Постанова
від 13.09.2022 по справі 702/438/21
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 702/438/21Провадження № 22-ц/821/917/22категорія: 301030500

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Ярошенко Б.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Романовський Богдан Петрович

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Романовський Богдан Петрович про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, шляхом їх повернення на користь власника.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувсядо судуз позовомдо відповідачапро усуненняперешкод укористуванні земельнимиділянками,шляхом їхповернення накористь власника. Підставою позову вважає те, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №106421467 від 06.12.2017 вона ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7123488500:03:001:0226, площею 2,5216 га, що в с. Шабастівка Монастирищенського району Черкаської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №106416746 від 06.12.2017 вона - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7123488500:03:001:0227, площею 2,5216 га, що в с.Шабастівка Монастирищенського району Черкаської області.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 7105219182017 від 06.04.2017 на земельну ділянку кадастровий номер 7123488500:03:001:0226, площею 2,5216 га, встановлено земельний сервітут строком на 49 років, державну реєстрацію якого провів виконавчий комітет Монастирищенської міської ради 07.02.2017.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ- 7105218192017 від 06.04.2017 на земельну ділянку кадастровий номер 7123488500:03:001:0227, площею 2,5216 га, встановлено земельний сервітут строком на 49 років, державну реєстрацію якого провів виконавчий комітет Монастирищенської міської ради 07.02.2017.

Земельний сервітут на вказані земельні ділянки було встановлено на підставі договору від 17.10.2012 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).

За умовами даного договору ОСОБА_3 надає в користування ОСОБА_2 земельні ділянки: одна - площею 2,5216 га, кадастровий номер 7123488500030000227, інша - площею 2,522 га без кадастрового номера. Вказані земельні ділянки розташовані в адмінмежах Шабастівської сільської ради.

Ознайомившись з даним договором, вона помітила, що строк його дії становить 49 років, умови договору викладені на спеціальному нотаріальному бланку, який посвідчений приватним нотаріусом Романовським Б.П в м.Київ. На останньому аркуші договору є відмітка про засвідчення фотокопії документа з його оригіналом приватним нотаріусом Кушнір Наталією Борисівною від 14.12.2012, про що зроблено запис в реєстрі за № 2914.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.10.2013, виданого повторно, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 вказані земельні ділянки були успадковані нею відповідно до заповіту від 20.03.2013, а в подальшому зареєстровано право власності. На момент написання заповіту ОСОБА_3 не повідомляла їй про наявність укладених нею договорів на належні її земельні ділянки строком на 49 років.

Відповідно до довідки про причину смерті № 105 від ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла у віці 59 років, причина смерті - рак шлунку ст.4.

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номера: №7123488500:03:001:0226, площею 2,5216 га та №7123488500:03:001:0227, площею 2,5216 га.

В зв`язку з тим, що в неї виникли обґрунтовані сумніви в достовірності такого договору, оскільки він укладений в м. Київ, а ОСОБА_3 через наявну хворобу не могла перебувати в м. Київ, в силу свого віку, на момент укладення договору її було 58 років, не могла не усвідомлювати значення своїх дій, так як перебувала при здоровому розумі, постійно проживала в с.Шабастівка та с.Жовтневе Монастирищенського району Черкаської області, вона звернулася про допомогу до адвоката для складання відповідних запитів.

Листом №7-01-16 від 22.03.2019, приватним нотаріусом Романовським Б.П. повідомлено, що ним приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 17.10.2012 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ніяких договорів не посвідчувалось.

Листом №79/01-16 від 29.03.2019, приватним нотаріусом Кушнір Н.Б. повідомлено, що нею приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області

14.12.2012 за реєстром 2914 фотокопія договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 17.10.2012 не засвідчувалась.

Вказані обставини були досліджені Монастирищенським районним судом Черкаської області, відповідно їм надана правова оцінка, яка викладена у рішенні від 18.05.2021, проте у задоволенні позовних вимог їй було відмовлено у зв`язку із невірно обраним способом захисту своїх прав. Рішенням зазначено, що ефективним способом захисту її прав, як власника земельної ділянки, є усунення перешкод в користуванні належним їй майном, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

З урахуванням викладеного, вважає договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 17.10.2012 неукладеним, а тому наполягає на поверненні їй обох земельних ділянок, оскільки вони знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Пунктом 24 договору зазначено, що даний договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Враховуючи, що договір складений на спеціальному бланку нотаріуса, він містить посилання на приватного нотаріуса Романовського Б.П., однак останній листом №7-01-16 від 22.03.2019 заперечив факт посвідчення договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 17.10.2012, що свідчить про те, що ОСОБА_3 даний договір не підписувала, а відтак волевиявлення ОСОБА_3 як учасника правочину не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

За таких умов коли ОСОБА_3 як сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. А тому земельні ділянки за даним договором перебувають в користуванні відповідача без належних правових підстав.

Просить усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками кадастрові номера: 7123488500:03:001:0226, площею 2,5216 га та 7123488500:03:001:0227, площею 2,5216 га, що в с. Шабастівка Монастирищенського району Черкаської області, шляхом повернення їх законному власнику - ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, приватний нотаріусКиївського міського нотаріальногоокругу РомановськийБогдан Петрович про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, шляхом їх повернення на користь власника задовольнити повністю.

Усунуто перешкоди в користуванні земельними ділянками кадастрові номера: 7123488500:03:001:0226, площею 2,5216 га та 7123488500:03:001:0227, площею 2,5216 га, що в с.Шабастівка Монастирищенського району Черкаської області, шляхом повернення їх законному власнику - ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_3 при укладенні спірного договору,правові підстави для задоволення позову з підстав відсутності вільного волевиявлення відсутні.

Крім того,суд вважає,що позовпро усуненняперешкод вкористуванні майномє обґрунтованимі таким,що підлягаєзадоволенню вповному обсязі,оскільки двіспірні земельніділянки,які направі приватноївласності належатьпозивачу ОСОБА_1 ,перебувають укористуванні ОСОБА_2 згідно Договору про встановлення емфітевзису від 17.10.2012, який нотаріально не посвідчений, тобто є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Таким чином, договір на підставі якого за відповідачем виникло право на користування земельними ділянками є таким що не відбувся, тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом задоволення вимоги позивача про повернення їй земельних ділянок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У червні 2022 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким у відмовити у задоволенні позову повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржуване рішення не захистить порушені права позивача, оскільки обрано не правильний спосіб захисту порушеного права, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім того, вказує, що спірне рішення винесено без участі відповідача та його представника. В тексті спірного рішення зазначено, що відповідач двічі не з`явився на судове засідання. У даному випадку, зазначає, що ні відповідач, ні її представник жодного разу не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу

У липні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 відмовити повністю, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.02.2022 залишити без змін. Вказує, що апеляційна скарга безпідставна, необґрунтована та така, що не базується на нормах права, а відтак до задоволення не підлягає. Фактичним обставинам суд 1 інстанції надав належну правову оцінку та обґрунтовано прийшов до висновку про те, що договір про встановлення емфітезісу від 17.10.2012 є неукладеним.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

13 червня 2022 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на заочне рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: державний реєстратор речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Романовський Богдан Петрович про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, шляхом їх повернення на користь власника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Бородійчук В.Г., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15 червня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 30 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 14 липня 2022 року справу призначено в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи про її розгляд та з викликом сторін в судове засідання.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом 1 інстанції встановлено, що згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 106416746 та № 106421467 від 06.12.2017 власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7123488500:03:001:0227, 7123488500:03:001:0226 є ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності: рішення суду, серія та номер: 22ц/793/2074/17, виданий 17.10.2017, видавник: Апеляційний суд Черкаської області (а.с.10 - 11).

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 17.10.2012 було укладено договір про встановлення права користуватися земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно якого ОСОБА_3 надала в користування ОСОБА_2 дві земельні ділянки, площею 2,5216 га, кадастровий номер 7123488500030000227, інша - площею 2,522 га без кадастрового номера на строк 49 років (далі Договір) (а. с. 12 - 14).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-7105219182017, виданого 06.04.2017 на земельну ділянку кадастровий номер 7123488500:03:001:0226, площею 2,5216 га встановлено земельний сервітут строком на 49 років, Державну реєстрацію якого провів виконавчий комітет Монастирищенської міської ради 06.02.2017, підстава встановлення № 18904903 (а. с. 8).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-7105218192017, виданого 06.04.2017 на земельну ділянку кадастровий номер 7123488500:03:001:0227, площею 2,5216 га встановлено земельний сервітут строком на 49 років Державну реєстрацію якого здійснив виконавчий комітет Монастирищенської міської ради 06.02.2017, підстава встановлення № 18903865 (а. с. 9).

Згідно із відповіддю виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 03-01-10, наданої 25.11.2021 06.02.2017 державним реєстратором речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Монастирищенської міської ради було зареєстровано земельні сервітути на земельні ділянки кадастровий номер 71234888500:03:001:0226 № 18904903 та кадастровий номер 71234888500:03:001:0227 № 18903865 на підставі договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) № б/н від 17.10.2012, виданих приватним нотаріусом Романовським Б.П. (а.с. 133).

Таким чином, судом встановлено, що на земельні ділянки з кадастровими номерами 7123488500:03:001:0227, 7123488500:03:001:0226, власником яких є ОСОБА_1 , встановлено земельний сервітут (емфітевзис) на підставі договору про встановлення права користування земельної ділянкою для сільських потреб (емфітевзис) укладений між ОСОБА_3 (спадкодавець позивача) та ОСОБА_4 (відповідач).

Судом встановлено, що в силу закону договір емфітевзису обов`язковому нотаріальному посвідченню не підлягає.

Проте, умовами самого договору ( п. 24 ) передбачено, що даний договір вважається укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Тобто, волевиявлення сторін передбачало умовою укладення даного договору його нотаріальне посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Таким чином, сторони пов`язали укладення даного договору виключно з його нотаріальним посвідченням.

Відповідно до п. 20 оспорюваного договору право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) переходить до Землекористувача з моменту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, нотаріальне посвідчення укладеного договору сторони пов`язали виключно з подальшою реалізацією права виникнення емфітевтичного права у Емфітевта, визначивши його значення при вирішенні питання про можливість реєстрації уповноваженим державним реєстратором у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_2 .

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Романовського Б.П. № 7-01-16 від 22.03.2019 на запит адвоката Підчасюка В.Ю., ним 17.10.2012 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ніяких договорів не посвідчувалось (а. с. 134).

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Кушнір Н.Б. № 79/01-16 від 29.03.2019 на запит адвоката Підчасюка В.Ю., нею 14.12.2012 за реєстром № 2914 фотокопія договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 17.10.2012 не засвідчувалась (а. с. 135).

Інших доказівнотаріального посвідченнядоговору увстановленому закономпорядку судуне надано,а томусудом встановлено,що договірпро встановленняемфітевзису нотаріальноне посвідчувався.

Крім того,відсутність нотаріальногопосвідчення оспорюваногодоговору емфітевзисувстановлена іу рішенні Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18.05.2021 (а.с.17-21).

Хоча наявна в матеріалах справи копія оспорюваного договору містить ознаки нотаріального посвідченняшляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису, проте дійсність такого посвідчення заперечується самим нотаріусом, а тому суд не вважає договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) посвідченим нотаріально.

Суд також зазначає, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Романовський Б.П. у даній справі залучений в якості третьої особи та як учасник справи отримав позовні матеріали з додатками (а.с. 37), проте будь-яких пояснень чи заперечень проти тверджень позивача до суду не подав.

Разом зтим,судом встановлено,що двіспірні земельніділянки,які направі приватноївласності належатьпозивачу ОСОБА_1 перебувають укористуванні ОСОБА_2 згідно Договору про встановлення емфітевзису від 17.10.2012, який нотаріально не посвідчений, тобто є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Доказів зворотного відповідач суду не надав.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Перевіривши доводиапеляційної скарги,Черкаський апеляційнийсуд дійшоввисновку,що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована нанабуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У частині першійстатті 215ЦКУкраїни йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першоюст.638ЦК Українивизначено,що договірє укладеним,якщо сторонив належнійформі досяглизгоди зусіх істотнихумов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою ст. 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1, 5 ст. 102 - 1 ЗК України(який діяв на момент укладення договору) право користуваннячужою земельноюділянкою длясільськогосподарських потреб(емфітевзис)і правокористування чужоюземельною ділянкоюдля забудови(суперфіцій)виникають напідставі договоруміж власникомземельної ділянкита особою,яка виявилабажання користуватисяцією земельноюділянкою длятаких потреб,відповідно доЦивільного кодексуУкраїни.Укладення договорівпро наданняправа користуванняземельною ділянкоюдля сільськогосподарськихпотреб абодля забудовиздійснюється відповіднодо Цивільногокодексу Україниз урахуваннямвимог цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою (далі - землекористувач).

Згідно із ч. 1 ст. 408 ЦК України строк договору про надання права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб встановлюється договором і не може перевищувати 50 років.

Вказана норма кореспондується з приписами ч. 4 ст. 102 - 1 Земельного кодексу України (який діяв на момент укладення договору), яка обмежувала строк користування лише земельною ділянкою державної або комунальної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно доч.2ст.3Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» № 1952-IVвід 01.07.2004 речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Право емфітевзису (ч. 1 ст. 395 ЦК України) віднесено до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт - його набув.

Відповідно до ч. 2 ст. 209 ЦК України нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 1 інстанції, що згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 106416746 та № 106421467 від 06.12.2017 власником земельних ділянок з кадастровими номерами 7123488500:03:001:0227, 7123488500:03:001:0226 є ОСОБА_1 , підстава виникнення права власності: рішення суду, серія та номер: 22ц/793/2074/17, виданий 17.10.2017, видавник: Апеляційний суд Черкаської області (а.с.10 - 11).