Постанова

від 16.11.2022 по справі 910/18514/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2022 р. Справа№ 910/18514/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Морозова Г.Є.

від відповідача: Безсрочна А.М.

від третьої особи: Гайсін Р.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Інвест»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2022 (повний текст складено та підписано 12.09.2022)

у справі № 910/18514/21 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова компанія «Нові технології»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Інвест»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Будресурси»

про стягнення 2 340 788, 07 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТОВА КОМПАНІЯ "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі за текстом - ТОВ НК "НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІГАТОР ІНВЕСТ" (далі за текстом - ТОВ "НАВІГАТОР ІНВЕСТ"; відповідач) про стягнення 2 340 788, 07 грн, з яких: 2 073 479, 70 грн попередньої оплати, 205 308, 39 грн інфляційних втрат та 61 999, 98 грн 3 % річних, нарахованих за період з 20.10.2020 по 18.10.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 20.03.2019 № ПН/15-04 в частині поставки нафтопродуктів та неповерненням сплаченої суми попередньої оплати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.08.2022 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі 2 073 479, 70 грн, інфляційні втрати в розмірі 155 998, 06 грн, 3% річних в розмірі 52 312, 39 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 34 226, 85 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з поставки товару, а тому позивач в силу приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Короткий зміст апеляційної скарги, її доводів та заперечень на неї.

Частково не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що строк поставки товару не настав, оскільки відповідач не отримував від позивача заявки на поставку нафтопродуктів відповідно до п. 5 Специфікації № 28, тому у позивача відсутні підстави вимагати стягнення як суми попередньої оплати, так і нарахованих на неї інфляційних втрат та річних (з урахуванням доповнення до апеляційної скарги).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти викладених в ній доводів, посилаючись при цьому на те, що ані договором, ані специфікацією не передбачено конкретної форми заявок. Письмова вимога направлена відповідачу є підтвердженням здійснення позивачем заявки на поставку нафти, яка ним оплачена на суму 2 073 479, 70 грн. Неповернення відповідачем суми попередньої оплати за непоставлений ним товар порушує права позивача.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022 апеляційну скаргу у справі №910/18514/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 30.08.2022 у складі зазначеної судової колегії витребувано з господарського суду Києва матеріали справи № 910/18514/21 та відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги ТОВ «Навігатор Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2022 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/358/22 від 27.09.2022 (на підставі рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022) у справі № 910/18514/21 призначено повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2022 справу №910/18514/21 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Після надходження до суду матеріалів справи (05.10.2022) та виходу з лікарняного судді Демидової А.М. (з 30.09.2022 по 09.10.2022), ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Навігатор Інвест» на рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі №910/18514/21 та призначено її до розгляду на 02.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у судовому засіданні за клопотанням позивача розгляд справи відкладено на 16.11.2022.

У судовому засіданні 16.11.2022 взяв участь представник відповідача, який надав свої пояснення по суті спору і просив задовольнити апеляційну скаргу. Присутній у судовому засіданні представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу відповідача і просив її задовольнити.

У судовому засіданні 16.11.2022 взяв участь представник позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив відмовити в її задоволенні.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів від 20.03.2019 № ПН/15-04, укладеного між ТОВ НК «Нові технології» та ТОВ «Навігатор Інвест», останнє взяло на себе зобов`язання поставляти та передавати у власність позивача нафту та нафтопродукти, а позивач - прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Згідно з п. 1.2. договору поставка товару по даному договору здійснюється окремими партіями. Найменування, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається сторонами по кожній окремій партії товару у специфікаціях на окремі партії товару, які є невід`ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що товар постачається або передається покупцю на умовах Інкотермс-2010. Датою поставки вважається дата видачі видаткової або товарно-транспортної накладної на відвантажену партію товару. Форма поставки товару оговорюється окремо для кожної партії товару та вказується у відповідній специфікації.

Пунктом 2.3. передбачено, що продавець відвантажує покупцю товар згідно з поданими заявками.

Ціна за одиницю товару узгоджується сторонами у специфікації на кожну окрему партію товару. Ціна товару включає податки та обов`язкові платежі, передбачені чинним законодавством України (п. 3.1. договору).

За положеннями п.п. 4.2., 4.3 договору строки оплати за товар оговорюються сторонами у специфікації на кожну окрему партію товару. Зобов`язання покупця по оплаті товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію товару на розрахунковий рахунок продавця шляхом 100% передплати.

В п. 9.1. договору сторони погодили, що продавець у разі здійснення постачання покупцю товарів, постачання яких має безперервний ритмічний або характер, складає не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну, з урахуванням всього обсягу постачання товарів протягом такого місяця. У випадку, якщо станом на дату складання зазначеної податкової накладної сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця, як оплата (передоплата) за товари, перевищує вартість поставлених товарів протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

12.09.2019 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 про зміну банківських реквізитів продавця.

Відповідно до умов договору сторонами були складені та підписані специфікації №1-28 до договору.

Зокрема, у специфікації від 21.11.2019 № 28 погоджено поставку нафти в кількості 333,350 т, ціна за тону 6 250,00 грн без ПДВ, загальною вартістю 2 500 125,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 2 специфікації №28 умови оплати - попередня оплата у розмірі 100% вартості кожної окремої партії товару протягом 3 банківських днів з дати підписання специфікації.

Строк поставки відповідно до п. 5 специфікації № 28 - протягом 30 робочих днів після отримання заявки від покупця та попередньої оплати.

Звертаючись з позовом у даній справі, між ТОВ НК «Нові технології» послалось на те, що 21.11.2019 ним здійснено 100 % передоплату чергової партії товару в розмірі 2 000 000,00 грн, після чого відповідачем було поставлено товар на суму 749 306,29 грн, а саме: 21.11.2019 - на суму 197 055,84 грн; 05.12.2019 - на суму 187 133,28 грн; 16.12.2019 - на суму 196 517,17 грн; 20.12.2019 - на суму 168 600,00 грн, а всього - на суму 749 306,29 грн.

