Рішення

від 08.08.2022 по справі 951/596/20

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 рокуСправа № 951/596/20 Провадження №2/951/13/2022

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді Братків І. І.,

за участі секретаря судового засідання Скавінської Г. І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Рукавця О. В.,

представника відповідача 1 адвоката Терлюка І. Я.,

представника відповідача 2 адвоката Терлюка О. Я.,

представника відповідачів 3, 4 адвоката Вароди П. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення спричиненої моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Козівського районного суду Тернопільської області із позовом до відповідача-1 Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради», відповідача-2 ОСОБА_2 , відповідача-3 ОСОБА_3 , відповідача-4 ОСОБА_4 про стягнення спричиненої моральної шкоди, в якому просила стягнути солідарно з відповідачів 100000 грн. за спричинення немайнової моральної шкоди, а також судові витрати у вигляді судового збору, витрат на правову допомогу та за відправку поштової кореспонденції.

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів.

Позиція позивача.

Позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що у липні 2017 року колишній чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_3 вступили у злочинний зговір з метою дискредитувати позивача як особистість, заволодіти належною їй часткою спільного майна подружжя, шляхом позбавлення позивача права на розпорядження майном, визнавши її психічно хворою людиною.

З метою досягнення своїх планів вони, не маючи ніяких підстав, звернулися до лікаря - психіатра ОСОБА_2 , яка працює в Комунальному некомерційному підприємстві «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради», оговорили позивача та виставили її як психічно хвору людину, чим принизили честь і гідність позивача.

Лікар ОСОБА_2 , зловживаючи своїми посадовими обов`язками, діючи в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , незаконно видала направлення на госпіталізацію у психоневрологічну лікарню, № 539 від 27.08.2017, при цьому ОСОБА_2 не поспілкувалась зі ОСОБА_1 , не встановила діагноз, не завела історії хвороби чи амбулаторної карти, тим самим порушила посадові інструкції, діяла в інтересах інших осіб, порушила права позивача, принизивши її честь та гідність.

Отримавши направлення на примусову госпіталізацію, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вмисно почали створювати нетерпиму обстановку в будинку, вони почали цькувати ОСОБА_1 та єхидно заявляти їй, що вона їм нічого не доведе, тим самим створили такі умови за яких позивач не могла проживати в будинку і вимушена була періодично на тривалий час залишити будинок та проживати у знайомих в Тернополі, тим самим відповідачі принизили честь і гідність Позивача, порушили її немайнові права.

З метою захисту своїх законних інтересів позивач 20.03.2017 звернулась із заявою до Козівського РВП Бережанського ВП ГУ НП в Тернопільській області про те, що стосовно неї коїться насильство в сім`ї, але реального захисту не отримала. Під час розгляду даної заяви, позивач дізналась про існування направлення на госпіталізацію. Після чого вона від свого депутата селищної ради ОСОБА_6 дізналась, що працівники поліції проводили подворовий обхід, під час якого розпитували сусідів про те, як в неї з психічним здоров`ям, та інші дані, оскільки в них заява від Відповідача -3 ОСОБА_3 та Відповідача - 4 Вовк 1.3. про порушення позивачем спокою в зв`язку з психічними розладами.

Позивач усвідомивши, що стосовно неї порушуються її права, а саме виписано направлення на госпіталізацію у психоневрологічну лікарню, вона звернулась з заявою від 04.09.2017 до Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради», та не отримавши відповіді вона повторно звернулася із заявою від 11.09.2017 на що 04.10.2017 отримала відповідь (вих. № 685/01.1-1 04.10.2017) про те, що за її зверненням проведено службове розслідування, дії відповідача-2 визнано протиправними, відповідачу-2 лікарю ОСОБА_2 оголошено догану та повідомлено місцеву прокуратуру. Після отримання даної відповіді 05.10.2017 позивач повторно звернулась з заявою, про те, чому, за яких обставин та на підставі якої заяви виписано дане направлення, на що 18.10.2017 за вих. № 711/01.1-11 Позивач отримала відповідь про те, що дане направлення видано на звернення близьких родичів чоловіка та доньки, а також те, що через даний випадок відповідача-2 лікаря психіатра ОСОБА_2 притягнено до дисциплінарної відповідальності. Також позивач вимушена була звертатись з аналогічною заявою до обласного управління охорони здоров`я. Розглянувши заяву позивача Обласне управління охорони здоров`я дало відповідь, що дане направлення вважається не дійсним, а відповідача -2 лікаря ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Протягом 2017-2018 років позивач неодноразово зверталась до працівників правоохоронних органів з заявами притягнути до відповідальності винних посадових осіб, які допустили грубі порушення своїх посадових обов`язків, що призвели до порушення не майнових прав позивача та заподіяли моральної шкоди. Не отримавши адекватних відповідей, а лише відписки, позивач в 2019 році втратила надію захистити свої інтереси, що ще більше посилило її моральні страждання.

Заподіяння моральної шкоди позивачу Відповідачем-1 Комунальним некомерційним підприємством «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради» полягає в тому, що в результаті безконтрольності з боку керівництва підприємства допущено незаконну видачу лікарем-психіатром ОСОБА_2 направлення позивача на госпіталізацію в психоневрологічну лікарню № 539 від 28.07.2017 без визначення діагнозу, без заведення медичної картки, без проведення особистого прийому пацієнта, та оформлення історії хвороби. Саме безконтрольні дії керівництва створило підстави видачі незаконного направлення у психіатричну лікарню, що сприяло швидкому поширенню між жителями селища неправдивих слухів про стан здоров`я позивача, спричинило їй душевні страждання та завдало шкоди її діловій репутації як вчителя та добропорядної людини. Відповідач-1 повинен нести солідарно відповідальність за спричинення моральної шкоди в результаті своєї бездіяльності, та незаконних дій своїх працівників, які діяли в інтересах Відповідачів -3 та Відповідача-4.

Відповідачем №2 лікарем психіатром ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду позивачу в результаті того, що вона не провівши огляду позивача, не оформивши медичної карти та історії хвороби, не встановивши діагнозу, видала направлення на примусову госпіталізацію в психоневрологічну лікарню за рішенням лікаря психіатра. Про дане направлення спочатку дізнались працівники лікарні, які його реєстрували, після того працівники поліції, яким було надано копію даного направлення, сусіди, яких опитували працівники поліції та яким вони показували дане направлення, Це породило чутки, неприємні для позивача, розмови за її спиною, що завдало непоправної шкоди діловій репутації позивача як особи так і вчителя. Відповідач-2 повинна нести відповідальність за спричинення моральної шкоди так як безпосередньо нею неправомірно видано направлення на госпіталізацію і повинна нести солідарну відповідальність, так як діяла в інтересах Відповідачів 3, та 4, які вчиняли протиправні д стосовно позивача, що направлені на приниження честі та гідності позивача її ділової репутації як вчителя, та вчинення психологічного насильства.

Відповідач - 3 ОСОБА_3 заподіяла моральну шкоду позивачу в результаті того, що вона оговорила позивачку, розповсюдила стосовно неї завідомо неправдиву інформацію, що породила плітки, заподіяла непоправимої шкоди її репутації як вчителя. Через створення нестерпної обстановки в будинку змусила позивача на тривалий час залишити своє майно та житло. Вступивши у зговір з відповідачем - 4 ОСОБА_5 заволоділа частиною спільного майн подружжя, а саме автомобілем ВАЗ 21099. Через нестерпну обстановку в будинку яку разом з Відповідачем -4 ОСОБА_7 3. стоворює Відповідач -3 ОСОБА_3 вона втратила можливість користуватись речами, які знаходяться у будинку, а саме всіма побутовими приладами та меблями. Через ці дії Відповідача -3 ОСОБА_3 , позивач вимушена змінити свій звичний спосіб життя, відновити який вона вже не зможе. Позивач вимушена звертатись до правоохоронних органів для захисту своїх законних інтересів, через що витрачати додаткові кошти на правову допомогу, поїздки до поліції та прокуратури та інші дії які відволікають її від нормального життя. ОСОБА_3 повинна нести відповідальність за спричинення моральної шкоди, внаслідок розповсюдження неправдивої інформації, що принижує честь та гідність позивача, що завдало шкоду її діловій репутації та вчинення насильницьких дій морального характеру.

Відповідач- 4 ОСОБА_4 заподіяв моральну шкоду позивачу в результаті того, що він спонукав Відповідача-3 разом з ним оговорити позивача, розповсюджував стосовно неї завідомо неправдиву інформацію про стан її психічного здоров`я, що породило плітки, які заподіяли непоправимої шкоди її репутації як вчителя. Через створення не стерпної обстановки в будинку змусив позивача на тривалий час залишити своє майно та житло, вступивши в зговір з відповідачем - 3 ОСОБА_3 позбавив її частини спільного майна подружжя, а саме автомобіля ВАЗ 21099. Через нестерпну обстановку в будинку, яку разом з Відповідачем-3 ОСОБА_3 створює Відповідач-4 ОСОБА_5 вона втратила можливість користуватись речам, які знаходяться у будинку, а самк усіма побутовими приладами та меблями. Через ці дії Відповідача-4 ОСОБА_5 позивач вимушена змінити свій звичний спосіб життя, відновити який вона вже не зможе. Позивач вимушена за звертатись до правоохоронних органів для захисту своїх законних інтересів, через що витрачати додаткові кошти на правову допомогу, поїздки до поліції та прокуратури та інші дії які відволікають її від нормального життя.

У відповіді на відзив відповідача-1 (вх. № 3282/20-Вх від 30.09.2020) вказує, що у відзиві відповідач-1 не пояснив, яким чином лікар ОСОБА_2 , яка є працівником Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради» допустила незаконне направлення на примусове лікування до Тернопільської психіатричної лікарні ОСОБА_1 . Також не зазначено, яким чином здійснюється контроль за видачею таких направлень, не вказано, хто контролює лікарів та в який спосіб це робиться. Не роз`яснено, як можна надавати такі направлення без амбулаторної карти, без особистого прийому особи, без спілкування з нею, без жодних доказів неадекватної поведінки.

У відповідях на відзиви відповідача-3 та відповідача-4 (від 24.09.2020) вказує, що на представлення того, що саме відповідач-4 безпідставно звернувся до відповідача-2 ОСОБА_2 є відповідь з Козівського ВП Бережанського ВП ГУ НП в Тернопільській області № 4264/108/01-17 про те, що саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до лікаря ОСОБА_2 для видачі направлення на примусове обстеження потерпілої у психіатричній лікарні.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Рукавець О. В. підтримали свою позицію, викладену в позовній заяві та відповідях на відзив і просили задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Позиція відповідача-1.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 3004/20-Вх від 09.09.2020) представник Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради» вказав, що вважає, вимогу ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради» про стягнення спричиненої моральної шкоди необґрунтованою, незаконною, а викладені в позовній заяві міркування позивача щодо спричиненої їй моральної шкоди голослівними та надуманими. Зокрема, покликаючись на норми законодавства та судову практику вказує, що позивачем ОСОБА_1 не надано будь-яких належних та допустимих доказів безконтрольності керівництва лікарні, як і не конкретизовано з зазначенням доказів, порушення реалізації яких саме прав та законних інтересів спричинено моральну шкоду бездіяльністю відповідача-1. Позивач не зазначила розрахунків спричинення їй моральної шкоди та доказів в обґрунтування її розрахунку. Позивач не зазначила доказів наявності причинного зв`язку протиправних дій відповідача-1 і понесеної нею матеріальної шкоди, перелік яких вона наводить в цивільному позові. Позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй або членам її сім`ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача-1 у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності відповідача-1, передбачених ч. 2 ст. 23 ЦК України.

А також вказує, що позивач не надала суду жодного доказу спричинення їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між «начебто» встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 100000 грн, не зазначила з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди та якими доказами це підтверджується, як і не обґрунтувала сам розмір моральної шкоди.

У судовому засідання представник відповідача-1 адвокат Терлюк І. Я. підтримав свою позицію, викладену у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову, заявленого до Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» з підстав безпідставності такого.

Позиція відповідача-2.

Відповідач-2 ОСОБА_2 правом подачі письмового відзиву не скористалася.

Разом з тим, представник відповідача-2 адвокат Терлюк О. Я. у судовому засіданні вказав, що вважає вимогу позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення спричиненої моральної шкоди необґрунтованою, незаконною, а викладені в позовній заяві міркування позивача щодо спричинення їй моральної шкоди голослівними та надуманими. Так, з покликанням на норми закону та практику Верховного Суду, вказав, що сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.

