Постанова

від 12.09.2022 по справі 461/2538/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2538/22

Провадження №3-зв/461/4/22

П О С Т А Н О В А

13 вересня 2022 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши заяву судді Радченка В.Є. про самовідвід від розгляду справи №461/2538/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч. 1ст. 483 Митного кодексу України,

встановив:

Суддя Галицького районного суду м.Львова Радченко В.Є. заявив самовідвід від розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч. 1ст. 483 Митного кодексу України.

Заява про самовідвід вмотивована тим, що суддя не має права повторно приймати рішення у вказаній справі, оскільки ним вже було вирішено дану справу та прийнято відповідне рішення у ній.

Суддя Радченко В.Є. в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Захисник ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) адвокат Кліменченко С.В. подав до суду клопотання про розгляд заяви за його відсутності.

Представник митного органу в судовому засіданні не заперечив проти задоволення заяви.

Дослідивши у судовому засіданні заяву про відвід та матеріали справи, що стосуються суті заявленого відводу, суд встановив достовірні обставини та правові підстави, які виключають участь судді в розгляді справи.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Пункт 1 частини 7 статті 56 цього ж Закону встановлює, що суддя зобов`язаний, серед іншого, справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства .

Згідно ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно дост.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цьогоКодексута інших законів України.

Оскільки положенняКодексу України про адміністративні правопорушенняне регулюють порядок вирішення питання про відвід судді, враховуючи вимогист.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,з метою додержання принципу законності, є необхідність у застосуванні принципу «за аналогією до найбільш близької галузі закону», а саме кримінального процесуального закону.

До такого висновку суд приходить з огляду на наступне.

Статтею 7 КУпАП, встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 6 Конвенції також встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Разом з тим, розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, враховую те, що хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй фактично пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання.

Так, Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".

Процес у справі про адміністративне правопорушення цілком ув`язаний з вищезазначеними презумпціями процесу кримінального, оскільки Європейський суд уже визнавав кримінально-правовий характер норм українського законодавства, якими передбачена відповідальність за адміністративні правопорушення, зокрема, і за порушення митних правил (рішення по справах «Надточій проти України» та «Гурепка проти України»).

Отже, з метою додержання принципу законності, виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону у найбільш близької галузі - кримінального процесу та, при вирішенні питання про відвід, керуватися ст.75 та 76 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КПК України, суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду першої інстанції.

Встановлено, що 16 червня 2022 року суддею Радченком В.Є. розглянуто матеріали які надійшли з Львівської митниці про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч.1 ст.483 Митного Кодексу України та прийнято рішення про визнання винним у вчиненні правопорушення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ). Накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % вартості товару 14122726,20 грн. та конфіскації предмету порушення митних правил, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил №0096/20900/22 від 17.01.2022 р. Стягнуто з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 496,20 грн. Стягнено з ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) на користь Львівської митниці Держмитслужби ДМС України витрати за зберігання товару на складі митниці у сумі 330438,96 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 28.07.2022 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2022 року скасовано. Матеріали провадження направлено до Львівської митниці Державної митної служби України через Галицький районний суд м.Львова для доопрацювання та дооформлення.

Вказані матеріали повторно надійшли до Галицького районного суд м.Львова після доопрацювання.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями у неавтоматичному режимі від 31 серпня 2022 року, на розгляд судді Радченка В.Є. передано справу №461/2538/22, провадження 3/461/2608/22 відносно ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч.1 ст.483 Митного кодексу України.

Враховуючи те, що суддя Радченко В.Є. вже приймав участь у розгляді справи №461/2538/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч. 1ст. 483 Митного кодексу України та прийняв відповідне рішення по ній, тобто ухвалював рішення, як суддя суду першої інстанції у справі, приходжу до висновку, що наведені в заяві про самовідвід підстави є обґрунтованими та вказують на наявність законних підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст.2, 7 КУпАП, -

постановив:

Заяву судді Галицького районного суду м. Львова Радченка Віталія Євгеновича про самовідвід - задовольнити.

Відвести суддю Галицького районного суду м. Львова Радченка Віталія Євгеновича, від розгляду справи №461/2538/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за ч. 1ст. 483 Митного кодексу України.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Стрельбицький В.В.