних та допустимих доказів на підтвердження оплати на користь позивача заборгованості у розмірі 969 277,64 грн не надано, розмір заборгованості не спростовано.

Таким чином, оскільки заборгованість першого відповідача перед позивачем у сумі 969 277,64 грн належним чином доведена, відповідачами належними доказами не спростована, позовна вимога про солідарне стягнення заборгованості у сумі 969 277,64 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідачів (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) пені у сумі 287 894,24 грн, 50% річних у сумі 888 284,22 грн та інфляційні нарахування у сумі 107 486,93 грн. Нарахування пені та 50% річних здійснено з 16.11.2019 по 26.11.2019 на суму 1 016 377,64 грн, з 27.11.2019 по 12.03.2019 на суму 1 019 277,64 грн, з 13.03.2020 по 09.09.2021 на суму 969 277,64 грн; інфляційні втрати нараховані за листопад 2019 року на суму на суму 1 016 377,64 грн, за грудень 2019 - лютий 2020 року на суму 1 019 277,64 грн, за березень 2020 року - липень 2021 року на суму 969 277,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється з згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Як вже зазначалось, пунктами 8.1-8.3 договору сторонами було погоджено, що за невиконання або неналежне виконання умов Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов даного Договору. У випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у відповідний період прострочення платежу, від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу за кожен день прострочення розрахунку, а також проценти річних (за користування грішми) у розмірі 50% річних від простроченої суми. Сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором. Крім того, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Частиною першою статті 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Відповідно до ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст.ст. 251, 252 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 07.06.2019 у справі № 910/23911/16, від 13.09.2019 у справі № 902/669/18, від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 09.03.2021 у справі № 924/441/20.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з огляду на подання відповідачами відповідних заяв, враховуючи, що перебіг строку позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане і встановлені судом періоди прострочення, а також враховуючи заявлені позивачем періоди нарахувань пені на заборгованість по здійсненим поставкам, остання з яких датована 27.11.2019, враховуючи подачу позову 19.04.2021 (дата на поштовому конверті), суд дійшов висновку, що позовна давність сплила щодо нарахування пені до 18.04.2020, тому пеня нарахована позивачем до 18.04.2020 заявлена позивачем поза межами строку позовної давності, у зв`язку із чим, позовні вимоги в частині нарахування пені за період з 19.04.2020 по 15.05.2020 на заборгованість у розмірі 969 277,64 грн та за період з 16.05.2020 по 27.05.2020 на заборгованість у розмірі 2 900,00 грн у розмірі 11 985,52 грн (за період з 19.04.2020 по 15.05.2020 - 11 970,31 грн, за період з 16.05.2020 по 27.05.2020 - 15,21 грн) є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 50% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що розрахунок інфляційних втрат на суму у розмірі 107 486,93 грн є арифметично правильним, здійснений відповідно до вимог законодавства та умов договору, натомість сума 50% річних є більшою, проте, враховуючи ч. 2 ст. 237 ГПК України, правильною сумою визнається сума 50% річних у межах заявлених вимог - 888 284,22 грн.

Так, відповідачами заявлено клопотання про зменшення 50% річних до 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком господарського суду про відмову у зменшенні 50% річних та дійшла висновку про наявність підстав для зменшення 888 284,22 грн відсотків річних на 50%, враховуючи наступне.

Згідно із статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п.28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

В обґрунтування заяви щодо зменшення заявлених до стягнення суми відповідачі зазначають, що результати діяльності першого відповідача залежать від об`єктивних обставин, зокрема, несприятливих погодних умов, негативного впливу шкідників, а стягнення 50% річних у повному обсязі ускладнить і без того важке майнове становище товариства. Також відповідачі зазначають, що позивачем не надано доказів того, що невиконання зобов`язання завдало позивачу певних збитків.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір пені, штрафу та відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.

Таким чином, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме - встановлення такої процентної ставки на рівні 40% та 96%, і її явної невідповідності принципу справедливості.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що позивачем у позовній заяві зазначено, що 50% річних нараховані відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 8.2 договору.

З огляду на господарську діяльність відповідача, те, що перший відповідач здійснює сільськогосподарську діяльність - вирощування зернових і насіння олійних культур (згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), враховуючи відомості оборотно-сальдової відомості за рахунком 63 за січень-червень 2021р., відповідно до якої наявна як заборгованість першого відповідача перед контрагентами, так і заборгованість контрагентів перед першим відповідачем, ступінь виконання відповідачем зобов`язання за договором і його ступінь вини, те, що 50% річних у розмірі 888 284,22 грн складає 91% від суми заборгованості перед позивачем, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, та неспівмірність заявленої суми із сумою заборгованості, задоволення позовних вимог щодо стягнення як основного боргу, так і пені та інфляційних втрат, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що стягнення з боржника 50% річних не може бути джерелом збагачення кредитора. Також колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що позивач раніше, наприклад, на початку 2020 року, не заявляв претензії відповідачу, а також не звертався з позовом до суду про стягнення заборгованості та сум за прострочення оплати поставленого товару (у такому разі відповідні нарахування були б суттєво менші). Одночасно колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги заперечення позивача (у суді першої інстанції) щодо зменшення суми 50% річних до 3% та до 266 485,27 грн, тобто до 15% річних (у апеляційному господарському суді) та позицію ВС, висловлену у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 "що зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги".

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру 50% річних у розмірі 888 284,22 грн на 50% та стягнення з першого відповідача на користь позивача 444 142,11 грн річних від простроченої суми.

Щодо вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 50% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зі змісту договорів поруки поручителі відповідають перед позивачем лише за сплату боргу у сумі 969 277,64 грн, відшкодування збитків та сплату неустойки, відповідальність у вигляді сплати процентів річних та інфляційних втрат не передбачена, отже, обсяг відповідальності другого та третього відповідачів (поручителів за договорами поруки від 04.08.2020) перед позивачем за неналежне виконання першим відповідачем грошового зобов`язання у даній справі обмежений сумою боргу у сумі 969 277,64 грн та пенею у сумі 11 985,52 грн, тому 50% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню лише з першого відповідача.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, доказів на підтвердження обсягу наданих адвокатом та їх вартості.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Розподіляючи судовий збір колегією суддів враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру відсотків річних на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, покладається на першого відповідача повністю без урахування зменшення відсотків річних, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс".

Керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/6453/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 у справі № 910/6453/21 змінити в частині розміру відсотків річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України, які підлягають стягненню, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" (01042, місто Київ, пров.Новопечерський, будинок 18, офіс 32, ідентифікаційний код 34976833), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" (43022, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Ранкова, будинок 26А, ідентифікаційний код 38009502) заборгованість у сумі 969 277,64 грн, пеню у сумі 11985,52 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнат Агро Сервіс" (01042, місто Київ, пров.Новопечерський, будинок 18, офіс 32, ідентифікаційний код 34976833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" (43022, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Ранкова, будинок 26А, ідентифікаційний код 38009502) 444 142,11 грн відсотків річних, інфляційні втрати у сумі 107 486,93 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 19 842,89 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" (43022, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Ранкова, будинок 26А, ідентифікаційний код 38009502) витрати зі сплати судового збору у сумі 4 906,32 грн.

Стягнути ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" (43022, Волинська обл., місто Луцьк, вулиця Ранкова, будинок 26А, ідентифікаційний код 38009502) витрати зі сплати судового збору у сумі 4 906,31 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.".

3. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Матеріали справи № 910/6453/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 12.09.2022.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко