Рішення

від 07.09.2022 по справі 910/18516/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2022Справа № 910/18516/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є.А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємеця Пузія Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державного підприємства "Укрмеддіяльність" Міністерства охорони здоров`я України (вул. Грушевського, буд. 7, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 25885270)

про стягнення 2 280 722, 28 грн,

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява фізичної особи-підприємеця Пузія Юрія Олександровича (далі - позивач) до Державного підприємства "Укрмеддіяльність" Міністерства охорони здоров`я України (далі - відповідач) про стягнення 2 280 722, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №03/40 від 23.03.2021 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару - ДК 021:2015-33190000-8-Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (морозильна камера НК 024:2019 - 1545), у зв`язку з чим виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 2 242 500, 00 грн, а також обов`язок сплатити на користь позивача 15 851, 10 грн 3% річних та 22 371, 18 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2022 позовні вимоги задоволено повністю, присуджено до стягнення з Державного підприємства "Укрмеддіяльність" Міністерства охорони здоров`я України на користь фізичної особи-підприємця Пузія Юрія Олександровича основну заборгованість у розмірі 2 242 500, 00 грн, 3 % річних у розмірі 15 851, 00 грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 22 371, 18 грн , та витрати зі сплати судового збору у розмірі 34 219, 83 грн.

14.02.2022 до відділу діловодства суду від представника фізичної особи-підприємця Пузія Юрія Олександровича надійшла заява, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача 147 186, 11 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці розгляд заяви здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 призначено судове засідання у справі №910/18516/21 для вирішення питання про судові витрати на 08.09.2022.

У судове засідання 08.09.2022 представники учасників справи не прибули, хоча про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином.

За приписами частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Положеннями ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 1, 2. ст. 244 ГПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, за приписами ст. 244 ГПК України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Так, відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 1, 3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у матеріалах справи наявні наступні докази:

- договір про надання правової допомоги від 07.10.2021;

- додаткова угода №1 від 07.10.2021 до договору про надання правової допомоги від 07.10.2021;

- звіт №1 від 11.02.2022 про надану правову допомогу за умовами договору про надання правової допомоги від 07.10.2021;

- акт приймання-передачі послуг (наданої правової допомоги) від 11.02.2021 за договором про надання правової допомоги від 07.10.2021;

- рахунок-фактура АО "ЛІГС" від 11.02.2022 з відміткою про його отримання позивачем.

Так, згідно договору про надання правової допомоги від 07.10.2021 (далі - договір), укладеного між Адвокатським об`єднанням "ЛІГЛС" (далі - адвокатське об`єднання) та фізичною особою-підприємцем Пузієм Юрієм Олександровичем (далі - клієнт), клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується в строки, в розмірі та в порядку, визначені договором, оплатити на користь адвокатського об`єднання гонорар за надання правової допомоги.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 3.1. договору).

Розмір гонорару за надання правової допомоги, визначеної цим договором, підстави для зміни розміру гонорару, порядок йог сплати тощо визначаються у додаткових угодах до цього договору, які є невід`ємними частинами даного договору (п. 4.1. договору).

Додатковою угодою №1 до договору сторони погодили розмір гонорару за кожну одну годину часу, витраченого відповідним адвокатом на надання відповідного виду правової допомоги.

Відповідно до п. 2.4. додаткової угоди №1 сторони домовились про те, що клієнт, у випадку задоволення або часткового задоволення відповідним судом позовної заяви, сплачує на користь адвокатського об`єднання гонорар успіху в розмірі 5% від суми грошових коштів, яка за рішенням відповідного суду у судовій справі буде підлягати стягненню з ДП "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" (ІК:25885270) в якості стягнення заборгованості, яка виникла у ДП "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" перед клієнтом на підставі договору №03/40, укладеного 23.03.2021 між ДП "УКРМЕДДІЯЛЬНІСТЬ" та клієнтом.

11.02.2022 між сторонами договору підписано Звіт №1 про надану правову допомогу договору за умовами договору про надання правової допомоги від 07.10.2021 та додаткової угоди №1 від 07.10.2021, відповідно до якого адвокатським об`єднанням надано послуги про надання правової допомоги 33 150, а також сторонами погоджено гонорар успіху у розмірі 114 036, 11 грн.

Актом приймання-передачі послуг (наданої правової допомоги) від 11.02.2022 за договором сторони погодили, що адвокатським об`єднанням надані, а клієнтом прийняті послуги (правова допомога), згідно із звітом №1 від 11.02.2022 про надану правову допомогу; загальна вартість наданих послуг, згідно із звітом №1 від 11.02.2022 про надану правову допомогу за умовами договору про надану правову допомогу становить 147 186, 11 грн.

На оплату вказаних послуг адвокатським об`єднанням виставлено відповідний рахунок фактуру від 11.02.2022, який був отриманий позивачем 11.02.2022, про що свідчить його особистий підпис, скріплений печаткою.

Отже, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем фактично понесено витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 147 186, 11 грн.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вище наведеній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, рішення у справі Баришевський проти України , рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України , рішення у справі Двойних проти України , рішення у справі Меріт проти України).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

При цьому, судом не може бути визнано обґрунтованою суму витрат, що підлягає стягненню з відповідача, пов`язану з написанням тексту претензії до ДП "Укрмеддіяльність" та направлення засобами поштового зв`язку претензії до ДП "Укрмеддіяльність", оскільки такі послуги не пов`язані з розглядом даної справи.

Крім того, не підлягають стягненню з відповідача витрати щодо направлення засобами поштового зв`язку (претензії/позовної заяви), оскільки поштові витрати не потребують спеціальних знань у галузі права та не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені ст. 1, 19 закону №5076-VI.

Щодо погодженого сторонами у додатковій угоді гонорару успіху у розмірі 5% від суми грошових коштів, яка стягнута з відповідача суд зазначає наступне.

У вже згаданому рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/West Alliance Limited проти України суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Таким чином не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

В даному випадку, виходячи з того, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, судова практика є сталою, суд приходить до висновку, що такі вимоги як стягнення "гонорару успіху" в розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, не відповідають критерію розумності, так як не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, а також розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову (п.2 ч.5 ст. 129 ГПК України).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 14 440, 00 грн, що є пропорційним предмету спору, значенню справи для сторін та є доведеним.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Державного підприємства "Укрмеддіяльність" Міністерства охорони здоров`я України (вул. Грушевського, буд. 7, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 25885270) на користь фізичної особи-підприємця Пузія Юрія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 400 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн 00 коп.

2. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додатковго рішення складено та підписано 12.09.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА