Постанова

від 05.09.2022 по справі 910/4517/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2022 р. Справа№ 910/4517/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Денисевич К.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Мацола М.В.; Пасічник Я.С.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацоли Михайла Васильовича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №910/4517/22 (суддя Пукас А.Ю.)

за позовом керівника Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацоли Михайла Васильовича

до Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації)

про визнання недійсним статуту, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

До господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 , як керівник Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області» (далі за текстом - позивач) з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації (далі за текстом - відповідач), в якому позивач просить суд визнати недійсним Статут Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви» Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області у новій редакції, який має нову назву - «Статут Релігійної громади Свято-Михайлівського собору Православної церкви України м. Шепетівка Хмельницької області» (нова редакція)», прийнятий на підставі рішення окремих неповноважних осіб від імені Релігійної громади Української Православної Церкви» Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області, оформленого протоколом загальних (парафіяльних) зборів № 1 від 07.05.2022.

В обґрунтування необхідності скасування Статуту в новій редакції позивач посилається на те, що останній було прийнято із порушенням компетенції органу, що видав даний акт, зокрема особами, що не є членами релігійної організації, за відсутності кворуму, без дотримання процедур, передбачених діючим Статутом; посадовими особами відповідача не було перевірено відповідність поданих на реєстрацію документів законодавству та чинному Статуту релігійної громади; із порушенням прав позивача та членів релігійної громади, що висловились за духовну і канонічну єдність з УПЦ під предстоятельством Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд до вирішення справи по суті забезпечити позов шляхом заборони Хмельницькій обласній державній адміністрації (Хмельницькій обласній військовій адміністрації), Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій Хмельницької обласної державної адміністрації проводити будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо внесення змін та реєстрації статуту у новій редакції Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області» (ідентифікаційний код юридичної особи 21327917, адреса: 30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, проспект Миру, 27); іншим особам проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо майна Релігійної громади (Свято-Михайлівський кафедральний собор, земельна ділянка за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, Проспект Миру, 27).

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 у задоволенні заяви керівника Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацоли Михайла Васильовича про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами винятковість обставин та того, що не здійснення судом заборони вчиняти відповідачу (іншим уповноваженим особам) реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку зі зміною Статуту Релігійної організації може істотно ускладнити чи унеможливити виконання даного рішення суду в подальшому з метою захисту і поновлення порушених прав позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, керівник Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацола Михайло Васильович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 року у справі №910/4517/22 та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявлений спосіб забезпечення позову - заборона вчинення реєстраційних дій прямо передбачений Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Апелянт зазначив, що застосовані заходи забезпечення позову ніяким чином не обмежують права відповідача щодо його діяльності, не порушують права інших осіб. За твердженням апелянта, правові наслідки зміни канонічної підлеглості, зокрема, шляхом прийняття статуту в новій редакції, впливають на питання, що стосуються права власності релігійної організації.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/4517/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/4517/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 06.09.2022.

Позиції представників сторін

06.09.2022 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Явка представників сторін

У судове засідання 06.09.2022 представник відповідача не з`явився, однак 06.09.2022 ним подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.09.2022.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Предметом позову у даній справі є вимога ОСОБА_1 , як керівника Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області» про визнання недійсним Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви» Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області у новій редакції, який має нову назву - «Статут Релігійної громади Свято-Михайлівського собору Православної церкви України м. Шепетівка Хмельницької області» (нова редакція)», прийнятий на підставі рішення окремих неповноважних осіб від імені Релігійної громади Української Православної Церкви» Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області, оформленого протоколом загальних (парафіяльних) зборів № 1 від 07.05.2022.

Подаючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує на те, що на даний час відповідні зміни Статуту до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ще не внесені, однак на переконання позивача це може бути зроблено відповідачем в будь-який час.

На думку заявника, передчасне внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стане підставою для легалізації рейдерського заволодіння Свято-Михайлівським Кафедральним Собором м. Шепетівка шляхом внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в свою чергу позбавить конституційних прав членів релігійної громади на свободу віросповідання і майнових прав.

Вжиття такого заходу забезпечення як заборона вчинення реєстраційних дій на переконання позивача не дасть можливості провести зміни про релігійну громаду як юридичну особу, що в свою чергу забезпечить ефективний захист порушених прав позивача, а вжиття такого заходу забезпечення є адекватним змісту порушеного права, на поновлення якого подано даний позов, задоволення якого відповідно не створить складнощів при виконанні рішення суду та не дозволить відповідачу вчинити дії для унеможливлення поновлення такого права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами винятковість обставин та того, що не здійснення судом заборони вчиняти відповідачу (іншим уповноваженим особам) реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку зі зміною Статуту Релігійної організації може істотно ускладнити чи унеможливити виконання даного рішення суду в подальшому з метою захисту і поновлення порушених прав позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У спорах з позовними вимогами немайнового характеру необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

При цьому в таких немайнових спорах суд досліджує, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблений висновок, згідно з яким умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Як було зазначено вище, предметом спору у справі є визнання недійсним нової редакції Статуту релігійної організації, який має нову назву - «Статут Релігійної громади Свято-Михайлівського собору Православної церкви України м. Шепетівка Хмельницької області» (нова редакція)», прийнятий на підставі осіб від імені Релігійної громади Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області, оформленого протоколом загальних (парафіяльних) зборів № 1 від 07.05.2022 та затвердженого відповідним Розпорядженням відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» закріплено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).

Відповідно до частин 7 та 8 статті 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).

Позивач, як фізична особа, будучи керівником релігійної організації та відповідно членом релігійної громади не погоджується зі змінами до Статуту Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області» та відповідно просить суд заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо майна релігійної громади - Свято Михайлівського кафедрального Собору (земельна ділянка за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, проспект Миру, 27).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, обраний позивачем захід забезпечення не є тим, що гарантує захист матеріально-правових інтересів позивача та не є співмірним та адекватним з огляду на заявлені позовні вимоги, оскільки його задоволення фактично унеможливить іншу частину вірян релігійної громади реалізувати своє право на віросповідання, що призведе до більш негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

З огляду на те, що на стадії розгляду заяви про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що на теперішній час позивачем не було доведено винятковості обставин для забезпечення позову.

Крім того, позивачем не надано до суду доказів того, що стосовно нього та Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області» Релігійної організації «Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області» вчиняються її щодо заборони сповідування його релігії та заборони користуватися приміщенням Свято-Михайлівського кафедрального Собору, а відтак такі посилання позивача є виключно припущенням майбутніх подій, які не підтверджені належними доказами.

Що стосується посилань позивача в частині того, що внесення змін до державних реєстрів у зв`язку із затвердженням нової редакції Статуту позбавить його майнових прав, колегія суддів зазначає, що релігійна громада жодним чином не втрачає майнових прав на будівлю Свято-Михайлівського собору, так як відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 8 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» релігійні організації мають право використовувати для своїх потреб будівлі і майно, що надаються їм на договірних засадах державними, громадськими організаціями або громадянами.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. (частина 1 статті 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»).

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суді у постанові від 06.04.2021 по справі № 910/10011/19 в пункті 98 зазначено, що судове рішення про задоволення вимоги про визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції є підставою для приведення суб`єктом державної реєстрації відомостей про Релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань у відповідність статуту Релігійної організації в попередній редакції.

А тому, у даному випадку відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у даній справі.

При цому, як вже було зазначено вище, чинним законодавством України передбачається можливість створення нової релігійної громади (з осіб, які не згодні з рішенням про зміну підлеглості) та у визначеному порядку надано можливість користуватися культовою будівлею і відповідним майном задля забезпечення громадян своїх релігійних потреб та поширенням православної віри, що відповідно є першочерговою метою релігійної організації.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності винятковості фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 року у справі № 910/4517/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу керівника Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Шепетівка Хмельницької області" Мацоли Михайла Васильовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 року у справі № 910/4517/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.06.2022 року у справі № 910/4517/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження у справі № 910/4517/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 12.09.2022

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко