Ухвала

від 11.09.2022 по справі 160/13346/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 вересня 2022 року Справа № 160/13346/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський будівельник» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський будівельник», в якому просить суд:

- стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський будівельник» (код ЄДРПОУ 33984492) до бюджету в розмірі 7012,73 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області не відповідав вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 01.09.2022 року був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надати докази в обгрунтування підстав такого пропуску.

Представник позивача на виконання ухвали суду від 01.09.2022 року надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду, до якої додав заяву про поновлення строку звернення з позовом до суду.

В обгрунтування означеної заяви, позивач стверджує, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України. Тому, враховуючи запровадження карантину з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 року, із внесеними змінами було продовжено до 31.12.2021 року. Тобто, позивач вважає, що в даному випадку він не пропустив строк у 1095 днів, внаслідок його зупинення, з огляду на що просить суд поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень, які прийняті у 2017 році.

Крім того, представник позивача посилається на запровадження у країні воєнного стану з 24.02.2022 року, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи представника позивача, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, адміністративне судочинство передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Так, положеннями пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Строки давності та їх застосування встановлені статтею 102 ПК України.

Згідно п. 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (пп. 14.1.152 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Тобто, за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий

обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Разом з тим, стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №823/127/17 (провадження №К/9901/42213/18).

Так, з матеріалів справи слідує, що позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг у розмірі 7012,73 грн., який виник внаслідок не сплати визначених контролюючим органом грошових зобов`язань податковими повідомленнями-рішеннями, а саме, №0001954004 від 08.08.2017 року, №0006994004 від 04.10.2017 року, №000053400 від 17.05.2017 року, №0002451203 від 17.03.2017 року.

Водночас, з даним позовом Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулося лише 31.08.2022 року, тобто з пропуском 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

При цьому, вказані податкові повідомлення-рішення були вручені позивачу ще у 2017 році, що підтверджується відповідними відмітками у повідомленнях про вручення поштового відправлення.

На виконання ухвали суду від 01.09.2022 року позивач надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Разом з тим, посилання позивача на Закон України від 13.05.2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», що набрав чинності 29.05.2020 року, а саме, п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, яким встановлено, що на період з 18 березня по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, встановлених ст. 102 ПК України, судом не береться до уваги, оскільки податковий борг виник у 2017 році на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень, тобто, до внесення вищенаведених змін до ПК України.

Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд звертає увагу на те, що чітко визначені та однакові для всіх строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Відповідно до позиції Верховного Суду (справи № 420/12017/19, № 640/10758/19) триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежало виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строку звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Щодо посилання позивача на запровадження у країні воєнного стану, суд зазначає наступне.

Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ) у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 року № 133/202 (затвердженим Законом України від 14.03.2022 року № 2119-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18.04.2022 року №259/2022 (затвердженим Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ) продовжено строк д воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану Україні" від 17.05.2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 22.05.2022 року № 2263-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнної стану в Україні" від 12.08.2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15.08.2022 року № 2500-ІХ) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Згідно приписів статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосудця судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Суд звертає увагу, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд постійно здійснює правосуддя, а на території міста Дніпра військові дії не ведуться, міжміський і міський транспорт та поштовий зв`язок працюють, що дає об`єктиві можливість учасникам справи вчасно подати позов до суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішеннях від 20.05.2010 року в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 року в справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку, а також повернути Головному управлінню Державної податкової служби у Дніпропетровській області позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку - відмовити.

Позовну заяву Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський будівельник» про стягнення податкового боргу повернути позивачу.

Копію ухвали разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Лозицька