Рішення

від 04.09.2022 по справі 478/271/22

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/271/22 пров. №2/478/104/2022

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2022 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої судді Сябренко І.П.

за участю: секретаря Поліщук С.П.

представника позивача Сліпенького Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Казанківської селищноїради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: П`ята криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Баштанська районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання прав засновника фермерського господарства та визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом,

В с т а н о в и в:

10 травня 2022року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Казанківської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: П`ята криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом.

В обґрунтуванняпозовних вимог представник позивача зазначивщо, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, до якої входить майнові права та обов`язки засновника СФГ «Графське» (ідентифікаційний код юридичної особи 32100904, місцезнаходження юридичної особи: 56050, Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, с. Троїцько-Сафонове, вул. Фрунзе, буд. №15). Звернувшись до додержавного нотаріуса П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, для оформлення своїх спадкових прав, нотаріусом позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на СФГ «Графське», у зв`язку з ненаданням документів на майно ФГ як цілісного майнового комплексу та відсутності статутного (додаткового, резервного) капіталу.

Посилаючись на викладене представник позивача просив визнати за позивачем ОСОБА_1 , право на майнові права та обов`язки засновника Селянського (фермерського) господарства «Графське» (ідентифікаційний код юридичної особи 32100904, місцезнаходження юридичної особи: 56050, Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, с. Троїцько-Сафонове, вул. Фрунзе, буд. №15), в порядку спадкування за законом, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 12 травня 2022 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 15 червня 2022 року залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Баштанську районну державну адміністрацію Миколаївської області до участі у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Казанківської селищноїради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: П`ята криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання прав засновника фермерського господарства в порядку спадкування за законом.

29 червня 2022 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшла до суду заява про збільшення позовних вимог (уточнена позовна заява), в якій просив визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на майнові права та обов`язки засновника (власника) Селянського (фермерського) господарства «Графське» (ідентифікаційний код юридичної особи 32100904, місцезнаходження юридичної особи: 56050, Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, с. Троїцько-Сафонове, вул. Фрунзе, буд. №15) та визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_3 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 , право постійного користування земельною ділянкою площею 29 га, що розташована на території Троїцько-Сафонівської сільської ради Баштанського району, яка згідно Державного акту на право постійного користування від 26.03.1998 року була надана засновнику СФГ «Графське» ОСОБА_3 , для ведення селянського (фермерського) господарства.

Ухвалою суду від 11 липня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву (про збільшення позовних вимог) ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Казанківської селищноїради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: П`ята Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Баштанська районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання прав засновника фермерського господарства та визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач Казанківська селищна рада явку свого представника у судове засідання не забезпечила, надала суду заяву про можливість слухання справи у його відсутність, позовні вимоги визнала, не заперечувала проти їх задоволення.

Третя особа - П`ята криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про час, дату і місце його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. 15.06.2022 року завідувачем П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Оксамитна Н.В. подано, в порядку ст.181 ЦПК України, пояснення щодо позову, в яких викладаючи свої аргументи і міркування зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 на спадкування речових прав на право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства вважає такими, що повинні бути задоволенні.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області явку свого представника у судове засідання не забезпечило, про час, дату і місце його проведення було повідомлене належним чином, про причини неявки суду не повідомило.

Третя особа - Баштанськарайонна державнаадміністрація Миколаївськоїобласті явку свого представника у судове засідання не забезпечила, про час, дату і місце його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши доводи представника позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилами ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Матеріалами справи встановлено, що 26 липня 2002 року Казанківською районною державною адміністрацією Миколаївської області проведено державну реєстрацію Селянського (фермерського) господарства «Графське», ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій 32100904, про що зроблено запис 26.07.2002 року у журналі обліку реєстраційних справ за №492, місцезнаходження юридичної особи: Миколаївська область, Казанківський район, село Троїцько-Сафонове, засновник господарства та голова господарства ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи (копія) (а.с.34), та Статутом селянського (фермерського) господарства «Графське» (копія) (а.с.35-42).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07 травня 2021 року (копія) (а.с.10).

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч.2 ст.1220 ЦК України.

В силу приписів ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, в тому числі у вигляді права на Селянське (фермерське) господарство «Графське».

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг).

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1-3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Приписами ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї.

