Ухвала

від 13.09.2022 по справі 910/6452/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

14.09.2022Справа № 910/6452/22Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРСА ТРЕЙД"

про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРСА ТРЕЙД"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСО-ГРУП",

2) ОСОБА_1 ,

3) ОСОБА_2 ,

про стягнення 5 872 003,30 грн,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРСА ТРЕЙД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСО-ГРУП", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 5 872 003,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 як боржником та відповідачами-1, 2 як його поручителями зобов`язань з оплати товару за договором поставки № БТ-ГРАСО/01 від 08.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 14.09.2022.

08.08.2022 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд:

1) вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАСО-ГРУП», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у розмірі 5 872 003,30 грн, які знаходяться на усіх рахунках, що будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали суду;

2) вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу, Відповідачу 2, Відповідачу 3 вчиняти дії щодо відчуження в будь-якій формі належних Відповідачу, Відповідачу 2, Відповідачу 3 станом на дату винесення ухвали суду про забезпечення позову транспортних засобів до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що позивач має обґрунтовані побоювання щодо того, що виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь Позивача, буде ускладнено, з наступних причин:

1. Невиконання Відповідачем зобов`язання з оплати товару, не дивлячись на наявність для цього фінансової можливості. Так, згідно даних Єдиного порталу відкритих даних, дохід Відповідача за 2020 рік склав 74 775 700 грн, активи 18 260 200; відповідно даних особистого рахунку № НОМЕР_1 Відповідача в АТ «АКБ «КОНКОРД» станом на 08.05.2022 року залишок складає 11 080 000,73 грн. Проте отриманий прибуток відповідач не направляє на погашення заборгованості та уникає від обов`язку виконання своїх зобов`язань.

2. Власник юридичної особи Відповідача, який є Відповідачем 2 по справі є власником іншої юридичною особи з такими самими видами економічної діяльності (КВЕД). Засновником Відповідача - ТОВ «ГРАСО-ГРУП», є ОСОБА_1 (Відповідач 2) та ОСОБА_3 (Відповідач 3). ОСОБА_1 (Відповідач 2) також є власником підприємства ТОВ «ОЛЕО-ГРУП», код ЄДРПОУ 39683551, яке зареєстровано за тією юридичною адресою, що і Відповідач, та до видів економічної діяльності включений КВЕД, який у Відповідача є основним - 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами. Діяльність іншого підприємства разом із наявними на старому підприємстві боргами, на думку Позивача, можуть свідчити про намагання засновника Відповідача продовжити діяльність під тим же брендом з використанням іншої юридичної особи, з подальшою ліквідацією або банкрутством підприємства Відповідача.

За твердженнями позивача, наразі Відповідачі можуть вчиняти дії щодо виведення коштів та реалізації наявного майна, укласти договори поруки чи застави і тим самим ухилятися від виконання зобов`язання перед Позивачем.

Всі зазначені вище обставини, на думку заявника, свідчать про недобросовісність відповідача та його систематичне ухилення від виконання зобов`язань, а також про реальну можливість визнання Відповідача банкрутом, що буде мати своїм наслідком ускладнення подальшого виконання відповідачами грошових зобов`язань перед Позивачем.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 915/167/20.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 у справі № 915/1429/20).

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 903/533/21.

Однак, суд зазначає, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів в порядку приписів статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують дійсну імовірність утруднення виконання або невиконання майбутнього рішення господарського суду в разі невжиття згаданих заходів забезпечення позову у випадку його задоволення.

Натомість, обставини ухилення відповідачем від обов`язку виконання своїх зобов`язань та той факт, що власник Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАСО-ГРУП" ОСОБА_1 , який є Відповідачем-2 у цій справі, є власником іншої юридичною особи з такими самими видами економічної діяльності (КВЕД) - ТОВ «ОЛЕО-ГРУП», не є достатніми для висновку про необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Вказівки позивача, що відповідачі можуть вчиняти дії щодо виведення коштів та реалізації наявного майна, укласти договори поруки чи застави і тим самим ухилятися від виконання зобов`язання перед позивачем, ґрунтуються на його власних припущеннях без доведення їх доказами, які б свідчили про те, що відповідачами активно здійснюються чи були здійснені будь-які дії чи заходи, спрямовані на витрачання коштів чи відчуження майна з метою їх зменшення та як наслідок ухилення від звернення на них стягнення.

За наведених обставин наразі заявник не надав суду таких доказів, які б дійсно свідчили про імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у випадку задоволення позову в разі невжиття вказаних позивачем заходів забезпечення позову.

У той же час, за положеннями частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України), про що йдеться в положеннях частини 1 статті 136 і 137 ГПК України та постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Отже, за відсутності доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраних заявником заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРСА ТРЕЙД" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "БУРСА ТРЕЙД" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня з дня складання повного тексту ухвали.

Дата складення та підписання повного тексту ухвали: 14.09.2022

Суддя Т. Ю. Трофименко