Також, 23.12.2019 позивачем здійснено передоплату чергової партії товару в розмірі 750 000 грн, однак, відповідач здійснив лише одну часткову поставку а саме: 06.02.2020 - на суму 267 300,00 грн.

Таким чином, за посиланням позивача, після останньої поставки товару 06.02.2020, з урахуванням всіх залишків попередніх оплат, відповідачем не поставлено товар на суму 2 073 479,70 грн.

Листом від 01.10.2020 позивач направив відповідачу вимогу № 32 про поставку товару або повернення попередньої оплати в сумі 2 073 479,70 грн в строк протягом 7 календарних днів та два примірники акту звірки взаємних розрахунків.

Зазначений лист відповідачем не отримано - поштове відправлення повернулось у зв`язку із закінченням терміну зберігання 03.11.2020.

Листом від 19.10.2021 позивач направив відповідачу вимогу № 9 про повернення суми попередньої оплати, яка направлялась на юридичну адресу (номер відправлення 3601411839936) та на поштову адресу (номер відправлення 3601411839910) відповідача.

Згідно витягу з веб-сайту Укрпошти станом на день подання позову поштове відправлення №3601411839936 не вручене отримувачу.

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення між ТОВ НК «Нові технології» з позовом у даній справі про стягнення суми попередньої оплати, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та статей 655, 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця (стаття 664 ЦК України).

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною другою цієї статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки статтею 530 ЦК України не передбачено, у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні частини другої статті 530 ЦК України.

У постанові Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11 зроблено такий висновок: «оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту».

За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов договору, зокрема, п. 2.3., продавець відвантажує покупцю товар згідно з поданими заявками.

Пунктом 5 специфікації № 28 встановлено термін поставки - протягом 30 робочих днів після отримання заявки від покупця та попередньої оплати.

Як вірно враховано місцевим господарським судом, вимога № 32 від 01.10.2020 є беззаперечним підтвердженням здійснення позивачем заявки на поставку нафти, яка оплачена ним на суму 2 073 479,70 грн, належні докази направлення якої відповідачу із описом вкладення, наявні в матеріалах справи.

Дана вимога повернулась позивачу 03.11.2020 без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується долученою до позовної заяви копією конверту з довідкою відділення поштового зв`язку.

Апеляційний господарський суд в даному випадку зважає на те, що зазначену вимогу було направлено на вказану в укладеному між сторонами договорі адресу. Докази інформування позивача про зміну зазначеної адреси в матеріалах справи в матеріалах справи відсутні, як того вимагає п. 9.11 договору. Так само, не отримано відповідачем і направлену як на юридичну, так і на поштову адресу вимогу від № 9 про повернення суми попередньої оплати.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19 та від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).

За таких обставин, колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що неотримання відповідачем зазначеної вимоги є наслідком його бездіяльності щодо належного її отримання, відтак, дату виникнення зобов`язання відповідача з поставки оплачених на суму 2 073 479, 70 грн нафтопродуктів слід розраховувати з дати повернення вказаного листа, тобто з 03.11.2020.

Таким чином, місцевим судом вмотивовано визначено, що відповідач був зобов`язаний здійснити поставку нафтопродуктів протягом 30 робочих днів (з 03.11.2020), тобто до 15.12.2020 включно.

Окрім того, місцевим господарським судом встановлено, що поставка товару за договором та специфікаціями №№ 1-27 здійснювалась за відсутності письмових заявок, направлених засобами поштового зв`язку, що також не було спростовано відповідачем.

До того ж, ні договором, ні положеннями специфікації № 28 не встановлено письмову форму та порядок подачі шляхом направленням засобами поштового зв`язку позивачем заявок на поставку нафти відповідачу.

За наведених вище обставин є безпідставним та спростовується матеріалами справи посилання скаржника, що строк виконання зобов`язання з поставки нафтопродуктів на підставі специфікації № 28 є таким, що не настав.

Положеннями частин першої та другої статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 зроблено висновок щодо застосування статті 693 ЦК України. Так, Верховний Суд зазначив, що зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця (пункт 21 названої постанови).

Застосування частини другої статті 693 ЦК України залежить від обставин щодо фактичної поставки/непоставки товару.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем товару позивачу або повернення позивачу суми сплаченої ним попередньої оплати за договором в розмірі 2 073 479,70 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача попередньої оплати підлягала задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим посилання місцевого господарського суду на те, що обов`язок з повернення попередньої оплати не може передувати виконанню обов`язку з поставки товару, таким чином в даному випадку зобов`язання відповідача з повернення попередньої оплати виникло з 15.12.2020, оскільки у вимозі № 32 позивач вимагав або здійснити поставку, або повернути передоплату.

З моменту відмови покупця від поставки товару негрошове зобов`язання продавця (з поставки товару) припиняється та у останнього виникає грошове зобов`язання перед покупцем (з повернення суми попередньої оплати), невиконання якого має своїм наслідком застосування передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України міри відповідальності.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Частиною 2 цієї статті установлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням зазначеного вище, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, перерахунок яких правомірно здійснено судом з огляду на дату повернення за терміном зберігання вимоги позивача.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог. В частині розподілу судових витрат зазначене судове рішення не оскаржується, відповідних доводів та вимог апеляційна скарга не містить, а тому згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України рішення в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вирішує питання про відшкодування або оплату судових витрат на користь сторони у разі повного чи часткового задоволення її вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Навігатор Інвест» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі №910/18514/21 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Навігатор Інвест».

Матеріали справи № 910/18514/21 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 21.11.2022.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова