Постанова

від 12.09.2022 по справі 172/475/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5893/22 Справа № 172/475/21 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Васильківське-Агро про розірвання договору емфітевзису,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся через суд з позовом, пред`явленим до ТОВ Васильківське-Агро, на предмет розірвання договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 01 січня 2018 року, укладеного з відповідачем та ним, як власником земельної ділянки площею 6,659 га. з кадастровим номером 1220784400:01:009:0028, що знаходиться на території Добровільської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області, який вважав договором оренди земельної ділянки, однак у 2019 році йому стало відомо про державну реєстрацію цього договору державним реєстратором Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, враховуючи, що договір укладений у с. Васильківка, де він не був на той момент, а до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області не має жодного відношення. Разом з цим позивач зазначив, що рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року у справі №172/224/20, яке набрало законної сили, встановлено, що договір емфітевзису укладений у письмовій формі, зареєстрований у встановленому законом порядку, земельна ділянка передана відповідачу відповідно до умов зазначеного договору та перебуває у його користуванні за цільовим призначенням, однак позивач, посилаючись на п.4.3. ч.4 договору, зазначає, що плату за користування землекористувачем земельною ділянкою за весь строк дії договору у розмірі 118 491,73 грн. не отримував, а відповідач не сплачував з цієї суми податки, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання /а.с. 1-5 Том І/.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 28 червня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено /а.с. 106-111 Том ІІ/.

Не погодившись із таким рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі /а.с.115-119 Том ІІ/.

ТОВ Васильківське-Агро своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось та відзиву на скаргу не подавало.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 березня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря Нив» було укладено договір оренди землі № ZRN-2015-00013, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 1220784400:01:009:0028 загальною площею 6,6590 га строком на 49 років.

Відповідно до п. 4.3 цього договору орендна плата сплачується орендарем одноразово за весь строк дії договору протягом 30 днів з моменту державної реєстрації речових прав, що виникають за договором. Загальний розмір орендної плати за даним договором складає 118491,73 грн., із якої вираховуються податки та збори з доходів орендодавця згідно з Податковим кодексом України.

18 березня 2015 року на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 здійснено зарахування на суму 96 330,29 грн. від ТОВ «Зоря Нив» з призначенням платежу: Виплата орендної плати за зареєстрованим договором оренди землі, без ПДВ, що підтверджується інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 13 вересня 2021 року № 20.1.0.0.0/7-210909/10421, яка була надана на виконання ухвали суду від 08 вересня 2021 року про витребування доказів.

Пунктом 1 додаткової угоди від 31 грудня 2017 року до договору оренди землі № ZRN-2015-00013 від 16 березня 2015 року, укладеної між ОСОБА_1 та ТОВ «Зоря Нив» встановлено, що відповідно до умов договору сторони домовились за взаємною згодою припинити дію договору з моменту укладання цієї додаткової угоди.

У зв`язку із достроковим припиненням договору оренди землі, підписанням даної додаткової угоди орендодавець бере на себе зобов`язання повернути орендарю в день розірвання договору орендну плату за договором згідно з умовами п. 4.3 договору оренди землі. Сторони домовились, що орендна плата повертається орендодавцем у розмірі визначеному п. 4.3 договору за вирахуванням орендної плати за фактичний строк оренди, яка не повертається. Розмір орендної плати, що підлягає поверненню складає 96814,36 грн. (п.п. 2-4 додаткової угоди від 31 грудня 2017 року до договору оренди землі № ZRN-2015-00013 від 16 березня 2015 року).

31 грудня 2017 року сторони додаткової угоди від 31 грудня 2017 року до договору оренди землі № ZRN-2015-00013 від 16 березня 2015 року цього ж дня склали акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв земельну ділянку загальною площею 6,659 га з кадастровим номером 1220784400:01:009:0028, що розташована на території Добровільської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. З моменту підписання цього акту приймання-передачі земельної ділянки взаємовідносини сторін є такими, що припинились, у тому числі припинився обов`язок орендаря по сплаті орендної плати.

