Рішення

від 13.09.2022 по справі 160/25141/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року Справа № 160/25141/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича за участі секретаря судового засіданняДивнич Д.І. за участі: представника позивача представника відповідача представника третьої особи Підлужний В.М. Малишева А.С. Дроздова Т.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить з урахуванням уточненої позовної заяви від 29.12.2021 року визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області:

від 25.06.2021 року № 9771797-2406-0464, яким визначено грошові зобов`язання у сумі 41285,44 грн.;

від 21.07.2021 року № 980687-2406-0461, яким визначено грошові зобов`язання у сумі 153823,91 грн.;

від 21.07.2021 року № 980686-2406-0461, яким визначено грошові зобов`язання у сумі 352933,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

позивач був орендарем двох земельних ділянок у місті Дніпрі до моменту винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень та станом на день подання позовної заяви є орендарем лише однієї земельної ділянки у м. Дніпро;

оскільки строк оренди стосовно двох земельних ділянок у місті Дніпро закінчився до 2021 року, то позивач не повинен сплачувати саме орендну плату за вказані дві земельні ділянки, оскільки підставою для нарахування саме орендної плати є саме договір оренди землі;

позивач є у спірних правовідносинах фізичною особою підприємцем, а тому сам повинен нараховувати земельний податок та орендну плату за земельні ділянки; відповідач не вправі нараховувати позивачу орендну плату;

позивач у спірний період був платником єдиного податку та в силу прямої вказівки ПК України звільнений від сплати земельного податку;

відповідач використав невірні дані для обрахунку орендної плати, оскільки єдиним документом, що підтверджує базу оподаткування при нарахуванні земельного податку та/або орендної плати є технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; не було враховано рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2009 року у справі № 2-4488/09, яким земельну ділянку визнано такою, що віднесена до категорії земель «землі автомобільного транспорту» з коефіцієнтом функціонального використання 0,8; позивач самостійно обраховував розмір орендної плати в т.ч. і за 2021 рік, що не було враховано відповідачем; не було враховано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2017 року у справі № 200/20649/16-ц, яким вирішено вважати такою, що укладена додаткову угоду між позивачем та Дніпропетровською міською радою до договору оренди землі від 01.06.2006 року, на якій розміщено автостоянку за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Образцова, 10-А, відповідно до якої строк дії договору оренди поновлюється на 10-ть років з моменту набрання чинності судовим рішенням,; категорія «землі автомобільного транспорту».

Ухвалою суду від 13.01.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:

позивач у відносинах оренди трьох земельних ділянок є фізичною особою, а не фізичною особою підприємцем; податковий орган через це самостійно нарахував суму грошового зобов`язання з орендної плати за 2021 рік;

факт припинення двох договорів оренди земельних ділянок не свідчить про припинення відносин оренди, оскільки позивач не надав доказів повернення двох земельних ділянок з оренди; два договору оренди земельних ділянок автоматично продовжені на новий строк, а тому позивач у 2021 рік є платником орендної плати; позивач на двох земельних ділянках має на праві власності нерухоме майно, а тому повинен сплачувати орендну плату;

позивач як платник єдиного податку звільнений лише від сплати земельного податку, а не від сплати орендної плати;

відповідач отримав від відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області інформацію про нормативну грошову оцінку трьох земельних ділянок, які використовує позивач; чинним законодавством України не передбачено певної форми, в якій Держгеокадастр повинен надати контролюючому органу інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

сам факт декларування позивачем у 2021 році орендної плати за землю не є підставою для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень.

Ухвалою суду від 25.05.2022 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дніпровську міську раду.

Третя особа надала суду письмові пояснення, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки податкові повідомлення рішення винесені правомірно, позивач використовує земельні ділянки комунальної власності.

Ухвалою суду від 05.09.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.

Третя особа у судовому засіданні заперечувала проти позову.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановив наступне.

Позивач є власником трьох об`єктів нерухомого майна:

будівля спортивно-оздоровчого комплексу літ. Б за адресою: м. Дніпро, вул. Шолохова (Щербини), 10Д;

будівля охорони літ. А-1, навіси, № 1-2 споруди, за адресою: АДРЕСА_1 ;

нежитлові будівлі і споруди тимчасової автостоянки, за адресою: АДРЕСА_2 .

Також судом встановлено, що позивач у свій час уклав три договори оренди земельних ділянок:

площею 0,2462 га, кадастровий номер 1210100000:01:506:0055, за адресою: АДРЕСА_2 ; строк дії договору оренди з 01.06.2006 року до 07.02.2027 року на умовах визначених додатковою угодою до договору оренди землі від 01.06.2006 року;

площа 0,0372 га, кадастровий номер 1210100000:04:150:0050, за адресою: АДРЕСА_3 ; договір оренди землі від 21.08.2013 року на два роки;

площе. 0,1952 га, кадастровий номер 1210100000:01:503:0004, за адресою: м. Дніпро, вул. Богомаза № 187-А; договір оренди від 27.02.2004 року строком дії до 08.10.2004 року.

Відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:

від 25.06.2021 року № 9771797-2406-0464, яким визначено грошові зобов`язання у сумі 41285,44 грн. з орендної плати за землю 2021 рік, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 ;

від 21.07.2021 року № 980687-2406-0461, яким визначено грошові зобов`язання у сумі 153823,91 грн. з орендної плати за 2021 рік, земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул. Богомаза № 187-А;

від 21.07.2021 року № 980686-2406-0461, яким визначено грошові зобов`язання у сумі 352933,38 грн. з орендної плати за 2021 рік, земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул. Академіка Образцова, 10А.

Стосовно прамірності податкових повідомлень рішень від 25.06.2021 року № 9771797-2406-0464 та від 21.07.2021 року № 980687-2406-0461, суд зазначає наступне.

У матеріалах справи містяться копії двох договорів оренди землі, які укладені позивачем з Дніпропетровською міською радою 12.08.2013 року та 27.02.2004 року за адресами м. Дніпро, вул. Шолохова (Щербини), 10Д та м. Дніпро, вул. Богомаза № 187-А.

Договір оренди від 12.08.2013 року укладено на строк два роки, а договір оренди від 27.02.2004 року на строк до 08.10.2004 року.

У відповідності до вимог договорів оренди від 12.08.2013 року та від 27.02.2004 року договори оренди припиняються після закінчення строку, на який їх було укладено.

Згідно вимог статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

Поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України (стаття 32-2 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно вимог статті 126-1 ЗК України договором оренди землі, договором про встановлення земельного сервітуту, договорами про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови може встановлюватися умова щодо поновлення таких договорів. Умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою. Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається. Сторона договору, яка бажає скористатися правом відмови від поновлення договору не пізніш як за місяць до дати закінчення дії такого договору, подає до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заяву про виключення з цього реєстру відомостей про поновлення договору.У разі відсутності заяви про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору до дати закінчення дії такого договору після настання відповідної дати закінчення дії договору державна реєстрація речового права продовжується на той самий строк.

Судом під час розгляду справи встановлено, що умови договорів оренди землі від 12.08.2013 року та від 27.02.2004 року стосуються земельних ділянок комунальної власності, однак не містять умови стосовно поновлення вказаних договорів, а тому стаття 126-1 ЗК України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Однак позивач має об`єкти нерухомого майна на вказаних вище двох земельних ділянках, які належать позивачу на праві приватної власності, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яка міститься у матеріалах справи.

Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічним чином перехід прав власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Пунктом "е" частини першої статті 141 ЗК передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відповідно до абзацу 8 частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналіз зазначених норм законів свідчить, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, який зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Обов`язок сплачувати орендну плату виникає у землекористувача з дня виникнення права користування земельною ділянкою. Водночас набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставами припинення права користування земельною ділянкою. У цілях оподаткування у власника будівлі, споруди (їх частини) з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно виникає обов`язок зі сплати податку за землю, на якій розташовані такі будівлі, споруди (їх частини). Якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, однак обов`язок зі сплати орендної плати виникне тільки на підставі укладеного договору оренди землі.

Отже, у разі набуття права власності на нерухоме майно, що розміщене на землі, та не оформлення права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати земельного податку виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на цій землі, адже якщо особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до неї як набувача переходить право користування земельною ділянкою. При цьому землекористувач має сплачувати плату за землю за фактичний період використання землі у поточному році.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд у постанові від 14.09.2021 року у справі № 808/2684/15.

Тобто обов`язок зі сплати саме орендної плати за користування земельною ділянкою виникає тільки на підставі укладеного договору оренди землі.

Згідно правової позиції, яка викладена у пункті 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі № 905/1680/20 «право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17».

Отже, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права; до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, тобто цивільно-правовими; власник земельної ділянки у такому разі вправі вимагати повернення коштів на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Оскільки строк дії двох договорів оренди від 12.08.2013 року та від 27.02.2004 року скінчились до 2021 року, то вказані договори оренди є припиненими та не поновлені згідно вимог ст. 126-1 ЗК України.

Таким чином, відповідач протиправно нарахував саме орендну плату у 2021 році за користування земельними ділянками за адресами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , а тому податкові повідомлення рішення від 25.06.2021 року № 9771797-2406-0464 та від 21.07.2021 року № 980687-2406-0461 є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення рішення від 21.07.2021 року № 980686-2406-0461, суд зазначає наступне.

Вказане податкове повідомлення рішення стосується земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1210100000:01:506:0055, площа 0,2462 га, цільове використання інша комерційна діяльність.

Позивач орендує вказану вище земельну ділянку на підставі Договору оренди землі від 01.06.2006 року, який укладено з Дніпропетровською міською радою.

У договорі оренди від 01.06.2006 року встановлено строк його дії 5 років.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2009 року у справі № 2-4488/09, яке набрало законної сили 18.12.2019 року, визнано віднесеною до категорії «землі автомобільного транспорту» з коефіцієнтом функціонального використання 0,8 земельну ділянку площею 0,2462 га, кадастровий номер 1210100000:01:506:0055, за адресою АДРЕСА_2 , що знаходиться у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 01.06.2006 року, укладеного на п`ять років; зобов`язано Дніпропетровську міську раду внести зміни до договору оренди земельної ділянки площею 0,2462 га, кадастровий номер 1210100000:01:506:0055, за адресою АДРЕСА_2 , укладеного 01.06.2006 року між ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою, в частині зазначення коефіцієнта функціонального використання 0,8, визначивши дану земельну ділянку віднесеною до категорії «землі автомобільного транспорту»; Управлінню Держкомзему в м. Дніпропетровську надати ОСОБА_1 довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2462 га, кадастровий номер 1210100000:01:506:0055, за адресою АДРЕСА_2 , зазначивши цільове використання земельної ділянки як «землі автомобільного транспорту» з коефіцієнтом функціонального використання 0,8.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2017 року у справі № 200/20649/16-ц, яке набрало законної сили 07.02.2017 року, вирішено вважати укладеною між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди землі від 01.06.2006 року (із змінами згідно рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2009 року у справі № 2-4488/09) про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,2462 га, кадастровий номер 1210100000:01:506:0055, категорії «землі автомобільного транспорту», на якій розміщено автостоянку за адресою м. Дніпро, вул. Академіка Образцова, 10-А, відповідно до якої поновлюється договір оренди строком на 10-ть років з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах визначених додатковою угодою до договору оренди землі від 01.06.2006 року.

Таким чином, договір оренди землі від 01.06.2006 року поновлено на підставі рішення суду до 07.02.2027 року.

Також судовими рішеннями внесено зміни до договору оренди землі від 01.06.2006 року в частині категорії земельної ділянки, а саме: «землі автомобільного транспорту».

У відповідності до вимог ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим для виконання.

У листі Відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2020 року № 8-4-0.38-438/107-20, який надано на запит відповідача, вказано, що цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:506:0055 інша комерційна діяльність , () 3.0.

Отже, вказані вище рішення судів України не є виконаними органами державної влади України.

У матеріалах справи міститься Витяг від 06.07.2022 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:506:0055, з якого видно, що цільове призначення земельної ділянки 02.09 Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

У листі від 30.06.2022 року № 29-4-0.223-2675/2-22 ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області вказує на те, що у ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області станом на 30.06.2022 року був відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:506:0055; також у ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відсутні договори оренди вказаної вище земельної ділянки та додаткова угода, що унеможливлює перевірку відомостей про вищевказану земельну ділянку; лист Відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2020 року № 8-4-0.38-438/107-20 надавався на запит заступника начальника відповідача та містив інформацію згідно чинного на той час законодавства.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням НГО земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» 11 грудня 2003 року №1378-IV (далі Закон №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 7 липня 2011 року №3613-VI (далі Закон №3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону №3613-VI).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону №3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Пункт 4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3613-VI передбачає, що у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Тобто, з 1 січня 2013 року (з моменту запровадження роботи Державного земельного кадастру) відомості щодо цільового призначення земельної ділянки повинні були вміщувати інформацію як про категорію земель, так і вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель.

Відповідно до пункту 2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №213 від 23 березня 1995 року, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держземагентства за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує семи робочих днів з дати надходження відповідної заяви. При цьому одним з множників у формулі, за якою визначається нормативно грошова оцінка кадастрового метра земельної ділянки населених пунктів відповідно до пункту 3.3 названого Порядку, є Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

З 1 січня 2017 року процедура проведення нормативної грошової оцінку земель населених пунктів визначена згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25.11.2016 р. №489 (далі - Порядк № 489).

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку №489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель (далі КВЦПЗ), затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548.

Відповідно до примітки 2 до Додатку 1 Порядку №489, у разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.

Таким чином, з 1 січня 2017 року визначення Кф знаходиться у прямій залежності від коду КВЦПЗ, відомості про який містяться у ДЗК. У разі відсутності таких відомостей при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної мідянки має застосовуватись Кф 3,0. Внесення даних до ДЗК щодо земельних ділянок здійснюється за заявою власника або користувача.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "...підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…". Тобто виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду внаслідок своїх неправомірних дій (рішень) чи бездіяльності.

Враховуючи те, що Дніпровська міська рада не надала до органів ведення Державного земельного кадастру інформацію на виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.12.2009 року у справі № 2-4488/09 та Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.01.2017 року у справі № 200/20649/16-ц, які набрали законної сили та є обов`язковими для виконання, та які змінювати категорію земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:506:0055 на «землі автомобільного транспорту», то надана у листі Відділу у м. Дніпро ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 22.05.2020 року № 8-4-0.38-438/107-20 відповідача інформація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:506:0055 не відповідає дійсності, оскільки категорія земельної ділянки впливає напряму на визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 06.05.2022 року у справі № 826/14188/16, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень (зокрема, помилкового розрахунку суми податкового зобов`язання) вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства є визнання такого акта частково протиправним, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оскаржуваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Якщо помилкове нарахування сум податкового зобов`язання відбулося у зв`язку з порушенням нормативних вимог як платником так і контролюючим органом, то податкове повідомлення рішення не може бути визнано протиправним і скасовано у будь-якій частині. У цьому випадку контролюючий орган ще не визначив в установленому порядку дійсний податковий обов`язок зі сплати земельного податку. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, що визнається протиправним і скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, а також давати вказівки, що б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Оскільки відповідач для розрахунку суми орендної плати використав невірні дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:506:0055, а також те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість акта індивідуальної дії, що визнається протиправним і скасовується, інше рішення, яке б відповідало закону, приймаючи до уваги те, що помилкове нарахування сум податкового зобов`язання відбулося у зв`язку з порушенням нормативних вимог контролюючим органом, то суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати повідомлення рішення від 21.07.2021 року № 980686-2406-0461.

Щодо інших доводів позивача, то суд зазначає наступне.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі листа Держгеокадастру, що не відповідає встановленій законом формі (витяг або довідка), суд зазначає, що чинним законодавством, зокрема пунктом 286.1 статті 286 ПК України, не встановлено певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Разом з тим, надання такої інформації у формі листа, у разі якщо остання відповідає відомостям ДЗК, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, тощо.

Разом з тим, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення має містити загальний розмір податкового зобов`язання і у разі його оскарження в судовому порядку останнє вважається неузгодженим. Фактично сплачені платником податків платежі не можуть враховуватись судом при наданні правової оцінки податковому повідомленню-рішенню, що є предметом позову, а тому суд не вправі зменшивши суму , яка вказана у податковому повідомленні рішенні на самостійно сплачені позивачем платежі.

Також, судом зазначає, що оскільки позивач орендував земельні ділянки саме фізична особа, то у відповідності до вимог п.286.5 ПК України є платником орендної плати, а тому саме податковий орган повинен нараховувати орендну плату шляхом формування податкового повідомлення рішення.

Оскільки позивач є платником єдиного податку, то в силу вимог п.297.1.4 ПК України позивач звільнений лише від сплати земельного податку, а не орендної плати, яку нарахував відповідач в оскаржуваних податкових повідомленнях рішеннях.

Таким чином, суд відхиляє вказані вище доводи позивача.

За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача згідно вимог статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49047, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ ВП 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дніпровська міська рада (49000, м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

від 25.06.2021 року № 9771797-2406-0464, яким визначено грошові зобов`язання у сумі 41285,44 грн.;

від 21.07.2021 року № 980687-2406-0461, яким визначено грошові зобов`язання у сумі 153823,91 грн.;

від 21.07.2021 року № 980686-2406-0461, яким визначено грошові зобов`язання у сумі 352933,38 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 5480 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 14 вересня 2022 року.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя С.В. Златін

Рішення не набрало законної сили

Суддя С.В. Златін