Постанова

від 13.09.2022 по справі 320/14568/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14568/21 Суддя першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, треті особи - Королівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Макарівської селищної ради, Відділ освіти, молоді, фізичної культури і спорту Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2021 року Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (далі - Позивач, Прокурор) звернувся до Київського окружного адміністративного суду до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області (далі - Відповідач, Макарівська селищна рада), треті особи - Королівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Макарівської селищної ради (далі- Третя особа-1, ЗДО «Сонечко»), Відділ освіти, молоді, фізичної культури і спорту Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області (далі - Третя особа-2, Відділ освіти), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Макарівської селищної (засновника) в частині невиконання вимог ст. 122-123 Земельного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №802-р «Про здійснення протягом 2012-2013 років заходів, пов`язаних з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади» щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: вул. О. Кравченка, 107-а, с. Королівка, Київська область;

- зобов`язати Макарівську селищну раду (засновника) вжити заходів до оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під будівлями та спорудами Королівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Макарівської селищної ради в межах населеного пункту с. Королівка, вул. О. Кравченка, 107-а.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2022 позов задоволено повністю. При цьому суд виходив з того, що необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під закладом дошкільної освіти Макарівської селищної ради прямо передбачена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №802-р, чого Відповідачем зроблено не було. Підкреслив, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під закладом дошкільної освіти створює передумови для зловживання щодо розпорядження нерухомим майном, ризики нормального функціонування школи та може призвести до порушень прав дітей. Крім того, зазначив, що прокурор у спірному випадку, звертаючись до суду з позовом, діяв як посадова особа органу державної влади, виступаючи в інтересах держави Україна.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та прийняти нове, яким позов залишити без задоволення. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, судом першої інстанції не враховано відсутність передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виключних випадків представництва Прокурора у суді, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, а також Позивачем не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави, оскільки фактично позов подано в інтересах дошкільного закладу освіти, який є юридичною особою і може здійснювати самостійно захист своїх прав, по-друге, Відповідач, як правонаступник Королівської сільської ради Макарівського району Київської області, набув правомочності засновника навчального закладу лише 29.01.2021, по-третє, на момент винесення оскаржуваного рішення вживаються заходи із оформлення правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, а тому у справі відсутній предмет спору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які надійшли до Шостого апеляційного адміністративного суду 31.08.2022.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Королівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Макарівської селищної ради (код ЄДРПОУ 20619807) зареєстрований в якості юридичної особи 14.02.1995 за адресою: вул. О. Кравченка, 107-а, с. Королівка, Київська область, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом закладу дошкільної освіти (а.с. 41-59).

Судом першої інстанції також встановлено, що ЗДО «Сонечко» розташовано на земельній ділянці площею 0,1000 га, яка знаходиться за адресою: Київська область, с. Королівка, вул. О. Кравченка, 107-а (а.с. 30-31, 33-34).

Із місту листа ЗДО «Сонечко» від 24.09.2021 №2868-21 випливає, що останній протягом 2016-2021 років не звертався до органів місцевого самоврядування із клопотанням щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою під навчальним закладом. Водночас, у вказаному листі зазначено, що є рішення Королівської сільської ради від 26.10.2017 №142-23-VII «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Королівським ДНЗ (ясла-садок) «Сонечко» по вулиці Олександра Кравченка в селі Королівка» (а.с. 39, 40).

Крім того, матеріали справи свідчать, що рішенням Макарівської селищної ради від 29.01.2021 №053-05-VIII включено до складу засновників ЗДО «Сонечко» Макарівську селищну раду, змінено найменування та затверджено статут дошкільного закладу у новій редакції (а.с. 41-59).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 38, 44 Закону України «Про загальну середню освіту», ст. 38 Закону України «Про дошкільну освіту», ст. 80 Закону України «Про освіту», ст. ст. 80, 92, 116, 122, 123, 125, 126 Земельного Кодексу України, ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №802-р «Про здійснення протягом 2012 і 2013 років заходів, пов`язаних з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади», суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки Прокурор, звертаючись із цим позовом діяв як посадова особа органу державної влади в інтересах держави Україна, а відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під закладом дошкільної освіти свідчить протиправну бездіяльність Відповідача щодо її оформлення та може призвести до порушень прав дітей.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може повністю погодитися, оскільки, розглядаючи цей спір по суті, ним не було врахованого такого.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 ст. 5 КАС України передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За правилами ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких повноважень обґрунтовуються прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (ст. 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Наведені правові норми не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У зв`язку зі наведеним, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що закон не передбачає право прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» зазначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Такі правові висновки та їх обґрунтування містяться у постановах Верховного Суду від 08.11.2018 у справі № 826/3492/18 та від 17.03.2021 у справі № 0440/6601/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 щодо здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді зазначила таке.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Велика Палата Верховного Суду у цьому ж рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно якого за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Також Велика Палата Верховного Суду послалася на Рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону», у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно п. 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 17.03.2021 у справі № 0440/6601/18, проаналізувавши попередні висновки Верховного Суду та нормативне регулювання питання здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді підсумувала, що таке представництво:

по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах;

по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі невчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», навивши відповідне обґрунтування цього.

Матеріалами справи підтверджується, що в обґрунтування підстав звернення до суду з позовом Прокурор вказує про те, що прокуратурою вивчено відомості щодо стану додержання земельного законодавства закладами освіти та зроблено висновок, що відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під ЗДО «Сонечко» створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою, ризики для нормального функціонування школи та учбового процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей.

Також, прокурором зазначено, що Макарівською селищною радою не виконано покладені на неї повноваження, не вжито необхідних дій для оформлення права постійного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться навчальний заклад, тобто допущено протиправну бездіяльність.

Водночас, колегія суддів погоджується із доводами Апелянта про те, що Прокурором не обґрунтовано, в чому саме полягає порушення інтересів держави у спірному конкретному випадку, оскільки фактично позов подано в інтересах ЗДО «Сонечко», як користувача земельної ділянки, а не держави.

При цьому, оскільки ЗДО «Сонечко є юридичною особою та має адміністративну процесуальну правосуб`єктність, то може самостійно здійснювати захист своїх прав у разі, якщо вважає, що бездіяльністю Відповідача порушуються його права.

Окремо суд апеляційної інстанції зауважує, що, як було встановлено раніше, рішенням Королівської сільської ради Макарівського району Київської області від 26.10.2017 №142-23-VII було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування Королівським ДНЗ (ясла-садок) «Сонечко» по вулиці Олександра Кравченка в селі Королівка (а.с. 40).

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що звертаючись до суду з цим позовом в інтересах держави, Прокурор належним чином не обґрунтував, в чому саме полягає порушення інтересів держави та яка необхідність захисту інтересів держави в цій справі.

Такого ж висновку в аналогічних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10.12.2020 у справі № 160/3835/19, від 17.03.2021 у справі № 0440/6601/18.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що частиною 2 статті 5 Закону України «Про освіту» визначено, що державну політику у сфері освіти визначає Верховна Рада України, а реалізують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, інші центральні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про освіту» для забезпечення територіальної доступності повної загальної середньої освіти органи місцевого самоврядування створюють і утримують мережу закладів освіти та їхніх філій.

Згідно з ч. 2 ст. 66 Закону України «Про освіту» районні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти.

Із змісту статуту ЗДО «Сонечко», навчальний заклад знаходиться комунальній власності Макарівської селищної ради. При цьому, як вже неодноразово було наголошено вище, рішенням Королівської сільської ради від 26.10.2017 №142-23-VII, правонаступником якої є Макарівська селищна рада, надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у постійне користування» (а.с. 40).

Крім іншого, за наслідками розгляду заяви ЗДО «Сонечко» від 30.11.2011 (а.с. 83) Макарівською селищною радою прийнято рішення від 07.12.2021 №329-13-VIII «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування», яким надано дозвіл на розробку такого проекту землеустрою, зокрема, ЗДО «Сонечко» (а.с. 123).

Колегія суддів зауважує, що Відповідачем до апеляційної скарги надано копію договору від 21.02.2022 №22/02-22 про надання послуг виготовлення проекту землеустрою на право постійного користування земельної ділянки ЗДО «Сонечко».

Зазначене, на переконання судової колегії, свідчить про те, що станом на дату винесення рішення судом першої інстанції Відповідачем та третіми особами були вжиті заходи, спрямовані на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований ЗДО «Сонечко».

У свою чергу, відсутність же підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України, має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (п. 1 ч. 1 ст. 240 КАС України).

Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у вже згаданих постановах від 18.07.2019 у справі №826/15794/17 та від 17.03.2021 у справі № 0440/6601/18.

При цьому судом апеляційної інстанції враховується правова позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 02.12.2021 у справі №320/10736/20, однак остання не є релевантною до спірних правовідносин, позаяк відповідачами у цій справі були визначені заклади освіти на відміну від справи, рішення в якій є предметом апеляційного перегляду, де відповідачем Прокурором визначено саме орган місцевого самоврядування.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із залишенням позову без розгляду.

Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року - скасувати.

Позовну заяву заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області до Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, треті особи - Королівський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Сонечко» Макарівської селищної ради, Відділ освіти, молоді, фізичної культури і спорту Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 14 вересня 2022 року.