Постанова

від 29.08.2022 по справі 925/778/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/778/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Ольга"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 (колегія суддів: Тарасенко К. В. - головуючий, Іоннікова І. А., Разіна Т. І.) у справі

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Ольга"

до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області

про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2019 року Селянське (фермерське) господарство "Ольга" (далі - СФГ "Ольга") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі від 10.04.2009 є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, і це є підставою для укладення додаткової угоди. Проте відповідач ухиляється від укладення такої додаткової угоди, що і стало підставою виникнення цього спору.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.10.2019 (суддя Чевгуз О. В.) у справі № 925/778/19 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних СФГ "Ольга" до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

2.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 замінено відповідача у справі № 925/778/19 з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на Шрамківську сільську раду Золотоніського району Черкаської області (далі - Шрамківська сільська рада).

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 залишено без змін рішення Господарського суду Черкаської області від 22.10.2019 у справі № 925/778/19.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій констатували, що позивач у позові не зазначив про те, чи повідомляв він відповідача за 60 днів до закінчення строку дії договору оренди від 10.04.2009 про свій намір скористатися переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому суди виходили з того, що відповідач у передбачений Законом України "Про оренду землі" строк повідомив позивача про свої заперечення щодо подальшого використання позивачем земельної ділянки. Обставини, через які позивач не отримав зазначеного листа із запереченнями, виникли не з вини відповідача, а тому, за висновком судів, у цьому випадку відсутні правові підстави для поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 925/778/19, до Верховного Суду звернулося СФГ "Ольга" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного господарського суду, а справу № 925/778/19 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, СФГ "Ольга" зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. СФГ "Ольга", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", положення Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, та положення статей 74, 77, 76, 86 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 12.06.2019 у справі № 914/3206/16, від 26.11.2019 у справі № 925/1285/18, від 11.11.2020 у справі № 917/751/19, від 29.05.2019 у справі № 912/687/17, від 15.06.2022 у справі № 234/10082/18.

3.4. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд проігнорував вимогу (усне клопотання) про дослідження доказу. При цьому, за доводами скаржника, йому не було надано час для ознайомлення з матеріалами справи та дослідження доказів, підготовки додаткових клопотань про витребування оригіналів документів. З огляду на це скаржник вважає, що апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, чи інше клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, на думку скаржника, апеляційний господарський суд встановив обставини справи на підставі неналежних та недопустимих доказів. Скаржник також наголошує, що апеляційний господарський суд незаконно поновив провадження у цій справі та здійснив заміну відповідача з порушенням процесуального законодавства.

3.5. Шрамківська сільська рада у відзиві на касаційну скаргу СФГ "Ольга" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.04.2009 Драбівська районна державна адміністрація Черкаської області як орендодавець і СФГ "Ольга" як орендар уклали договір оренди та підписали акт приймання-передачі, згідно з якими орендодавець надав орендарю, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 55,65 га, розташовану в адміністративних межах Яворівської сільської ради.

4.2. У подальшому розмір був уточнений до 382 грн за 1 га ріллі, 147 грн за 1 га інших земель та земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер 7120689700:03:001:0713.

4.3. Господарськими судами зазначено, що договір оренди містить, зокрема, такі умови (пункти):

"7. Договір укладено терміном на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

16. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є частина 16 статті 15 Закону України "Про оренду землі". Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов`язані з цим, покладаються на орендаря.

19. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

30. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема не менше ніж за 60 днів до закінчення терміну дії договору звернутись до орендодавця з клопотанням про продовження строку дії договору без зміни цільового призначення. У разі ненадходження такого клопотання у вказаний термін є рівноцінним відмові орендаря від продовження договору оренди землі, переважного права на поновлення договору оренди землі, при визначенні переможця аукціону по передачі даної земельної ділянки в оренду, при рівних пропозиціях учасників аукціону.

42. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації".

4.4. Господарськими судами також зазначено, що 16.10.2012 договір оренди був зареєстрований у відділі Держкомзему у Драбівському районі, про що у Державному реєстрі земель був вчинений запис від 16.10.2012 за № 712060004004593.