Разом з тим, Позивачем ОСОБА_1 не надано будь-яких належних допустимих га достовірних доказів спричинення Відповідачем 2 лікарем -психіатром ОСОБА_2 моральної шкоди. Опитані свідки під присягою в судовому засіданні сусідка ОСОБА_8 та мати Позивачки ОСОБА_9 не підтвердили що вони бачили саме направлення на госпіталізацію позивача у психоневрологічну лікарню чи чули про дане направлення від працівників поліції чи будь-яких інших осіб. Навпаки, свідки зазначили, що про психічне захворювання позивача вони дізнались саме від самої ОСОБА_1 . Їх пояснення, як і пояснення самої ОСОБА_1 були зведені до розмови про тривалі сімейні негаразди в сім`ї ОСОБА_10 , про непорозуміння що виникали між позивачем та її колишнім чоловіком, позивачем та дочкою, при цьому не розкриваючи причин та підстав їх виникнення. За таких обставин, пояснення свідків, як і пояснення позивача в цій частин, не мають будь-якого доказового значення, адже вони не стосуються предмета позову.

Долучена позивачем копія направлення на госпіталізацію у психоневрологічну лікарню з поміткою саме сторони позивача з оригіналом вірно не містить дати її складання та вихідного номера її видачі, на ній відсутній відтиск печатки лікувального закладу та відтиск печатки лікаря -психіатра ОСОБА_2 , сам текст направлення написано нерозбірливо є нечитабельним та невідомо ким підписаний. Відтак вважає, що долучена позивачем як копія направлення на госпіталізацію у психоневрологічну лікарню з поміткою сторони позивача з оригіналом вірно є неналежним допустимим та достовірним доказом та є таким що не стосуються предмета доказування з огляду на відсутність дати його складання та видачі за відсутності обов`язкових реквізитів, як то відтиску печатки лікувального закладу та відтиску печатки лікаря-психіатра ОСОБА_2 , сам текст направлення написано нерозбірливо є нечитабельним з якого не вбачається з`ясувати викладені в ньому події та обставини та прийняте рішення та відношення до події та обставин викладених в позовній заяві Позивача ОСОБА_1 .

Інші долучені позивачем письмові документи носять лише інформаційний характер і не перебувають у зв`язку із заявленою позивачем позовною вимогою. Позивач не зазначила доказів спричинення їй моральної шкоди та доказів в обґрунтування її розрахунку. Позивач не зазначила доказів наявності причинного зв`язку протиправних дій відповідача і понесеної нею моральної шкоди, перелік яких вона наводить в цивільному позові. Позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача-2 у справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що стали наслідком протиправної бездіяльності Відповідача 2, передбачених ч.2 ст.23 ЦК України.

А також, позивач не надала суду жодного доказу спричинення їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між «начебто» встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою в розмірі 100000 грн., не зазначила з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, як і не обґрунтувала сам розмір моральної шкоди.

ОСОБА_2 працювала лікарем-психіатром в Козівській центральній районній лікарні, але яке відношення має ОСОБА_2 як лікар-психіатр і взагалі відношення до «версії» подій, що викладені стороною позивача в позовній заяві, які були предметом розгляду в судових засіданнях та є такими, що не знайшли свого підтвердження.

ОСОБА_2 в силу ч. 1 ст. 1172 ЦК України в цій справі не наділена процесуальною правосуб`єктністю, а відтак відповідач ОСОБА_2 не є належним відповідачем з огляду на вищенаведене.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведені факт заподіяння відповідачем (відповідачами) моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю заподіювача, а також не обґрунтовано, з чого позивач виходила при визначенні розміру заподіяної їй шкоди, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та помилковими, а тому у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити в повному обсязі.

Позиція відповідача-3.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 3004/20-Вх від 03.09.2020) ОСОБА_3 зазначила, що позовні вимоги за пред`явленим до неї позовом є для неї незрозумілими, вона їх не визнає. Вважає позовні вимоги, як і сам позов, надуманими та не підтвердженими жодними доказами, які б відповідали вимогам чинного законодавства України і у першу чергу ЦПК України та судовій практиці. Текст, викладений у позовній заяві вважає нічим іншим, як наклепом на неї, її батька та інших відповідачів.

У судовому засіданні представник відповідача-3 адвокат Варода П. Б. підтримав своюпозицію,викладену увідзиві,а тому у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди просив відмовити, так як такі позовні вимоги позивача є безпідставними.

