Рішення

від 02.08.2022 по справі 910/18514/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2022Справа № 910/18514/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Заїки О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР ІНВЕСТ"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-БУДРЕСУРСИ"

про стягнення 2 340 788,07 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Трекке А.С.;

від відповідача: Безсрочна А.М;

від третьої особи: Гайсін Р.К.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР ІНВЕСТ" (далі - відповідач) про стягнення 2 340 788, 07 грн, з яких: 2 073 479, 70 грн основний борг, інфляційні втрати у розмірі 205 308, 39 грн та 3 % річних у розмірі 61 999, 98 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.12.2021.

08.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

16.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.12.2021 через електронну пошту суду від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати від Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДПС у м. Києві завірену копію Договору про спільну інвестиційну діяльність від 23.11.2017.

20.12.2021 через електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

20.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Представник відповідача у підготовче засідання 20.12.2021 не з`явився, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105481520785.

Судом відкладено вирішення питання щодо клопотання про витребування доказів до встановлення фактичних обставин справи.

У підготовчому засіданні 20.12.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання по справі на 26.01.2022.

26.01.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз - Будресурси".

У підготовчому засіданні 26.01.2022 представник відповідача підтримав заяву про залучення третьої особи.

Представник позивача у підготовчому засіданні 26.01.2022 не заперечував проти залучення третьої особи.

У підготовчому засіданні 26.01.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, задоволено заяву відповідача та на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз - Будресурси", підготовче засідання призначено на 16.02.2022.

09.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по справі.

16.02.2022 підготовче засідання по справі № 910/18514/21 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2022 призначено підготовче засідання по справі № 910/18514/21 на 02.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.

Відповідно до положень статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 запроваджено невідкладні заходи для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах воєнного стану. Зокрема, пунктом 2 вказаного рішення зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів рекомендовано оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

За наведених обставин призначене на 02.03.2022 підготовче засідання з розгляду справи № 910/18514/21 не відбулося з об`єктивних причин, що не залежали від суду.

21.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справу співвідповідача, в якому позивач просить суд на підставі статті 48 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у справу співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз - Будресурси".

21.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР ІНВЕСТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-БУДРЕСУРСИ" суму основного боргу у розмірі 2 073 479, 70 грн, інфляційні втрати у розмірі 205 308, 39 грн та 3 % річних у розмірі 61 999, 98 грн.

21.02.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2022 призначено підготовче засідання по справі № 910/18514/21 на 06.06.2022.

02.06.2022 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача у підготовчому засіданні 06.06.2022 підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог та залучення до участі співвідповідача.

Представник третьої особи у підготовчому засіданні 06.06.2022 заперечив проти заявлених позивачем клопотань.

Представник відповідача у підготовче засідання 06.06.2022 не з`явився.

Судом у підготовчому засіданні 06.06.2022 вирішено повернути заяву про збільшення розміру позовних вимог та в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справу співвідповідача відмовлено.

Крім того, ухвалою суду від 06.06.2022 відкладено підготовче засідання на 29.06.2022.

22.06.2022 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Представник позивача в підготовчому засідання 29.06.2022 не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник відповідача в підготовчому засідання 29.06.2022 заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Представник третьої особи в підготовчому засідання 29.06.2022 заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.07.2022.

В судовому засіданні 27.07.2022 оголошено перерву на 03.08.2022.

Присутній у судовому засіданні 03.08.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 03.08.2022, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2019 року між ТОВ «Навігатор Інвест» (далі - Продавець) та ТОВ «Нафтова компанія «Нові технології» (далі - Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів № ПН/15-04 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця нафту та нафтопродукти, в подальшому Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору.

12.09.2019 сторонами було укладено додаткову угоду №1 про зміну банківських реквізитів продавця.

Відповідно до п. 1.2. Договору поставка Товару по даному Договору здійснюється окремими партіями. Найменування, кількість, ціна та загальна вартість Товару визначається сторонами по кожній окремій партії Товару у специфікаціях на окремі партії Товару, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору товар постачається або передається Покупцю на умовах Інкотермс-2010 згідно даного Договору. Датою поставки вважається дата видачі видаткової або товарно-транспортної накладної на відвантажену партію Товару. Форма поставки Товару оговорюється окремо для кожної партії Товару та вказується у відповідній специфікації.

Відповідно до п. 2.3. Продавець відвантажує Покупцю Товар згідно поданих заявок.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами у специфікації на кожну окрему партію Товару. Ціна Товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.2., 4.3 Договору строки оплати за Товар оговорюються сторонами у специфікації на кожну окрему партію Товару. Зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію Товару на розрахунковий рахунок Продавця шляхом 100% передплати.

Відповідно до п. 9.1. Договору Продавець у разі здійснення постачання Покупцю товарів, постачання яких має безперервний ритмічний або характер, складає не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну, 3 урахуванням всього обсягу постачання товарів протягом такого місяця.

У випадку, якщо станом на дату складання зазначеної податкової накладної сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця, як оплата (передоплата) за товари, перевищує вартість поставлених товарів протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Сторонами були складені та підписані Специфікації №1-28 до Договору.

Специфікацією №28 від 21.11.2019 сторони погодили поставку нафти в кількості 333,350 т, ціна за тону 6 250,00 грн без ПДВ, загальною вартістю 2 500 125,00 грн з ПДВ.

Пунктом 2 Специфікації №28 встановлено умови оплати: попередня оплата у розмірі 100% вартості кожної окремої партії Товару протягом 3 банківських днів з дати підписання Специфікації.

Пунктом 5 Специфікації №28 встановлено термін поставки: протягом 30 робочих днів після отримання заявки від покупця та попередньої оплати.

В обґрунтовування позовних вимог позивач вказав наступне.

Оскільки п. 2.3 Договору не було передбачено конкретної форми подання заявок, покупець, зважаючи на успішну та досить тривалу співпрацю з відповідачем, подавав заявки в телефонному режимі, а в подальшому оформлював обсяги поставки товару в специфікації та інших первинних документах, що складались по факту поставки.

На підтвердження викладеного позивач долучив до матеріалів справи копії підписаних сторонами та скріплених печатками Специфікацій, видаткових накладних та товаротранспортних накладних.

Позивач зазначив, що 21.11.2019 позивач здійснив 100% передоплату чергової партії товару в розмірі 2 000 000,00 грн, після чого відповідачем було поставлено товар на суму 749 306,29 грн, а саме: 21.11.2019 - на суму 197 055,84 грн; 05.12.2019 - на суму 187 133,28 грн; 16.12.2019 - на суму 196 517,17 грн; 20.12.2019 - на суму 168 600,00 грн, а всього - на суму 749 306,29 грн.

23.12.2019 позивач здійснив подальшу передоплату чергової партії товару в розмірі 750 000 грн, однак, відповідач здійснив лише одну часткову поставку а саме: 06.02.2020 - на суму 267 300,00 грн.

Позивач стверджує, що після останньої поставки товару 06.02.2020, з урахуванням всіх залишків попередніх оплат, відповідач не здійснив поставки товару на суму 2 073 479,70 грн.

01.10.2020 позивач направив відповідачу вимогу №32 від 01.10.2020 про поставку товару або повернення попередньої оплати в сумі 2 073 479,70 грн в строк протягом 7 календарних днів та два примірники акту звірки взаємних розрахунків.

Поштове відправлення повернулось у зв`язку із закінченням терміну зберігання 03.11.2020.

19.10.2021 позивач направив відповідачу вимогу №9 від 19.10.2021 про повернення суми попередньої оплати, яка направлялась на юридичну адресу (номер відправлення 3601411839936) та на поштову адресу (номер відправлення 3601411839910) відповідача.

Згідно витягу з веб-сайту Укрпошти станом на день подання позову поштове відправлення №3601411839936 не вручене отримувачу.

З огляду не здійснення поставки товару на суму передоплати в розмірі 2 073 479,70 грн та неповернення вказаної суми відповідачем, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ«НАВІГАТОР ІНВЕСТ» заборгованості в сумі 2 073 479,70 грн.

Також, у зв`язку із неповерненням відповідачем попередньої оплати, позивачем нараховано до стягнення інфляційні втрати за період з листопада 2020 року по вересень 2021 року в сумі 205 308,39 грн та 3% річних за період з 20.10.2020 до 18.10.2021 в сумі 61 999,98 грн.

Відповідач, в свою чергу, у відзиві на позовну заяву визнав, що позивачем вносилася попередня оплати на поставку нафти згідно підписаних Специфікацій, а залишок коштів, на який ТОВ«НАВІГАТОР ІНВЕСТ» не здійснило поставку нафти, становить 2 073 479,84 грн.

Проте, відповідач стверджує, що заявка на поставку нафти відповідно до п. 5 Специфікації №28 від 21.11.2019 він від позивача не отримував, а тому вважає, що строк поставки ще не настав, у зв`язку з чим зобов`язання з поставки нафти на суму 2 073 479,84 грн відповідачем не прострочене та не порушене.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач належним чином виконав своє зобов`язання зі здійснення попередньої оплати згідно Договору та Специфікацій до нього.

На час розгляду спору, оплаченим позивачем та непоставленим відповідачем є нафта на суму 2 073 479,70 згідно Специфікації №28 від 21.11.2019.

Вказана обставина визнається як позивачем, так і відповідачем.

Приписами ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5 Специфікації №28 встановлено термін поставки: протягом 30 робочих днів після отримання заявки від покупця та попередньої оплати.

Відповідно до п. 2.3. Продавець відвантажує Покупцю Товар згідно поданих заявок.

Суд зазначає, що ні Договором, ні положеннями Специфікації №28 не встановлено письмову форму та порядок подачі шляхом направленням засобами поштового зв`язку позивачем заявок на поставку нафти відповідачу .

Як свідчать матеріали справи, та не було спростовано відповідачем, поставка товару згідно Договору та Специфікацій 1-27 здійснювалась за відсутності письмових заявок, направлених засобами поштового зв`язку.

А тому, за висновками суду, співпраця між сторонами за Договором поставки нафтопродуктів № ПН/15-04 від 20 березня 2019 року щодо здійснення заявок на поставку нафти склалася шляхом здійснення позивачем попередньої оплати та усної заявки, яка приймалась до виконання відповідачем.

З огляду на викладене, суд вважає твердження відповідача про те, що строк поставки ще не настав з огляду на неотримання ним заявки від позивача на поставку нафти відповідно до п. 5 Специфікації №28 від 21.11.2019 необґрунтованим.

Разом з тим, за наведених вище обставин, суд позбавлений можливості встановити момент з якого починає обліковуватись 30 денний термін на поставку товару та, відповідно, момент з якого відповідач вважається таким, що порушив зобов`язання з поставки товару.

А тому, суд, при визначенні наведених обставин, керується вимогою позивача №32 від 01.10.2020 про поставку товару або повернення попередньої оплати в сумі 2 073 479,70 грн в строк протягом 7 календарних днів.

Суд вважає, що вимога №32 від 01.10.2020 є беззаперечним підтвердженням здійснення позивачем заявки на поставку нафти, яка оплачена ним на суму 2 073 479,70 грн.

Дана вимога повернулась позивачу 03.11.2020 без вручення у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується долученою до позовної заяви копією конверту з довідкою відділення поштового зв`язку.

Суд зазначає, що неотримання відповідачем листа з вимогою №32 від 01.10.2020, у зв`язку з чим останній повернувся до ТОВ «Нафтова компанія «Нові Технології» з поміткою у довідці відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання", є наслідками волевої поведінки ТОВ «Навігатор Інвест» у формі бездіяльності щодо його належного отримання, а тому суд вважає, що обов`язок із поставки оплаченої на суму 2 073 479,70 грн нафти виник у відповідача з моменту відмови отримати вказаний листа, тобто, з 03.11.2020.

Отже, відповідач був зобов`язаний здійснити поставку нафти протягом 30 робочих днів з 03.11.2020, тобто до 15.12.2020 включно.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов`язання з поставки позивачу нафти за спірним Договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять.

Відтак суд приходить до висновку, що відповідач взяв на себе зобов`язання з постачання до 15.12.2020 включно позивачу нафти, за яку ТОВ «Нафтова компанія «Нові Технології» було внесено передоплату у розмірі 2 073 479,70 грн, однак не виконав свого зобов`язання.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тотожні приписи містяться у абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов`язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.

Так, умови Договору визначали наявність у відповідача обов`язку з поставки продукції, який не є грошовим зобов`язанням.

ТОВ «Навігатор Інвест» є таким, що прострочило виконання свого зобов`язання з поставки товару.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вказувалось судом вище, 01.10.2020 позивач направив відповідачу вимогу №32 від 01.10.2020 про поставку товару або повернення попередньої оплати в сумі 2 073 479,70 грн в строк протягом 7 календарних днів та два примірники акту звірки взаємних розрахунків.

Даний лист повернувся позивачу без вручення 03.11.2020 у зв`язку з закінченням терміну зберігання, що підтверджується долученою до позовної заяви копією конверту з довідкою відділення поштового зв`язку.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, у зв`язку із реалізацією покупцем свого передбаченого ст. 693 Цивільного кодексу України права вимоги повернення суми попередньої оплати від продавця, у відповідача, як постачальника, що прострочив виконання своїх зобов`язань за договором поставки, припинилось зобов`язання поставки товару та виникло грошове зобов`язання перед позивачем, як покупцем, щодо повернення суми попередньої оплати на вимогу позивача у встановлений строк.

Тобто, з моменту відмови покупця від поставки товару негрошове зобов`язання продавця (з поставки товару) припиняється та у останнього виникає грошове зобов`язання перед покупцем (з повернення суми попередньої оплати), невиконання якого має своїм наслідком застосування передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами ні в Договорів, ні в інших документах не погоджувались строки повернення відповідачем суми попередньої оплати у разі невиконання ТОВ «Навігатор Інвест» свого обов`язку з поставки товару, то, керуючись приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був повернути позивачу кошти у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Разом з тим, позивачем в одній вивозі об`єднано як вимогу про поставку товару, на виконання якої договором встановлено 30 робочих днів, тобто до 15.12.2020 включно, так і вимогу про повернення попередньої оплати, строк виконання якої згідно статті 530 Цивільного кодексу України 7 календарних днів, тобто до 17.11.2020 включно.

Враховуючи, що обов`язок з повернення попередньої оплати не може передувати невиконанню обов`язку з поставки товару, суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати переноситься з 17.11.2020 на 15.12.2020.

Відповідач не надав суду ні доказів здійснення ним поставки нафти за Договором, ні доказів повернення позивачу суми попередньої оплати, сплаченої, а відтак позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Навігатор Інвест» суми попередньої оплати у розмірі 2 073 479,70 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з порушенням ТОВ «Навігатор Інвест» свого грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 205 308,39 грн., нараховані з листопада 2020 року по вересень 2021 року, та 3% річних у розмірі 61 999,98 грн, нараховані за період з 20.10.2020 по 18.10.2021.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У контексті статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

У відповідача наявне зобов`язання перед позивачем, яке виражене в грошових одиницях, а тому суд приходить до висновку, що обов`язок ТОВ «Навігатор Інвест» щодо повернення (сплати) ТОВ «Нафтова компанія «Нові Технології» суми попередньої оплати у розмірі 2 073 479,70 грн є грошовим зобов`язанням.

Оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Крім того, правової позиції щодо того, що обов`язок продавця з повернення суми попередньої оплати, який виник на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, у разі прострочення якого підлягають застосування приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №331/5054/15-ц та Верховний Суд у постанові від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення повернення попередньої оплати.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, - 16.12.2020, та визначених позивачем періодів нарахування, суд прийшов до висновку, що правомірним є стягнення з ТОВ «Навігатор Інвест» 3% річних у розмірі 52 312,39 грн та інфляційних втрат у розмірі 155 998,96 грн.

В іншій частині нараховані ТОВ «Нафтова компанія «Нові Технології2 3% річних та інфляційні втрати обраховані неправомірно, оскільки позивачем невірно визначено дату, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність (ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок позивача довести обставини, на які він посилається, визначений у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вище наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, позивач просить суд стягнути з позивача 91 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 91 000,00 грн відповідачем надано суду копію Свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №3186 від 25.03.2009, Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.10.2021, Акту надання правової допомоги від 04.11.2021, платіжного доручення №02 від 03.11.2021.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини іn основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N9 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на характер спірних правовідносин, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також те, що отримання правничої допомоги є правом кожної юридичної або фізичної особи, на переконання суду, співмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 231, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР ІНВЕСТ" (03142, м. Київ, вул. Малинська, буд.2 а; ідентифікаційний код 40904520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" (36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66; ідентифікаційний код 34742360) основний борг у розмірі 2 073 479 (два мільйони сімдесят три тисячі чотириста сімдесят дев`ять) грн 70 коп., інфляційні втрати в розмірі 155 998 (сто п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн 06 коп., 3% річних в розмірі 52 312 (п`ятдесят дві тисячі триста дванадцять) грн 39 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 226 (тридцять чотири тисячі двісті двадцять шість) грн 85 коп.та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

СуддяМ.Є. Літвінова

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2022.