4.5. Суди встановили, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2017 у справі № 925/312/17 було задоволено позов СФГ "Ольга" до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди від 10.04.2009 про поновлення такого договору на тих же умовах і на той же строк до 10.04.2019. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2017 у справі № 925/312/17 набрало законної сили 07.08.2017 та є чинним.

4.6. 23.04.2019, тобто після закінчення встановленого рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2017 у справі № 925/312/17 строку дії договору оренди від 10.04.2009, відповідач поштовим відправленням з трек-номером 1800803983992 з оголошеною цінністю і описом вкладення надіслав позивачу за його адресою лист-повідомлення від 17.04.2019 № 27-23-0.3-2694/2-19 про заперечення у поновленні договору оренди землі від 10.04.2009 на новий строк.

4.7. Згідно з відомостями з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження поштових відправлень лист відповідача з оголошеною цінністю з трек-номером 1800803983992 був вручений адресату 25.04.2019, але 14.05.2019 був повернутий за зворотною адресою відправнику.

4.8. Судами зазначено, що, відповідно до тверджень представника позивача, він не отримував лист-повідомлення відповідача від 17.04.2019 № 27-23-0.3-2694/2-19.

4.9. Згідно з відповіддю начальника відділення поштового зв`язку с. Яворівки Бибика Л. П. від 25.07.2019 на адвокатський запит представника позивача, фактичне вручення поштового відправлення № 1800803983992 представнику СФГ "Ольга", у тому числі 25.04.2019, не відбулося. Запис про вручення цього відправлення 25.04.2019 сформований електронною системою помилково. У відповідній документації поштового відправлення відсутній підпис представника СФГ "Ольга" про отримання такого відправлення. Причиною невручення поштового відправлення є те, що за адресою доставки нікого не було на роботі.

4.10. Господарськими судами констатовано, що 17.05.2019, тобто після спливу місячного строку з дня закінчення встановленого рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2017 у справі № 925/312/17 строку дії договору оренди від 10.04.2009, позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 17.05.2019 про поновлення договору від 10.04.2009 на той самий, що ним передбачений, строк, оскільки після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою і належним чином виконувати обов`язки орендаря. Разом з листом-повідомленням від 17.05.2019 позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди про поновлення договору від 10.04.2009 на новий строк.

4.11. Відповідач листом від 04.06.2019 № 2021/0/95-19 повідомив позивача про свої заперечення щодо поновлення договору від 10.04.2009 на новий строк.

4.12. На підтвердження належного виконання своїх зобов`язань орендаря за договором від 10.04.2009 щодо внесення орендної плати і продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку його дії позивач надав господарському суду листи Головного управління ДФС у Черкаській області від 26.06.2019 № 2981/23-00-54-17-020 про відсутність заборгованості з орендної плати за землю, податкові декларації з плати за землю та акт огляду земельної ділянки.

4.13. Позивач, вважаючи, що відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 10.04.2009 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, звернувся до господарського суду з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги СФГ "Ольга" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

5.3. Підставою позовних вимог, на думку СФГ "Ольга", є те, що відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

5.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до положень статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

5.5. Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

5.6. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

5.7. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.8. В пункті 40 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

5.9. Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень в цій справі, Верховний Суд звертається до правових висновків, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18 (про відсутність вагомих підстав для відступу від яких Велика Палата Верховного Суду зазначила в пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19).

5.10. Згідно з частинами 1- 3 статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

5.11. Відповідно до частин 4, 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

5.12. Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1- 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

5.13. Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною 2 статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендодавця та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.14. У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

5.15. Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

5.16. Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

5.17. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог СФГ "Ольга", господарські суди попередніх інстанцій констатували, що позивач у позові не зазначив про те, чи повідомляв він відповідача за 60 днів до закінчення строку дії договору оренди від 10.04.2009 про свій намір скористатися переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. При цьому суди виходили з того, що відповідач у передбачений Законом України "Про оренду землі" строк повідомив позивача про свої заперечення щодо подальшого використання позивачем земельної ділянки. Обставини, через які позивач не отримав зазначеного листа із запереченнями, виникли не з вини відповідача, а тому, за висновком судів, відсутні правові підстави для поновлення договору оренди землі на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.19. СФГ "Ольга" не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду. СФГ "Ольга", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.20. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.21. Касаційну скаргу з посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", положення Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, та положення статей 74, 77, 76, 86 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, від 12.06.2019 у справі № 914/3206/16, від 26.11.2019 у справі № 925/1285/18, від 11.11.2020 у справі № 917/751/19, від 29.05.2019 у справі № 912/687/17, від 15.06.2022 у справі № 234/10082/18.

5.22. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.23. У пункті 39 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

5.24. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Самі по собі предмет позову та сторони справи можуть не допомогти встановити подібність правовідносин за жодним із критеріїв. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, коли позивач або відповідач неналежний). Тому порівняння сторін справи не обов`язково дозволить оцінити подібність правовідносин за суб`єктами спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97, 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.25. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з огляду на таке.

5.26. Верховний Суд констатує, що, розглядаючи цю справу по суті заявлених позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій установили, що позивач у позові не зазначив про те, чи повідомляв він відповідача за 60 днів (як передбачено договором оренди землі від 10.04.2009) до закінчення строку дії договору оренди від 10.04.2009 про свій намір скористатися переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Водночас суди встановили, що позивач 17.05.2019, тобто після спливу місячного строку з дня закінчення встановленого рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2017 у справі № 925/312/17 строку дії договору оренди від 10.04.2009, звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 17.05.2019 про поновлення договору від 10.04.2009 на той самий строк, що передбачений зазначеним договором оренди землі.

5.27. Отже, такі установлені обставини свідчать про те, що позивачем не було дотримано умови договору оренди землі від 10.04.2009, а саме пункти 7 та 30, відповідно до яких:

- після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію;

- орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема не менше ніж за 60 днів до закінчення терміну дії договору звернутись до орендодавця з клопотанням про продовження строку дії договору без зміни цільового призначення. У разі ненадходження такого клопотання у вказаний термін є рівноцінним відмові орендаря від продовження договору оренди землі, переважного права на поновлення договору оренди землі, при визначенні переможця аукціону по передачі даної земельної ділянки в оренду, при рівних пропозиціях учасників аукціону.

5.28. Наведені установлені обставини у цій справі також свідчать про те, що позивачем не було дотримано вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі", а саме щодо обов`язку орендаря повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

5.29. Крім того, суди встановили, що 23.04.2019, тобто після закінчення встановленого рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.06.2017 у справі № 925/312/17 строку дії договору оренди від 10.04.2009, відповідач надіслав позивачу за його адресою лист-повідомлення від 17.04.2019 № 27-23-0.3-2694/2-19 про заперечення у поновленні договору оренди землі від 10.04.2009 на новий строк.

5.30. З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність у такому випадку підстав для поновлення договору оренди землі за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.31. Проте скаржник вважає, що апеляційний господарський суд проігнорував вимогу (усне клопотання) про дослідження доказу. При цьому, за доводами скаржника, йому не було надано час для ознайомлення з матеріалами справи та дослідження доказів, підготовки додаткових клопотань про витребування оригіналів документів. З огляду на це скаржник вважає, що апеляційний господарський суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, чи інше клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, на думку скаржника, апеляційний господарський суд встановив обставини справи на підставі неналежних та недопустимих доказів, а саме на підставі опису вкладення у цінний лист як доказу надсилання поштового відправлення (листа-повідомлення від 17.04.2019 № 27-23-0.3-2694/2-19 про заперечення у поновленні договору оренди землі від 10.04.2009 на новий строк). Скаржник також наголошує, що апеляційний господарський суд незаконно поновив провадження у цій справі та здійснив заміну відповідача з порушенням процесуального законодавства.

5.32. Щодо доводів скаржника про необґрунтовану відмову в ознайомленні із матеріалами справи Верховний Суд зазначає таке. Матеріали цієї справи свідчать, що 15.07.2019 до Господарського суду Черкаської області надійшов відзив ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на позовну заяву СФГ "Ольга". Водночас, як встановлено судом, обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідач зазначав, що він листом від 17.04.2019 № 27-23-0.3-2694/2-19 повідомив позивача про свою відмову у поновленні договору від 10.04.2009 на новий строк. Підтвердженням направлення цього листа є фіскальний чек поштового відправлення № 8 від 23.04.2019.

5.33. Верховний Суд зазначає, що наведені обставини були встановлені ще в рішенні Господарського суду Черкаської області від 22.10.2019 у цій справі, і цим обставинам була надана оцінка під час апеляційного перегляду зазначеного рішення. Крім того, матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.07.2019 було задоволено клопотання СФГ "Ольга" про відкладення розгляду справи у підготовчому засіданні, оскільки позивач заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання з метою надання часу для підготовки письмової відповіді на відзив. Матеріали цієї справи також містять клопотання СФГ "Ольга", яке надійшло 24.07.2019 до Господарського суду Черкаської області, у якому заявник, зокрема, просив продовжити строк надання відповіді на відзив у зв`язку з пізнім отриманням такого відзиву та необхідністю здійснення адвокатського запиту для отримання додаткових документів. При цьому матеріали справи містять заяву СФГ "Ольга" про ознайомлення зі справою, яка надійшла 22.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду, а зміст наведеної заяви свідчить про те, що вона мотивована зміною представника позивача. На зазначеній заяві міститься напис, який вказує на те, що представник позивача ознайомився із матеріалами справи 26.06.2020. З урахуванням таких обставин Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено об`єктивної неможливості ознайомитися із зазначеними доказами до ухвалення 22.06.2022 оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду в цій справі.

5.34. Крім того, Верховний Суд враховує, що положеннями статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Проте в цьому випадку Верховний Суд не вбачає процесуальних порушень, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.35. Щодо доводів скаржника про встановлення апеляційним господарським судом обставин справи на підставі неналежних та недопустимих доказів Верховний Суд зазначає таке. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

5.36. Верховний Суд також зазначає, що Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

5.37. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

5.38. При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

5.39. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.40. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14.

5.41. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

5.42. Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.43. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

5.44. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

5.45. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.46. Колегія суддів звертає увагу на те, що тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.47. Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.48. Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

5.49. Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18.

5.50. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19.

5.51. З огляду на викладене та з урахуванням змісту пунктів 5.8-5.13 цієї постанови Верховний Суд вважає, що скаржником не доведено того факту, що судом для встановлення обставин, що мають суттєве значення, застосовані недопустимі докази у справі. Верховний Суд звертає увагу на те, що крім наведення доводів про недопустимість доказів, скаржник повинен довести, що на підставі таких доказів встановлено фактичні обставини, що вплинули на вирішення спору по суті. Тому колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 916/1813/16, від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21, від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16, від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15. Водночас доводи скаржника стосуються переоцінки доказів та встановлення нових обставин, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

5.52. Крім того, Верховний Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 914/3206/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" до Львівської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання договору поновленим, від 26.11.2019 у справі № 925/1285/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства "Час" до Вікторівської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення Вікторівської сільської ради, зобов`язання поновити договір оренди землі та укласти додаткову угоду, оскільки установлені обставини у цій справі № 925/778/19 свідчать про те, що правовідносини у справах на які посилається скаржник, є неподібними зі справою № 925/778/19, що розглядається, з огляду на відмінні установлені фактичні обставини у цих справах, що впливають на зміст відповідних правовідносин.

5.53. У справі № 914/3206/16, на яку посилається скаржник, було встановлено, що позивач у встановлений договором оренди строк завчасно звертався до відповідача із заявами про намір реалізації переважного права на поновлення договору оренди та додавав проект додаткової угоди, проте додаткова угода між сторонами укладена не була; після закінчення строку договору оренди позивач продовжив користуватись земельною ділянкою, належно сплачував орендну плату та протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди від відповідача не надходило заперечень у поновленні цього договору. У справі № 925/1285/18, на яку посилається скаржник, було встановлено, що позивач звернувся із заявою про намір поновити договір оренди землі на новий термін із пропуском 60-денного строку, встановленого договором оренди землі; відповідачем не прийнято рішення про відмову в наданні земельної ділянки позивачу (у витязі з протоколу від 05.11.2018 міститься висновок за результатами відповідного голосування "рішення не прийнято"); у справі № 925/1285/18 було залишено без змін судові рішення про відмову у задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства "Час" до Вікторівської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення Вікторівської сільської ради, зобов`язання поновити договір оренди землі та укласти додаткову угоду. Водночас у справі № 925/778/19, яка розглядається, встановлено, що позивач у позові не зазначив про те, чи повідомляв він відповідача за 60 днів до закінчення строку дії договору оренди від 10.04.2009 про свій намір скористатися переважним правом перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Установлені обставини в цій справі свідчать, що позивачем не було дотримано умови договору оренди землі та вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо повідомлення орендодавця про намір продовжити дію договору до закінчення строку дії договору. Отже, Верховний Суд, проаналізувавши правовідносини у цій справі та у справах, на які посилається скаржник, встановив неподібність правовідносин у зазначених справах.

5.54. Щодо доводів скаржника про те, що апеляційний господарський суд незаконно поновив провадження у цій справі та здійснив заміну відповідача з порушенням процесуального законодавства, та не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 917/751/19, від 29.05.2019 у справі № 912/687/17, від 15.06.2022 у справі № 234/10082/18, колегія суддів зазначає таке.

5.55. Перевіривши такі доводи скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про їх необґрунтованість з огляду на таке. Матеріали цієї справи свідчать, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 поновлено апеляційне провадження у справі № 925/778/19. Поновлюючи апеляційне провадження, суд виходив із того, що 03.05.2022 від Шрамківської сільської ради надійшло клопотання про заміну відповідача у справі; 06.05.2022 від СФГ "Ольга" надійшла заява про заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022, зокрема, замінено відповідача у справі № 925/778/19 з ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на Шрамківську сільську раду. Суд зазначив, що заява Шрамківської сільської ради мотивована тим, що земля, яка була предметом договору оренди з позивачем перейшла в розпорядження територіальної громади, на підтвердження чого надано витяги з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наказ Держгеокадастру та акт приймання-передачі земельних ділянок. Водночас представник позивача заперечував щодо задоволення цього клопотання, зазначаючи, що такі процесуальні дії є передчасними, оскільки існує спір щодо поділу орендованої земельної ділянки і позивач вважає сам факт існування земельних ділянок з кадастровими номерами: 7120689700:03:001:0977; 7120689700:03:001:0978; 7120689700:03:001:0979; 7120689700:03:001:0980; 7120689700:03:001:0981; 7120689700:03:001:0982; 7120689700:03:001:0983; 7120689700:03:001:0984; 7120689700:03:001:0985; 7120689700:03:001:0986; 7120689700:03:001:0987; 7120689700:03:001:0988; 7120689700:03:001:0989; 7120689700:03:001:0990; 7120689700:03:001:0991; 7120689700:03:001:0992; 7120689700:03:001:0993; 7120689700:03:001:0994; 7120689700:03:001:0995; 7120689700:03:001:0996; 7120689700:03:001:0997; 7120689700:03:001:0998; 7120689700:03:001:0999; 7120689700:03:001:1000; 7120689700:03:001:0976; 7120689700:03:001:0975; 7120689700:03:001:0974; 7120689700:03:001:0973, сформованих із орендованої земельної ділянки кадастровий номер 7120689700:03:001:0713, незаконним. Разом з тим апеляційний господарський суд з посиланням на положення статті 52 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення наведеної заяви та зазначив, що спірна земля, незалежно від того, чи є вона єдиною земельною ділянкою, чи поділена на певну кількість менших земельних ділянок, передана у комунальну власність, а тому саме Шрамківська сільська рада як власник має бути стороною спору та відповідачем у цій справі. Крім того, Верховний Суд враховує, що постановою Північного апеляційного господарсько суду від 20.07.2022 скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2021 у справі № 925/67/21; ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог СФГ "Ольга".

5.56. З огляду на викладене Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з цих підстав.

5.57. Доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі.

5.58. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог. Верховний Суд також констатує, що деякі доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.59. Крім того, аналізуючи питання щодо обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання про вичерпність висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Ольга" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 925/778/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак