Рішення

від 13.09.2022 по справі 525/113/22

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/113/22

Провадження № 2/525/107/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.09.2022 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретар судових засідань Хоменко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , законний представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого законного представника ОСОБА_2 звернулася до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , у якій просила суд встановити факт не проживання відповідача із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини та визнати її такою, що не прийняла спадщину.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мар`янівка Миргородського ( колишнього Великобагачанського) району Полтавської області помер ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 склав заповіт на ім`я малолітньої ОСОБА_1 .

До складу спадкового майна входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,90 га, що розташована на території колишньої Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320284300:00:001:0067.

У встановленому порядку позивач через свого законного представника ОСОБА_2 прийняла спадщину, шляхом подання заяви до Великобагачанської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Постановою нотаріуса від 08.07.2021 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в цілому на спадкове майно, у зв`язку з тим, що спадщину після смерті останнього фактично прийняла дружина покійного ОСОБА_3 шляхом спільного проживання із спадкодавцем на момент смерті останнього, яка має право на обов`язкову частку у спадщині.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 лише була зареєстрована за однією адресою із спадкодавцем ОСОБА_4 , але фактично не проживала за місцем реєстрації з 2007 року і до часу відкриття спадщини, позивач вважала, що відповідач не прийняла спадщину, а вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 04.03.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 28.04.2022 та витребувано додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 28.04.2022 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі та його проведення відкладено на 25.05.2022, у зв`язку з ненадходженням на адресу суду витребуваних документів.

12.05.2022 на адресу суду надійшли витребувані ухвалою суду від 04.03.2022 засвідчені копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 25.05.2022 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 27.06.2022, задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит у судовому засіданні свідків.

У судове засідання 14.09.2022 усі учасники судового розгляду не з`явилися, про місце, дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином.

Від представника позивача адвоката Сидоренка Ю.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі, без участі позивача та її законного представника, зазначає, що позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 на адресу суду подала заяву про проведення розгляду справи без її участі, зазначає, що позов визнає повністю, проти його задоволення не заперечує, спадщину після ОСОБА_4 не приймала і наміру такого не має ( а.с. 70).

Суд прийшов до переконання про можливість розгляду справи без участі сторін, які не з`явилися у судове засідання та проводить розгляд справи з урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

У попередніх судових засіданнях представник позивача адвокат Сидоренко Ю.В. підтримав заявлені позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знає, як односельців. ОСОБА_4 жив з іншою жінкою ОСОБА_6 , а відповідач давно, років 15, не проживає у селі, зі слів односельців їй відомо, що остання проживає в с. Хильківка, Лубенського району.

Свідок ОСОБА_7 під час допиту в судовому засіданні повідомив, що за життя добре знав ОСОБА_4 , жив по сусідству, спілкувався з ним. ОСОБА_4 на момент смерті проживав по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_6 , в її будинку, разом вони жили років 15-16. ОСОБА_3 він тривалий час, близько 30 років не бачив, достовірно знає, що подружжя ОСОБА_8 разом не проживали.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Сидоренка Ю.В., свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Мар`янівка, Великобагачанського району, Полтавської області, помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22.12.2020 (а.с.4).

За життя останній мав у приватній власності земельну ділянку площею 4,90 га на території Радивонівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320284300:00:001:0067, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №002030 від 20.07.2006 та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.6, 7-8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 26.12.2012, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_1 , її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с.5).

ОСОБА_4 20.08.2020 склав заповіт, згідно якого усе належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та зареєстровано у реєстрі за №226 ( а.с.49).

ОСОБА_2 як законний представник малолітньої дочки ОСОБА_1 18.02.2021 подала до Великобагачанської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини на підставі заповіту після смерті ОСОБА_4 ( а.с. 42)

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради №67 від 17.02.2021 ОСОБА_4 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та проживав у селі Мар`янівка, з ним на момент смерті була зареєстрована дружина ОСОБА_3 ( а.с. 10).

Постановою в.о. в порядку заміщення державного нотаріуса Великобагачанської державної нотаріальної контори Уманця М.В. №347/02-31 від 08.07.2021 було відмовлено ОСОБА_2 , яка діє як законний представник малолітньої дочки ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у цілому на спадкове майно, у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину шляхом спільного проживання з померлим на день смерті (а.с. 9).

Згідно довідки Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради №2184/0305 від 23.07.2021 ОСОБА_4 на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично з 2007 року проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним проживала ОСОБА_6 , з якою вони вели спільне господарство ( а.с. 11).

Статтею 15 Цивільного кодексу Українивизначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем заявлено вимогу про встановлення факту не проживання відповідача із спадкодавцем ОСОБА_4 , на час відкриття спадщини та визнання її такою, що не прийняла спадщину.

У межах заявленої вимоги, слід зазначити, що під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, задопомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі№ 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу не те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого у статті 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у виді неприйняття спадщини чи втрати права на спадщину.

Відповідно до пункту 1.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012№296/5, у редакції, чинній на час відкриття спадщини, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.Право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття (п.п. 3.1).

Відповідно до п.п. 3.21, 3.22 цього Порядку спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органуреєстрації місця проживанняпро те, щомісце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця булозареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Саме реєстрація спадкоємця за місцем проживання спадкодавця на час смерті спадкодавця свідчить про «автоматичне прийняття спадкоємцем спадщини», такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 11.03.2020 справа № 360/2312/16-ц.

З позовних вимог ОСОБА_1 , в особі її законного представника ОСОБА_2 , вбачається, що фактично між нею та відповідачем у справі ОСОБА_3 виник спір з приводу права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , а тому суд приходить до переконання, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права у спосіб, що не відповідає спірним правовідносинам.

Спосіб захисту, який обрав позивач щодо встановлення факту постійного не проживання відповідача за місцем відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину не передбачений вимогами ст.16 ЦК України та Книгою шостою ЦК України «Спадкове право».

Вказані юридичні факти підлягають встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року, у справі № 592/7860/17.

Вимог про визнання права власності на майно у порядку спадкування за заповітом, як за єдиним спадкоємцем, позивачем не заявлено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , законний представник ОСОБА_2 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 128, 141, 200, 206, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , законний представник позивача ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про встановлення факту не проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарганарішеннясудуподаєтьсядоПолтавськогоапеляційного суду протягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Якщо всудовому засіданнібуло оголошено лише вступнута резолютивнучастинисудовогорішенняабоу разірозгляду справи (вирішення питання) безповідомлення (виклику) часниківсправи,зазначений строк обчислюється здня складення повного судовогорішення.Учасник справи,якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повногорішення суду.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

законний представник позивача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Сидоренко Юрій Володимирович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2761 від 23.04.2019, адреса здійснення діяльності: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Я.В. Прасол