Рішення

від 30.08.2022 по справі 908/3577/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/178/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2022 Справа № 908/3577/21

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛІМПЕКС», (юридична адреса: 04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд. 35/37, фактична адреса: 08147, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Тарасівська, буд. 7-13)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія Дніпровський комбінат металевих сплавів», (71611, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, Проммайданчик шахти, буд. 11)

про стягнення 2 714 780,00 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Тройно Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача Приладишева Н.Г., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1068927 від 08.07.2022;

від відповідача не з`явився;

08.12.2021 до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛІМПЕКС», м. Київ з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія Дніпровський комбінат металевих сплавів», смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області про стягнення суми позики в розмірі 2 714 780,00 грн. за договором безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2021 справу № 908/3577/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3577/21 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/178/21, підготовче засідання призначено на 13.01.2022.

У зв`язку із неявкою відповідача ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.01.2022 підготовче засідання відкладалося на 07.02.2022.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/3577/21 до 13.03.2022, підготовче засідання відкладалося на 21.02.2022.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 закрито підготовче провадження у справі № 908/3577/21, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.03.2022.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України судове засідання у справі № 908/3577/21, призначене на 15.03.2022, не відбулося.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2022 судове засідання у справі № 908/3577/21 перенесено на іншу дату, про яку сторони будуть повідомлені додатково відповідною ухвалою суду.

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 18.05.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.06.2022 справу № 908/3577/21 призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 05.07.2022.

У зв`язку із неявкою відповідача ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2022 судове засідання відкладалося на 31.08.2022.

В судове засідання 31.08.2022 з`явився представник позивача, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

В судовому засіданні 31.08.2022 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Відповідач в жодне судове засідання у справі № 908/3577/21 не з`явився, про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомляв, проте, як свідчать матеріали справи № 908/3577/21, відповідач обізнаний про розгляд господарським судом Запорізької області даної справи, оскільки на електронну пошту господарського суду Запорізької області в лютому 2022 року від відповідача надходило клопотання (без ЕЦП) про відкладення підготовчого засідання у даній справі.

Разом із тим, жодних інших письмових заяв у справі № 908/3577/21 від відповідача до суду не надходило, всі ухвали суду по справі № 908/3577/21, якими суд здійснював повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/3577/21, та які направлялися судом на всі відомі суду адреси відповідача, в тому числі і адресу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія Дніпровський комбінат металевих сплавів» Скомороха Є.І., повернулися до господарського суду Запорізької області без вручення адресату з відмітками підприємства поштового зв`язку: «За закінченням терміну зберігання».

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження та розгляд справи № 908/3577/21.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Згідно приписів ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Однією із найважливіших гарантій забезпечення захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист безпосередньо в Основному законі України.

Відповідно до приписів ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу статей 6, 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 31.08.2022 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 525, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст., ст. 173, 174, 193, 198 ГК України. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 03.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718, з урахуванням додаткової угоди до нього № 1 від 01.09.018, за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу безвідсоткову цільову позику у розмірі 6 000 000,00 грн., а відповідач зобов`язався використати позику за цільовим призначенням у визначений договором строк. На виконання умов договору у період з 03.07.2018 по 15.06.2020 позивачем надано відповідачу позику у загальному розмірі 5 444 640,00 грн. Відповідачем здійснювалося часткове повернення позикових коштів, всього відповідачем повернуто позивачу частину позики в розмірі 2 729 860,00 грн. Після 14.07.2020 надання та повернення грошових коштів за договором між сторонами фактично припинилося. Оскільки умовами договору строк повернення позики не встановлений, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 06/09-21 від 06.09.2021 про повернення позики в розмірі 2 714 780,00 грн. за договором безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 протягом 30 днів від дати отримання вимоги. Відповідачем вимога № 06/09-21 від 06.09.2021 отримана 06.10.2021. Отже, в силу вимог ст. 1049 ЦК України кінцевим терміном повернення відповідачем позикових коштів є 05.11.2021. Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, позику не повернув. Таким чином, через порушення відповідачем умов договору безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018, а також положень чинного законодавства в частині своєчасного і повного повернення коштів отриманої фінансової допомоги у відповідача утворилася заборгованості в розмірі 2 714 780,00 грн. Невиконання вимог діючого законодавства відповідачем щодо своєчасного і повного повернення коштів отриманої фінансової допомоги стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю. Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 40 721,70 грн. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку).

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки суду не надав.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

03.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія Дніпровський комбінат металевих сплавів» (Позичальник, відповідач у справі) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛІМПЕКС» (Позикодавець, позивач у справі) укладено Договір безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718, згідно з яким Позикодавець зобов`язався надати Позичальнику безвідсоткову цільову позику для поповнення обігових коштів, а останній зобов`язався використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений Договором строк. (п., п. 1.1, 1.3 Договору)

Згідно з п. 1.2 Договору позика Позичальнику надається на безвідсотковій (безоплатній) основі.

Як передбачено умовами п. 1.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 01.09.2018 розмір позики за даним Договором становить 6 000 000,00 грн. (шість мільйонів гривень 00 копійок).

Розділом 2 «Порядок надання і повернення позики» Договору сторони узгодили, що Позикодавець зобов`язується надати позику, обумовлену даним Договором, Позичальнику після підписання сторонами даного Договору. (п. 2.1) Позика надається в безвідсотковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позичальника в повному обсязі, або частково. (п. 2.2) Позика повертається в безвідсотковій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позикодавця. (п. 2.3) Сума позики вважається наданою або повернутою Позикодавцю з моменту надходження вказаної суми на відповідний банківський рахунок Позичальника або Позикодавця. (п. 2.4)

Відповідно до п. 5.1 Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами даного Договору і діє до виконання всіх взятих на себе зобов`язань.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору у період з 03.07.2018 по 15.06.2020 позивачем шляхом переказу у безготівковому порядку перераховано відповідачу кошти у загальному розмірі 5 444 640,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 593 від 03.07.2018, № 596 від 11.07.2018, № 599 від 16.07.2018, № 600 від 16.07.2018, № 606 від 20.07.2018, № 607 від 23.07.2018, № 616 від 31.07.2018, № 617 від 01.08.2018, № 624 від 03.08.2018, № 625 від 06.08.2018, № 626 від 08.08.2018, № 629 від 10.08.2018, № 631 від 14.08.2018, № 632 від 15.08.2018, № 650 від 23.08.2018, № 652 від 28.08.2018, № 659 від 30.08.2018, № 667 від 04.09.2018, № 668 від 04.09.2018, № 669 від 05.09.2018, № 673 від 10.09.2018, № 674 від 11.09.2018, № 676 від 11.09.2018, № 677 від 13.09.2018, № 694 від 21.09.2018, № 700 від 27.09.2018, № 703 від 28.09.2018, № 711 від 02.10.2018, № 720 від 05.10.2018, № 725 від 09.10.2018, № 728 від 12.10.2018, № 729 від 12.10.2018, № 737 від 16.10.2018, № 773 від 03.12.2018, № 779 від 13.12.2018, № 785 від 19.12.2018, № 794 від 28.12.2018, № 796 від 15.01.2019, № 876 від 14.05.2019, № 892 від 30.05.2019, № 898 від 03.06.2019, № 903 від 12.06.2019, № 925 від 12.07.2019, № 934 від 22.07.2019, № 941 від 31.07.2019, № 949 від 09.08.2019, № 654 від 15.08.2019, № 956 від 20.08.2019, № 957 від 22.08.2019, № 962 від 30.08.2019, № 970 від 06.09.2019, № 971 від 09.09.2019, № 978 від 16.09.2019, № 980 від 18.09.2019, № 983 від 30.09.2019, № 991 від 02.10.2019, № 993 від 10.10.2019, № 998 від 16.10.2019, № 1002 від 31.10.2019, № 1007 від 07.11.2019, № 1015 від 25.11.2019, № 1027 від 29.11.2019, № 1028 від 02.12.2019, № 1030 від 06.12.2019, № 1032 від 13.12.2019, № 1040 від 21.12.2019, № 1044 від 26.12.2019, № 1046 від 27.12.2019, № 1056 від 08.01.2020, № 1065 від 16.01.2020, № 1117 від 21.05.2020, № 1128 від 29.05.2020, № 1136 від 15.06.2020. (Копії зазначених платіжних доручень досліджені судом в судовому засіданні та залучені до матеріалів справи)

Відповідач факт отримання від позивача фінансової допомоги в розмірі 5 444 640,00 грн. за умовами Договору безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 не заперечив.

Відповідачем здійснювалося часткове повернення позикових коштів, всього відповідачем повернуто позивачу частину позики в розмірі 2 729 860,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 573 від 03.07.2019, № 406 від 18.06.2020, № 407 від 18.06.2020, № 408 від 19.06.2020, № 409 від 24.06.2020, № 415 від 25.06.2020, № 419 від 26.06.2020, № 431 від 10.07.2020, № 445 від 13.07.2020, № 447 від 14.07.2020.

Факт часткового повернення відповідачем позики підтверджується також банківськими виписками по рахунку позивача.

Таким чином, фактично не повернутою відповідачем залишилася частина отриманої ним позики в розмірі 2 714 780,00 грн.

Укладений сторонами Договір безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 за своєю правовою природою є договором позики.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Оскільки умовами Договору безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 сторонами строк повернення позики не встановлений, 16.09.2021 позивач звернувся до відповідача з Вимогою вих. № 06/09-21 від 06.09.2021 про повернення позики в розмірі 2 714 780,00 грн. за Договором безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 протягом 30 днів від дати отримання цієї вимоги.

Відповідачем Вимога вих. № 06/09-21 від 06.09.2021 отримана 06.10.2021, про що свідчить відмітка уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія Дніпровський комбінат металевих сплавів» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (штрих-кодовий ідентифікатор 0411356316022).

Отже, в силу вимог ст. 1049 ЦК України кінцевим терміном повернення відповідачем позикових коштів є 05.11.2021.

Відповідач відповіді на Вимогу позивача не надав, позику не повернув.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Досліджені судом фактичні обставини справи свідчать, що у визначений згідно вимог закону строк (до 05.11.2021), відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 2 714 780,00 грн., факт порушення відповідачем умов, визначених Договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаємних розрахунків за Договором безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 станом на 24.05.2021, скріплений підписами уповноважених осіб та печатками сторін, в якому відображено, що ТОВ «Виробнича компанія Дніпровський комбінат металевих сплавів» станом на 24.05.2021 визнає заборгованість перед ТОВ «СТІЛІМПЕКС» за Договором безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 в розмірі 2 714 780,00 грн. (Належним чином посвідчена копія вказаного Акту звіряння взаємних розрахунків залучена до матеріалів справи)

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 1049 ЦК України не виконав умови Договору безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 в частині своєчасного і повного повернення коштів фінансової допомоги, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу перед позивачем в сумі 2 714 780,00 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доводи позивача стосовно неналежного виконання грошових зобов`язань за Договором безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростував, доказів повернення коштів фінансової підтримки за Договором в повному обсязі суду не надав, свого контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу суду також не надав.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 2 714 780,00 грн. основної заборгованості (суми позики) за Договором безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 є обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн. (згідно попереднього орієнтовного розрахунку), то з цього приводу суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

В позовній заяві зазначено лише (без надання розрахунку), що попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які позивач очікує понести на правничу допомогу, складає 50 000,00 грн.

В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви не надано жодного документа.

У порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України позивачем не надано суду розрахунку витрат на правничу допомогу і з визначенням остаточної суми таких витрат, не подано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Також не подано доказів на підтвердження виконання послуг адвокатом (фактичного надання послуг), зокрема, підписаного акту виконаних робіт із детальним розшифруванням наданих послуг та їх вартості, також позивачем не надано доказів на підтвердження здійснених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В судовому засіданні 31.08.2022 в судових дебатах представником позивача усно заявлено суду, що докази понесення судових витрат на правничу допомогу будуть надані позивачем суду у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи наведене, заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.

Керуючись ст., ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «СТІЛІМПЕКС», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія Дніпровський комбінат металевих сплавів», смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області про стягнення суми позики в розмірі 2 714 780,00 грн. за договором безвідсоткової фінансової допомоги № ПФД-03/0718 від 03.07.2018 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія Дніпровський комбінат металевих сплавів», (71611, Запорізька область, Василівський район, смт. Степногірськ, Проммайданчик шахти, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 42180750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛІМПЕКС», (04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, буд. 35/37, ідентифікаційний код юридичної особи 31294883) 2 714 780 (два мільйони сімсот чотиринадцять тисяч сімсот вісімдесят) грн. 00 коп. суми позики та 40 721 (сорок тисяч сімсот двадцять одну) грн. 70 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 12» вересня 2022 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.