Постанова

від 12.09.2022 по справі 910/1688/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2022 р. Справа№ 910/1688/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Куксова В.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.09.2022 у справі №910/1688/22 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ УКРАЇНА ГРУПП»

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022

у справі №910/1688/22 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ УКРАЇНА ГРУПП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТ СИСТЕМ»

про стягнення 558 406,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача витрат на усунення недоліків в сумі 558 406,78 грн., які становлять вартість виконаних на замовлення позивача за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профмонтажсервіс ЛТД» договором підряду № 06122021 від 06.12.2021 робіт та є роботами з усунення недоліків у виконаних відповідачем за укладеним з позивачем договором підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021 робіт.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- звернення позивача до суду з цим позовом є наслідком звернення відповідача до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості за виконані за договором підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021 роботи, що свідчить про те, що позивач зловживає своїми правами та має на меті затягування розгляду справи № 910/12689/21;

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження звернення до нього власника об`єкту на якому позивач виконував спірні роботи (ПрАТ «МХП») з вимогою щодо усунення недоліків. В свою чергу ПрАТ «МХП» не є стороною укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021 і будь-які звернення вказаної особи не породжують для відповідача правових наслідків;

- позивач прийняв спірні роботи без зауважень про що свідчить підписані між сторонами акти приймання виконаних будівельних робіт;

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту виявлення у виконаних позивачем роботах недоліків, так як акт виявлених недоліків та дефектів від 03.12.2021 складений особами, які не є експертами та не володіють спеціальними знаннями у сфері монтажу вентиляції;

- в акті виявлення недоліків та дефектів від 03.12.2021 не співпадає адреса з адресою за якою відповідачем виконувались роботи за договором підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/1688/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що:

- умовами укладеного між сторонами договору підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021 не встановлений гарантійний строк на усунення відповідачем недоліків у виконаних ним за вказаним договором роботах;

- факт підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 7 178 706,56 грн. свідчить про прийняття позивачем таких робіт за договором підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021 без зауважень;

- при цьому, за змістом п. 7.3 договору підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021, у випадку виявлення протягом гарантійного строку (який в договорі не встановлений) недоліків роботах, позивач повинен письмово сповістити про це відповідача у найкоротший термін після їх виявлення, проте дефектний акт, яким позивач фактично обґрунтовує позовні вимоги, датований 03.12.2021, що не свідчить про сповіщення позивачем відповідача про виявлені недоліки у найкоротший термін, як це передбачено пунктом 7.3 договору підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021;

- за змістом п. 7.5 договору підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021 строк усунення недоліків, що були виявлені протягом гарантійного строку (який в договорі не передбачений), складає 7 робочих днів з моменту виявлення недоліків, якщо сторонами не погоджений інший строк, проте договір підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профмонтажсервіс ЛТД» укладений 06.12.2021, тобто на третій день після складення дефектного акту (03.12.2021), що також суперечить положенням пункту 7.5 договору підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021;

- за змістом положень ст. 858 ЦК України замовник має право на відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором, проте, враховуючи те, що договором підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021 таке право позивача не встановлено, відповідно й підстав для відшкодування таких витрат немає.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 у справі №910/1688/22 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оспорюване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що гарантійний строк встановлений положеннями чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 884 ЦК України та п. 103-104 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.20015 № 668, та становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2022, вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В., Шаптала Є.Ю.

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1688/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/1688/22.

22.06.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ УКРАЇНА ГРУПП» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/1688/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 13.09.2022 о 11:45 год.

18.07.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач, з посиланням на обставини, які ним були наведені в суді першої інстанції та на те, що укладений між сторонами договір підряду № 21-04/2021-БМР від 16.04.2021 за своєю правовою природою не є договором будівельного підряду, а відтак, застосування до нього положень ч. 1 ст. 884 ЦК України та п. 103-104 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.20015 № 668, є безпідставним, просить залишити рішення суд першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить поновити йому строк для подання відзиву, з посиланням на те, що ним не було отримано як апеляційної скарги, так і ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022.

Щодо вказаних обставин, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Статтею 114 ГПК України встановлено, що:

- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.

- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ УКРАЇНА ГРУПП» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/1688/22, учасникам справи встановлено строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

За змістом положень ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи слідує, що у зв`язку з тимчасовою неможливістю направляти паперові примірники копій судових рішень через відділення АТ «Укрпошта», ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у цій справі направлено на електронну адресу відповідача info@at-trade.com.ua, яка ним самим вказується як власна, проте судом не було отримано повідомлення про доставлення копії судового рішення на вказану електронну адресу відповідача.

За таких обставин колегія суддів виходить з того, що вказану ухвалу відповідач отримав у день ознайомлення з матеріалами справи № 910/1688/22, тобто 01.07.2020.

Отже, останнім днем подачі відзиву на апеляційну скаргу, з врахуванням вихідних днів, є 18.07.2022, що свідчить про те, що відповідачем строк для подання відзиву пропущений не був.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву колегією суддів не розглядається.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про те, що з метою представництва його інтересів у даній справі ним з адвокатом Андрушко І.П. укладено договір про надання правової допомоги від 12.07.2022, що попередня (орієнтовна) вартість правової (правничої) допомоги (гонорар) адвоката за вказаним договором становить 5 000,00 грн. та просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати. До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додані належним чином засвідчені копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.07.2022, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4717 від 29.11.2011, посвідчення адвоката, витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України серія АА від 19.09.2017 та платіжного доручення № 3193 від 14.07.2022, а також ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1220995 від 14.07.2022.

01.08.2022 до суду від відповідача надійшов детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги у справі № 910/1688/22, в якому відповідач просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00. До опису додані належним чином засвідчені копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.07.2022 з додатком № 2 до нього та платіжного доручення № 3193 від 14.07.2022.

Станом на 13.09.2022 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

16.04.2021 позивач як замовник та відповідач як підрядник уклали договір підряду №21-04/2021-БМР (далі Договір) в п. 1.1 якого погодили, що підрядник зобов`язується на свій ризик виконати та передати замовнику роботи з монтажу системи вентиляції (далі Роботи), відповідно до Додатку №1 «Договірна ціна».

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що роботи виконуються на об`єкті, розташованому за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46.

За змістом п. 6.1 Договору замовник приймає виконані належним чином підрядником роботи/їх окремий вид/етап по факту їх завершення шляхом підписання актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, які є підставою для розрахунків.

На виконання умов Договору відповідач виконав роботи на суму 7 187 706,56 грн., що сторонами не заперечується та підтверджується належним чином засвідченими копіями актів приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року № 1 від 18.06.2021 та № 1-2 від 23.06.2021.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що:

- одразу після прийняття позивачем робіт до нього звернувся (усно) власник об`єкту робіт (ПрАТ «МХП») де відповідачем виконувалась роботи за Договором та повідомив про наявність недоліків у виконаних відповідачем роботах;

- про виявлені недоліки позивач повідомив відповідача, проте останній вказані звернення проігнорував, на складення дефектного акту представників не направив;

- за таких обставин позивачем за участю представників ПрАТ «МХП» складено акт виявлення недоліків та дефектів від 03.12.2021;

- для усунення недоліків у виконаних відповідачем роботах позивач уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профмонтажсервіс ЛТД» договір підряду № 06122021 від 06.12.2021 за яким останнє виконало роботи на загальну суму 558 406,78 грн. вартість яких має бути стягнута з відповідача .

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

За змістом п. 1 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.20015 № 668 (далі Умови) Умови відповідно до ЦК України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єкта будівництва (далі - будівництво); положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

У п. 2 Умов визначено, що роботи - будівельні, монтажні, проектні, пусконалагоджувальні та інші роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта;

Враховуючи те, що предметом Договору є роботи з монтажу системи вентиляції на об`єкті, розташованому за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Чорновола, 46, Договір за своєю правовою природою є саме договором будівельного підряду.

За змістом ч. 1 ст. 883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об`єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об`єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об`єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що умовами Договору не встановлений гарантійний строк, так як у п. 7.2 Договору сторони погодили, що відповідач гарантує якість виконаних ним та/або його субпідрядником робіт протягом трьох років з моменту підписання останнього акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Враховуючи те, що акти приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року № 1 від 18.06.2021 та № 1-2 від 23.06.2021 підписані сторонами у червні 2021 року недоліки, які позивач виявив у грудні 2021 року, охоплюються гарантійним терміном встановленим як умовами Договору, так і положенням законодавства.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що у випадку виявлення протягом гарантійного строку недоліків роботах, позивач повинен письмово сповістити про це відповідача у найкоротший термін після їх виявлення, а п. 7.4 - що підрядник на письмову вимогу замовника зобов`язується усунути за власний рахунок недоліки/дефекти у виконаних роботах, що були виявлені протягом гарантійного троку. Підрядник приступає до усунення недоліків не пізніше п`яти робочих днів з дати одержання листа від замовника про необхідність проведення гарантійного ремонту.

Відповідно до статті 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.

Колегія суддів зазначає про те, що основною відмінністю гарантійного випадку є те, що роботи на момент прийняття були виконані якісно, а в процесі експлуатації відбулося погіршення якості виконаних робіт, що зумовило позбавлення замовника очікуваного результату підрядних робіт в межах гарантійного строку.

Як встановлено вище, як умовами Договору, так і положеннями чинного законодавства передбачено надання відповідачем позивачу гарантії на виконані за Договором роботи.

Частиною 2 ст. 884 ЦК України визначено, що підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об`єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об`єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.

Пунктом 106 Умов встановлено, що підрядник відповідає за недоліки (дефекти), виявлені в закінчених роботах (об`єкті будівництва) і змонтованих конструкціях протягом гарантійних строків, якщо він не доведе, що:

- недоліки були відомі або могли бути відомі замовнику на момент їх прийняття, але не зазначені в акті;

- недоліки виникли внаслідок: неналежної підготовки проектної документації, якщо відповідно до договору підряду обов`язок щодо забезпечення робіт (будівництва об`єкта) проектною документацією було покладено на замовника; природного зносу результату закінчених робіт (об`єкта будівництва), змонтованих конструкцій; неправильної експлуатації або неправильності інструкцій щодо експлуатації змонтованих конструкцій та/або об`єкта будівництва, розроблених самим замовником або залученими ним третіми особами; неналежного ремонту змонтованих конструкцій, об`єкта будівництва, проведеного самим замовником або залученими ним третіми особами; інших незалежних від підрядника обставин.

Отже, враховуючи положення чинного законодавства, у період дії гарантії відповідач має обов`язок щодо усуненні не всіх недоліків, які виникли у такий період у виконаних ним роботах та наслідків таких недоліків. Зокрема, якщо відповідач доведе, що недоліки були відомі або могли бути відомі замовнику на момент їх прийняття, але не зазначені в акті, вказане виключає обов`язок відповідача усунути такі недоліки.

Зазначене кореспондується з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України за змістом яких: замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Колегія суддів зазначає про те, що умовами Договору сторонами фактично не визначено порядок дій сторін у випадку, якщо при виявлення протягом гарантійного строку недоліків у виконаних роботах сторони не можуть дійти згоди щодо причини виникнення таких недоліків, а відтак при визначені такого порядку сліду керуватися правилами, які визначені Умовами та ЦК України.

Так, за змістом положень ч. 3 ст. 853 ЦК України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (ч. 4 ст. 853 ЦК України).

Згідно з п. 107 Умов у разі виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійних строків, він зобов`язаний у порядку, визначеному договором підряду, повідомити про це підрядника і запросити його для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо підрядник відмовився взяти участь у складенні акта, замовник має право в порядку, визначеному договором підряду, скласти такий акт із залученням незалежних експертів і надіслати його підряднику.

З матеріалів справи слідує, що 16.11.2021 комісією у складі представників ПрАТ «Миронівський хлібопродукт», ТОВ «МХП Фудсервіс» та позивача складено акт виявлення недоліків та дефектів, в якому зазначено, що результаті проведеного огляду змонтованих систем припливно-витяжної вентиляції, кондиціонування та опалення в будівлі «Кулінарного цеху» ТОВ «МХП Фудсервіс», що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Крюківщина, вул. Асканія, будинок 1-А встановлено:

1. решітка загального повітрозабірного каналу припливної вентиляції повітря перекрита витяжним коробом системи ПВ1. Це призводить до ускладнення припливу повітря на кухні та зменшує ресурс роботи обладнання через перевантаження під час роботи;

2. датчики зовнішньої температури, за допомогою яких передбачено виконувати контроль навколишньої температури, встановлені в припливному каналі над відповідними приміщеннями кухонь на закритому технічному поверсі, а не зовні на вулиці чи на початку повітрозабірного каналу біля решітки з вулиці та фактично вимірюють температуру повітря на технічному поверсі, а не зовні. І це, в свою чергу, впливає на роботу щита автоматизації відповідної системи кухні та унеможливлює її роботу в автоматичному режимі (обігрів-охолодження або зима-літо), а лише у ручному;

3. контролер в щиті автоматики однієї з кухонь працює зі збоями та вплинути на його роботу можливо тільки після вимкнення живлення та перезавантаження;

4. більше 20 шт. вимірювальної апаратури (термоманометри) у приміщенні венткамери та на технічному поверсі не працюють або показують неправдиві дані (замість 60°С показує 20°С);

5. не виконано запуск, випробування, регулювання і налагодження системи опалення, та кондиціювання для зимового періоду. Система опалення повністю не підготовлена, налаштування та пуско-налагоджування теплових рамок не проведено. Теплові рамки змонтовані не вірно, вхід та вихід теплоносія. Після подачі теплоносія на теплові рамки виникла необхідність їх модернізації, через те, що циркуляція теплоносія не відбувалася через постійні заповітрювання;

6. на чотирьох кухнях з шести циркуляційні насоси заклинені та не працюють;

7. системи вентиляції після монтажу не відрегульовані на задану продуктивність і в цілому і окремо по відгалуженням;

8. повітропроводи, шафи керування, елементи управління не промарковані, в шафах керування відсутні схеми;

9. не передана виконавча документація (креслення, схеми, результати випробувань систем, тощо) по підписаному в актах об`єму робіт.

У зв`язку з виявленими дефектами позивачем було направлено на адресу відповідача лист запрошення на складання дефектного акту №01-02-231 від 17.11.2021, в якому позивач просив призначити дату протягом одного тижня з моменту отримання запрошення, але не пізніше 30.11.2021, для складення дефектного акту і визначення строків усунення дефектів/проведення гарантійного ремонту.

Враховуючи те, що відповідач вказану дату позивачу не погодив, 03.12.2021 комісією у складі представників позивача та ТОВ «МХП Фудсервіс» складено акт виявлення недоліків та дефектів за змістом аналогічний акту акт виявлення недоліків та дефектів від 16.11.2021.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач не дотримався визначеного законодавством порядку для виявлення та фіксації недоліків (дефектів) виявлених протягом гарантійних строків, зокрема не ініціював проведення експертизи для визначення причин виникнення спірних недоліків.

При цьому слід зазначити і про те, що позивачем не надано жодних доказів того, що особи, які 16.11.2021 та 03.12.2021 складали акти виявлення недоліків та дефектів 16.11.2021, володіють необхідними спеціальними знаннями для встановлення причин виникнення недоліків, в той час положення чинного законодавства не покладаються на відповідача обов`язок усунення всіх недоліків, які виникли у гарантійний період.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, факт наявності недоліків у виконаних відповідачем роботах має бути підтверджений у порядку, встановленому ЦК України та Умовами, проте доказів такого підтвердження матеріли справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, тобто у даному випадку саме позивач повинен довести, як наявність недоліків у виконаних відповідачем роботах, так і причини їх виникнення (зокрема те, що їх виникнення не є наслідком природного зносу результату закінчених робіт (об`єкта будівництва), змонтованих конструкцій; неправильної експлуатації або неправильності інструкцій щодо експлуатації змонтованих конструкцій та/або об`єкта будівництва, розроблених самим замовником або залученими ним третіми особами; неналежного ремонту змонтованих конструкцій, об`єкта будівництва, проведеного самим замовником або залученими ним третіми особами; інших незалежних від підрядника обставин), проте належних та допустимих доказів вказаного позивач до матеріалів справи не надав, а відтак, його посилання на вказані обставини колегією суддів до уваги не приймаються як недоведені.

Колегія суддів також зауважує на тому, що з наявних у матеріалах справи актів виявлення недоліків та дефектів від 16.11.2021 та від 03.12.2021 слідує, що більша частина з зазначених у них недоліках, зокрема визначені у п.п. 1, 2, 5, 7, 8, 9 могли бути виявлені позивачем при прийнятті зазначених робіт, а отже, відповідно до приписів п. 106 Умов та ст. 853 ЦК України, підписавши відповідні акти виконаних робіт без зауважень, позивач позбавив себе права посилатися на зазначені недоліки.

Слід зазначити і про те, що враховуючи те, що позивач за його твердженням вже усунув недоліки, уклавши з Товариством з обмеженою відповідальністю «Профмонтажсервіс ЛТД» договором підряду № 06122021 від 06.12.2021 та вийнявши роботи за вказаним договором, зазначені дії позивача фактично призвели до втрати доказів, на підставі яких судом могли б бути установлені наявність недоліків у виконаних відповідачем за Договором роботах та особи, яка винна у їх настанні, так як не вчинення дій щодо проведення відповідної експертизи та проведені на даний час роботи з усунення недоліків унеможливлюють проведення експертизи для встановлення як наявності недоліків, так і особи, яка винна у їх виникненні.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на усунення недоліків в сумі 558 406,78 грн. задоволенню не підлягають, проте рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні в мотивувальній частині.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/1688/22 підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі та зміну цією постановою лише мотивувальної частини рішення суду першої інстанції і залишення без змін його резолютивної частини, якою у задоволенні позову відмовлено повністю, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ УКРАЇНА ГРУПП» задоволенню не підлягає, а витрати зі її подачу відповідно до приписів ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Щодо вимог відповідача про стягнення з позивача судових витрат відповідача, а саме витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн., які останнім понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції слід зазначити наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (п. 1 та п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Відповідно до положень ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді апеляційної інстанції є апеляційна скарга, відзив на апеляційну скаргу, а докази понесення таких витрат - до прийняття судом постанови або протягом п`яти днів після її прийняття, за умови, що до прийняття постанови у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи слідує, що: у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про те, що з метою представництва його інтересів у даній справі ним з адвокатом Андрушко І.П. укладено договір про надання правової допомоги від 12.07.2022, що попередня (орієнтовна) вартість правової (правничої) допомоги (гонорар) адвоката за вказаним договором становить 5 000,00 грн., просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, а також надав докази понесення таких витрат; 01.08.2022 до суду від відповідача надійшов детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги у справі № 910/1688/22.

Отже, матеріалами справи підтверджується дотримання відповідачем як строків подання попереднього (орієнтовного) розрахунок суми судових витрат, так і строків подання доказів понесення таких витрат.

Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн., ним до матеріалів справи долучені на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1220995 від 14.07.2022, а також належним чином засвідчені копії:

- укладеного з адвокатом Андрушко Ігорем Петровичем договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.07.2022 та додатку № 2 до нього;

- свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4717 від 29.11.2011, посвідчення адвоката, витягу з Єдиного Реєстру адвокатів України серія АА від 19.09.2017;

- платіжного доручення № 3193 від 14.07.2022.

Зі змісту укладеного між відповідачем як клієнтом та адвокатом Андрушко Ігорем Петровичем як адвокатом договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.07.2022 слідує, що:

- за цим договором адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої (правової) допомоги другій стороні (Клієнту) на умовах та в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої (правової допомоги) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1);

- правнича (правова) допомога за даним договором надається виключно в рамках справ: № 910/1289/21, № 910/1688/21 (п. 1.2);

- за надання правничої (правової) допомоги, відповідно до даного договору та домовленості сторін, клієнт сплачує адвокату фіксований щомісячний гонорар (винагороду), та/або клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар (винагороду) у фіксованій сумі та/або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно по домовленості сторін (п. 4.3);

- за результатами надання правничої (правової) допомоги, на вимогу однієї з сторін, може складатися акт надання правничої (правової) допомоги, що підписується сторонами (п. 4.10).

Також сторонами підписано додаток № 2 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 12.07.2022 у якому сторони домовились, що розмір винагороди адвоката за представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції та надання іншої правничої допомоги, яка пов`язана зі справою № 910/1688/21 в суді апеляційної інстанції становить 5 000,00 грн.

Факт оплати наданих відповідачу адвокатом Андрушко Ігорем Петровичем послуг на загальну суму 5 000,00 грн. підтверджується належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 3193 від 14.07.2022.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу Андрушко Ігорем Петровичем послуг на заявлену до стягнення суму.

Щодо обставин, пов`язаних з визначенням розміру витрат на правничу допомогу при розгляді справи судом апеляційної інстанції, слід зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, за змістом ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ УКРАЇНА ГРУПП» у справі № 910/1688/22 судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для її задоволення, апеляційний суд вважає належним чином обґрунтованою заяву відповідача про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в частині понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Надані відповідачем документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок апелянта витрат відповідача на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та підлягає задоволенню у заявленій позивачем до стягнення сумі 5 000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ УКРАЇНА ГРУПП» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/1688/22 залишити без задоволення.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/1688/22, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2022 у справі №910/1688/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПТ УКРАЇНА ГРУПП», (02121, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, буд. 32-а, офіс 316, ідентифікаційний номер 41456223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТ Систем» (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, буд. 19, корпус 1, ідентифікаційний код 40425871) витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн..

4. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/1688/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 14.09.2022.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді В.В. Куксов

Є.Ю. Шаптала