Ухвала

від 04.11.2022 по справі 333/3149/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

04 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 333/3149/22

провадження № 61-9425ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Істлайн Запоріжжя»</a>, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля, укладений 15 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко ІСТЛАЙН Запоріжжя» (далі - ТОВ «Ніко Істлайн Запоріжжя») та ОСОБА_2 та стягнути з ТОВ «Ніко Істлайн Запоріжжя» сплачені за договором 433 500,00 грн.

Позов мотивований тим, що договір укладений з порушенням вимог статті 65 СК України, оскільки він, як чоловік покупця, своєї згоди на покупку автомобіля не надавав.

Із метою забезпечення позову ОСОБА_1 просив накласти арешт на нерухоме майно ТОВ «Ніко Істлайн Запоріжжя» у межах ціни позову, яка становить 433 500,00 грн.

Заяву мотивував тим, що товариство в умовах воєнного стану не здійснює підприємницьку діяльність, у добровільному порядку протягом тривалого часу не повертає грошові кошти, не пропонує вирішити питання мирним шляхом, не вчиняє жодних дій для вирішення спору у позасудовому порядку.

Вважав, що товариство як власник нерухомого та рухомого майна у будь-який час може здійснити його відчуження, припинити свою діяльність, що унеможливить виконання судового рішення.

Ухвалою від 05 серпня 2022 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя заяву про забезпечення позову задовольнив.

Наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ТОВ «Ніко Істлайн Запоріжжя» у межах заявленої до стягнення суми 433 500,00 грн.

Виконання ухвали доручив Вознесенівському відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).

Постановою від 13 вересня 2022 року Запорізький апеляційний суд апеляційну скаргу ТОВ «Ніко Істлайн Запоріжжя»задовольнив.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2022 року скасував, у задоволенні заяви відмовив.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року.

Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просив скасувати судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина четверта статті 394 ЦПК України передбачає, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 та накладаючи арешт на все майно ТОВ «Ніко ІСТЛАЙН Запоріжжя» в межах ціни позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог заявника та співмірності виду забезпечення позову із позовними вимогами.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

За приписами частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно з частинами першою-другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пункт 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову, а також доведення відповідності (адекватності) засобу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України роз`яснив судам, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції,вживаючи заходи забезпечення позову, не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не з`ясував дані про особу відповідача, а також не обговорив питання відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам

Апеляційний суд виходив із відсутності доказів того, що відповідач знаходиться в стадії банкрутства, вживає заходи до відчуження свого майна, або про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив про наявність доказів, які свідчать про здійснення відповідачем підприємницької діяльності, укладання правочинів з реалізації легкових автомобілів, тощо, а також того, що товариство повідомило покупця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля і з метою повернення отриманих за договором грошових коштів попросило останню повідомити письмово реквізити банківської картки.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з відсутності обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, та відсутності підстав для накладення арешту на майно товариства і небажання останнього вирішити спір у позасудовому порядку.

Доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Зі змісту касаційної скарги, судового рішення, що оскаржене,та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною першою статті 389, частиною другою та четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 13 вересня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Істлайн Запоріжжя»</a>, за участю третьої особи - ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення суми.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська