Постанова

від 12.09.2022 по справі 333/3149/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 13.09.2022 Справа № 333/3149/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/3149/22 Головуючий у 1 інстанції: Піх Ю.Р.

Провадження № 22-ц/807/1840/22 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Дашковської А.В.,

Гончар М.С.,

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні в режимі відео конференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ніко ІСТЛАЙН Запоріжжя», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення суми,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко ІСТЛАЙН Запоріжжя» на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2022 року про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля, укладений 15.01.2021 між ТОВ «Ніко ІСТЛАЙН Запоріжжя» та ОСОБА_2 та стягнути з ТОВ «Ніко ІСТЛАЙН Запоріжжя» сплачені за договором 433500 грн. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що договір укладено з порушенням вимог ст.65 СК України, оскільки він як подружжя покупця своєї згоди на покупку автомобіля не надавав. З метою забезпечення позову просив накласти арешт на нерухоме майно ТОВ «Ніко Істлайн Запоріжжя» у межах ціни позову, яка становить 433500 гривень. На обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 зазначав, що товариство в умовах воєнного стану не здійснює підприємницьку діяльність, у добровільному порядку протягом тривалого часу не повертає грошові кошти, не пропонує вирішити питання мирним шляхом, не вчиняє жодних дій для вирішення спору у позасудовому порядку. Вважає, що товариство як власник нерухомого та рухомого майна у будь-який час може здійснити його відчуження, припинити свою діяльність, що унеможливить виконання судового рішення.

Ухвалою Комунарського районого суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2022 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ТОВ «Ніко ІСТЛАЙН Запоріжжя» (ЄДРПОУ 38706017), розташованого 69005 Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 74 Б, у межах заявленої до стягнення суми 433500 грн.

Виконання ухвали доручено Вознесенівському відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (чотириста тридцять три тисячі гривень).

Судове рішення мотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призведе до порушення прав позивача.

В апеляційній скарзі ТОВ «Ніко ІСТЛАЙН Запоріжжя», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви. На думку товариства, суд першої інстанції порушив принцип співмірності та розумності, не врахував того, що накладення арешту на все майно порушує його інтереси та перешкоджає його господарській діяльності. Товариство є роботодавцем для 50 осіб і перешкоджання його господарській діяльності призведе до того, що підприємство не зможе виплачувати заробітну плату працівникам, чим будуть порушені їх права на гідне життя. Крім того, основним видом діяльності відповідача є торгівля новими автомобілями марки Mazda, їх технічне обслуговування та ремонт. Накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно унеможливлює здійснення реалізації нових автомобілів кінцевим споживачам та їх державну реєстрацію, оскільки вони також підпадають під арешт незалежно від обмеження суми, що фактично призводе до припинення господарської діяльності відповідача та його банкрутства.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи.

В засідання апеляційного суду представник товариства В.Ф. Селіванов скаргу підтримав та просив про її задоволення. Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Трачук Н.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають оскаржувану ухвалу такою, що відповідає вимогам закону і обставинам справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників сторін і позивача ОСОБА_1 , обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та накладаючи арешт на все майно ТОВ «Ніко ІСТЛАЙН Запоріжжя» в межах ціни позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог заявника та вважав, що підстави та вид забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами.

Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому з ними не можна погодитися.

За приписами ч. 1ст.149 ЦПК Українисуд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 1-2 ст.149ЦПКУкраїни суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цьогоКодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150ЦПКУкраїни позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову, а також доведення відповідності (адекватності) засобу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції не пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з`ясувати дані про особу відповідача, а також не обговорив питання відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач ОСОБА_1 не є стороною договору купівлі-продажу автомобіля і у випадку визнання правочину недійсним у відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України у товариства як продавця щодо позивача будь-якого обов`язку повернути все, що воно одержало від покупця ОСОБА_2 на виконання цього правочину, не виникне.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач знаходиться в стадії банкрутства, вживає заходи до відчуження свого майна, або про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

Натомість до апеляційної скарги товариством надані письмові докази, які свідчать про те, що воно здійснює свою статутну підприємницьку діяльність, укладає правочини з реалізації легкових автомобілів, тощо.

Крім того, листами від 29.01.2021 і від 08.02.2021 товариство повідомило покупця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля і з метою повернення отриманих за договором грошових коштів попросило останню повідомити письмово реквізити банківської картки.

Вказані обставини спростовують доводи позивача про наявність підстав для накладення арешту на майно товариства і небажання останнього вирішити спір у позасудовому порядку.

За такихобставин оскаржуване судове рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

З наведених мотивів ухвала суду підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Згідно абзацу 3 п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 квітня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.

Керуючись ст. ст.374, 376, 382 -384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товаристваз обмеженоювідповідальністю «НікоІСТЛАЙН Запоріжжя» задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2022 року у цій справі скасувати.

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2022 року.

Головуючий: І.В. Кочеткова

Судді: А.В. Дашковська

М.С.Гончар