Ухвала

від 12.09.2022 по справі 909/531/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/531/22

У Х В А Л А

13.09.2022 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Шутка О. І., розглянувши у підготовчому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс"

(вул. Ребета, 8б, м. Івано-Франківськ, 76018)

до відповідача: Карпатського національного природного парку

(вул. В. Стуса, 6, м. Яремче, 78500)

про визнання відсутнім права на земельні ділянки,

за участю:

прокурора: Чорнописької Галини Остапівни,

від позивача: Удудяк Ніни Михайлівни,

від відповідача: представник в судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебуває справа № 909/531/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Турінвест-Сервіс" до Карпатського національного природного парку про визнання відсутнім у Карпатського національного природного парку права на земельну ділянку площею 0, 1512 га, кадастровий номер 26110912:13:014:0026, що розташована по вул. Незалежності в селі Татарів Яремчанської міської ради та земельну ділянку площею 0, 25 га, кадастровий номер 26110912:13:015:0101, що розташована по вул. Незалежності в селі Татарів Яремчанської міської ради.

Ухвалою суду від 25.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 26.08.2022.

23.08.2022 за вх. № 10982/22 до канцелярії суду від Івано-Франківської обласної прокуратури надійшла заява про вступ прокурора у справу.

26.08.2022 суд підготовче засідання у справі та розгляд заяви Івано-Франківської обласної прокуратури від 23.08.2022 за вх. № 10982/22 про вступ прокурора у справу відклав на 13.09.2022.

13.09.2022 за вх. № 11981/22 на електронну адресу суду від представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. надійшли заперечення щодо вступу прокурора у справу № 903/531/22.

13.09.2022 за вх. № 12320/22 на електронну адресу суду від представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. надійшло клопотання про призначення експертизи з питань землеустрою.

13.09.2022 за вх. № 12321/22 на електронну адресу суду від представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. надійшло клопотання про зобов`язання надати докази.

13.09.2022 за вх. № 12324/22 на електронну адресу суду від представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, подані у справі заяви та клопотання, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, суд встановив наступне.

Щодо заяви про вступ прокурора у справу.

В межах справи № 909/531/22 Карпатський національний природний парк має процесуальний статус відповідача.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Так, прокурор посилаючись на не реалізацію Карпатським національним природним парком прав наданих сторонам господарського процесу, зокрема правом на подання відзиву на даний позов, з метою недопущення порушень інтересів держави, керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 Господарського процесуального кодексу України подав заяву про вступ прокурора у розгляд даної справи на захист інтересів держави в особі Карпатського НПП.

Водночас, в поданих до суду представником позивача, адвокатом Удудяк Н. М. (вх. № 11981/22 від 13.09.2022) запереченнях щодо вступу прокурора у справу № 903/531/22, остання, посилаючись на безпідставність поданої прокурором заяви, просить суд відмовити у її задоволенні. При цьому посилаючись на неможливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів Карпатського національного природного парку, як самостійної юридичної особи, а також на недотримання прокурором вимог Закону України "Про прокуратуру" в частині повідомлення відповідача про намір прокуратури представляти його інтереси в суді.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 - 1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас ЄСПЛ звертав увагу також на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не стосуються сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечення обмеження повноважень і функцій прокурорів сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, водночас для виконання будь-яких інших функцій має бути засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Зважаючи на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131 - 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 - 1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Так відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі № 910/18770/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Аналогічна правова позиція у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Отже, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

В межах справи № 909/531/22 прокурор просить суд підтвердити наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Карпатського національного природного парку, шляхом вступу у справу № 909/531/22.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до п. 1.5. Положення "Про Карпатський національний природний парк" в редакції змін, затверджених наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 99 від 31.08.2020, парк віднесено до сфери управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі - Міндовкілля). Міндовкілля здійснює контроль за діяльністю Парку у порядку визначеному законодавством (п. 11.4. Положення).

Заразом, згідно з абзацом 1 частини 2 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом 1 частини 3 статті 23 зазначеного Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

При цьому суд звертає увагу, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України, держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства, отже у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі державного підприємства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Водночас, судом встановлено, що Івано-Франківською обласною прокуратурою не долучено доказів того, що прокурором вживались заходи попереднього повідомлення ані Карпатського національного природного парку, як відповідача у справі, ані Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, як органу уповноваженого діяти в інтересах держави у спірних правовідносинах, про необхідність вжиття певних заходів для належного захисту інтересів держави з питань набуття та реалізації прав на земельну ділянку площею 0, 25 га, кадастровий номер 2611091201:13:015:0101, що розташована по вул. Незалежності в селі Татарів Яремчанської міської ради та земельну ділянку площею 0, 1512 га, кадастровий номер 26110912:13:014:0026, що розташована по вул. Незалежності в селі Татарів Яремчанської міської ради.

У зв`язку із викладеним суд приходить до висновку про відсутність повноважень у прокурора для вступу у справу в частині захисту інтересів Карпатського національного природного парку, відтак заяву Івано-Франківської обласної прокуратури про вступ прокурора у справу вх. № 10982/22 від 23.08.2022 слід залишити без розгляду.

Щодо клопотань представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. про призначення експертизи з питань землеустрою та про зобов`язання надати докази.

Так, представник позивача, адвоката Удудяк Н. М. в поданому клопотанні (вх. № 12320/22 від 13.09.2022) про призначення судової експертизи з питань землеустрою, просить на вирішення експерту поставити наступні запитання:

- Чи є порушення (або накладання) меж земельної ділянки площею 0, 1512 га кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 та площею 0, 25 га кадастровий номер 2611091201 13:015:0101, що знаходяться по вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради Івано-Франківської області із земельною ділянкою, що належить згідно бланку державного акту на право постійного користування землею Карпатському національному природному парку на території Татарівської сільської ради серії І-ІФ № 002771 виданого 29 грудня 2001 року відповідно до документації із землеустрою на земельні ділянки, їх право встановлюваних документів, даним державного земельного кадастру?

- Чи можуть земельні ділянки площею 0, 1512 га кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 та площею 0, 25 га кадастровий номер 2611091201:13:015:0101, що знаходяться по вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, що згідно генерального плану села Татарів, затвердженого рішенням Татарівської сільської ради від 26 червня 2018 року № 136-131/2018 та відповідно до проекту зонування території села Татарів, затвердженого рішенням Татарівської сільської ради від 26 червня 2018 року № 136-131/2018 і знаходяться в зоні громадської забудови та торгівельній зоні відноситися до земель природно-заповідного фонду та належати Карпатському національному природному парку?

- Чи могло бути накладання меж земельної ділянки площею 0, 25 га кадастровий номер 2611091201:13:015:0101, що знаходиться по вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, яка сформована 20 жовтня 2009 року в місці попереднього проходження дороги Н-09 Мукачеве-Львів із земельною ділянкою, що належить згідно бланку державного акту на право постійного користування землею Карпатському національному природному парку на території Татарівської сільської ради серії І-ІФ № 002771 виданого 29 грудня 2001 року?

- Якщо згідно даних Державного земельного кадастру координати земельних ділянок площею 0, 1512 га кадастровий номер 2611091201:13:014:0026 та площею 0, 25 га кадастровий номер 2611091201:13:015:0101, що знаходяться по вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради Івано-Франківської області не накладаються та не межують із і координатами земельних ділянок Карпатського національного природного парку на території Татарівської сільської ради чи можуть вказані земельні ділянки належати Карпатському національному природному парку?

- Чи відповідають проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства у с. Татарів (вул. Незалежності) Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області (кадастровий номер 2611091201:13:015:0101) та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у с. Татарів (вул. Незалежності) Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області (кадастровий номер 2611091201:13:014:0026) вимогам земельного законодавства та іншім нормативним документам з питань землеустрою та землекористування?

Згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. При вирішенні кожної справи суд повинен повно та всебічно з`ясувати обставини справи, дослідити усі докази, що стосуються предмету доказування у справі.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява № 61679/00) від 01.06.2006, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Згідно ч. 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

За приписами ч. 2 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України, призначення експертизи у справі є способом забезпечення доказів у справі, що здійснюється судом за заявою учасника справи.

При цьому, судова експертиза призначається лише в разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Аналогічні роз`яснення викладені в п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Водночас, позивачем разом з матеріалами позовної заяви подано до суду висновок експертного дослідження № ЕД-19/109/30-73Т/19 від 24.10.2019 (а. с. 82 - 86), відповідно до якого відсутнє порушення (або накладання) земельних ділянок з кадастровими номерами 2611091201:13:014:0026, 2611091201:13:015:0101 із іншими земельними ділянками.

Заразом суд зазначає, що рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012 рішення суду першої інстанції від 14.05.2014 скасоване, ухвалено нове рішення, яким позов прокурора м. Яремче в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Карпатського НПП до Татарівської сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсними: рішення 18 сесії Татарівської сільської ради від 25.10.2007 № 60-18/2007 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 1512 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд; рішення 36 сесії Татарівської сільської ради від 27.08.2009 № 119/36/2009 щодо затвердження матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки площею 0, 25 га для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 ; рішення 38 сесії Татарівської сільської ради від 26.11.2009 № 126/38/2009 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 25 га. Визнано недійсними видані ОСОБА_1 державні акти серії ЯЕ № 843433 від 10.12.2007 та ЯИ № 913627 від 26.01.2010 на право власності на земельні ділянки площею 0, 1512 га та 0, 25 га, розташовані на АДРЕСА_1 . Витребувано у ОСОБА_2 та зобов`язано повернути Карпатському НПП спірні земельні ділянки.

Судом апеляційної інстанції у справі № 0917/761/2012 встановлено такі факти:

- спірні земельні ділянки площею 0, 1512 га та 0, 25 га, розташовані на вул. Незалежності в с. Татарові Яремчанської міської ради, складають єдиний масив та відносяться до кварталу № 13, виділу № 2 Яблуницького ПНДВ Карпатського НПП та належать до земель природно-заповідного призначення, про що свідчать державний акт на право постійного користування землею від 29.12.2001 та надана прокуратурою схема, виконана в липні 2014 року Державним підприємством "Карпатигеодезкартографія" у результаті накладання відомостей геодезичного журналу матеріалів лісовпорядкування, а саме окружної межі Карпатського НПП і спірних земельних ділянок;

- Карпатський НПП створено на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 03.06.1980 № 376, пунктом 2 якої затверджено межі парку згідно з додатком до постанови. Приймально-передавальними актами від 19.10.1981 землі від колишніх землекористувачів були передані Карпатському НПП. Рішенням виконкому Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 19.10.1981 № 254 межі Карпатського НПП впорядковано з врахуванням матеріалів лісовпорядкування 1981 року;

- передача земель та встановлення меж Карпатського НПП проведено з дотриманням діючого на той час Земельного кодексу УРСР, затвердженого Законом УРСР від 08.07.1970. У 2001 році проведено інвентаризацію земель Карпатського НПП, в ході проведення якої межі Карпатського НПП було погоджено із сільськими радами усіх населених пунктів Яремчанської міської ради, що підтверджується відповідним актом від 22.10.2001, який серед інших посадових осіб підписано й колишнім Татарівським сільським головою ОСОБА_3 ;

- рішенням Яремчанської міської ради від 27.12.2001 № 189-3/2001 "Про затвердження матеріалів інвентаризації Карпатського національного природного парку" затверджено межі території Карпатського НПП. На підставі даного рішення Карпатському НПП було видано державний акт серії І-ІФ № 002771 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5 430, 44 га в межах згідно з планом на території Татарівської сільської ради для природно-заповідного використання. Цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 000003. Правомірність рішення встановлено Господарським судом Івано-Франківської області у справі № П-9/102 (рішення від 10.11.2009);

- при прийнятті Татарівською сільською радою рішень щодо питань передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0, 25 га та 0, 1512 га були порушені норми Земельного кодексу України, що стало підставою для визнання недійсними таких рішень та виданих державних актів про право приватної власності на спірні земельні ділянки;

- спірні земельні ділянки, які Татарівською сільською радою були передані у приватну власність ОСОБА_1 , і які вибули з постійного користування Карпатського НПП не з його волі у протиправний спосіб і в подальшому були відчужені ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 10.03.2010, підлягають витребуванню від набувача.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 касаційні скарги ОСОБА_2 (представник ОСОБА_4 ) та Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області відхилено, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 залишено без змін.

Відповідно до частин 4, 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив у законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Факти того, що спірні земельні ділянки є державною власністю та відносяться до категорії земель природно-заповідного призначення, які перебувають у постійному користуванні Карпатського національного природного парку, і які вибули з постійного користування парку не з його волі у протиправний спосіб і в послідуючому були відчужені ОСОБА_2 шляхом укладення договору купівлі-продажу та підлягають витребуванню від набувача встановлено рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 16.07.2014 у справі № 0917/761/2012, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015, що в силу ст. 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування.

Отже, технічна документація на спірні земельні ділянки виготовлялась на підставі рішення Татарівської сільської ради, яке скасовано, як і скасовані первинні державні акти, видані громадянину ОСОБА_1 на право приватної власності на спірні земельні ділянки.

При цьому, надання відповіді експертом на поставлене представником позивача питання стосовно відповідності проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства у с. Татарів (вул. Незалежності) Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області (кадастровий номер 2611091201:13:015:0101) та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у с. Татарів (вул. Незалежності) Яремчанської міської ради, Івано-Франківської області (кадастровий номер 2611091201:13:014:0026) вимогам земельного законодавства та іншім нормативним документам з питань землеустрою та землекористування не входить до компетенції судового експерта, оскільки стосується тлумачення норм права.

Заразом, представник позивача, адвокат Удудяк Н. М. в клопотанні про зобов`язання надати докази (вх. № 12321/22 від 13.09.2022) просить суд зобов`язати Карпатський національний природній парк надати докази реєстрації у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею виданих на підставі рішення Яремчанської міської ради народних депутатів № 189-3/2001р. від 27 грудня 2001 року державних актів на право постійного користування землею: серії ІІ-ІФ № 002766 на території Яремчанської міської ради; серії І-ІФ № 001505 на території Ворохтянської сільської ради; серії І-ІФ № 002772 на території Микуличинської сільської ради; серії І-ІФ № 002770 на території Яблуницької сільської ради; серії І-ІФ № 002771 на території Татарівської сільської ради; серії І-ІФ № 002769 на території Поляницької сільської ради.

При цьому, остання посилається на невиконання Карпатським національним природнім парком вимог діючого на час видачі бланків державних актів законодавства України, зокрема у не проведенні останнім державної реєстрації зазначених у рішенні Яремчанської міської ради від 27 грудня 2001 року за № 189-3/2001р. державних актів, що на думку представника позивача підтверджує відсутність у Карпатського національного природного парку права постійного користування землею згідно бланків державних актів виданих на підставі рішення Яремчанської міської ради від 27 грудня 2001 року за № 189-3/2001р.

Водночас, як зазначалося судом вище оспорювані земельні ділянки, які розташовані по вул. Незалежності в с. Татарів Яремчанської міської ради (площею 0, 2500 га, кадастровий № 2611091201:13:015:0101; площею 0, 1512 га, кадастровий № 2611091201:13:014:0026) належать до земель природно-заповідного фонду. Право постійного користування цими земельними ділянками закріплено за Карпатським національним природним парком.

Дані факти підтверджуються державний акт на право постійного користування серії І-ІФ № 002770 від 29.12.2001 та ІФ № 002771 від 29.12.2001, а також судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі № 0917/761/2012.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. (вх. № 12320/22 від 13.09.2022) про призначення експертизи з питань землеустрою та відмову у задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. (вх. № 12321/22 від 13.09.2022) про зобов`язання надати докази.

За змістом ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги вчинення усіх необхідних процесуальних дій у даній справі для виконання завдань підготовчого провадження, встановлених ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність закриття підготовчого провадження та перехід до судового розгляду справи по суті, в зв`язку із чим у задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. (13.09.2022 вх. № 11984/22) про продовження строку підготовчого провадження слід відмовити.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись статтями 53, 75, 177, 182, 183, 185, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Заяву Івано-Франківської обласної прокуратури (вх. № 10982/22 від 23.08.2022) про вступ прокурора у справу № 909/531/22 залишити без розгляду.

2. В задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. (вх. № 12320/22 від 13.09.2022) про призначення експертизи з питань землеустрою - відмовити.

3. В задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. (вх. № 12321/22 від 13.09.2022) про зобов`язання надати докази - відмовити.

4. В задоволенні клопотання представника позивача, адвоката Удудяк Н. М. (вх. № 12324/22 від 13.09.2022) про продовження строку підготовчого провадження - відмовити.

5. Закрити підготовче провадження у справі № 909/531/22.

6. Призначити розгляд справи по суті на 27.09.2022 об 11:00 год.

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 8.

7. Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до частини 3 статті 196 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

8. Роз`яснити учасникам справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів відповідно до частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України та Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщеннями суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України 23.04.2020 № 196.

9. Учасники справи можуть отримати інформацію по справі за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud5010/.

10. Ухвала набирає законної сили 13.09.2022 та не підлягає оскарженню.

Суддя В. В. Михайлишин