Крім того, 31 грудня 2017 року між ОСОБА_1 (орендодавець), ТОВ «Васильківське Агро» (підприємство) та ТОВ «Зоря Нив» (орендар) було укладено договір відступлення права вимоги № 6, згідно з яким у порядку та на умовах, визначених даним договором, орендар відступає, а підприємство приймає право вимоги, що належить орендарю на підставі укладеної між орендодавцем та орендарем додаткової угоди від 31 грудня 2017 року до договору оренди землі від 16 березня 2015 року щодо розірвання вказаного договору оренди та встановлення зобов`язання для орендодавця повернути орендарю орендну плату. За цим договором підприємство одержує право (замість орендаря) вимагати у повному обсязі від орендодавця належного виконання зобов`язань за додатковою угодою у розмірі 96814,36 грн. Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором в повному обсязі.

01 січня 2018 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Васильківське-Агро» з другої, укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: Е-ZRN-VSA-2018-00006, відповідно до якого власник земельної ділянки площею 6,659 га кадастровий номер 1220784400:01:009:0028 призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва надає, а землекористувач приймає право користування земельною ділянкою.

Сторони домовилися про те, що емфітевтичне право за цим договором встановлюється на 46 років (п. 3.1 договору від 01 січня 2018 року).

Згідно з п. 4.3 договору від 01 січня 2018 року загальний розмір плати за користування за цим договором складає 118491,73 грн., з якої вираховуються податки та збори з доходів власника і яка сплачується землекористувачем одноразово за весь строк дії цього договору протягом 30 банківських днів з моменту державної реєстрації речових прав, що виникають за цим договором.

Пунктом 8.1 договору від 01 січня 2018 року передбачено, що зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, окрім випадків, передбачених договором.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права видно, що 17 грудня 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області Кравцем Р.А. було зареєстровано Договір про встановлення права користування земельною ділянкою, власником якої є позивач, для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: Е-ZRN-VSA-2018-00006, виданий 01 січня 2018 року, видавник: ТОВ «Васильківське-Агро» зі строком дії до 17 грудня 2064 року.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 договору від 01 січня 2018 року плата за користування вноситься землекористувачем у грошовій формі. Виплата плати за користування у грошовій формі здійснюється в національній валюті України на платіжну картку власника, емітентом якої є ПАТ КБ «ПриватБанк», реквізити якої власник зобов`язується повідомити землекористувачу. Плата за користування сплачується землекористувачем одноразово за весь строк дії договору протягом 30 банківських днів з моменту державної реєстрації речових прав, що виникають за договором. Загальний розмір плати за користування за цим договором складає 118491,73 грн., із якої вираховуються податки та збори з доходів власника згідно з Податковим кодексом України.

Зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, окрім випадків, передбачених цим договором (п. 8.1 договору від 01 січня 2018 року).

27 грудня 2018 року ТОВ «Васильківське Агро» (підприємство) та ОСОБА_1 (пайщик) уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно з умовами угоди від 27 грудня 2018 року підприємство має заборгованість перед пайщиком щодо сплати плати за користування в розмірі 96814,36 грн. за договором емфітевзису від 01 січня 2018 року, укладеним між пайщиком та підприємством, а пайщик, в свою чергу, має заборгованість перед підприємством у розмірі 96814,36 грн. за договором про відступлення права вимоги № 6 від 31 грудня 2017 року, укладеним між пайщиком, підприємством та ТОВ «Зоря Нив», предметом якого є прийняття підприємством права вимоги до пайщика за додатковою угодою від 31 грудня 2017 року до договору оренди землі від 16 березня 2015 року. При цьому строк виконання зобов`язання підприємства по сплаті на користь пайщика плати за користування за договором емфітевзису в сумі 96814,36 грн. настав 17 грудня 2018 року, а строк виконання зобов`язання пайщика щодо сплати на користь підприємства боргу за договором про відступлення права вимоги в сумі 96814,36 грн. настав 17 грудня 2018 року. На підставі викладеного та відповідно до ст. 601 ЦК України сторони домовилися про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимоги пайщика до підприємства в сумі 96814,36 грн. за договором емфітевзису від 01 січня 2018 року, та вимоги підприємства до пайщика в сумі 96814,36 грн. за договором про відступлення права вимоги.

Згідно з п.п. 2-3 угоди від 27 грудня 2018 року з моменту набрання чинності цією угодою зобов`язання підприємства перед пайщиком щодо сплати плати за користування у розмірі 96814,36 грн. за договором емфітевзису, та зобов`язання пайщика перед підприємством щодо сплати суми 96814,36 грн. на підставі договору про відступлення права вимоги, припиняються, а заборгованість сторін один перед одним з дати підписання цієї угоди відсутня.

Угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін (в разі наявності) (п. 4 угоди від 27 грудня 2018 року).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та виходив з того, що ОСОБА_1 як орендодавець за договором оренди землі від 16 березня 2015 року отримав у 2015 році від орендаря ТОВ «Зоря Нив» орендну плату в сумі 96330,29 грн., що підтверджується інформацією наданою установою банку.

01 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Васильківське Агро» укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), серія та номер: Е-ZRN-VSA-2018-00006, загальний розмір плати за користування за цим договором складає 118491,73 грн., з якої вираховуються податки та збори з доходів власника і яка сплачується землекористувачем одноразово за весь строк дії цього договору, а 27 грудня 2018 року між тими ж самими сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Васильківське Агро» в сумі 96814,36 грн. за договором емфітевзису від 01 січня 2018 року, та вимоги ТОВ «Васильківське Агро» до ОСОБА_1 в сумі 96814,36 грн. за договором про відступлення права вимоги.

Зарахування зазначених зустрічних вимог між сторонами відбулося у відповідності до вимог ст. 601 ЦК України, з чим повністю погоджується і колегія суддів, як і погоджується з тим, що право вимоги відповідач набув на підставі договору відступлення права вимоги від 31 грудня 2017 року № 6, укладеного між ТОВ «Зоря Нив», ОСОБА_1 та ТОВ «Васильківське Агро».

Також колегія суддів погоджується і з встановленими в судовому засіданні обставинами, які визнані відповідачем, та що підтверджуються наданими доказами, що позивач дійсно не отримував від ТОВ «Васильківське Агро» грошових коштів у якості плати за користування земельною ділянкою згідно з договором емфітевзису від 01 січня 2018 року, однак не через невиконання відповідачем зобов`язання передбаченого п. 4.3 договору, а на підставі угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка підписана пайщиком ОСОБА_1 та підприємством ТОВ «Васильківське Агро». При цьому на момент зарахування зустрічних однорідних вимог спору не було, як не було й погодження змін щодо зміни плати за користування земельною ділянкою.

Твердження ОСОБА_1 як в суді першої інстанції, так і при розгляді його апеляційної скарги про відсутність його згоди на зарахування зустрічних вимог, не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем підписано угоду від 27 грудня 2018 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, укладену між ним та ТОВ «Васильківське Агро». Питання ж про недійсність даної угоди чи її розірвання позивачем не заявлялось, судом першої інстанції не вирішувалось, як не вирішується колегією суддів апеляційної інстанції.

Щодо несплати, на думку позивача, відповідачем податку, передбаченого п. 4.3 договору від 01 січня 2018 року суд зазначив, що в даній справі питання щодо податкових зобов`язань ТОВ «Васильківське Агро» перед державою не розглядається, оскільки суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду та відзначає, що позивач, при цьому, не скористався своїм правом на подання клопотання про призначення та проведення почеркознавчої експертизи у справі на предмет дослідження підпису у договорі емфітевзису від 01 січня 2018 року, який він ставить під сумнів, стверджуючи про неможливість підписання договору саме 01 січня 2018 року у с. Васильківка та не заявляв позовних вимог щодо встановлення судом невідповідності дій державного реєстратора Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, який здійснив державну реєстрацію цього договору, діючому законодавству.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про те, що відповідач не виконав умов договору від 01 січня 2018 року щодо сплати коштів за весь час користування земельною ділянкою, власником якої є позивач, та не сплатив з цієї суми обов`язковий податок, чим порушив норми Податкового кодексу України, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки доказів, які досліджені судом першої інстанції, і які висновків суду не спростовують.

Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини даної справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, оскільки висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

Згідно із ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.141ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 28червня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров