Ухвала

від 11.09.2022 по справі 201/5731/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 201/5731/19

провадження № 61-8787ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 24 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу освіти «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро», третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання відшкодувати компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним і скасування пункту розпорядження, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним звільнення і поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу освіти «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро» (далі - КЗО «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро»), третя особа - ОСОБА_2 , в якому просила суд: зобов`язати КЗО «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро», як уповноваженого обласною радою на здійснення виплат, відшкодувати 330 847,88 грн за час затримки розрахунку при звільнення (з утриманням обов`язкових платежів, податків і уточненням суми за бухгалтерськими підрахунками); визнати незаконним та скасувати пункт 2 Розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 88-КП від 25 листопада

2016 року і призначення обласною радою тимчасово виконуючого обов`язки директора КЗО «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро» ОСОБА_2 за сумісництвом за період з 25 листопада 2016 року по 28 жовтня 2017 року; зобов`язати Дніпропетровську обласну раду відшкодувати ОСОБА_1 96 050,00 грн моральної шкоди; визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора КЗО «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро» через недотримання умов угоди сторін і поновити її на посаді директора на умовах, діючих до звільнення.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, КЗО «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро», третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання відшкодувати компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним і скасування пункту розпорядження, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним звільнення

і поновлення на посаді задоволено частково.

Стягнуто з КЗО «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26 квітня 2017 року по 02 квітня

2019 року в розмірі 59 763,83.

Стягнуто з КЗО «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Стягнуто з КЗО «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро» на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення витрат зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 24 травня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2021 року залишено без змін.

09 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 24 травня 2022 року.

Подана заява обґрунтована тим, що Верховний Суд при розгляді касаційної скарги порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, та упереджено розглянув її касаційну скаргу, що призвело до ухвалення несправедливого судового рішення касаційної інстанції.

Вивчивши заяву про перегляд судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи

та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених

у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду

в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони

у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Оскаржувана постанова Верховного Суду від 24 травня 2022 року не входить до переліку судових рішень, які є предметом оскарження

у касаційному порядку.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки заява про перегляд судового рішення подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 24 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної ради, Комунального закладу освіти «Дніпропетровський обласний медичний ліцей-інтернат «Дніпро», третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання відшкодувати компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні, визнання незаконним і скасування пункту розпорядження, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконним звільнення

і поновлення на посаді.

Копію ухвали та додані до заяви матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник