ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 рокум. ОдесаСправа № 915/741/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Таран С.В., Філінюк І.Г.
секретар судового засідання Кратковський Р.О.
за участю представників учасників у справі про банкрутство:
Від ТОВ «Миколаївський Бізнес-центр «Олександрівський» - адвокат Українець С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 за результатами розгляду грошових вимог кредитора, ухвалена суддею Давченко Т.М., м. Миколаїв, повний текст складено 20.12.2021
по справі № 915/741/21
Кредитори:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «База відпочинку «Нептун»;
2) ОСОБА_1 ;
боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський Бізнес-центр «Олександрівський»
розпорядник майна: арбітражний керуючий Шульга Дмитро Леонідович
про банкрутсво
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2021 відкрито провадження щодо банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський Бізнес-центр «Олександрівський» (далі - ТОВ «МБЦ «Олександрівський», боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шульгу Д.Л., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
28.07.2021 на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі ПАТ «Українська інноваційна компанія», апелянт) б/н від 23.07.2021 (вх. № 11628/21) про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 58336333,48 грн.
16.08.2021 до Господарського суду Миколаївської області від заявника надійшла заява від 12.08.2021 (надіслана до суду 13.08.2021) про усунення недоліків разом з новою редакцією заяви про визнання кредиторських вимог б/н від 23.07.2021 (вх. № 12439/21) до ТОВ «МБЦ «Олександрівський» у розмірі 20 084 721,33 грн.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський Бізнес-центр «Олександрівський» (код ЄДРПОУ 30397293) у розмірі 20084721,33 грн. відхилено повністю.
Суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло права вимоги до ТОВ «МБЦ «Олександрівський» за кредитними договорами №12-061008 від 28.10.2006 та №12-080201 від 22.02.2008, а відтак, вимоги ПАТ «Українська інноваційна компанія» до ТОВ «МБЦ «Олександрівський» у розмірі 20 084 721,33 грн. підлягають відхиленню.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 по справі №915/741/21.
Апелянт посилається на наступне:
- Зміна найменування ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є реорганізацією юридичної особи та жодним чином не впливає на права та обов`язки такої юридичної особи;
-ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» з ідентифікаційним кодом 05839888 є однією і тією ж юридичною особою з одним і тим же обсягом прав та обов`язків.
- враховуючи, що суб`єктний склад справи №925/698/16 та справи № 915/741/21 не є тотожним, постанова ВП ВС від 10.12.2019 року у справі №925/698/16 не є преюдиційною для справи № 915/741/21.
- в Постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі №925/698/16 відсутні висновки про застосування норм права, що свідчить про невирішеність виключної правової проблеми.
Керуючись викладеним апелянт просить скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 року по справі № 915/741/21 та ухвалити нове рішенням, яким заяву ПАТ «УКР/ІН/КОМ» щодо кредиторських вимог задовольнити в повному обсязі.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив арбітражного керуючого Шульги Дмитра Леонідовича на апеляційну скаргу ПАТ «УКР/ІН/КОМ». У даному відзиві арбітражний керуючий просив залишити апеляційну скаргу без задоволення з огляду на наступне:
- ТОВ «МБЦ «Олександрівський» не має та ніколи не мало будь-яких господарських відносин з ПАТ «Українська інноваційна компанія», будь-яких договорів з цією юридичною особою не укладало, а відповідно і будь-яких прав цієї юридичної особи не порушувало.
- ТОВ «МБЦ «Олександрівський» було клієнтом саме ПАТ «Укрінбанк» (відповідно до договору №26003122100331 банківського рахунку від 08.09.2014 р. мало в банківській установі рахунок (залишок коштів з якого не повернуто); крім того, отримувало у ПАТ «Укрінбанк» кредитні кошти за кредитними договорами.
- ТОВ «МБЦ «Олександрівський» має зобов`язання саме перед ПАТ «Укрінбанк», а не перед ПАТ «Українська інноваційна компанія».
- ПАТ «УКРІНКОМ» не є банком, а також не є фінансовою установою, оскільки дана юридична особа не має відповідної ліцензії та відомості про неї відсутні у Державному реєстрі банків. Доказів виключення ПАТ Укрінбанку з Державного реєстру банків Заявником не надано.
- в єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців відсутній запис про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк». А за таких обставин ПАТ «Українська інноваційна компанія» є неналежним Заявником по справі, оскільки юридична особа, в статуті якої не міститься такого виду діяльності, як банківська діяльність, не має права розпоряджатися банківськими активами, у тому числі стягувати заборгованість за кредитними договорами та взагалі не має право набувати прав та обов`язків, діючи на підставі протиправно зареєстрованих установчих документів.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 915/741/21 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Будішевська Л.О., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 по справі №915/741/21 - залишено без руху; встановдено Публічному акціонерному товариству «Українська інноваційна компанія» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів 1) сплати судового збору у сумі 6 810,00 грн. 2) направлення на адресу на адресу боржника - ТОВ «Миколаївський Бізнес-центр «Олександрівський» та кредиторів ТОВ «База відпочинку «Нептун», ОСОБА_1 листом з описом вкладення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено Публічному акціонерному товариству «Українська інноваційна компанія», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
31.01.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПАТ «Українська інноваційна компанія» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої було додано докази сплати судового збору, у встановленому законом розмірі та докази направлення копії апеляційної скарги на адресу сторін у справі.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 184 від 22.02.2022, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/741/21.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 справу № 915/741/21 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Таран С.В., Філінюк І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 по справі №915/741/21; встановлено, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 05.08.2022. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи; призначено справу №915/741/21 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 до розгляду на 08 вересня 2022 року о 12:00 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, в залі судових засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
08.09.2022 у судовому засіданні прийняв участь представник ТОВ «Миколаївський Бізнес-центр «Олександрівський» - адвокат Українець С.В. Представники інших учасників у справі про банкрутство у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце їх проведення повідомлялися належним чином.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, якою призначено справу №915/741/21 до розгляду на 08 вересня 2022 року о 12:00 год., була отримана апелянтом 08.08.2022.
Окрім того, копія даної ухвали направлялася засобами поштового зв`язку та електронною поштою на адресу кредитора Ганчо М.М. та арбітражного керуючого Шульги Д.Л.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, якою призначено справу №915/741/21 до розгляду на 08 вересня 2022 року о 12:00 год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 07.07.2022. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 08.09.2022, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 по справі №915/741/21, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 по справі №915/741/21 по суті, не дивлячись на відсутність окремих представників учасників по справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників учасників по справі у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.
У зв`язку з введенням на території України воєнного стану справу №915/741/21 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.202 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа № 915/741/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський Бізнес-центр «Олександрівський» (далі ТОВ «МБЦ «Олександрівський»).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.06.2021 судом відкрито провадження щодо банкрутства ТОВ «МБЦ «Олександрівський», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Шульгу Д.Л., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
01.07.2021 на офіційному сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення № 66753 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «МБЦ «Олександрівський».
28.07.2021 на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» б/н від 23.07.2021 (вх. № 11628/21) про визнання кредиторських вимог до боржника у сумі 58 336 333,48 грн.
16.08.2021 до Господарського суду Миколаївської області від заявника надійшла заява від 12.08.2021 (надіслана до суду 13.08.2021) про усунення недоліків разом з новою редакцією заяви про визнання кредиторських вимог б/н від 23.07.2021 (вх. № 12439/21) до ТОВ «МБЦ «Олександрівський» у розмірі 20 084 721,33 грн.
Згідно заяви ПАТ «Українська інноваційна компанія» вимоги заявника ґрунтуються на заборгованості за кредитними договорами №12-041037 від 28.10.2004, №12-061008 від 25.10.2006 та №12-080201 від 22.02.2008, укладеними між АТ «Український інноваційний банк» (за твердженнями заявника найменування на дату подачі зави відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань є ПАТ «Українська інноваційна компанія» (ідентифікаційний код юридичної особи: 05839888) та Закритим акціонерним товариством «Алекс Юг» (ТОВ «Миколаївський бізнес центр «Олександрівський»).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2015 у справі №915/938/13, якою змінено рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2014, стягнуто з ТОВ «МБЦ «Олександрівський» на користь ПАТ «Український інноваційний банк» в особі Миколаївського центрального відділення ПАТ «Український інноваційний банк»:
1) за кредитним договором №12-041037 від 28.10.2004: - проценти за користування кредитними коштами в сумі 72 790 грн.; - пеня за порушення строків погашення кредиту в сумі 24 141,90 грн.; - пеня за порушення строків погашення процентів в сумі 5 973,92 грн.;
2) за кредитним договором №12-061008 від 28.10.2006: - борг в сумі 7 238 000,0 грн.; - проценти за користування кредитними коштами в сумі 1 923 565,90 грн.;- пеня за порушення строків погашення кредиту в сумі 51 206,43 грн.; - пеня за порушення строків погашення процентів в сумі 137 681,84 грн.;
3) за кредитним договором №12-080201 від 22.02.2008: - борг в сумі 6 278 921,45 грн.; - проценти за користування кредитними коштами в сумі 793 262,13 грн.; - пеня за порушення строків погашення кредиту в сумі 102 207,36 грн.; - пеня за порушення строків погашення процентів в сумі 37 152,59 грн.;
Окрім цього, в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №12-061008 від 25.10.2006 укладено Договір іпотеки нежитлового об`єкту, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, та складається з будівель і споруд, що вказані в Договорі іпотеки, посвідчений 25.10.2006 Балкіною О.Л., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2258.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №12-080201 від 22.02.2008 року укладено Договір іпотеки нежитлового об`єкту, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, та складається з будівель і споруд, що вказані в Договорі іпотеки, посвідчений 22.02.2008 Балкіною О.Л., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 370.
В подальшому, Правлінням Національного банку України 24.12.2015 прийнято Постанову № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних» (надалі «Постанова НБУ № 934»).
24.12.2015 на підставі Постанови НБУ №934 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Відповідно до вказаного рішення, запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу фонду Білу Ірину Володимирівну строком на три місяці з 25.12.2015 по 24.03.2016.
22.03.2016 Правлінням Національного банку України винесено Постанову № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (надалі «Постанова НБУ № 180»).
22.03.2016 на підставі вищевказаної Постанови НБУ № 180 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято Рішення № 385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Однак, всі вищезазначені рішення та постанови Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на даний момент визнані протиправними та скасовані в порядку адміністративного судочинства. Вказана обставина сторонами не заперечується.
За твердженнями заявника, 13.07.2016 за рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Український інноваційний банк» (код ЄДРПОУ 05839888) відбулася зміна найменування, а саме перейменування ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ», змінено місцезнаходження акціонерного товариства, затверджено нову редакцію його статуту, змінені види діяльності товариства за Класифікацією видів економічної діяльності (виключено «діяльність комерційних банків», за КВЕД: 64.19) та призначені голова правління і члени правління. Потім, 28 березня 2017 року було проведено позачергові загальні збори акціонерів ПАТ «Укрінком» та знову змінено назву акціонерного товариства на ПАТ «Українська інноваційна компанія».
ПАТ Українська інноваційна компанія» має ідентифікаційний код 05839888, такий самий, як і мало ПАТ «Український інноваційний банк» до зміни найменування. На підтвердження вказаної обставини заявником надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.04.2017.
Також заявник вказує, що наразі заборгованість за кредитним договором №12-041037 від 28.10.2004 (кредит та проценти) погашена в повному обсязі.
Таким чином, заявник вказав, що ТОВ «МБЦ «Олександрівський» має заборгованість перед ПАТ «Українська інноваційна компанія» у загальній сумі 20 084 721,33 грн. в т.ч.:
1) за кредитним договором №12-061008 від 25.10.2006 - 11 338 513,97 грн., з яких:
- за кредитом в розмірі 7 238 000,00 грн. (відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015);
-за процентами в розмірі 1 923 565,90 грн. (відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015);
- пеня за не своєчасну сплату платежів по кредиту в розмірі 51 206,43 грн. (відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015);
-пеня за не своєчасну сплату процентів в розмірі 137 681,84 грн. (відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31 03 2015);
- інфляційні витрати за період з 01.08.2018 по 31.05.2021 в сумі 1 988 059 80 грн.;
2) за кредитним договором №12-080201 від 22.02.2008 - 8 746 207,36 грн., з яких:
- заборгованість за кредитом в сумі 6 278 921 грн. 45 коп. (відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015);
- проценти за користування кредитними коштами в сумі 793 262 грн. 13 коп. (відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015);
- пеня за порушення строків погашення кредиту в сумі 102 207 грн. 36 коп. (відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015);
- пеня за порушення строків погашення процентів в сумі 37 152 грн. 59 коп. (відповідно до Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.2015);
- інфляційні витрати за період з 01.08.2018 по 31.05.2021 в сумі 1 534 663, 83 грн.
В свою чергу розпорядник майна 20.09.2021 надав до Господарського суду Миколаївської області повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог ПАТ «Українська інноваційна компанія» (вих. № 02/03-78 від 20.09.2021) з якого вбачається, що заявлені вимоги ПАТ «Українська інноваційна компанія» ним не визнаються, оскільки заявник не є належним кредитором.
Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 45, ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що законодавцем покладено обов`язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про неплатоспроможність саме на кредитора. До такого обов`язку також належить подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. А неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (аналогічна позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 по справі №925/698/16 було вирішено виключну правову проблему щодо застосування до припинення юридичної особи та її зобов`язань вимог статті 104, глави 50 (припинення зобов`язань) ЦК України та статей 2, 15, 17 Закону про банки.
У даному випадку, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 не є преюдицією при вирішенні спору у справі №915/741/21, оскільки у даному разі відрізняється суб`єктний склад сторін.
Однак, висновки даної постанови ВП ВС підлягають обов`язковому врахуванню судами апеляційної та першої інстанції саме з метою забезпечення однакового застосування судами норм права, а саме щодо застосування до припинення юридичної особи та її зобов`язань вимог статті 104, глави 50 (припинення зобов`язань) ЦК України та статей 2, 15, 17 Закону про банки, зокрема у спорах за участю ПАТ «Український інноваційний банк».
Велика Палата Верховного суду розглядаючи виключну правову проблему неоднозначності судової практики у спорах за участю ПАТ «Український інноваційний банк», зазначила наступне:
« 202. Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закон про банки. До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.
203. Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінні статті 108 ЦК України (статті 87 Закону про акціонерні товариства), ані виділом в розумінні статті 109 ЦК України (статті 86 Закону про акціонерні товариства), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінні статті 106 ЦК України (статей 83-85 Закону про акціонерні товариства). Попри те, що правовий висновок щодо застосування норм права у справі № 914/3587/14 (постанова від 24 квітня 2019 року) Велика Палата Верховного Суду зробила стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав відходити від правового висновку, зробленого у мотивувальній частині зазначеного судового рішення (пункт 50), відповідно до якого сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.
204. Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону про банки не утворилась.
205. Власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону про банки, погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону про банки так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.
206. Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону про банки, також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим.
207. Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону про банки, частини третьої статті 53 Закону про гарантування вкладів, пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.
208. Отже, не залежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.
209. Правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не доведено.
210. Враховуючи зазначене та встановлені обставини щодо учасників цієї справи (№ 925/698/16), відсутні підстави стверджувати про зміну кредитора у зобов`язанні по кредитному договору від 05 лютого 2007 року та договору поруки № 2 або припинення цього зобов`язання відповідно до умов глави 50 ЦК України.
211. Стаття 15 Закону про банки дійсно передбачає, що слово «банк» може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована НБУ як банк та має банківську ліцензію. З тієї точки зору, що ПАТ «Український інноваційний банк» є зареєстрованим НБУ як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її, може видатися, що у цьому є певна невідповідність статті 15 Закону про банки. Однак розуміння статті 15 Закону про банки має не виходити за межі інших положень банківського законодавства. Дослівне тлумачення статті 15 Закону про банки в тому контексті, що відкликання банківської ліцензії призводить до необхідності виключення з назви банку слова «банк», не відповідає суті подальших процедур щодо банку, у якого відкликана банківська ліцензія, передбачених цим законодавством. Законом не передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.
212. За змістом положень банківського законодавства (зокрема, статей 5, 74, 79 Закону про банки) недоліки в процедурах, зокрема виведення банку з ринку, можуть усуватись як незаконні та такі, що можуть порушувати права банку. Але самі по собі такі недоліки не можуть бути підставою для скасування загальної процедури виведення банку з ринку, поновлення його банківської ліцензії за наявності статусу проблемного (напр. частина десята статті 40, частина шоста статті 41, частина дванадцята статті 42 Закону про гарантування вкладів). Відповідне не спростовується зазначеною прогалиною в правовому регулюванні питання відкликання банківської ліцензії.
220. Права банка щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами. У зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п`ятої статті 52 Закону про гарантування вкладів) Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.
221. Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.
222. Виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви та «банківської діяльності» з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.
223. Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.
224. Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін. Дії щодо реєстрації змін до статуту банку мають здійснюватися відповідно до частини першої статті 68 Конституції України та частин другої, третьої статті 13 ЦК України, не руйнуючи систему координації та організації банківського ринку, передбачену банківським законодавством, зокрема Законом про банки та Законом про гарантування вкладів. Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством.
225. Враховуючи зазначене, відповідна прогалина в правовому регулюванні повернення банківської ліцензії не дає підстав вважати, що на банк не розповсюджуються вимоги банківського законодавства, в тому числі і ті, що передбачають обов`язок конкретної послідовності дій Фонду щодо банку, якого визнано проблемним та який цього статусу не змінив.
226. Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «УКРІНКОМ» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.
227. НБУ може поновити банківську ліцензію ПАТ «Український інноваційний банк» у разі приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, яке регулює банківську діяльність в Україні.
229. Враховуючи те, що ПАТ «Український інноваційний банк» не було припинено чи змінено у встановленому законом порядку на ПАТ «УКРІНКОМ», а відтак й ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло прав банку, відсутні юридичні підстави набуття ТОВ «ФК «Інвест ресурс» (чи ТОВ «ФК «Афінаж») права відповідної вимоги до ПАТ «Юрія», попри будь-які заявлені ТОВ «ФК «Інвест ресурс» товариством правовідносини факторингу між ПАТ «Українська інноваційна компанія» та ТОВ «ФК «Інвест ресурс» (чи ТОВ «ФК «Афінаж»), оскільки відповідні правочини не відповідають частині першій статті 203 ЦК України та є нікчемними у силу частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону про гарантування вкладів.
231. Водночас у рамках цього спору Великій Палаті Верховного Суду необхідно вирішити, який суб`єкт є належним позивачем у справі, тобто якій особі належить право вимоги за кредитним договором від 05 лютого 2007 року та договором поруки № 2, за захистом якої звернувся позивач у судовій справі № 925/698/16. Відповідно до цього, враховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що таким суб`єктом був та залишається банківська установа - ПАТ «Український інноваційний банк», відповідне право якого не переходило ані до ПАТ «УКРІНКОМ»/ ПАТ «Українська інноваційна компанія», ані до ТОВ «ФК «Інвест ресурс».»
Керуючись матеріалами справи та висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те що ПАТ «Українська інноваційна компанія» не набуло права вимоги до ТОВ «МБЦ «Олександрівський» за кредитними договорами №12-061008 від 28.10.2006 та №12-080201 від 22.02.2008, а відтак, вимоги ПАТ «Українська інноваційна компанія» до ТОВ «МБЦ «Олександрівський» у розмірі 20084721,33 грн. підлягають відхиленню.
Посилання апелянта на те, що зміна найменування ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є реорганізацією юридичної особи та жодним чином не впливає на права та обов`язки такої юридичної особи, були прямо спростовані висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 щодо обсягу прав ПАТ «Українська інноваційна компанія», отриманих від ПАТ «Український інноваційний банк».
Посилання апелянта на те, що ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» з ідентифікаційним кодом 05839888 є однією і тією ж юридичною особою з одним і тим же обсягом прав та обов`язків не приймається колегією суддів до уваги з підстав наведених вище.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду:
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 по справі №915/741/21 за результатами її апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 по справі №915/741/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 по справі №915/741/21 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 14.12.2021 по справі №915/741/21 залишити без змін.
Витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства у касаційному порядку підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті, зокрема, за результатами перегляду ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів.
Повний текст постанови складено та підписано 13.09.2022.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: С.В. Таран
І.Г. Філінюк
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.09.2022 |
Оприлюднено | 15.09.2022 |
Номер документу | 106224406 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: грошові вимоги кредитора до боржника |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Богатир К.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні