Постанова

від 07.09.2022 по справі 760/27749/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи № 760/27749/13-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/8889/2022Головуючий у суді першої інстанції - Кізюн Л.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Нежура В.А.,

судді Вербова І.М., Невідома Т.О.,

секретар Гулієв М.Д.о,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , яка подана від його імені та в його інтересах адвокатом Онопрієнком Сергієм Юрійовичем, який діє на підставі договору, на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 21.01.2013 уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір про спільну діяльність.

У пункті 1.1 договору позивач та відповідач узгодили, що предметом цього договору є: «Сторони за даним договором зобов`язуються шляхом об`єднання майна і зусиль спільно здійснювати роботи в сфері господарської діяльності».

Згідно з пунктом 3.1 договору позивач протягом 3-х робочих днів з моменту підписання цього договору зобов`язується передати відповідачу частку нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м та частку нежитлових приміщень №№ 1-15 літ. «А» на АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв.м.

Згідно з актом приймання-передачі майна від 21.01.2013 позивач передав, а відповідач прийняв частку нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м та частку нежитлових приміщень №№ 1 -15 літ. «А» на АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв.м.

Відповідно до пункту 4.1 договору відповідач з моменту підписання цього договору зобов`язувався перерахувати позивачу платіжним дорученням грошовий внесок в розмірі 130 000,00 грн.

У розділі 6 договору встановлено, що внеском позивача є частка нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 319.00 кв. м та частка нежитлових приміщень №№ 1-15 літ. «А» на АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв. м, частка позивача становить 95 %. Внесок відповідача - особиста трудова участь, а також 130 000,00 грн, тобто частка відповідача становить 5%.

Однак відповідач не виконує умови договору про спільну діяльність від 21.01.2013, зобов`язання зі сплати своєї частки не виконав, проте продовжує здійснювати власні справи за рахунок спільного майна, на претензії не реагує.

Посилаючись на вищезазначене, ОСОБА_2 просив суд розірвати договір про спільну діяльність від 21.01.2013, укладений між ним та відповідачем ОСОБА_3 ; зобов`язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 за актом приймання-передачі частку нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м та частку нежитлових приміщень №№ 1-15 літ. «А» на АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв. м, які ОСОБА_3 отримав відповідно до умов договору про спільну діяльність від 21.01.2013; визнати право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м та на нежитлові приміщення №№ 1-15 літ. «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв.м; зобов`язати відповідача ОСОБА_3 замовити та виготовити технічні паспорти у відповідних, ліцензованих (сертифікованих) організаціях на таке майно: нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м та нежитлові приміщення №№ 1-15 літ. «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв.м.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26.12.2013 позовні вимоги задоволено. Розірвано, договір про спільну діяльність від 21.01.2013, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 за актом приймання-передачі частку нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м та частку нежитлових приміщень №№ 1-15 літ. «А» на АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв.м, які ОСОБА_3 отримав відповідно до умов договору про спільну діяльність від 21.01.2013. Визнано право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв.м. Визнано право власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення №№ 1 -15 літ. «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв.м. Зобов`язано ОСОБА_3 замовити та виготовити технічні паспорти у відповідних, ліцензованих (сертифікованих) організаціях на таке майно: нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м та нежитлові приміщення №№ 1-15 літ. «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконав належним чином свої зобов`язання відповідно до умов договору про спільну діяльність, а позивач як власник спірних нежитлових приміщень, який також є користувачем земельної ділянки під нежитловою будівлею та сплачує відповідні податки за користування землею, має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ПАТ «Акцент-Банк» звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, проте вважало, що указаним рішення порушені її права.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09.12.2014 апеляційну скаргу ПАТ «Акцент-Банк» задоволено. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 в частині: -зобов`язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 за актом приймання-передачі частку нежитлових приміщень №№ 1 -15 літ. «А» на АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв. м; -визнання права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення №№ 1 -15 літ. «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161.5 кв. м; -зобов`язання ОСОБА_3 замовити та виготовити технічний паспорт на приміщення №№ 1-15 літ. «А» по пр-ту Перемоги, 39/41 в м. Києві, загальною площею 161,5 кв. м, - скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення такого змісту.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про: -зобов`яння ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 за актом приймання-передачі частку нежитлових приміщень №№ 1 -15 літ «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв. м; -визнання права власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення №№ 1 -15 літ. «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161.5 кв.м; -зобов`язання ОСОБА_3 замовити та виготовити технічний паспорт на нежитлові приміщення № № 1-15 літ. «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв.м.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулися ОСОБА_4 та ТОВ «Злагода лтд» в особі представника ОСОБА_4

Ухвалами Апеляційного суду міста Києва від 27.01.2015 та від 14.08.2015 апеляційні скарги ОСОБА_4 та представника ТОВ «Злагода лтд» - ОСОБА_4 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.12.2013 повернено заявникам.

У травні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 в зв`язку з нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 розірвано договір про спільну діяльність, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зобов`язано останнього передати частку нежилої будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , визнано право власності на вказане нежитлове приміщення та нежитлову будівлю та зобов`язано відповідача замовити та виготовити технічні паспорти на будівлю. Під час спроби захоплення приміщення за адресою: АДРЕСА_3 невідомі особи використовували зазначене рішення, посилаючись на те, що це приміщення належить їм на підставі зазначеного рішення.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 24.05.2016 в прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 відмовлено.

У червні та липні 2016 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 подав апеляційні скарги на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.12.2013.

Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2016 та від 11.07.2016 відмовлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у прийнятті апеляційних скарг на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26.12.2013 та повернено їх заявнику.

У лютому 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду м. Києва від 09.12.2014.

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2018 поновлено представнику ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду м. Києва від 09.12.2014. Відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано з Солом`янського районного суду м. Києва цивільну справу № 760/27749/13.

Ухвалою Верховного Суду від 13.02.2019 касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , на рішення Апеляційного суду м. Києва від 09.12.2014 закрито.

Закриваючи касаційне провадження у справі, Верховний Суд виходив із того, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 в складі судді Кізюн Л. І. не переглядалось в апеляційному порядку за скаргою ОСОБА_5 або за скаргою її представника.

12.01.2021 представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 в частині задоволених позовних вимог про: -зобов`язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 за актом приймання передачі частки нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 319 кв. м; -визнання права власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319 кв. м; -зобов`язання ОСОБА_3 замовити та виготовити технічний паспорт у відповідних ліцензованих (сертифікованих) організаціях на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319 кв. м, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог через їх безпідставність та недоведеність.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не брав участі у справі, оспорюване в апеляційному порядку рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 стосується його права, свобод та інтересів, оскільки ОСОБА_1 з 23.05.2014 є власником нежитлової будівлі (Сквер № 2), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 125 кв.м. Право власності заявником на нежитлову будівлю набуто на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер - 314, видане 23.05.2014. Заявник вказує, що починаючи, з грудня 2014 року особи, пов`язані з ТОВ «Софія Київська XI століття», діючи умисно та незаконно, використовуючи підроблені документи на неіснуючу нежитлову будівлю за неіснуючою адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 319 кв. м, розпочали вчиняти дії по заволодінню нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.03.2021 апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - адвоката Онопрієнка С.Ю. на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 у цій справі закрито.

14.04.2021 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 , засобами поштового зв`язку надіслав на адресу Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 17.03.2021, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Зазначив, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 у цій справі та порушенням прав та інтересів ОСОБА_1 підтверджує і той факт, що постановою слідчого слідчої групи ГСУ МВС України від 21.08.2015 останнього визнано потерпілим в кримінальному провадженні № 12014100100014161, зареєстрованому в СРДР 19.12.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 358 КК України (розслідування описаної вище рейдерської схеми з метою позбавленця ОСОБА_1 власності, втілення якої розпочалося саме шляхом подання до Солом`янського районного суду м. Києва завідомо безпідставного позову у цій справі).

Не спростував апеляційний суд і того, що ОСОБА_1 не має іншого способу захисту порушеного права в цьому випадку, ніж як шляхом оскарження в апеляційному порядку за правилами цивільного судочинства рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції вважав аргументи ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка, право користування якою намагається оформити ТОВ «Софія Київська XI століття» на підставі рішення Солом`янського^районного суду м. Києва від 26.12.2013 та охоплює, в тому числі, земельну ділянку, на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно, що порушує його право на володіння, користування та розпорядження майном, є безпідставними, оскільки вказані події, які встановлені постановою Верховного Суду від 26.02.2020 в справі № 826/5584/17, відбулися вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення, що не підтверджує наявності факту порушення прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013. Однак зазначає, що такі висновки апеляційного суду є помилковими, оскільки на час ухвалення районним судом рішення від 26.12.2013, ОСОБА_1 ще 30.06.2012 (статті 1220,1225, 1268 ЦК України), з часу відкриття спадщини, набув права володіння та користування спадковим майном, а саме: нежитловою будівлею (Сквер № 2) на АДРЕСА_3 , загальною площею 125 кв. м, що була власністю померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 ; земельною ділянкою на якій розміщено ця нерухомість та яка необхідна для її обслуговування (ч.ч. 2, 3 ст. 1225 ЦК України).

Ці обставини підтверджуються відомостями, що містяться у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 22073644 (інформація з Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі), що додавався до апеляційної скарги, і що апеляційним судом залишений без уваги, нормами ст. 1225 ЦК України, і додаткового доведення не потребують.

В свою чергу, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 23.01.2013 в справі № б-1б4цс12, ОСОБА_1 був наділений з 30.06.2012 правами на захист своїх порушених прав володіння та користування спадковим майном відповідно до Глави 29 ЦК України (Захист права власності).

Постановою Верховного Суду від 18.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_7 задоволено. Ухвалу Київського апеляційного суду від 17.03.2021 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Повертаючи справу до суду апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати зазначене Верховним Судом, дослідити та належним чином оцінити подані докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін, а також особи, яка не брала участі у справі щодо правовідносин, які між ними склалися; дослідити та надати належну оцінку аргументам апеляційної скарги ОСОБА_1 як особи, яка не брала участі у справі; ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не виконав належним чином свої зобов`язання відповідно до умов договору про спільну діяльність, а позивач як власник спірних нежитлових приміщень, який також є користувачем земельної ділянки під нежитловою будівлею та сплачує відповідні податки за користування землею, має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не є учасником справи № 760/27749/13, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 не вирішувалося питання щодо прав, інтересів або обов`язків ОСОБА_1 . Мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки ОСОБА_1 , у резолютивній частині рішення також відсутня пряма вказівка про права та обов`язки заявника. Крім того, суд врахував, що відсутність порушеного права, інтересів або обов`язків ОСОБА_1 , рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 також встановлено ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2016 та від 11.07.2016, які є чинними та у касаційному порядку не оскаржувалися.

Але погодитись із такими висновками в повній мірі не можливо з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, у грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 в якому просив: -розірвати договір про спільну діяльність від 21.01.2013, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; - зобов`язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 за актом приймання-передачі частку нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв, м, яку ОСОБА_3 , отримав відповідно до умов договору про спільну діяльність від 21.01.2013; -визнати право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м; -зобов`язати ОСОБА_3 замовити та виготовити технічні паспорти у відповідних, ліцензованих (сертифікованих) організаціях на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 позовні вимоги задоволено. Розірвано договір про спільну діяльність від 21.01.2013, що укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 за актом приймання-передачі частку нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 319.00 кв. м та частку нежитлових приміщень №№ 1-15 літ. «А» на АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв. м, які ОСОБА_3 отримав відповідно до умов договору про спільну діяльність від 21.01.2013. Визнано право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв.м. Визнано право власності за ОСОБА_2 на нежитлові приміщення №№ 1 -15 літ. «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв. м. Зобов`язано ОСОБА_3 замовити та виготовити технічні паспорти у відповідних, ліцензованих (сертифікованих) організаціях на наступне майно: нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319.00 кв. м та нежитлові приміщення №№ 1-15 літ. «А» по АДРЕСА_2 , загальною площею 161,5 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги в частині нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв.м, суд першої інстанції зробив висновок про доведеність заявлених позовних вимог в цій частині, оскільки відповідач ОСОБА_3 не виконав належним чином свої зобов`язання відповідно до умов договору про спільну діяльність, а позивач, як власник спірних нежитлових приміщень, який також є користувачем земельної ділянки під нежитловою будівлею та сплачує відповідні податки за користування землею, має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, треті особи: ТОВ «Софія Київська XI століття». ОСОБА_2 , (справа № 826/5584/17) в якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- зобов`язати відповідача скасувати запис в Реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ТОВ «Софія Київська XI століття» (код ЄДРПОУ 39219117, юридична адреса: м. Київ, пр-т Перемоги, 39/41 літера А) права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , група приміщень, літера «З», загальною площею 319, 00 кв.м, реєстраційний номер нерухомого майна 280160080000;

- зобов`язати відповідача скасувати запис в реєстрі прав на нерухоме майно щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , група приміщень, літера «З», загальною площею 319, 00 кв. м, реєстраційний номер нерухомого майна 280160080000.

За наслідками розгляду адміністративної справи № 826/5584/17, Верховним Судом 26.02.2020 винесено постанову, якою касаційну скаргу ТОВ «Софія Київська XI століття» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 скасовано. Провадження у справі № 826/5584/17 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, треті особи: ТОВ «Софія Київська XI століття», ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії закрито.

Закриваючи провадження у справі № 826/5584/17, Верховий Суд зробив висновок про те, що «спір між учасниками у цій справі пов`язаний із захистом цивільних прав, а тому з врахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства».

Переглядаючи справу № 826/5584/17 в касаційному порядку, Верховний Суд встановив такі фактичні обставини справи:

- ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (сквер № 2), загальною площею 125,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;

- державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлової будівлі (сквер №2), загальною площею 125,0 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , за позивачем проведено 23.05.2014 ПН КМНО Прокудіною Л.Д. згідно зі свідоцтвом НАА 044973 про право на спадщину за законом, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 37459995 від 23.05.2014;

- 29.01.2014 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10419940, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності (форма власності; приватна) на нежитлове приміщення, в літ. «З», за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_2 ;

- рішенням державного реєстратора від 29.01.2014 № 10419940 відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна;

- 05.06.2014 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13582622, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна) на нежитлове приміщення, в літ. «З», за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ТОВ «Софія Київська XI століття»;

- постановою слідчого слідчої групи ГСУ МВС України від 21.08.2015 про визнання фізичної особи потерпілим, визнано ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100100014161 від 19.12.2014 з правовою кваліфікацією злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 296 КК України. У вказаній постанові зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що починаючи з грудня 2014 року особи, пов`язані з ТОВ «Софія Київська XI століття», незаконно використовуючи підроблені документи у вигляді технічного паспорта, замовленого та виготовленого на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 у справі № 2-7311/13 (провадження № 760/27749/13) на фактично неіснуючу нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 319,00 кв. м, свідоцтва про право власності на вищезазначену нежитлову будівлю, шахрайським шляхом подаючи документи до державних органів, підприємств, організацій вказані документи, що надають певні права та звільняють від обов`язків, вводячи в оману представників влади та місцевого самоврядування намагаються заволодіти нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 ;

- 30.03.2017 ОСОБА_9 стало відомо про те, що державним реєстратором була проведена державна реєстрація права власності щодо нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , група нежитлових приміщень, літера «З», реєстраційний номер 19743701 за ТОВ «Софія Київська XI століття». А з боку третіх осіб продовжуються протиправні дії, направлені на заволодіння майном, належного ОСОБА_1 , що підтверджується, зокрема, наявним в матеріалах справи протоколом № 6 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 11.04.2017 - 13.04.2017, згідно з яким було розглянуто проект рішення від 06.04.2017 ПР-13220 «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Софія Київська XI століття» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі громадського призначення з надання послуг населенню на АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка, право користування якої намагається оформити ТОВ «Софія Київська XI століття», охоплює в тому числі земельну ділянку, на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно, що порушує його право на володіння, користування та розпорядження майном.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (ч. 3 ст. 18 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 2-95/12 (провадження № 61-І6854св20) зазначено, що «аналіз ч. 1 ст. 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

Результати аналізу вказаних норм дозволяють зробити висновок, що норма ст. 352 ЦПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. Відповідно, особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов`язки, тобто завдає їй шкоди, що виявляється у несприятливих для особи наслідках.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести свій правовий зв`язок зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування такого критерію, як вирішення судом питання про її право, інтерес та/або обов`язок, як елементів змісту матеріально-правових відносин, в площині яких виник спір. Такий зв`язок повинен бути безпосереднім, а не ймовірним та опосередкований іншими правовідносинами.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та/або обов`язків цієї особи (тобто, судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких, на момент розгляду справи, та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник) або міститься судження про права та/чи обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення є висновки суду про права та/чи обов`язки цієї особи або якщо у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про її права та/чи обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті б Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23.11.2020 у справі № 826/3508/17.

У пункті 3 частини 1 статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Суд апеляційної інстанції має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, лише в межах відкритого апеляційного провадження. Якщо такі обставини не підтвердяться, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2020 у справі № 668/17285/13-ц (провадження № б1-41547сво18).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови Верховного Суду від 26.02.2020 в справі № 826/5584/17, переглядаючи справу в касаційному порядку, суд встановив, зокрема, такі фактичні обставини справи:

- ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (сквер № 2), загальною площею 125,0кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва НАА 044973 про право на спадщину за законом, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 37459995 від 23.05.2014;

- 29.01.2014 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 10419940, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна) на нежитлове приміщення, в літ. «З», за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_2 та відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна;

- 05.06.2014 державний реєстратор прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 13582622, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності (форма власності: приватна) на нежитлове приміщення, в літ. «З», за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ТОВ «Софія Київська XI століття»;

- з кримінального провадження № 12014100100014161, внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань 19.12.2014 за правовою кваліфікацією злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 296, ч. 1 ст. 358 КК України, відповідно до яких досудовим слідством було встановлено, що починаючи з 2014 року особи, пов`язані з ТОВ «Софія Київська XI століття», діючи умисно та незаконно використовують підроблені документи у вигляді технічного паспорта, замовленого та виготовленого на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 у справі № 2-7311 /13 (провадження № 760/27749/13) на фактично неіснуючу нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв. м, та свідоцтва про право власності на вищезазначену нежитлову будівлю, шахрайським шляхом подаючи документи до державних органів, підприємств, організацій, що надають певні права та звільняють від обов`язків, вводячи в оману представників влади та місцевого самоврядування намагаються заволодіти нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1

- 30.03.2017 ОСОБА_1 стало відомо про те, що державним реєстратором була проведена державна реєстрація права власності щодо нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , група нежитлових приміщень, літера «З», реєстраційний номер 19743701 за ТОВ «Софія Київська XI століття». А з боку третіх осіб продовжуються протиправні дії, направлені на заволодіння майном, належним ОСОБА_1 , що підтверджується, зокрема, наявним в матеріалах справи протоколом № 6 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 11.04.2017 - 13.04.2017, згідно з яким було розглянуто проект рішення від 06.04.2017 ПР-13220 «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Софія Київська XI століття» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі громадського призначення з надання послуг населенню на АДРЕСА_1 »;

- земельна ділянка, право користування якої намагається оформити ТОВ «Софія Київська XI століття», охоплює в тому числі земельну ділянку, на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно, що порушує його право на володіння, користування та розпорядження майном.

Також з матеріалів справи, а саме з доданого до апеляційної скарги висновку експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи від 06.04.2018 № 2014/18-21, призначеної у кримінальному провадженні № 12017100060005359, вбачається, що судовим експертом встановлено факт накладання земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:015:0100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , землекористувачем якої є ТОВ «Софія Київська XI століття», на земельну ділянку, на якій розташоване, належне ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_3 .

На час ухвалення районним судом рішення, ОСОБА_1 ще з 30.06.2012, тобто з часу відкриття спадщини, набув права володіння та користування спадковим майном, а саме: нежитловою будівлею (сквер № 2) на АДРЕСА_3 , загальною площею 125 кв. м, що була власністю ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та земельною ділянкою під цією будівлею (т. 3 а.с. 73).

Так відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Згідно з ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

На захист своїх порушених прав, ОСОБА_1 кінці квітня 2017 року в порядку адміністративного судочинства звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, а також зобов`язання скасувати записи (№ 5914056 від 24.05.2014: № 4466986 від 25.01.2014) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. «З»), за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 та ТОВ «Софія Київська ХІ століття)).

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення (в літ. «З»), за адресою: АДРЕСА_1 , фізично не існує, реєстрація права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 та ТОВ «Софія Київська XI століття» проведені на підставі незаконного підробленого технічного паспорта, що виготовлений на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 у справі № 2-7311/13.

Одночасно, особи, пов`язані з ТОВ «Софія Київська XI століття», на підставі вказаних документів намагалися незаконно заволодіти нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Суди першої та апеляційної інстанції перевіряли ці підстави позову та встановили, що вони є доведеними і обґрунтованими, та, як наслідок, позов було задоволено.

Однак, Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 в справі № 826/5584/17 роз`яснив, що спір між учасниками у цій справі пов`язаний із захистом цивільних прав, а тому з врахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Також, в квітні 2017 року ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства звернувся до суду з позовом, у якому, крім іншого, просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:015:0100, площею 0,258 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , землекористувачем якої визначено ТОВ «Софія Київська XI століття», шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про її скасування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:015:0100 (за адресою: АДРЕСА_1 ), оскільки на такій ділянці, у тому числі, розташоване належне ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухоме майно, загальною площею 125 кв.м. (за адресою: АДРЕСА_3 ).

Внаслідок формування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:015:0100 з усталеними межами, землекористувачем якої визначено ТОВ «Софія Київська ХІ століття» ОСОБА_1 позбавлений права здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, на якій розташована належна йому нежитлова будівля.

Такий адміністративний позов суди першої та апеляційної інстанції фактично задовольнили з посиланням на обґрунтованість та доведеність позову.

Однак, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 в справі 826/5562/17 роз`яснила, що спір між учасниками у цій спразі пов`язаний із захистом цивільних прав (п. 34 - спір стосується приватноправових відносин), а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, в зв`язку з наявністю спірної земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:015:0100 (за адресою: АДРЕСА_1 ), яка на підставі експертного висновку, співпадає з розташованим належним ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухомим майном, загальною площею 125 кв.м. (за адресою: АДРЕСА_3 ), що стало можливим через існування частково чинного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 у справі № 2-7311/13, призвела до позитивних наслідків для невідомих осіб, а також до вкрай негативних наслідків для власника нежитлового приміщення - ОСОБА_1 .

Частина 1 статті 321 ЦК України констатує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

ОСОБА_1 , в зв`язку з вищезазначеними обставинами, став обмежений у здійсненні права власності, а саме у праві володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України), оскільки:

- він позбавлений можливості реалізувати свої права на виділ та приватизацію земельної ділянки, що відноситься до належного йому нерухомого майна;

- він позбавлений можливості вільно володіти та розпоряджатися належним йому нерухомим майном через арешти у кримінальних справах нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , та земельної ділянки, що відноситься до цього приміщення;

- він позбавлений можливості вільно розпоряджатися власністю, оскільки зазначені обставини унеможливлюють, та, або значно ускладнюють орендні відносини ОСОБА_1 з третіми особами, предметом яких є його власність, а саме нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ;

Таким чином, ОСОБА_1 намагався захистити свої права на власність та землю в порядку адміністративного судочинства шляхом звернення до суду з позовами про скасування реєстрації права власності нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ТОВ «Софія Київська ХІ століття», а також про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:91:015:0100, площею 0,0258 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , землекористувачем якої визначено ТОВ «Софія Київська XI століття».

Однак, суд касаційної інстанції в обох цих випадках дійшов висновків, що порушені права ОСОБА_1 можуть бути захищені виключно в порядку цивільного судочинства.

Ефективного способу захисту порушених прав ОСОБА_1 в порядку цивільного судочинства не існує, крім як звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 в справі № 2-7311/13 (скасування такого рішення суду в спірній частині), оскільки це рішення суду є правопороджуючим по відношенні до неіснуючої нежитлової будівлі з літерою «З» по АДРЕСА_1 .

Оскільки, допоки оскаржуване судове рішення буде чинним, - усі наступні незаконні дії (підроблення технічного паспорта на неіснуючу будівлю з літерою «З» (не правочин); реєстрація права власності на фактичну нерухомість ОСОБА_1 з іншою адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційна дія, що є похідною від наявності/відсутності права власності); перехід земельної ділянки, що відноситься до нерухомості ОСОБА_1 у користування ТОВ «Софія Київська XI століття» (також похідна дія), тощо), буде неможливе скасувати чи визнати недійсними в порядку цивільного судочинства з процесуальних та правових підстав. Зокрема:

- ОСОБА_1 не може з процесуальної точки зору просити суд переглянути рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 в справі № 2-7311/13 за нововиявленими обставинами, оскільки заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ОСОБА_1 не приймав участі у розгляду справи;

- Будь-які нові позови ОСОБА_1 , подані в порядку цивільного судочинства, щодо скасування реєстрації права власності на неіснуючу нежитлову будівлю у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ТОВ «Софія Київська XI століття», з моменту їх подання будуть безпідставні через приюдиційне значення правопороджуючого рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 в справі № 2-7311/13; Будь-які нові позови ОСОБА_1 , подані в порядку цивільного судочинства, щодо відновлення його права на відповідну земельну ділянку, в момент їх подання будуть безпідставні через чинність факту реєстрації права власності на неіснуючу нежитлову будівлю у АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ТОВ «Софія Київська ІХІ століття».

Будь-які нові позови ОСОБА_1 , подані в порядку цивільного судочинства, про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України), також будуть не ефективними, оскільки порушені права ОСОБА_1 на виділ та приватизацію земельної,ділянки у такий спосіб не можуть бути захищені, і відповідні судові рішення не припинять атак на власність останнього, що стали можливими внаслідок існування та чинності рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26.12.2013 в справі № 2-7311/13, а відтак, описані вище порушені права ОСОБА_1 не зможуть бути захищеними та відновленими.

З огляду на зазначене, апеляційний суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог та ухваленню нового про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , яка подана від його імені та в його інтересах адвокатом Онопрієнком Сергієм Юрійовичем, який діє на підставі договору, задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2013 року у задоволеній частині:

- Зобов`язання ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 за актом приймання-передачі частку нежитлової будівлі на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв.м.

- Визнання право власності за ОСОБА_2 на нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв.м.

Зобов`язання ОСОБА_3 замовити та виготовити технічний паспорт у відповідних, ліцензованих (сертифікованих) організаціях на таке майно: нежитлову будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 319,00 кв.м

скасувати.

Ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору та зобов`язання вчинити дії у зазначеній частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя-доповідач В.А. Нежура

Судді І.М. Вербова

Т.О. Невідома