Позиція відповідача-4.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 3071/20-Вх від 09.09.2020) ОСОБА_4 зазначив, що позовні вимоги за пред`явленим до нього позовом є для нього незрозумілими, він їх не визнає. Вважає позовні вимоги, як і сам позов, надуманими та не підтвердженими жодними доказами, які б відповідали вимогам чинного законодавства України і у першу чергу ЦПК України та судовій практиці. Текст, викладений у позовній заяві вважає нічим іншим, як наклепом на нього та інших відповідачів.

У судовому засіданні представник відповідача-4 адвокат Варода П. Б. підтримав своюпозицію,викладену увідзиві,а тому у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди просив відмовити, так як такі позовні вимоги позивача є безпідставними.

2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 11.08.2020 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення спричиненої моральної шкоди до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за такою позовною заявою в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 09.02.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення спричиненої моральної шкоди залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали для доплати судового збору.

18.08.2021 за вх. № 2058/21-Вх представником відповідача-1 подано клопотання про заміну назви відповідача Комунальне некомерційне підприємство «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради» на Комунальне некомерційне підприємство «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради», оскільки така змінилася у зв`язку з реорганізацією і ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати таке клопотання задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 46/2021 від 01.10.2021 вказану справу передано на розгляд судді Братків І. І.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 05.11.2021 суддею прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.

Представником відповідачів -3 і -4 та представником позивача також заявлялися клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції і такі клопотання задовольнялися судом ухвалами від 12.11.2021, 19.11.2021, 16.12.2021, 30.03.2022, 27.06.2022, 01.07.2022, 01.08.2022.

10.12.2021 за вх. № 4342/21-Вх представником позивача подано клопотання, в якому він просив допитати в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 07.02.2022 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 про стягнення спричиненої моральної шкоди. Призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання представника позивача про виклик свідків задоволено. Вирішено викликати в судове засідання наступних свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Ухвалами суду від 07.04.2022, 25.05.2022 відкладалися судові засідання.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Як вбачається із копії (завіреної 04.10.2017 головним лікарем Б. Г. Маркевичем) направлення на госпіталізацію в психоневрологічну лікарню, яке не містить ні дати, ні підпису лікаря, таке виписане щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . Госпіталізація у примусовому порядку за рішенням лікаря-психіатра. Підстави (критерії): діагноз: гострий поліморфний психотичний розлад.

Також 28.07.2017 Козівською ЦРКЛза підписомлікаря ЛеоновоїД.П.видано довідкупро те,що гр.ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 не знаходиться на «Д» обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах. В зв`язку з неправильною поведінкою за зверненням родичів було рекомендовано стаціонарне обстеження в обласній психлікарні.

Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради» (вих. № 685/01.1-1 від 04.10.2017) на звернення ОСОБА_1 , проведено службове розслідування. Лікарю ОСОБА_2 оголошено догану. Про результати звернення ОСОБА_1 повідомлено місцеву прокуратуру. Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської районної ради» (вих. № 711/01.1-1 від 18.10.2017) на звернення ОСОБА_1 , направлення її на госпіталізацію було видано на звернення її близьких родичів чоловіка та дочки. За недотримання вимог нормативних актів щодо видачі направлення на госпіталізацію в психоневрологічну лікарню (без огляду громадянина) на лікаря-психіатра ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення та вказано на недопустимість в майбутньому даного роду порушень.

4. Позиція суду та її нормативно-правове обґрунтування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої були сформульовані у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, у зазначеній справі суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті третьому постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(далі Постанова № 4), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Частиною другою пункту п`ятого вказаної постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші підстави, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини третьої пункту дев`ятого зазначеної вище Постанови, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової шкоди) суд повинен наводити у рішенні відповідні мотиви.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19): «Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану... При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в постанові «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4(із подальшими змінами та доповненнями), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Щодо позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 .

В силу дії ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995 за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого (наприклад, ст.47 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 , яка видала направленняна госпіталізаціюв психоневрологічнулікарню,згідно копіїтрудової книжки,на моментвидачі такогонаправлення працювалана посаділікаря-психіатрав Козівській центральній районній комунальній лікарні.

Таким чином, належним відповідачем у цій справі може бути лише Комунальне некомерційне підприємство «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради» - правонаступник Козівської центральної районної комунальної лікарні.

ОСОБА_2 в цій справі не наділена процесуальною правосуб`єктністю, а відтак, у задоволенні заявлених до неї позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог, заявлених до Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради».

Вирішуючи питання необхідності відшкодування моральної шкоди, завданої Комунальним некомерційнимпідприємством «Козівськацентральна районналікарня Козівськоїселищної ради»суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення) відповідача-1 негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Суд враховує, що порушення з боку державних установ завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви дій відповідача, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого

З огляду на зазначені норми матеріального права, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду та встановлені у справі обставини, суд звертає увагу на те, що позивачкою не доведено належними, допустимими доказами наявності негативних наслідків протиправної бездіяльності відповідача у вигляді моральної шкоди та заявленого розміру відшкодування.

Судом враховано, що позивачка не надала доказів настання негативних наслідків немайнового характеру внаслідок дій відповідача, яка полягала у тому, що працівник лікарні видав відповідне направлення. Крім того, суд враховує, що у подальшому порушення її права було відновлено. Так як згідно листа Управління охорони здоров`я Тернопільської обласної державної адміністрації від 02.102017 № 01.17-В-563/8-842/7-03 направлення на лікування вважається недійсним.

Позивачем не надано доказів підтвердження причино-наслідкового зв`язку між відповідними діями та завданням їй моральної шкоди, які відповідно до вимог законодавства є обов`язковою умовою для вирішення питання щодо визначення наявності моральної шкоди.

Позивачка не надала доказів, які б підтверджували, що пережиті нею негативні емоції досягли рівня страждання або приниження, які заподіяли моральну шкоду.

Щодо тверджень позивача, що відбулися зміни у її звичному житті та у стосунках з близькими, сама позивач пояснює такі зміни не виданням відповідного направлення, а бажанням дочки та чоловіка отримати у власність належне їй майно. Разом з тим, позивач не конкретизувала, які саме зміни відбулися у її звичному житті та у стосунках з близьким внаслідок саме видачі такого направлення. Щодо твердження, що їй довелося переїхати у інший населений пункт, позивач у своїх поясненнях пов`язує таке із бажанням чоловіка та доньки заволодіти її майном.

Також позивач ОСОБА_1 , будучи у судовому засіданні допитана як свідок, на запитання суду, чи не стали дії працівника лікарні причиною погіршення здоров`я вказала, що жодних проблем зі здоров`ям у неї не виникло.

Стверджуючи про те, що відповідачем-1 завдано моральну шкоду, позивачем не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті особи. Як і не доведені самі негативні зміни у житті.

Окрім того, судом були допитані свідки за клопотаннями позивача. Опитані свідки сусідка ОСОБА_8 та мати позивача ОСОБА_9 не підтвердили, що вони бачили саме направлення на госпіталізацію ОСОБА_1 у психоневрологічну лікарню, чи чули про дане направлення від працівників поліції, чи будь-яких інших осіб. Навпаки, свідки зазначили, що про психічне захворювання позивача вони дізнались саме від самої ОСОБА_1 .

Разом з тим, покази свідків, як і пояснення самої позивачки, були зведені до розмови про тривалі сімейні негаразди в сім`ї ОСОБА_10 , про непорозуміння, що виникали між чоловіком, дочкою та позивачкою. ОСОБА_9 також вказувала на бажання дочки та чоловіка отримати у власність належне ОСОБА_1 майно.

Аналізуючи пояснення свідка ОСОБА_9 , суд дійшов висновку, що її пояснення не можуть братися до уваги як достовірні, оскільки вони містять власні суб`єктивні судження, оцінку та характеристику кожного: як позивача, так і її колишнього чоловіка та дочку, їх взаємовідносин. Суд доходить висновку про те, що такі пояснення не стосуються саме підстави заявлення позову та безпосередньо предмета позову.

Щодо того, якої моральної шкоди було завдано позивачу внаслідок того, що лікар Козівської ЦРКЛ виписав відповідне направлення на лікування, жодних свідчень свідками не надано.

Більшість доказів, наданих позивачем та її представником стосуються доведення протиправності дії лікаря Козівської ЦРКЛ щодо видання відповідного направлення та довідки. Разом з тим, наявність відповідних порушень щодо направлення на госпіталізацію в психоневрологічну лікарню без огляду громадянина встановлено самою Козівською ЦРКЛ при винесенні наказу про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря-психіатра ОСОБА_2 .

Проте доказів того, що внаслідок протиправних дій відповідача було завдано моральну шкоду позивачу суду не надано

На підставі наведеного суд вважає, що позивачем не доведено спричинення їй моральної шкоди з боку відповідача-1, а тому підстав для стягнення з нього моральної шкоди не має.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених до Комунального некомерційного підприємства «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради».

Щодо позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 та до ОСОБА_4 .

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, при вирішенні даного спору про стягнення моральної шкоди слід встановити наявність загальних підстав для стягнення моральної шкоди, а саме: факту заподіяння позивачу шкоди, суть якої повинна полягати у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї (п. 2 ч.2 ст. 23 ЦК України), на що посилалася позивач, як на підставу позовних вимог; протиправність діяння відповідачів; наявність причинного зв`язку між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідачів -3 і -4.

При цьому кожен із вказаних складових повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Тобто вирішуючи питання необхідності відшкодування моральної шкоди, завданої діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суд, оцінивши обставин справи, повинен також встановити чи порушено діями відповідачів -3 і -4 права позивача і чи мали такі дії відповідача-3 та відповідача-4 негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З огляду на вищезазначені норми матеріального права, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, правові висновки Верховного Суду та встановлені у справі обставини, суд звертає увагу на те, що позивачкою не доведено належними, допустимими доказами ні протиправності дій відповідачів, ні наявності негативних наслідків дій відповідача-3 та відповідача-4 у вигляді моральної шкоди та заявленого розміру відшкодування.

Так судом враховано, що позивачка не надала доказів протиправності дій відповідача-3 та відповідача-4, які полягали у тому, що вони звернулися до лікаря щодо стану своєї матері та дружини відповідно.

В ході судового розгляду достеменно встановлено лише наявність відповідних порушень вимог нормативних актів щодо направлення на госпіталізацію в психоневрологічну лікарню без огляду громадянина з боку лікаря-психіатра Козівської ЦРКЛ ОСОБА_2 .

Щодо протиправності дій відповідача-3 та відповідача-4, то із наданих позивачем копій відповідей із органів досудового розслідування та прокуратури за зверненнями ОСОБА_1 , не вбачається навіть факту, що ОСОБА_3 чи ОСОБА_4 повідомлено про підозру або вручено обвинувальний акт, не кажучи вже про винесення обвинувального вироку.

Інших доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача-3 та відповідача-4 позивачем не надано.

Так само як і не надано суду доказів настання негативних наслідків немайнового характеру внаслідок дій відповідача-3 та відповідача-4.

Позивачем не надано доказів підтвердження причино-наслідкового зв`язку між відповідними діями відповідача-3 та відповідача-4 та завданням їй моральної шкоди, які відповідно до вимог законодавства є обов`язковою умовою для вирішення питання щодо визначення наявності моральної шкоди.

Покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та позивача ОСОБА_1 містять власні суб`єктивні судження, оцінку та характеристику колишнього чоловіка позивача та дочки, їх взаємовідносин. Підстави позову та предмета позову такі не стосуються.

Отже, суд зазначає, що позовна вимога про відшкодування позивачу моральної та матеріальної шкоди відповідачем-3та відповідачем-4 не доведена з передбачених статтями 23, 1166, 1167 ЦК України обставин і підстав, які зумовлюють наявність такої шкоди. Зокрема не надано обґрунтованих доказів, які б підтверджували факт заподіяння їй моральної шкоди саме неправомірними діями відповідача.

А також судом не встановлено, що мали місце неправомірні дії відповідача-3 та відповідача-4, які б спричинили негативні зміни у житті позивача. Таким чином, підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної та матеріальної шкоди відсутні.

За сукупністю наведених обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

5. Розподіл судових витрат

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 доКомунального некомерційногопідприємства «Козівськацентральна районналікарня Козівськоїселищної ради», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 простягнення спричиненоїморальної шкодивідмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , дані паспорта: серія НОМЕР_2 .

Відповідач 1 Комунальне некомерційне підприємство «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради», адреса місцезнаходження: 47600, вул. Зелена, 19, смт. Козова, Тернопільська область, Тернопільський район, код ЄДРПОУ 02000792.

Відповідач 2 ОСОБА_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , дані паспорта невідомі.

Відповідач 3 ОСОБА_3 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_3 , дані паспорта невідомі.

Відповідач 4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , дані паспорта невідомі.

Суддя Ірина БРАТКІВ