Постанова

від 13.09.2022 по справі п/811/446/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Київ

справа № П/811/446/16

адміністративне провадження № К/9901/1698/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № П/811/446/16

за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Креатив» до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду (суддя Притула К. М.) від 17 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Баранник Н. П., Малиш Н. І., Щербак А. А.) від 12 листопада 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Креатив» (далі - ПАТ «Креатив») звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Кіровоградській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2015 року № 0001092204 та № 0001102204.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки, за висновками якої було встановлено безтоварність (нереальність) господарських операцій Товариства з контрагентами-постачальниками. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки такі взаємовідносини були підтверджені первинними документами, відображені в бухгалтерській і податковій звітності, та спричинили реальні зміни майнового стану Товариства.

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення 08 грудня 2015 року № 0001092204 та № 0001102204.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 16 січня 2021 року Головне управління ДПС у Кіровоградській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Креатив» в задоволенні позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

8. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 09 по 13 листопада 2015 року контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Креатив» з питань правильності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Зороківське» за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

10. Виявлені контролюючим органом під час перевірки порушення позивачем податкового законодавства зафіксовані в акті перевірки № 159/11-23-22-04/31146251 від 20 листопада 2015 року, а саме:

- пунктів 138.2, 138.4, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на прибуток за півріччя 2012 року на суму 4 635 196 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого ПАТ «Креатив» завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) за квітень 2012 року на суму 31 602 грн; занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за серпень 2013 року на суму 927 039 грн.

11. Підставою для таких висновків стало те, що позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Зороківське», які на думку контролюючого органу не спричинили реального настання правових наслідків, відповідач дійшов висновку з наступних підстав:

- відсутність у ТОВ «Зороківське» земельних ділянок та необхідної сільськогосподарської техніки у 2012 році;

- висновки почеркознавчих експертиз, згідно з якими підписи від імені службових осіб ТОВ «Зороківське» щодо реалізації ряду підприємств-контрагентів виконані не встановленою особою;

- покази свідка ОСОБА_1 (засновника ТОВ «Зороківське» та директора підприємства в період з 04 жовтня 2011 року - по 27 вересня 2012 року), допитаного по кримінальному провадженню за № 12015060000000022 від 03 лютого 2015 року за основними ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою статті 191 Кримінального кодексу України.

12. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 грудня 2015 року:

- № 0001092204, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за півріччя 2012 року у розмірі 4 635 196 грн;

- № 0001102204, яким ПАТ «Креатив» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 390 559 грн (з них за основним платежем - 927 039 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями 463 520 грн).

13. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач надав суду достатні та допустимі докази на спростування висновків контролюючого органу про допущені порушення норм податкового законодавства. На момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник ПДВ, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у позивача не було. В той же час, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність прийняття рішень, які оскаржує позивач.

15. При цьому судами не взято до уваги доводи відповідача з посиланням на інформацію, що наявна в інформаційно аналітичних базах ДФС відносно контрагента позивача, оскільки вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

16. Також судами попередніх інстанцій зауважено, що доводи відповідача на відсутність фактичного ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Зороківське», відсутності ресурсів (матеріальних та трудових) у ТОВ «Зороківське», необхідних для здійснення господарської операції, та інші доводи, які ґрунтуються на даних матеріалів кримінального провадження № 12015060000000022, такі доводи не можуть бути прийняті, як доказ порушення позивачем податкового законодавства, оскільки за приписами частини 4 статті 72 КАС України підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили. Судами встановлено, що матеріали справи не містять вироків суду по кримінальних справах щодо посадових осіб контрагента позивача (ТОВ «Зороківське»), у т. ч. по ланцюгу постачання, які б стосувались обставин даної справи.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували приписи підпункту 134.1.1 пункту 134.1, пункту 134.8 статті 134, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верхового Суду від 05 березня 2019 року у справі № 802/843/17-а, від 24 вересня 2019 року у справі № 810/3551/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 824/893/17-а, від 06 лютого 2020 року у справі № 813/761/15.

20. Скаржник наголошує, що суди першої та апеляційної інстанцій висновок про реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Зороківське» зробили, обмежившись тільки встановленням факту щодо наявності у позивача первинних документів та не надали оцінки долученим до матеріалів справи доказам відповідача, зокрема податковій інформації та наявному кримінальному провадженню стосовно вказаного контрагента позивача .

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

22. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

25. За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

26. Згідно зі статтею 1 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

27. Пунктом 138.2 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

28. Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

29. Згідно з пунктом 138.8 статті 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

30. За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

31. Об`єктом оподаткування податком на додану вартість, згідно із підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

32. Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

33. Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

34. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

35. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

36. Згідно із частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

37. Поняття господарської операції визначено у статті 1 Закону № 996-XIV, згідно якої це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

38. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

39. Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

40. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

41. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

42. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

43. Судами попередніх інстанцій встановлено, що видами діяльності ПАТ «Креатив» за КВЕД є, зокрема, виробництво зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11), виробництво олії та тваринних жирів (10.41).

44. Між позивачем (покупець за договором) та ТОВ «Зороківське» (Продавець), укладено договори, на поставку насіння соняшнику, урожаю 2011 року: договір поставки № 888/п від 28 березня 2012 року; договір поставки № 925/п від 11 квітня 2012 року.

45. Позивачем до податкового кредиту в квітні 2012 року віднесено 5 562 235,55грн. (із них ПДВ 927 039,26 грн) за податковими накладними (т.1 а.с.95, 97, 104), виданими ТОВ «Зороківське» з придбання соняшнику на підставі договорів поставки.

46. На посвідчення складського зберігання придбаного соняшнику позивачем надано до суду договір про складське зберігання зерна та олійних культур № 83 від 27 березня 2012 року та складські квитанції, акти виконаних робіт (т.1 а.с. 99, 106-108, т.2 а.с. 87-92, 125-146).

47. Оплату вартості придбаного товару позивачем здійснено в повному обсязі безготівковим шляхом, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 96, 98, 105).

48. Поставка соняшнику здійснювалась на умовах EXW (Інкотермс 2010). Позивач стверджує, що постачання придбаного товару здійснювалось на елеватор ТОВ «Агрофірма «Контрактова», Дніпропетровська обл., Покровський район, вул. Пушкіна, 85 та ТОВ «Апостолове-Агро» Дніпропетровська обл. Апостоловський р-н, м. Апостолове, вул. Елеваторна, буд.1.

49. При цьому судами встановлено, що договори, податкові накладні, складські квитанції, якими оформлювався факт прийняття позивачем насіння соняшника, містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, підписи уповноважених осіб.

50. Наявність відповідних документів первинного обліку як і їх зміст досліджувався податковим органом під час перевірки.

51. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ПАТ «Креатив», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем товару від зазначеного вище контрагента, здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

52. З урахуванням того, що матеріали справи містять докази реальності здійснення відповідних угод між позивачем та названим суб`єктом господарювання, а доказів не використання позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності відповідачем надано не було, тому визначені контролюючим органом порушення, які викладені в акті перевірки є неприйнятними. Отже, висновки, що викладені відповідачем в акті перевірки були вірно відхилені судами попередніх інстанцій, так вони побудовані на припущеннях і на непідтверджених перевіркою фактах.

53. Водночас, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названим підприємствами, ґрунтуються лише на податковій інформації стосовно контрагента позивача. Первинні документи, які супроводжували названі господарські операції поставки с/г продукції відповідачем не вивчались, відсутні і заперечення щодо форми та змісту їх складення.

54. Суди попередніх інстанцій правильно відхилили доводи посадкового органу про те, що контрагент позивача відноситься до числа сумнівних суб`єктів господарювання, які здійснюють фіктивну підприємницьку діяльність, у зв`язку із чим порушене кримінальне провадження №12015060000000022, оскільки дане кримінальне провадження порушено за ознаками злочину, передбаченого статтею 191 Кримінального кодексу України, та закрито відповідно до постанови слідчого від 04 листопада 2015 року у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення. Відтак, доводи відповідача, що даний контрагент веде незаконну діяльність не приймаються до уваги, адже джерело таких доводів є відповідні протоколи допитів та пояснень, що отримані в рамках кримінального провадження.

55. З встановленого слідує, що в дійсності відповідачем був проведений аналіз господарської діяльності контрагента позивача, тоді як доводи які вказувались ним в акті перевірки позивача не знайшли свого документального підтвердження, про що суди відзначили у своїх рішеннях.

56. Таким чином, суди попередніх інстанцій на виконання завдання адміністративного судочинства надали оцінку всім виявленим відповідачем фактам в акті перевірки, які стали підставою для винесення спірних в даній справі податкових повідомлень-рішень. Натомість, Суд визнає, що відповідач в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірного податкового повідомлення-рішення скасованого в частині, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України.

57. Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

58. Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

59. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі № П/811/446/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов