Постанова

від 11.09.2022 по справі 341/722/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/722/22

Провадження № 22-ц/4808/974/22

Головуючий у 1 інстанції ВАСИЛЬЦОВА Г. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Девляшевського В.А., Томин О.О.

з участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бурштинськоїміської ради наухвалу Галицькогорайонного судувід 04липня 2022року,вскладі судді Васильцової Г.А.,у справізазаявою Бурштинськоїміської радив особіміського головиАндрієшина В.М.про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

У червні 2022 року Бурштинська міська рада в особі міського голови Андрієшина В.М. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неодержаних доходів у вигляді орендної плати за земельну ділянку в розмірі 122276,34 грн, інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 88210,82 грн та 3% річних в розмірі 17860,06 грн.

Одночасно з позовною заявою Бурштинською міською радою подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив: накласти арешт на нерухоме майно, яке належить фізичній особі ОСОБА_1 в межах суми позову (228344,38 грн); накласти арешт на рухоме майно, яке належить фізичній особі ОСОБА_1 в межах суми позову (228344,38 грн); наклати арешт на грошові кошти, які належить фізичній особі ОСОБА_1 та знаходяться в готівковій формі на банківських рахунках чи у володінні інших осіб, в межах суми позову (228344,38 грн); заборонити ОСОБА_1 відчужувати належне йому майно, передавати його в іпотеку, заставу, користування, оренду найм, позичку тощо третім особам в межах суми позову (228344,38 грн).

Заява обґрунтована тим, що Бурштинською міською радою подано позов в Галицький районний суд до ОСОБА_1 про стягнення коштів в розмірі 228344,38 грн. Рішенням Галицького районного суду від 01.02.2022 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, стягнено з ОСОБА_1 на користь Бурштинської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі 147875,6 грн.

Заявник зазначав, що судами встановлено відсутність правових підстав у ОСОБА_1 для користування земельною ділянкою площею 2,6873 га (кадастровий номер 2621282001:01:001:1493) на якій розміщено його нерухоме майно. Користуючись земельною ділянкою з 2015 року, ОСОБА_1 не мав наміру сплачувати орендну плату, не звертався до органів місцевого самоврядування для оформлення прав на земельну ділянку, чим спричинив збитки територіальній громаді.

Не зважаючи на наявність зазначеного рішення суду, ОСОБА_1 продовжує використовувати земельну ділянку без оформлення прав на неї, та може здійснити відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна на користь інших осіб, передати його в користування чи інше володіння третіх осіб чи вчинити інші дії з метою уникнення сплати боргових зобов`язань.

Для уникнення негативних наслідків у вигляді стягнення на його майно, на думку заявника, відповідач може відчужити все належне йому майно на користь третіх осіб, тому просив заяву задовольнити.

Ухвалою Галицького районногосуду від04липня 2022року у задоволенні заяви Бурштинської міськоїради прозабезпечення позову - відмовлено.

На вказану ухвалу суду представник Бурштинськоїміської ради подав апеляційну скаргу, у якій посилається на її незаконність та необґрунтованість. Просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник апелянта зазначив, що Бурштинська міська рада звернулась до суду з вимогами про накладення арешту та заборони відчуження на майно відповідача в межах суми позову, оскільки боржник свідомо протягом семи років ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки та не сплачує кошти за користування нею. До позовної заяви долучені відповідні розрахунки заборгованості по упущеній вигоді, а також арифметичні розрахунки 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу.

Вважають, що користуючись земельною ділянкою з 2015 року та не сплачуючи орендну плату за неї у відповідача є можливість відчуження належного йому майна з метою уникнення сплати боргових зобов`язань.

Невжиття заходів забезпечення позову становить реальну загрозу невиконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, оскільки без заборони відчужувати рухоме та не рухоме майно відповідач може відчужити його на користь інших осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Зазначив, що подаючи заяву про забезпечення позову, Бурштинська міська рада посилалась на те, що ОСОБА_1 може здійснити відчуження належного йому рухомого та нерухомого майна на користь інших осіб, не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що станом на даний час існує реальна загроза такого відчуження, не надано доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також доказів співмірності заявлених позовним вимог з обраним видом забезпечення позову.

Представник Бурштинської міської ради Кудиба З.І. у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на обгрунтованість висновків суду обставинам справи.

Вислухавши доповідача,пояснення сторін, дослідивши матеріали справи таперевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скаргане підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні заявиБурштинської міської ради про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про забезпечення позову заявником не наведено обґрунтованих та об`єктивних доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, як і не доведено, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до проявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам було роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З позовної заяви вбачається, що Бурштинська міська рада звернулась в суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неодержаних доходів у вигляді орендної плати за земельну ділянку в розмірі 122276,34 грн, інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 88210,82 грн та 3% річних в розмірі 17860,06 грн. Вказували, що відповідач, без належних правових підстав користується земельною ділянкою кадастровий номер 2621282001:01:001:1493 площею 2,6873 га, на якій розташована належна відповідачу нежитлова будівля склад.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 12 липня 2022 року у справі № 199/9643/21.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спірних правовідносин є неодержання позивачем доходів за користування відповідачем земельною ділянкою (яка належить позивачу), на якій розташоване належне відповідачу нерухоме майно за період часу із 01.07.2020 року.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2621282001:01:001:1493 площею 2,6873 га, а надана копія інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформована станом на 10.02.2020 року, є неактуальною та містить не повні відомості про власника земельної ділянки.

Матеріали заяви не містять належних та допустимих доказів на підтвердження припущення, що невжиття заходів забезпечення позову в може утруднити або унеможливити виконання рішення суду по суті позовних вимог заявником не подано.

Крім того, як убачається із копії квитанції долученої до відзиву на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 07.07.2022 року сплатив бюджетний платіж на суму 147875,60 грн, згідно рішення Галицького районного суду від 01.02.2022 року.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, постановлена з дотриманням вимог процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

При цьому апеляційний суд зазначає, що позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду з вищезазначеною заявою у разі наявності належно мотивованих підстав для вчинення відповідних процесуальних дій та подання ним достатніх доказів в обґрунтування своїх вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Бурштинської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду від 04 липня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 13 вересня 2022 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: В.А. Девляшевський

О.О. Томин