Постанова

від 30.08.2022 по справі 760/23303/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 760/23303/17

провадження № 61-15378св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Вінукрмед», публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року в складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінукрмед» (далі - ТОВ «Вінукрмед»), публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 11 серпня 2010 року між публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - ПАТ «АКБ «Київ») та товариством з обмеженою відповідальністю «Академічна клініка» (далі - ТОВ «Академічна клініка») укладено генеральну угоду про здійснення кредитування № 014/10, договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014/10-ВКЛ та договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 014/10-НКЛ.

У забезпечення виконання зазначених договорів 11 серпня 2010 року між ПАТ «АКБ «Київ», ТОВ «Академічна клініка» і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку банку нежитлову будівлю з прибудовами загальною площею 773,2 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0503 га із кадастровим номером 0510136600:02:052:0017 за цією адресою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивач ОСОБА_1 є його спадкоємцем і набула у власність передане в іпотеку майно на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 29 грудня 2015 року.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10 грудня 2014 року стягнено з ТОВ «Академічна клініка» і ОСОБА_3 на користь ПАТ «АКБ «Київ» заборгованість за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 014/10/-НКЛ від 11 серпня 2010 року та додатковими угодами до нього в загальній сумі 4 777 169,70 грн, а також стягнено з ТОВ «Академічна клініка» на користь ПАТ «АКБ «Київ» заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 014/10/-ВКЛ від 11 серпня 2010 року та додатковими угодами до нього в загальній сумі 39 858,52 грн.

Отже, загальний розмір забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя становить 4 817 028,22 грн.

У лютому 2015 року ПАТ «АКБ «Київ» у процесі ліквідації і виведення з ринку відчужило усі активи та зобов`язання ПАТ АБ «Укргазбанк», яке 23 червня 2016 року відступило права вимоги за укладеними із ТОВ «Академічна клініка» кредитними договорами і договорами забезпечення до них товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив», яке у свою чергу відступило їх відповідачу ТОВ «Вінукрмед».

24 червня 2016 року ТОВ «Вінукрмед» з метою звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської О. М. з заявами про проведення державної реєстрації права власності на такі об`єкти нерухомого майна:

- земельну ділянку, площею 0,0503 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, розташовану на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0510136600:02:052:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 822631805101);

- нежитлову будівлю з прибудовами загальною площею 773,2 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 822496205101).

Цього ж дня приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та внесено запис про право власності ТОВ »Вінукрмед» на зазначені земельну ділянку і нежитлову будівлю з прибудовами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач вказує, що іпотекодержатель набув предмет іпотеки у власність за ціною у розмірі 4 056 400 грн, визначеною на підставі звітів про незалежну оцінку від 24 червня 2016 року, виконаних суб`єктом оціночної діяльності - приватним підприємством «Консалтингова група «Агро-Експерт» (далі - ПП «КГ «Агро-Експерт»).

Проте згідно зі звітом № 146 035 про незалежну оцінку, яка здійснена суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , вартість нежитлової будівлі з прибудовами та земельної ділянки на АДРЕСА_1 станом на 01 червня 2016 року становила 13 512 271, 00 грн.

Крім того, експертиза із визначення вартості іпотечного майна призначалася у справі за позовом ТОВ «Вінукрмед» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття майна у власність та згідно з висновком судового експерта № 3569/3570/16-21 від 28 липня 2017 року ринкова вартість нежитлової будівлі з прибудовами та земельної ділянки складає 14 059 964 грн.

Позивач зазначає, що 90 відсотків вартості предмета іпотеки на 8 318 642,20 грн перевищує розмір забезпечених іпотекою вимог, тому просить стягнути вказану суму солідарно з ПАТ АБ «Укргазбанк», яке на час подання позову є стягувачем у виконавчому провадженні про стягнення з ТОВ «Академічна клініка» боргу, та нового іпотекодержателя ТОВ «Вінукрмед».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року позов задавлено частково.

Стягнено з ТОВ «Вінукрмед» на користь ОСОБА_1 8 318 642,20 грн та судовий збір у сумі 8 000 грн.

У задоволенні позовних вимог, пред`явлених до ПАТ АБ «Укргазбанк», відмовлено.

Стягуючи грошові кошти у сумі 8 318 642,20 гривень з ТОВ «Вінукрмед», суд першої інстанції виходив з того, що дійсна вартість іпотечного майна підлягає встановленню на підставі висновку судового експерта № 3569/3570/16-21 від 28 липня 2017 року і складає 14 059 964 грн, тому на виконання вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» з товариства необхідно стягнути різницю між сумою, яка становить 90 відсотків вартості предмета іпотеки, та сумою забезпечених іпотекою вимог.

У стягненні цієї заборгованості з ПАТ АБ «Укргазбанк» суд відмовив, оскільки правових підстав для солідарної відповідальності не встановлено.

Справа розглядалась апеляційним судом неодноразово.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Вінукрмед» задоволено частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Вінукрмед» про стягнення коштів у сумі 8 318 642,20 грн та8 000грн судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не спростував визначену відповідачем вартість спірного майна, за якою було звернуто стягнення - 4 056 400 грн (згідно звітів про незалежну оцінку від 24 червня 2016 року, виконаних суб`єктом оціночної діяльності - ПП «КГ «Агро-Експерт»). Позивач не надала доказів незаконності або недійсності звітів, та відповідно доказів іншої вартості майна, яка є правильною (дійсною), ніж визначена стягувачем.

Як наслідок, апеляційний суд вважав, що відсутні підстави стягувати різницю між сумою, яка становить 90 відсотків вартості предмета іпотеки, та сумою забезпечених іпотекою вимог (4 817 028,22 грн), оскільки остання фактично є більшою ніж 100% вартості предмета іпотеки.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог до ТОВ «Вінукрмед».

Разом із цим, апелянт не навів суду доводів щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові відносно ПАТ АБ «Укргазбанк», тому рішення суду в цій частині залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14 вересня 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Указана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Узагальнення доводів касаційної скарги.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Заявник вказує про порушення апеляційним судом норм процесуального права та зазначає, що судом встановлені обставини, що мають значення для справи на підставі недопустимих доказів, а також апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи щодо встановлення дійсної вартості іпотечного майна. Апеляційний суд порушив пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Позиція інших учасників

У листопаді 2021 року представник ТОВ «Вінукрмед» - Вдовиченко А. А. надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказував на безпідставність її доводів та законність оскаржуваної постанови апеляційної суду. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

У листопаді 2021 року представник ПАТ АБ «Укргазбанк» - В. В. Мала надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила безпідставність її доводів та законність оскаржуваної постанови апеляційної суду. Просила залишити касаційну без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що 11 серпня 2010 року між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Академічна клініка» укладено генеральну угоду про здійснення кредитування № 014/10, договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 014/10-ВКЛ та договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 014/10-НКЛ.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань зі сторони боржника - ТОВ «Академічна клініка», між ПАТ «АКБ «Київ»» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 014/10-П від 11 серпня 2010 року, згідно з яким поручитель ОСОБА_3 зобов`язався нести солідарну відповідальність за виконання позичальником своїх зобов`язань по поверненню кредитних коштів та сплати відсотків за цими кредитними договорами.

У забезпечення виконання зазначених договорів 11 серпня 2010 року між ПАТ «АКБ «Київ», ТОВ «Академічна клініка» і ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку банку нежитлову будівлю з прибудовами загальною площею 773,2 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,0503 га із кадастровим номером 0510136600:02:052:0017, яка знаходиться за цією адресою.

Пунктом 1.2 договору іпотеки визначено, що вартість предмета іпотеки становить 4 118 400 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. ОСОБА_1 є його спадкоємцем і набула у власність передане в іпотеку майно на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 29 грудня 2015 року.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10 грудня 2014 року в справі № 127/13362/13-ц стягнено солідарно з ТОВ «Академічна клініка» і ОСОБА_3 на користь ПАТ «АКБ «Київ» заборгованість за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії № 014/10/-НКЛ від 11 серпня 2010 року та додатковими угодами до нього в загальній сумі 4 777 169,70 грн, а також стягнено з ТОВ «Академічна клініка» на користь ПАТ «АКБ «Київ» заборгованість за договором про надання відновлюваної кредитної лінії № 014/10/-ВКЛ від 11 серпня 2010 року та додатковими угодами до нього в загальній сумі 39 858,52 грн. Всього у рахунок погашення кредитної заборгованості на користь ПАТ «АКБ «Київ» стягнено 4 817 028,22 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 вересня 2015 року стягувача у виконавчому провадженні № 46803376 про стягнення з ТОВ «Академічна клініка» заборгованості замінено з ПАТ «АКБ «Київ» на ПАТ АБ «Укргазбанк».

23 червня 2016 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, відповідно до умов яких товариство набуло права вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 014/10-ВЛК від 11 серпня 2010 року та договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 014/10-НЛК від 11 серпня 2010 року, які укладені між ПАТ «АКБ «Київ» та ТОВ «Академічна клініка» в рамках генеральної угоди № 014/10 про здійснення кредитування від 11 серпня 2010 року, а також за укладеним у їх забезпечення договором іпотеки від 11 серпня 2010 року.

У подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Фінактив» відступило права вимоги за цими кредитними договорами і іпотечним договором ТОВ «Вінукрмед».

З метою задоволення вимог за кредитними договорами ТОВ «Вінукрмед» у позасудовому порядку відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» звернуло стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність.

26 червня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. М. внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запис про право власності ТОВ «Вінукрмед» на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю з прибудовами, загальною площею 773,2 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,0503 га з кадастровим номером 0510136600:02:052:0017 за цією адресою.

При набутті іпотечного майна у власність іпотекодержатель виходив із його вартості, визначеної на підставі виконаних на його замовлення суб`єктом оціночної діяльності ПП «КГ «Арго-Експерт» звітів про незалежну оцінку майна від 24 червня 2016 року, згідно з якими ринкова (оціночна) вартість нежитлової будівлі з прибудовами становила 3 535 800 грн, а земельної ділянки - 520 600 грн, всього - 4 056 400 грн.

Згідно зі звітом № 146 035 про незалежну оцінку, яка здійснена суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 , вартість нежитлової будівлі з прибудовами та земельної ділянки, розташованих на АДРЕСА_1 станом на 01 червня 2016 року складала 13 512 271 грн.

Також суди встановили, що у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебувала справа № 127/7275/16-ц за позовом ТОВ «Вінукрмед» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, у якій проведено оціночно-будівельну та оціночно-земельну експертизи.

Згідно з висновком судового експерта № 3569/3570/16-21 від 28 липня 2017 року ринкова вартість нежитлової будівлі з прибудовами загальною площею 773,2 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 в цінах, сформованих на час проведення дослідження, складає 491 108,79 доларів США, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США еквівалентно 12 719 914 грн, а ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 0,0503 га за цією адресою складає 51 738,58 доларів США, що за офіційно встановленим Національним банком України курсом гривні до долара США еквівалентно 1 340 050 грн. Загальна вартість іпотечного майна дорівнює 14 059 964 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Постанова апеляційного суду у справі, визначена у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржується на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України об`єктом захисту називає порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане

з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Стаття 575 ЦК України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Стаття 37 Закону України «Про іпотеку» визначає, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Судами встановлено, що ТОВ «Вінукрмед» у позасудовому порядку звернуло стягнення на іпотечне майно, набувши його у власність за вартістю, яка на думку позивача є більшою, ніж розмір забезпечених іпотекою вимог, тому наявні правові підстави для сплати іпотекодавцю ОСОБА_1 різниці між сумою, яка становить 90 відсотків вартості предмета іпотеки, і розміром забезпечених іпотекою вимог.

Як видно із матеріалів справи, суд першої інстанції, стягуючи грошові кошти у сумі 8 318 642,20 грн з ТОВ «Вінукрмед», виходив з того, що дійсна вартість іпотечного майна підлягає встановленню на підставі висновку судового експерта № 3569/3570/16-21 від 28 липня 2017 року і складає 14 059 964 грн, тому на виконання вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку» з товариства необхідно стягнути різницю між сумою, яка складає 90 відсотків вартості предмета іпотеки, та сумою забезпечених іпотекою вимог ((14 059 964, 00 грн - 4 817 028, 22 грн)*90%).

Суд визнав неналежними та недопустимими доказами підтвердження вартості спірного майна - звіти ПП «КГ «Арго-Експерт» про незалежну оцінку майна від 24 червня 2016 року, згідно з якими ринкова (оціночна) вартість нежитлової будівлі з прибудовами становила 3 535 800 грн, а земельної ділянки - 520 600 грн, всього - 4 056 400 грн, оскільки складені неатестованим експертом та при відсутності підтвердження його обізнаності про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року змінено і зменшено стягнену з ТОВ «Вінукрмед» на користь ОСОБА_1 суму з 8 318 642,20 грн до 7 825 718,50 грн, а судовий збір - з 8 000 грн до 7 525,96 грн. У решті рішення залишено без змін.

Зменшуючи розмір стягненої суми до 7 825 718,50 гривень, апеляційний суд виходив з того, що дійсна вартість іпотечного майна підлягає встановленню на підставі звіту № 146 035 про незалежну оцінку майна станом на 01 червня 2016 року, наданого суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , оскільки висновок судового експерта № 3569/3570/16-21 визначає вартість предмета іпотеки станом на липень 2017 року, у той час як його набуття у власність іпотекодержателем відбулося у червні 2016 року.

З висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «Вінукрмед» перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог апеляційний суд погодився, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи. У солідарному стягненні цієї заборгованості з ПАТ АБ «Укргазбанк» суд відмовив, оскільки правових підстав для їх солідарної відповідальності не встановлено.

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року, скасовуючи постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зазначив, крім іншого:

«Суд апеляційної інстанції, не погодившись із висновком суду першої інстанції про визначення вартості іпотечного майна на підставі висновку судового експерта № 3569/3570/16-21 від 28 липня 2017 року, відхилив подані ТОВ «Вінукрмед» звіти про незалежну оцінку вартості майна від 24 червня 2016 року і поклав в основу рішення поданий позивачем звіт № 146 035 про незалежну оцінку майна станом на 1 червня 2016 року, наданий суб`єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 […].

Суд апеляційної інстанції, зазначаючи про надання звітів про незалежну оцінку вартості майна від 24 червня 2016 року, виконаних на замовлення ТОВ «Вінукрмед», неатестованим експертом, не перевірив включення оцінювача ОСОБА_6 , яка провела оцінку, до Державного реєстру оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, який ведеться Фондом державного майна України, та не спростував наявності у неї свідоцтва № НОМЕР_1 від 15 листопада 2013 року про включення інформації про оцінювача до реєстру.

Пославшись на те, що звіти про незалежну оцінку вартості майна від 24 червня 2016 року є неналежними і недостатніми доказами вартості іпотечного майна, так як метою оцінки згідно з цими звітами є «прийняття управлінських рішень», що не відповідає тій меті, для якої їх використав замовник, апеляційний суд не надав належної оцінки поданому позивачем звіту № 146 035 про незалежну оцінку майна станом на 1 червня 2016 року, згідно з яким метою оцінки є «визначення ринкової вартості об`єкта з метою укладення цивільно-правової угоди», що також не відповідає намірам позивача.

Крім того, зазначаючи, що оцінювач ОСОБА_6 , яка надала звіти про оцінку від 24 червня 2016 року, не попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, суд апеляційної інстанції не спростував того, що про таку відповідальність не попереджений і оцінювач ОСОБА_4 , який надав покладений в основу рішення апеляційного суду звіт про оцінку майна станом на 1 червня 2016 року. Зазначення у цьому звіті про те, що оцінювач несе відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна, не є підтвердженням попередження (обізнаності) оцінювача саме про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як цього вимагає стаття 102 ЦПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за однакових обставин і характеристик звітів від 24 червня 2016 року та від 1 червня 2016 року надав їм протилежну оцінку, що є порушенням статей 6, 12, 81 ЦПК України, згідно з якими сторони є рівними при здійсненні всіх процесуальних прав та обов`язків, у тому числі при поданні доказів.

Пославшись в обґрунтування своїх висновків про відхилення звітів про оцінку майна від 24 червня 2016 року на те, що вказана у них вартість майна є очевидно заниженою, суди не врахували, що визначення вартості будівель і земельних ділянок є завданням оціночно-будівельної та оціночно-земельної судових експертиз відповідно (пункти 5.2, 6.2 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5) […].

Визначення ринкової вартості об`єкта нерухомого майна вимагає спеціальних знань у сфері оціночної діяльності, тому, за наявності сумнівів у достовірності поданих сторонами звітів, суд апеляційної інстанції мав вирішити питання щодо відповідної судової експертизи, про призначення якої клопотала у суді першої інстанції ОСОБА_1 […].

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати викладене, оцінити подані сторонами докази з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, встановити дійсну вартість іпотечного майна на день його набуття у власність іпотекодержателем, яка за відсутності згоди між іпотекодавцем та іпотекодержадателем підлягає встановленню на підставі відповідного висновку судової експертизи, та ухвалити судове рішення по суті позовних вимог відповідно до встановлених обставин і вимог закону».

Постановою Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Вінукрмед» задоволено частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Вінукрмед» про стягнення коштів у сумі 8 318 642,20 грн та8 000грн судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не спростував визначену відповідачем вартість спірного майна, за якою було звернуто стягнення - 4 056 400 грн (згідно звітів про незалежну оцінку від 24 червня 2016 року, виконаних суб`єктом оціночної діяльності - ПП «КГ «Агро-Експерт»). Позивач не надала доказів незаконності або недійсності звітів, та відповідно доказів іншої вартості майна, яка є правильною (дійсною), ніж визначена стягувачем.

Як наслідок, апеляційний суд вважав, що відсутні підстави стягувати різницю між сумою, яка становить 90 відсотків вартості предмета іпотеки, та сумою забезпечених іпотекою вимог (4 817 028,22 грн), оскільки остання фактично є більшою ніж 100% вартості предмета іпотеки.

Верховний Суд не може погодитися із такими висновками апеляційного суду, враховуючи наступне.

Висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (частина п`ята статті 411 ЦПК України).

Вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 417 ЦПК України)..

Стаття 6 ЦПК України закріплює принцип рівності перед законом і судом.

Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За закріпленим у статті 81 ЦПК України загальним правилом кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина п`ята статті 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 77-79 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Верховний Суд погоджується із позицією апеляційного суду, який не прийняв до уваги висновок експерта № 3569/3570/16-21 від 28 липня 2017 року про встановлення ринкової вартості спірного майна в сумі 14 059 964 грн, оскільки відповідна експертиза проводилась у цінах, сформованих на час проведення дослідження, тобто через рік після звернення стягнення на предмет іпотеки.

Апеляційний суд встановив, що звіт № 146 035 про незалежну оцінку майна станом на 01 червня 2016 року, наданий суб`єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_4 не є рецензуванням звітів від 24 червня 2016 року, складених ПП «Консалтингова група «Агро-Експерт».

Однак, суд апеляційної інстанції не оцінив зазначені звіти сторін на предмет того, чи відповідають (чи не суперечать) вони вимогам як до висновку експерта, які вказані у статті 102 ЦПК України (зважаючи, крім іншого, на те, що вартість спірного майна у кожному із них істотно відрізняється: 4 056 400 грн та 13 512 271 грн).

Верховний Суд вважає помилковим висновок апеляційного суду, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 27 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПП «Консалтингова група «Агро-Експерт» про визнання недійсним звіту, підтверджено дійсність та законність оцінки іпотечного майна, проведеної ПП «Консалтингова група «Агро-Експерт» 24 червня 2016 року.

Однак, як видно із змісту цього рішення (справа № 758/14998/16-ц), суд таких обставин не встановлював, а натомість відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав пред`явлення його неналежним позивачем (оскільки позивачем не обґрунтовано та не доведено, які саме її права порушені, не визнані чи оспорюються у зв`язку із проведення оцінки).

Частина перша статті 103 ЦПК України встановлює, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Визначення вартості будівель і земельних ділянок є завданням оціночно-будівельної та оціночно-земельної судових експертиз відповідно (пункти 5.2, 6.2 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5).

Як видно із матеріалів справи, 18 червня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 звертався до апеляційного суду із клопотанням про призначення оціночно-будівельної та оціночно-земельної судових експертиз з метою встановлення дійсної (ринкової) вартості майна станом на час звернення стягнення (24 червня 2016 року) (т. 5, а. с. 190-193).

Апеляційний суд у судовому засіданні 20 липня 2021 року, без виходу в нарадчу кімнату, відмовив у задоволенні даного клопотання шляхом постановлення ухвали із занесенням до журналу судового засідання (т. 5., а. с. 232-234), однак не навівши при цьому обґрунтованих мотивів такої відмови.

За частинами п`ятою, шостою статті 259 ЦПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Ухвала, що викладається окремим документом, складається у тому числі, з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу (частина перша статті 260 ЦПК України).

Визначення ринкової вартості об`єкта нерухомого майна вимагає спеціальних знань у сфері оціночної діяльності, тому, за наявності сумнівів у достовірності поданих сторонами звітів, суд апеляційної інстанції мав вирішити питання щодо відповідної судової експертизи, про призначення якої клопотала у суді першої та апеляційної інстанцій позивач ОСОБА_1 (призначити таку експертизу або мотивовано відмовити у цьому).

Таким чином, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

У частині третійстатті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, допустив порушення вимог цивільного процесуального законодавства, зокрема, не надав належну оцінку доказам сторін щодо вартості спірного майна та невмотивовано відхилив клопотання позивача про призначення відповідної експертизи, у зв`язку з чим не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме дійсну вартість іпотечного майна на день його набуття у власність іпотекодержателем. У зв`язку з цим прийнята судом апеляційної інстанції постанова не може вважатися законною і обґрунтованою, тому за статтею 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати викладене Верховним Судом, оцінити подані сторонами докази з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін щодо правовідносин, які між ними склалися; встановити дійсну вартість іпотечного майна на день його набуття у власність іпотекодержателем (яка за відсутності згоди між іпотекодавцем та іпотекодердателем підлягає встановленню на підставі відповідного висновку судової експертизи або інших достатніх доказів у сукупності), та ухвалити судове рішення по суті позовних вимог відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд направляє справу на новий судовий розгляд та не ухвалює нове рішення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк