Рішення

від 07.09.2022 по справі 757/15086/20-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/15086/20-ц

Категорія 57

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Головчака М. М.,

за участю секретаря судового засідання - Савіцької Д. А.,

представника позивача Хашко О.М. , представника відповідача ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Свіфт Гарант» до ОСОБА_2 про захист ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В :

У квітня 2020 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив : визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію інформацію стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІФТ ГАРАНТ", що опублікована на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 наступного змісту: "В ходатайстве ГБР говорится, что ООО "ФК "Контрактовий дом", "Свифт Гарант", как участники платежных организаций «Финансовый мир», "Сіtу24", "Flashpay", "Paypong", системы денежных переводов "Welsend» и других отмыли деньги через банк "Фамильный» и «Угргазбанк» в особо крупных размерах.

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом семи днів від дати набрання рішенням суду у цій справі законної сили спростувати поширену ним інформацію шляхом розміщення на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 статті з інформацією наступного змісту : Інформація, яка була оприлюднена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 є недостовірною. Товариство з обмеженою відповідальністю «Свіфт Гарант» не має відношення до відмивання грошей в особливо великих розмірах» з одночасним розміщенням резолютивної частини судового рішення суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі інтернет на сайті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розміщено статтю, в якій зазначена інформація із зазначенням назви Товариства з обмежено відповідальністю «Свіфт Гарант», « Банк «Фамильный» уволил предсетаделя за отмывание грязных денег. 02 марта банк «Фамильный» сообщил, что уволил главу правления ОСОБА_3 . По словам источника в НБУ, ее уволил за масштабное отмывание денег для игорного бизнеса. АДРЕСА_1 опубликовал решения об аресте счетов клиента в банке «Фамильный» и государственном «Укргазбанке». Арест наложен по ходотайству Государственного бюро расследований. ГБР ведет расследование в уголовном производстве №42019000000001150 от 27.05.2019 г по фактам злоупотребления служебным положением должностными лицами Государственной фискальной службы, предприятиями и банками в уклонении от уплаты налогов на 269 млн. грн. в 2017-19 г.г через платежные систем для игорного бизнеса. В ходатайстве ГБР говоритcя, что ООО "ФК "Контрактовий дом", "Свифт Гарант", как участники платежних организаций "Финансовий мир", " Сіtу24", "Flashpay", "Paypong", системы денежных переводов "Welsend» и других отмыли деньги через банк "Фамильный» и «Угргазбанк» в особо крупных размерах.

Основной владелец банка «Фамильный» ОСОБА_4 .

Інформація надана в статті наносить шкоду діловій репутації позивача, є недостовірною та такою що підлягає спростуванню.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2020 справу передано за підсудністю до Подільського районного суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2021 року справу передано у провадження судді Подільського районного суду м. Києва Головчаку М.М.

Ухвалою судді Головчак М.М. 21 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень на позов, відповідач зазначив, що спірна публікація підписана ім`я відомого блогера ОСОБА_5 , а також вказано посилання на його веб-сторінку в соціальній мережі « Фейсбук », відповідно автором спірної публікації є ОСОБА_6 , а не ОСОБА_2 .

Позивачем не надано належного та допустимого доказу, що відповідач станом на 03.03.2020 був власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 . В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач був реєстрантом доменного ім`я ІНФОРМАЦІЯ_3.станом на 03.03.2020 або був замовником хостингових послуг для веб-сайту. В серпні 2019 року відповідач став народним депутатом України, і з того часу не працює журналістом, тому інформація про особистий блог журналіста ОСОБА_2 не відповідає дійсності. Відповідач не є автором спірної публікації, тому він не може нести відповідальність за спірну інформацію. Спірна інформація ґрунтується на інформації, яка міститься в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2019.Позивачем не надано доказів, що інформація в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2019 не відповідає дійсності.

У судовому засідання представник позивача, підтримав позовну заяву та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (ст.4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Так, 03 березня 2020 року в мережі інтернет на сайті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розміщено статтю, в якій зазначена інформація із зазначенням назви Товариства з обмежено відповідальністю «Свіфт Гарант», « Банк «Фамильный» уволил предсетаделя за отмывание грязных денег. 02 марта банк «Фамильный» сообщил, что уволил главу правления ОСОБА_3 . По словам источника в НБУ, ее уволил за масштабное отмывание денег для игорного бизнеса. АДРЕСА_1 опубликовал решения об аресте счетов клиента в банке «Фамильный» и государственном «Укргазбанке». Арест наложен по ходотайству Государственного бюро расследований. ГБР ведет расследование в уголовном производстве №42019000000001150 от 27.05.2019 г по фактам злоупотребления служебным положением должностными лицами Государственной фискальной службы, предприятиями и банками в уклонении от уплаты налогов на 269 млн. грн. в 2017-19 г.г через платежные систем для игорного бизнеса. В ходатайстве ГБР говоритcя, что ООО "ФК "Контрактовий дом", "Свифт Гарант", как участники платежних организаций "Финансовий мир", " Сіtу24", "Flashpay", "Paypong", системы денежных переводов "Welsend» и других отмыли деньги через банк "Фамильный» и «Угргазбанк» в особо крупных размерах.

Вказана обставина визнається учасниками справи та в силу ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню при розгляді справи, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-ХІІ первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Спірна публікація підписана «ОСОБА_11», також вказано посилання на його веб-сторінку в соціальній мережі «Фейсбук», відповідно автором спірної публікації є ОСОБА_6 , а не відповідач ОСОБА_2 .

В пункті 12 Постанова Пленуму ВСУ № 1 передбачено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб- сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Натомість вимог до автора Спірної публікації ОСОБА_5 позивач на ставить. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України). Позивач клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв. Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу його задоволення, посилався на те, що інформація щодо нього не відповідає дійсності.

Суд приймає до уваги, що дана інформація міститься в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2019 року у справі № 757/63542/19-к де зазначено, що Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019000000001150 від 27.05.2019 за фактами незаконного сприяння шляхом зловживання службовим становищем службовими особами органів Державної фіскальної служби України службовим особам низки комерційних підприємств в ухиленні ними упродовж 2017-2109 років від сплати податків в особливо великих розмірах на суму 269 млн. грн., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України, та за фактом ухилення службовими особами низки комерційних підприємств упродовж 2017-2019 років від сплати податків в особливо великих розмірах на суму 269 млн. грн., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Незаконними діями службових осіб підрозділів ДФС України, які полягали у наданні індивідуальних податкових консультацій ТОВ "ФК "Контрактовий дім" та ТОВ "Свіфт Гарант", останніх звільнено від сплати податку на додану вартість на суму 92,5 млн. грн. та 66,5 млн. грн. відповідно при здійсненні операцій щодо отримання комісійної винагороди за грошове посередництво з прийняття готівки від фізичних осіб (платників) та її подальшого переказу на користь юридичних осіб (клієнтів), сплаченої фізичними особами та юридичними особами. Враховуючи, що ТОВ "ФК "Контрактовий дім", ТОВ "Свіфт Гарант" є лише учасниками платіжних організацій внутрішньодержавної небанківської системи "Фінансовий світ", "City24", "FLASHPAY", "PAYPONG", системи грошових переказів "Weisend", платіжними організаціями яких є ТОВ "Українська платіжна система", ТОВ "Фінансова компанія "Фенікс", ПАТ "Банк Фамільний" (ЄДРПОУ 20042839), ТОВ Європейська платіжна система" (ЄДРПОУ 39269220), ПАТ "АБ "Укргазбанк" (ЄДРПОУ 23697280), вказані підприємства не мали права на застосовування п. п. 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України до операції з отримання комісійної винагороди за грошове посередництво з переказу коштів. ТОВ "ФК "Контрактовий Дім", ТОВ "Свіфт Гарант", ТОВ "Фінансова компанія "Фенікс" здійснювали фінансові операції по взаєморозрахунках з фізичними особами та юридичними особами на загальну суму 407765875,58 грн., які мають ознаки конвертації коштів у готівку та пов`язані з легалізацією відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, та/або фінансування тероризму, передбачені законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (додаток 4).

Таким чином, спірна інформація ґрунтується на фактах, яка міститься в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2019.

Дана ухвала міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та є загальнодоступною для перегляду.

Суд також при вирішенні спору приймає до уваги те, що рішенням Подільського районного суду м.Києва за позовом «Банк Фамільний», ОСОБА_9 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною та її спростування, визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права приватного акціонерного товариства «Банк Фамільний» та ОСОБА_9 інформацію, яка викладена в статті ОСОБА_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7», яка була опублікована ІНФОРМАЦІЯ_6 на інтернет-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що: «ІНФОРМАЦІЯ_7» (заголовок публікації); «По словам источника в НБУ, ее уволили за масштабное отмывание денег для игорного бизнеса»; «В ходатайстве ГБР говорится, что ООО "ФК "Контрактовый дом", "Свифт Гарант", как участники платежных организаций "Финансовый мир", "City24", "FLASHPAY", "PAYPONG", системы денежных переводов "Weisend" и других отмыли деньги через банк «Фамильный» и «Укргазбанк» в особо крупных размерах». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати. Тобто суд встановив, що автор поширеної інформації являється саме ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993, власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Постачальник послуг хостингу - особа, яка надає власникам веб-сайтів послуги і (або) ресурси для розміщення веб-сайтів або їх частин у мережі Інтернет та із забезпечення доступу до них через мережу Інтернет. Власник веб-сайту, який розміщує свій веб-сайт або його частину в мережі Інтернет на власних ресурсах і (або) самостійно забезпечує доступ до нього з використанням мережі Інтернет, одночасно є постачальником послуг хостингу.

Позивачем не надано належного та допустимого доказу, що відповідач станом на 03.03.2020 року був власником веб-сайту . В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач станом на 03.03.2020 був реєстрантом доменного ім`я ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частинами другою та третьою статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

У частині четвертій статті 277 ЦК України передбачено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, де вона працює.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.

У пункті 12 цієї ж Постанови вказано, що належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини третьої статті 175 ЦПК України).

Доказів того, що інформацію, яку просить позивач спростувати поширена саме ОСОБА_2 суду не надано, не встановлено даної обставини в ході розгляду справи.

Відтак, з врахуванням встановлених обставин по справі, суд прийшов до висновку, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у позові. Дана обставина, в свою чергу, не позбавляє позивача права пред`являти позов до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 89, 141, 258, 259, 263-268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВІФТ ГАРАНТ» до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без задоволення.

Сторони у справі:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «СВІФТ ГАРАНТ» (адреса: м. Київ, пров. Новопечерський, 5; ЄДРПОУ: 39859339);

відповідач - ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виговлено 13 вересня 2022 року .

Суддя М. М. Головчак