З спадкової справи №156/2021, заведеної П`ятою криворізькою державною нотаріальною конторою від 12 травня 2021 року (копія) вбачається, що єдиним спадкоємцем всього спадкового майна після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 (а.с.69-111).

26 листопада 2021 року ОСОБА_1 , державним нотаріусом П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Оксамитна Н.В., було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, площею 7,0000 га, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, Троїцько-Сафонівська сільська рада, з кадастровим номером 4823685700:08:000:0081, яка належала спадкодавцю ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІІ-МК №016082, виданого Казанківською районною радою Миколаївської області 26 березня 1998 року згідно рішення №157/19 від 28 січня 1998 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №172, право власності на підставі якого зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 вересня 2018 року за №;27841504, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №137149249, виданим державним реєстратором Казанківської районної державної адміністрації Миколаївської області Слободанюком В.О. 10 вересня 2018 року. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1640031948236 (а.с.47, арк. спад. спр. 108).

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Селянське (фермерське) господарство «Графське» як цілісний майновий комплекс чи корпоративні права після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 (позивачу) було відмовлено, про що державним нотаріусом П`ятої криворізької державної нотаріальної контори Оксамитна Н.В. винесено відповідну постанову від 15 березня 2022 року. Дана постанова мотивована тим, що не надано документів на майно фермерського господарства як цілісний майновий комплекс та відсутність статутного (додаткового, резервного) капіталу (копія) (а.с.48, арк.спад.спр.111).

Відповідно до п.п.4.1, п.5.3 розділу 4 статуту Селянського (фермерського) господарства «Графське» у власності Господарства можуть бути житлові будинки, квартири, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження, засоби виробництва, вироблена продукція та доходи від її реалізації, об`єкти інтелектуальної власності, транспортні засоби, переробні цехи та лінії, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення господарства і підсобних промислів. Джерелом формування коштів і майна господарства є: грошові, матеріальні внески і майнові паї членів Господарства, отримані при виході із сільськогосподарських підприємств у встановленому законодавством порядку; прибуток отриманий від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності Господарства; прибуток від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; доброчинні внески і пожертвування українських та іноземних юридичних і фізичних осіб; придбане майно в інших юридичних та фізичних осіб; інші джерела не заборонені чинним законодавством (а.с.35-42).

Згідно зазначеного статуту Селянського (фермерського) господарства «Графське» статутний фонд (пайовий капітал, додатковий капітал) відсутній, резервний фонд не створювався, що підтверджується також звітом до державної податкової інспекції (а.с.27-28). Згідно балансу станом на 31.12.2020 року Селянське (фермерське) господарство «Графське» не має власних об`єктів нерухомого майна, споруд, авто-мото-транспортних засобів та сільгоспмашин чи агрегатів.

На час заснування Селянського (фермерського) господарства «Графське» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України «Про селянське (фермерське) господарство від 20 рудня 1991 року №2009-XII (далі Закон №2009-XII).

Селянське (фермерське)господарство булоформою підприємництвагромадян України,які виявилибажання вироблятитоварну сільськогосподарськупродукцію,займатися їїпереробкою тареалізацією.Інтереси селянського(фермерського)господарства передпідприємствами,установами таорганізаціями,окремими громадянамипредставляв головагосподарства.Право настворення селянського(фермерського)господарства мавкожний дієздатнийгромадянин України,який досяг18-річноговіку,виявив такебажання,мав документи,що підтверджуютьйого здатністьзайматися сільськимгосподарством,і пройшовконкурсний відбір.Першочергове правона створенняселянського (фермерського)господарства надавалосягромадянам,які проживалив сільськіймісцевості імали необхіднукваліфікацію абодосвід роботив сільськомугосподарстві (ч.ч.1,4ст.2,ч.1ст.4 Закону №2009-XII).

На час смерті засновника Селянського (фермерського) господарства «Графське» діяв Закон України «Про фермерське господарство» №973-ІV (далі Закон №973-IV), згідно якого фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (ст.1 Закону №973-IV).

Відповідно дост.4 Закону №973-IVголовою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Згідно ст.19 Закону №973-IVдо складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналогічні норми містяться в ст.191 ЦК України, відповідно до якої, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (ч.1 ст.22 Закону №973-IV).

В той же час, у відповідності дост.23 Закону №973-IVуспадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Пунктом 4ст.35 Закону №973-IVпередбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Судом встановлено, що після смерті засновника Селянського (фермерського) господарства «Графське» ОСОБА_3 діяльність фермерського господарства не припинилась, позивач ОСОБА_1 як спадкоємець, виявив бажання набути права засновника господарства та продовжити його діяльність.

У постанові від 21 січня 2020 року у справі №908/2606/18 Велика Палата Верховного Суду вказала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв`язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України «Про фермерське господарство».

На час виникнення спірних правовідносин діявЗакон України «Про господарські товариства», який у статті 55 передбачав, що у зв`язку зі смертю громадянина-учасника товариства, спадкоємці мали переважне право вступу до цього товариства. У разі відмови спадкоємця від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього спадкоємця йому видавалася у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, і вартість якої визначалася на день смерті учасника.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів Селянське (фермерське) господарство «Графське» не має сформованого складеного капіталу та не має зареєстрованих майнових прав.

Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 був єдиним засновником та членом Селянського (фермерського) господарства «Графське», в якого немає сформованого статутного капіталу, а позивач ОСОБА_1 як єдиний спадкоємець майна ОСОБА_3 не відмовлявся від вступу до цього господарства, як і йому не відмовлено у цьому, то визнання за ним в порядку спадкування після смерті батька права засновника Селянського (фермерського) господарства «Графське» є ефективним способом захисту його прав як спадкоємця засновника, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в пункті 43 постанови від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц.

За таких обставин, суд приходить висновку, що визнання за спадкоємцем ОСОБА_1 права засновника Селянського (фермерського) господарства «Графське» в порядку спадкування за законом в судовому порядку є винятковим способом захисту його прав, тому вбачаються підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом, суд приходить такого висновку.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-МК №005000 від 26 березня 1998 року ОСОБА_3 на підставі рішення Казанківської районної Ради народних депутатів Казанківського району Миколаївської області від 28 січня 1998 року №157/19 надано у постійне користування земельну ділянку площею 29,0 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Троїцтко-Сафонівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, для ведення селянського (фермерського) господарства (копія) (а.с.26).

Як вже встановлено матеріалами справи, 26 липня 2002 року створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Графське».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Згідност.84 ЗК Україниу державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч.1ст.22 ЗК Україниземлями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з п.«а» ч.3ст.22 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗК Українипередбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 ЗУ «Про фермерське господарство»передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно з ч.1ст.92 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до ч.1ст.125 ЗК України(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.1ст.126 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 1ст.407ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)визначено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч.2ст.407ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Статтею 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України), крім прав і обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4)право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а такожстаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 рокуне передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей2,4,5,7,8,10,11 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», статей1,5,7,8і12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей31,92 ЗК України від 25 жовтня 2001 рокупісля отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Натомість право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першоюстатті 55 цього кодексуу тій же редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство.

Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений устатті 1219 ЦК України.

За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати.

А тому, таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Проте, право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство.

Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (ч.1ст.20 Закону України «Про фермерське господарство»). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (ч.1ст.22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (ч.1 ст.23 того ж Закону).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Керуючись вказаними нормами закону, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою, що розташована на території Троїцько-Сафонівської сільської ради Баштанського (Казанківського) району Миколаївської області, цільове призначення - для ведення селянського (фермерського) господарства, так як з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав саме для ведення такого господарства його засновник, переходить до цього господарства. Отже, у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство, тому вбачаються підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповіднодо вимогст.141ЦПК Україниз відповідачана користьпозивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 992 грн 40 коп.

Керуючись ст. ст.12, 13, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 до Казанківської селищноїради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: П`ята Криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Баштанська районна державна адміністрація Миколаївської області про визнання прав засновника фермерського господарства та визнання права постійного користування землею в порядку спадкування за законом, - задовольнити частково.

Визнати за спадкоємцем ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 , права засновника Селянського (фермерського) господарства «Графське», код ЄДРПОУ юридичної особи 32100904, юридична адреса селянського (фермерського) господарства: 56050, Миколаївська область, Баштанський (Казанківський) район, село Троїцько-Сафонове, вулиця Фрунзе, будинок 15, у визначеному Статутом селянського (фермерського) господарства обсязі, зареєстрованим 26 липня 2002 року, реєстраційний №492.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Казанківської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 992 грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 12.09.2022 року.

Суддя Сябренко І.П.