Рішення
від 14.09.2022 по справі 420/1293/22
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1293/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства «КРИСТАЛ» (68550, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Виноградівка, вул. 26 серпня, 96, РНОКПП 31851772) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Селянського (фермерського) господарства «КРИСТАЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області за результатом якого позивач просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 року № 00/27162/0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 5 361 175,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 273 573,00 грн.;

стягнути з ГУ ДПС в Одеській області на користь СФГ «КРИСТАЛ» (код ЄДРПОУ 31851772) суму витрат на правничу (правову) допомогу;

стягнути з ГУ ДПС в Одеській області на користь СФГ «КРИСТАЛ» (код ЄДРПОУ 31851772) суму судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкової перевірки не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать податковому законодавству і правилам бухгалтерського обліку, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 24.01.2022 року було відкрито провадження у справі №420/1293/22.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2022 року провадження по справі було зупинено.

На підставі розпорядження в.о.керівника апарату суду від 10.05.2022 року №333, та згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративна справа №420/1293/22 передана на розгляд головуючому судді Єфіменко К.С.

Ухвалою суду від 25.08.2022р. прийнято до свого провадження адміністративну справу №420/1293/22 за позовом Селянського (фермерського) господарства КРИСТАЛ до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Поновлено провадження у справі №420/1293/22. Визначено, що розгляд справи починається спочатку. Справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, до матеріалів справи надано відзив 21.02.2022р., в якому зазначено, що фактично позивачем проведено господарські операції з контрагентами шляхом формального складання первинної документації, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Селянського (фермерського) господарства «КРИСТАЛ» зареєстровано в Тарутинському районному управлінні юстиції Одеської області 01.07.2002 року, номер державної реєстрації від №Ю0010088, номер виписки з ЄДР 538623.

Код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31851772.

Місцезнаходження суб`єкта господарювання: відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: АДРЕСА_1 .

Фактична адреса: Одеська область, Тарутинський район, с. Виноградівка, вул.26 серпня, буд. 96.

Взято на податковий облік 02.02.2002р. в Арцизькій МДПІ (Тарутинське вiддiлення) за № 815, станом на дату підписання акту перевірки перебуває на обліку в 1528.ГУ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ (ТАРУТИНСЬКА ДПІ).

СФГ «КРИСТАЛ» зареєстроване платником податку на додану вартість 19.09.2003 року по теперішній час. Індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 318517715285.

На підставі направлень від 17.08.2021 виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5),

- головним державним ревізором-інспектором вiдд перевірок управління аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Курманенко Юрієм Валентиновичем (направлення від 17.08.2021 №10960/15-32-07-01);

- головним державним ревізором-інспектором вiдревірок управління аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Кириченко Павлом Вячеславовичем (направлення від 17.08.2021 №10962/15-32-07-01);

- головним державним ревізором-інспектором вiддiлу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Бардук Марією Петрівною (направлення вiд 17.08.2021 №10962/15-32-07-01);

- головним державним ревізором-інспектором вiддiл операцій управління аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Павловим Олександром Васильовичем (напpaвлення від 17.08.2021 №10964/15-32-07-01);

- головним державним ревізором-інспектором вiддiлу фактичних перевірок управління аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Васильєвою Іриною Олександрівною (направлення від 17.08.2021 №10966/15-32-07-01);

- головним державним ревізором-інспектором вiддiлу фактичних перевірок управління аудиту Головного управління ДПС в Одеській області Євстратовим Костянтином Олеговичем Олександрівною (направлення вiд 17.08.2021 №10967/15-32-07-01);

- головним державним ревізором-інспектором вiддiлу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області Худиком Валерієм Романовичем (направлення від 17.08.2021 №10968/15 32-07-01);

- головним державним ревізором-інспектором вiддiлу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС в Одеській області Апаликіним Сергієм Ігоровичем (направлення від 17.08.2021 №10969/15 32-07-01);

Вiдповiдно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п. 77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 № 2755-VI iз змiнами та доповненнями (далі - Податковий кодекс або ПКУ). плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021р., на підставі наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 02.08.2021 №5487-п, проведена планова випзна документальна перевірка селянського (фермерського) господарства «КРИСТАЛ» (СФГ «КРИСТАЛ») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соцiальне страхування за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

За результатами перевірки ГУ ДПС в Одеській області складено акт № 20092/15-32-07-01/41253272 від 15.09.2021 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки Селянського (фермерського) господарства "КРИСТАЛ" код за ЄДРПОУ 31851772, за яким встановлено порушення Селянським (фермерським) господарством "КРИСТАЛ" низки статей Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: актом перевірки було встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI iз змiнами та доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5361175 грн., в тому числі за червень 2018 року - 377630 грн., за липень 2018 року - 1193403 грн., за лютий 2019 року - 14966 грн., за квітень 2019 року - 202035 грн., за травень 2019 року - 757814 грн., за червень 2019 року - 418500 грн., за вересень 2019 року - 198393 грн., за листопад 2019 року - 991694 грн., за серпень 2020 року - 1052688 грн., за вересень 2020 року - 20252 грн., за листопад 2020 року - 133800 грн.

На підставі наведеного акту перевірки, Відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення від 05.11.2021 року № 00/27162/0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 5 361 175,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 273 573,00 грн.

Незгода Позивача з наведеними рішеннями Відповідача, зумовила його звернення до суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «КРИСТАЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту також - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє, зокрема, оскаржувані рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним, закріпленим процесуальним законом критеріям.

Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі також - Кодекс) та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі також - Закон № 996-XIV), у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 61.1 статті 61 Кодексу визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпунктом 62.1.3 пункту 62.1. статті 62.1 Кодексу, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1. статті 75 Кодексу).

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За приписами частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 16.1. статті 16 Кодексу, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

У той же час, платник податків має право, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків (підпункти 17.1.7., 17.1.8., 17.1.6. пункту 17.1. статті 17 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статей 19, 20 Кодексу, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, окрім іншого: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право, зокрема: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4. пункту 20.1.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18. пункту 20.1.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.19. пункту 20.1.).

Водночас, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, окрім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1., 21.1.4. пункту 21.1. статті 21 Кодексу).

При цьому, податкове законодавство України ґрунтується, у тому числі, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Кодексу).

Враховуючи наведене суд вважає, що для встановлення дійсних обставин у справі, дослідженню підлягають первинні документи, якими Позивач обґрунтовує правомірність формування ним витрат та податкового кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Бром Форс».

Відповідно до пункту 133.1.1. пункту 133.1. статті 133 Кодексу платниками податку на прибуток - резидентами є: суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Кодексу).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1. статті 135 Кодексу).

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 Кодексу, об`єктом оподаткування податком на додану вартість, є операції платників податку з, зокрема:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

За приписами пункту 187.1. статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктами 198.1., 198.2. статті 198 Кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з, окрім іншого:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати та податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, за приписами пункту 198.6. статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.11. статті 201 Кодексу, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

При цьому, відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Отже, до уваги можуть братись лише ті первинні документи, які складені відповідно до норм закону та на підставі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом в описовій частині рішення, на формування Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у перевірених періодах мали вплив взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «ЕКСПОРТ ПЛЮС К» (код ЄДРПОУ 37284032), ТОВ «ВИП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38790224), ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41739498), TOB «НЕОКОМПОСТ» (код ЄДРПОУ 41779897), ТОВ «ИНТЕГРАЛЛ» (код ЄДРПОУ 41900595), ТОВ «ВІЛАРІЯ» (код ЄДРПОУ 42773304), ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42800615), TOB «ВІЗАРД Н» (код ЄДРПОУ 42851832), ТОВ «ЕКСІМ КАР» (код ЄДРПОУ 42926153), ТОВ «ПРО-ТРІПЛ» (код ЄДРПОУ 43092099), ТОВ «ГАСКОЙН» (код ЄДРПОУ 43395190).

Стосовно взаємовідносин позивача та ТОВ «ЕКСПОРТ ПЛЮС К» (код ЄДРПОУ 37284032), ТОВ «ВИП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38790224), ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41739498), TOB «НЕОКОМПОСТ» (код ЄДРПОУ 41779897), ТОВ «ИНТЕГРАЛЛ» (код ЄДРПОУ 41900595), ТОВ «ВІЛАРІЯ» (код ЄДРПОУ 42773304), ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42800615), TOB «ВІЗАРД Н» (код ЄДРПОУ 42851832), ТОВ «ЕКСІМ КАР» (код ЄДРПОУ 42926153), ТОВ «ПРО-ТРІПЛ» (код ЄДРПОУ 43092099), ТОВ «ГАСКОЙН» (код ЄДРПОУ 43395190) судом встановлено наступне.

Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «ЕКСПОРТ ПЛЮС К» (код ЄДРПОУ 37284032) в акті перевірки зазначено, що підставою щодо характеризування господарських операцій, як нереальних, слугувала інформація, що ТОВ «ЕКСПОРТ ПЛЮС К» товар за номенклатурою «Тукосуміш» та «Тукосуміш 27-5+5МЕ, б/ю» було придбано у липні 2019 року у ТОВ «ІНТЕРБЛЕК», ЯКИЙ б б крiм борошна та цукру, ніяких товарів не придбава в тому числі поставлені на адресу Позивача товари. Вказане свідчить про дефектність оформлених документів від контрагентів - постачальників на адресу покупця СФГ «КРИСТАЛ». Стосовно зазначеного суд зазначає наступне.

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «ЕКСПОРТ ПЛЮС К» виконувалися згідно укладеного 02.09.2019 року договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 159, відповідно до якого ТОВ «ЕКСПОРТ ПЛЮС К» поставляло на адресу Позивача тукосуміш (добрива).

Поставка товару та його передача Позивачеві відбувалася на підставі видаткової накладної, товарно транспортних накладних, розрахунок за отриманий товар був здійснений в повному обсязі, щодо використання придбаного товару у власній господарськiй діяльності був оформлений відповiдний акт про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин в жовтні 2020р., що були надані до перевірки в повному обсязі. До наданої до перевірки документації у Відповідача не було жодних зауважень чи претензій.

Вказана в акті перевірки інформація щодо контрагента Позивача, не може бути підставою для донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскiльки зазначена інформація не є належним доказом на пiдтвердження нереальності господарських операцій, не підтверджена жодним документом та є безпідставно зазначеною Відповідачем.

Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «ВИП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 42856034), в акті перевірки зазначено, що підставою щодо характеризування господарських операцiй Позивача з ТОВ «ВИП TPAHC як нереальних, слугувала податкова інформація отримана від Вишгородського управлiння ГУ ДПС У Кипвськiй областi по ТОВ «ВИП-ТРАНС», а саме: відсутність належної кількості трудових ресурсів та вiдсутнiсть товару по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальникiв до ТОВ «ВИП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38790224) та вiд ТОВ ВИП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38790224) до контрагентів-покупців, тобто обрив ланцюга постачання. Стосовно зазначеного суд зазначає наступне.

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «ВИП - ТРАНС» виконувалися згідно - укладеного 19.04.2019 року договору про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажів № 19/04, відповідно до якого ТОВ «ВИП - ТРАНС» надавалися послуги з перевезення вантажів.

Виконання договору та надання послуг відбувалося відповідно до оформленої заявки на перевезення, товарно - транспортних накладних, розрахунок за надані послуги був здійснений в повному обсязі до перевірки документації у відповідача не о жодних зауважень чи претензій.

Посилання в Акті перевірки, у підтвердження порушень з боку СФГ «КРИСТАЛ» на податкову інформацію, що отримана від інших ДПІ по ТОВ «ВИП - ТРАНС», є необґрунтованими з огляду на те, що зазначена iнформацiя не є відповідним актом перевірки, яким встановлюються порушення та не є належним доказом порушень податкового законодавства з боку Позивача, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності та відсутності відповідних доказів порушень податкового законодавства саме по господарським операціям з Позивачем.

Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41739498), в акті перевірки зазначено, що підставою щодо характеризування господарських операцій Позивача з ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» як нереальних, слугувала наявна інформація щодо контрагента, а саме; відсутність належної кількості трудових ресурсів та у травні відсутнє будь-яке придбання ТМЦ та послуг,/ у тому числі послуг з перевезення.

Також було зазначено про наявну податкову інформацію про наявність Рішення про ризиковість ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» від 04.02.2020р. № 13475. Стосовно вказаного суд зазначає наступне.

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» виконувалися згідно укладеного 23.04.2019 року договору про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажів № 23/04, вiдповiдно до якого ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» надавалися послуги з перевезення вантажів.

Виконання договору та надання послуг відбувалося вiдповiдно до оформлених заявок на перевезення, товарно-транспортних накладних, актів про надані послуги, розрахунок за надані послуги був здійснений в повному обсязі. До наданої до перевірки документації у Відповідача не було жодних зауважень чи претензій.

Договiрнi стосунки та операції в рамках укладеного договору між Позивачем та ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» мали місце в квітні травні 2019 року, а Рiшення про ризиковість платника податку - контрагента Позивача було прийнято майже після спливу року після виконання зобов`язань за укладеним договором про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажів № 23/04 вiд 23.04.2019р.

Недостатність транспортних засобів у ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» також не може свідчити про нереальність господарських операцій, адже, суб`єкт господарювання транспортні засоби може орендувати, узагалі не маючи жодного майна тощо.

Сам по собі факт наявності/відсутності трудових ресурсів не позбавляє платника податкiв здiйснювати певний вид діяльності, оскiльки суб`єкт господарювання трудові ресурси може залучати по мірі необхідності за укладеними договорами, діюче законодавство не передбачає закріплений мінімум робітників, який обов`язково повинен налічувати штат підприємства.

Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «НЕОКОМПОСТ» (код ЄДРПОУ 41779897) , в акті перевірки зазначено, що підставою щодо характеризування господарських операцій, як нереальних, слугувала податкова інформація, отримана вiд ГУ ДФС у Миколаївській області, на обліку якого знаходиться ТОВ "НЕОКОМПОСТ", код за ЄДРПОУ 41779897, вiдповiдно до якої у ТОВ "ИНТЕГРАЛЛ" (код ЄДРПОУ 41900595) відсутні необхідні трудові та виробничі ресурси та/або з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту (зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення), забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками тa покупцями, a також враховуючи те, що ТОВ "ИНТЕГРАЛЛ" (код ЄДРПОУ 41900595) має ознаки фіктивності, які внесено до АІС «Суб`єкти фіктивного підприємництва», вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ "ИНТЕГРАЛЛ" (код ЄДРПОУ 41900595) та його контрагентами господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження/ навантаження і зберігання та місця надання. Стосовно вказаного суд зазначає наступне.

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «НЕОКОМПОСТ» виконувалися згідно укладеного 18.06.2018 року договору поставки № 18.06-18-1, вiдповiдно до якого ТОВ «НЕОКОМПОСТ» поставлялося на адресу Позивача добрива - біогумус.

Поставка товару та його передача Позивачеві відбувалася на підставі видаткових накладних, рахунків, розрахунокiйснений в повному обсязі та заборгованість відсутня, щодо використання придбаного товару у власній господарськiй дiяльностi були оформлені відповідні акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин в вересні 2018р., що були надані до перевірки в повному обсязі. До наданої до перевірки документації у Відповідача не було жодних зауважень чи претензій.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Посилання в акті перевірки Позивача на податкову інформацію отриману від інших податкових органів по контрагентам Позивача є необґрунтованим з огляду на те, що зазначена інформація не є відповідним актом перевірки, яким встановлюються порушення та не е належним доказом порушень податкового законодавства з боку контрагента Позивача.

Щодо взаємовідносин Позивача ТОВ «ВІЛАРІЯ» (код ЄДРПОУ 42773304), в акті перевірки зазначено відсутність у ТОВ "ВІЛАРІЯ" (код ЄДРПОУ 42773304) необхідних трудових та виробничих ресурсів та/або з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту (зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення), забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та покупцями, a також враховуючи те, що ТОВ "ВІЛАРІЯ" (код ЄДРПОУ 42773304) має ознаки фіктивності, які внесено до АIС «Суб`єкти фіктивного підприємництва», вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ "ВІЛАРІЯ" (код ЄДРПОУ 42773304) та його контрагентами господарських операцій щодо придбання та реалізації товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження/ навантаження і зберігання та місця надання. Стосовно вказаного суд зазначає наступне.

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «ВІЛАРІЯ» виконувалися згідно укладеного 19.04.2019 року договору купівлі продажу № ВЛ 09/04, вiдповiдно до якого ТОВ «ВІЛАРІЯ» Поставлялося на адресу Позивача добрива.

Поставка товару та його передача Позивачеві відбувалася на підставі видаткових накладних, рахунків, товарно транспортних накладних, розрахунок за товар був здійснений в повному обсязі та заборгованість відсутня, що були надані до перевірки в повному обсязі. До наданої до перевірки документації у Відповідача не було жодних зауважень чи претензій.

Враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності та відсутності вiдповiдних доказів порушень податкового законодавства саме по господарським операціям з Позивачем, наведена податкова інформація у якості використана не може бути, тим паче, не повинна нести для Позивача будь-яких негативних наслідків.

Наявність або відсутність у підприємства основних засобів та робітників жодним чином не може свідчити про неможливість останнім виконувати господарські операції, адже, підприємство транспортні засоби та обладнання може орендувати, аналогічним чином і залучати працівників за цивільно-правовим договором або заключати договори в іншими підприємствами.

Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42800615) суд зазначає наступне.

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД» Виконувалися згідно укладеного 04.08.2020 року договору постачання № 200804/31851772, вiдповiдно до якого ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД» поставлялося на адресу Позивача шини, прилади електричні побутовi для обігрівання приміщень, конвекцiйнi тощо.

Поставка товару та його передача Позивачеві відбувалася на видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно транспортних накладних тощо. До наданої до перевірки документації у Вiдповiдача не було жодних зауважень чи претензій.

Єдиною підставою щодо характеризування господарських операцiй, як нереальних, слугувала інформація, що згідно податкової інформації ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД» було присвоєно статус ризикового підприємства згідно Рiшення про відповідність/невiдповiднiсть платника податку на додану вартість критеріям ризиковостi платника податку від 04.03.2021p. № 36024.

Але, слід зазначити, що договірні стосунки та операції в рамках укладеного договору між Позивачем та ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД» Мали місце в серпні 2020 року, а Рішення про вiдповiднiсть/невiдповiднiсть платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку контрагента Позивача було прийнято аж в березні 2021р., тобто більше ніж через пів року після правовідносин між Позивачем та ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД». Виходячи з цього, до господарських відносин у перевiряємий період вищенаведена податкова iнформацiя вiдношення не має.

Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «ВИЗАРД Н» (код ЄДРПОУ 42851832) в акті перевірки зазначено, що у останнього відсутня можливість фактичного здійснення господарських операцій з одержання/поставки товарів та отримання/надання послуг, ТОВ "ВИЗАРД Н" (код ЄДРПОУ 42851832) не відображає у податковій звітності інформацію, що свідчить про наявність у нього основних фондів, транспортних засобів, що необхідні для здійснення господарських операцій з надання послуг та придбання, навантаження, розвантаження, транспортування та зберігання товарів у задекларованих обсягах, а відповідні послуги залученням стороннього ресурсу не здійснювались та відсутність у ТОВ "ВИЗАРД Н" (код ЄДРПОУ 42851832) необхiдних трудових та виробничих ресурсів та/або з урахуванням змісту і специфіки вказаних операцій, які передбачають наявність основних засобів, об`єктів оподаткування, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей та/або транспорту (зокрема, вантажного та іншого спеціального призначення), забезпечення спеціальних умов для зберігання товарів, придбання і реалізацію яких документально оформлено при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ma покупцями, a також враховуючи, що відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів та обладнання не придбавалися, вбачається відсутність об`єктивно необхідних умов для реального здійснення задокументованих між ТОВ "ВИЗАРД Н" (код ЄДРПОУ 42851832) та його контрагентами господарських операцій щодо придбання реалізації тa товарів/послуг, їх транспортування, розвантаження/ навантаження і зберігання та мiсця надання. Стосовно вказаного суд зазначає наступне.

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «НВП «ВИЗАРД Н» Виконувалися згідно укладеного 03.05.2019 року договору поставки № B3-0305, відповідно якого ТОВ «ВИЗАРД Н» поставлялися на адресу Позивача добрива.

Поставка товару та його передача Позивачеві відбувалася на підставі видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно-транспортних накладних, податкові накладнi всi були своєчасно зареєстровані у встановленому законом порядку та строки. Всі документи первинного бухгалтерського обліку, в тому числі договір, а також договори та первинна документація, що підтверджує використання Позивачем товару у власній господарській діяльності, були надані до перевірки в повному обсязі. Ні до договірної документації, ні до первинної документації у Відповідача не було жодних зауважень чи претензій. Така iнформацiя в Актi перевірки відсутня.

Як було зазначено вище, господарські операції між Позивачем та контрагентами підтверджуються укладеним між сторонами договором, на виконання якого Позивачем був отриманий товар. Підтвердженням цього факту були надані під час проведення перевірки податкові та видаткові накладнi, договiр, товарно-транспортні накладні, тощо.

Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «ЕКСІМ КАР» (код ЄДРПОУ 42926153).

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «ЕКСIМ КАР» виконувалися згiдно укладеного 29.07.2019 року договору постачання № 29/11/19, вiдповiдно до якого ТОВ «ЕКСІМ КАР» поставлялися на адресу Позивача автозапчастини для сільськогосподарської техніки Позивача.

Поставка товару та його передача Позивачеві відбувалася на підставі видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно транспортних накладних тощо. До наданої до перевірки документації у Відповідача не було жодних зауважень чи претензій.

Єдиною підставою щодо характеризування господарських операцiй, як нереальних, слугувала податкова щодо ТОВ «ЕКСІМ КАР» отримана від ГУ ДПС в Волинській областi.

Але, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку iнших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне вiдповiдальнiсть та негативні наслідки щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий план документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «ПРО-ТРІПЛ» (код ЄДРПОУ 43092099) в акті перевірки зазначено, що підставою щодо характеризування господарських операцiй, як не належним чином оформлених, що не розкривають зміст господарської операції та не вказують на рух активів та/або зміну зобов`язань щодо правовідносин з ТОВ «ПРО-ТРІПЛ», слугувала отримана від Головного управління ДПС в Одеській області, на обліку якого знаходився контрагент, згідно якої нібито не було надано ТОВ «ПРО-ТРІПЛ» документiв на наданих податковим органом запит про надання податковоп iнформацiї у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, щодо реальності фінансово-господарської дiяльностi за серпень 2020 року. А також податкової інформації щодо неможливості здійснення господарської діяльності ТОВ «ПРО-ТРІПЛ» у вказаний перiод оскiльки недостатньо трудових ресурсiв: керівник, засновник, головний бухгалтер, працюючих - 2 особи.

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «ПРО-ТРІПЛ» Виконувалися згiдно укладеного 20.08.2020 року договору постачання № 75. вiдповiдно до якого ТОВ «ПРО-ТРІПЛ поставлялися на адресу Позивача автозапчастини для транспортних засобів та техніки Позивача.

Поставка товару та його передача Позивачеві відбувалася на підставі видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно - транспортних накладних тощо. До наданої до перевірки документації у Відповідача не було жодних зауважень чи претензій.

Проте, наявність або відсутність у підприємства достатньої кількості робітників жодним чином не може свідчити про неможливість останнім виконувати господарські операції, адже, підприємство може залучати працівників за цивільно-правовим договором або заключати договори в іншими підприємствами.

Щодо взаємовідносин Позивача та ТОВ «ГАСКОЙН» (код ЄДРПОУ 43395190) в акті перевірки зазначено, що підставою щодо характеризування господарських операцій, як неналежних, слугувала податкова інформація, отримана від Головного управління ДПС у Житомирській області, на обліку якого знаходиться ТОВ "ГАСКОЙН", код за ЄДРПОУ 43395190, а саме

відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом;

відсутність інформації про транспортування (сплата за оренду не здійснювалась) (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні);

відсутність інформації пpo залучення сторонніх організацій для транспортування товарів та надання послуг відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

нереальність продажу товарів, первинне введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських опepaцiй;

відповідно до поданої до органів ДПС звітності ТОВ "ГАСКОЙН" не має відповідної матеріально технічної бази, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності;

відсутність реальних господарських операцій у ТОВ "ГАСКОЙН", оскільки неможливо продати товар, який не був придбаним, вирощеним або виробленим та придбавати товари, які в подальшому не були використані у власній господарській діяльності та нікому не реалізовувалися, що свідчить про відсутність фактичного руху товарів, а вказує лише на оформлення господарських операцій в паперовому вигляді без їх фактичного здійснення.

Стосовно вказаного суд зазначає наступне.

Зобов`язання між Позивачем та ТОВ «ГАСКОЙН» виконувалися згідно укладеного 30.11.2020 року договору поставки добрив № 20, вiдповiдно до якого ТОВ «ГАСКОЙН» поставлялося на адресу Позивача комплексні мінеральні добрива.

Поставка товару та його передача Позивачеві відбувалася на підставі видаткових накладних, рахунків, товарно транспортних накладних, розрахунок за товар був здійснений в повному обсязі та заборгованість, що перевірки в повному обсязі. До наданої до перевірки документації у Відповідача не було жодних зауважень чи претензій.

Суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно аналітичних базах вiдносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Враховуючи iндивiдуальний характер юридичної відповідальності та відсутності відповідних доказів порушень податкового законодавства саме по господарським операціям з Позивачем, наведена податкова інформація у якості доказу використана не може бути, тим паче, не повинна нести для Позивача будь-яких негативних наслідків.

Також, варто зазначити, що наявність або відсутність у підприємства основних засобів та робітників жодним чином не може свідчити про неможливість останнім виконувати господарські операції, адже, підприємство транспортні засоби та обладнання може орендувати, аналогічним чином і залучати працівників за цивільно-правовим договором або i заключати договори в іншими підприємствами.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської дiяльностi не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові КАС ВС від 09.06.2021р. у справі № 640/15850/20.

У постанові Верховного суду від 19 червня 2018 року по справі № 826/7704/16 де судом було зазначено, що відсутність у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином. Відповідачем в Акті перевірки, а так само і в податкових - повідомленнях рішеннях не проаналізовані та враховані суттєві обставини суб`єктивної сторони складу податкового правопорушення, які позитивно характеризують дії Позивача як добросовісного платника податків у взаємовідносинах з ТОВ «ЕКСПОРТ ПЛЮС К» (код ЄДРПОУ 37284032), ТОВ «ВИП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38790224), ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41739498), TOB «НЕОКОМПОСТ» (код ЄДРПОУ 41779897), ТОВ «ИНТЕГРАЛЛ» (код ЄДРПОУ 41900595), ТОВ «ВІЛАРІЯ» (код ЄДРПОУ 42773304), ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42800615), TOB «ВІЗАРД Н» (код ЄДРПОУ 42851832), ТОВ «ЕКСІМ КАР» (код ЄДРПОУ 42926153), ТОВ «ПРО-ТРІПЛ» (код ЄДРПОУ 43092099), ТОВ «ГАСКОЙН» (код ЄДРПОУ 43395190), який проявив "належну обачність" як у виборі вказаних контрагентів, так і під час здійснення господарських операцій з ними, а також, спростовують у нього наявність мети та мотиву ухилятися від сплати податків та незаконно її оптимізувати шляхом здійснення господарських операції зі вказаними підприємствами.

З цього питання слід врахувати правові висновки ВС, викладені в постановах від 11.12.18 у справі № 803/2094/15, вiд 20.12.18 у справі № 815/4992/16, згiдно яких у будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мiрою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

А отже, якщо СФГ «КРИСТАЛ» проявило "належну обачність" як у виборі вказаного контрагента, так під час здійснення господарських операцій з ним покладання Відповідачем на СФГ «КРИСТАЛ» не передбачених Законом обтяжень у вигляді здійснення податкового контролю за діяльністю вказаного контрагента є безпідставним навіть за доведеності порушень податкового законодавства в діяльності останнього.

Суд зазначає, що посилання Вiдповiдача в Актi перевірки на те, що ТОВ «ЕКСПОРТ ПЛЮС К» (код ЄДРПОУ 37284032), ТОВ «ВИП-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38790224), ТОВ «КОНСЕНСУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 41739498), TOB «НЕОКОМПОСТ» (код ЄДРПОУ 41779897), ТОВ «ИНТЕГРАЛЛ» (код ЄДРПОУ 41900595), ТОВ «ВІЛАРІЯ» (код ЄДРПОУ 42773304), ТОВ «ОСНОВА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42800615), TOB «ВІЗАРД Н» (код ЄДРПОУ 42851832), ТОВ «ЕКСІМ КАР» (код ЄДРПОУ 42926153), ТОВ «ПРО-ТРІПЛ» (код ЄДРПОУ 43092099), ТОВ «ГАСКОЙН» (код ЄДРПОУ 43395190) здійснювали господарську діяльність спрямовану на здiйснення операцій, пов`язаних із наданням податкової вигоди третім особам, є припущенням Відповідача, яке не було ним належним чином підтверджене.

Так, як вбачається з Акту перевірки наведені вище припущення були зроблені Вiдповiдачем на підставі інформації з внутрішніх автоматизованих систем ДПС України, інформації від ГУ ДПС у відповідних регіонах місця реєстрації вказаних підприємств, інформаційно аналітичної системи Головного управління ДПС в Одеській області, а також, даних ЄРПН.

Слід відмітити, що наведені вище вiдомостi носять виключно загальний iнформацiйний характер, отже, вони не е належним доказом в розумінні процесуального Закону, так як вони не можуть підміняти собою визначені ПК України засоби перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, що вiдповiдає правовим висновкам, викладеним в постановах ВС у справах N 805/5017/15-а від 16.04.20 та №460/143/19 вiд 19.03.21.

Зокрема ВС у правових висновках у постановах від 17.04.18 у справі № 826/14549/15, вiд 06.02.18 у справі № 816/166/15-а, від 13.08.20 року у справі №520/4829/19, вiд 21.10.20 року у справі №140/1845/19, від 10.11.20 № 440/3779/18 звертає увагу на те, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працiвникiв є можливим за договорами цивільно правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на прав оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може беззаперечно свідчити про вiдсутність адміністративно господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здiйснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання Для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Відповідно до положень п. 72.5 ст. 72 ПК України всі ці відомості мають бути перевірені як під час документальних перевірок підприємств, які здійснювали господарські операції з такими контрагентами, так і безпосередньо документальних перевірок таких контрагентів.

Більш того, аналізуючи наведену інформацію, слід відмітити, що відповідно до вимог п.п. 5-7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затв. Постановою КМ України від 21.02.18 №117 вона мала б розцінюватися податковими органами, як така, що свідчить про те, що вказані підприємства є ризиковим платником податків та здійснені ними господарські операції з іншими платниками податків є також ризиковими, що поряд із зупиненням реєстрації податкових накладних, складених вказаним підприємством за результатами таких операцій відповідно до положень пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України повинно було мати наслідком обов`язкову виїзну позапланову документальну перевірку вказаних підприємств, що відповідно до положень пп. 72.1.5 п.72. 1 ст. 72 ПК України і було би належним засобом збору податкової інформації зі вказаних вище питань за допомогою якого була би підтверджена чи спростована інформація з внутрішніх з автоматизованих систем ДПС України та інформації від ГУ ДПС у відповідних регіонах.

Вказане вiдповiдає сталiй та системній практиці правових висновків ВС (постанови від 16.04.20 у справі №340/422/19, вiд 04.06.20 у справі №805/5017/15-а, вiд 16.09.20 у справі №520/4150/19), згідно яких: "єдиною формою та способом отримання під час перевірки платника податків податкової інформації відносно контрагентів є проведення за зверненням податкового органу зустрiчних звірок, що є легальним способом дій контролюючого органу у такого роду ситуаціях з метою отримання юридично значимої інформації/доказів, а відтак різноманітні "узагальнення" та аналогічні сурогати, складені поза межами п. 72.5 ПК України, є юридично дефектними творами, які не можуть бути юридично значимими матеріалами в контексті положень п.72.5 ПК України, а отже і згідно вимог ст.ст. 73-76 КАС України вони не є належними, допустимими, достовірними та повними доказами вчинення Позивачем по справі податкового правопорушення".

Суд звертає увагу на правову позицію ВС, викладену в постанові від 16.03.2021 р. по справі №1.380.2019.006624 с закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цiєп особи.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав i основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Частиною першою статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фiзична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) у §§ 70, 71 рішення від 22 січня 2009 року зазначив: що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання СФГ «КРИСТАЛ» своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з його сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке Позивач знав чи міг знати - СФГ «КРИСТАЛ» не повинне нести - відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1.

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має відповідати його внутрішній волі. Правочин мас вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скрапленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, Довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією i товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) Фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів Фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звiтностi визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджені наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року № 318.

Згідно п. 6 цього Положення встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України.

Таким чином, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротнi капiтальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарськоп дiяльностi платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не вiдносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженi митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими Документами. які відображають реальність таких операцій, Вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить вiдомостi про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Верховний Суд, зокрема, у постановi від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15, але не виключно, висловив позицію, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави. Однак, суд зазначив, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Тобто ВС визначає основні обставини, які свідчать про реальність здійснення платником податків господарських операції:

- Фактичний рух активів та капіталу;

- Наявність ділової мети (розумної економічної причини);

- Наявність належним чином оформлених первинних документів.

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що СФГ «КРИСТАЛ» є добросовісним платником податків, який несхильний до ухилення від сплати податків чи незаконної оптимізації їх оплати.

Контрагенти СФГ «КРИСТАЛ», у яких він придбавав товари, роботи, послуги, не створені та не здійснювали діяльність, спрямовану на від сплати податків чи їх незаконну оптимізації їх оплати, докази чого Відповідачем представлені не були.

Відсутні відомості, які би переконливо свідчили на користь того, що ПП «НАВІК» разом із його контрагентами було організовано схему з ухилення від сплати податків чи незаконної оптимізації їх оплати;

Здійснення СФГ «КРИСТАЛ» господарських операцій придбання у Підрядників/Постачальників товарів, робіт, послуг підтверджено належним чином оформленими первинними документами та зареєстрованими податковими накладними які підтверджують право СФГ «КРИСТАЛ» віднести вартість придбаних товарів, робіт, послуг до відповідних звітних періодів, а суму нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

В акті перевірки № 20092/15-32-07-01/41253272 від 15.09.2021 року Відповідачем викладені не підтверджені належним чином (шляхом проведення документальних виїзних перевірок контрагентів СФГ «КРИСТАЛ»), а також іншими засобами - припущення про нібито неможливість здійснення зазначеними контрагентами постачання товарів, робіт, послуг, які спростовують викладеними вище докладними доводами та доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, на думку суду, позовні вимоги СФГ «КРИСТАЛ» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 27900,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач зазначає, що по зазначеній справі йому надана правова (правнича) допомога згiдно Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0609/21 від 06.09.2021 р. у відповідності до умов договору № 0609/21 від 06.09.2021 р. в рахунок витрат на правову (правничу) допомогу було сплачено грошову суму у розмірі 27 900,00 грн., вiдповiдно до договору про надання правової (правничої) допомоги.

На підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 27900,00 грн. до суду надано копію свідоцтва № 1742 від 03.02.2009 року; Копія Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0609/21 від 26.09.2021 р.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги позивачу на не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 27900,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 5000,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 5000,00 грн. позивачу є пропорційним до предмета спору та складності справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши клопотання представника відповідача , суд робить висновок про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Аналіз наведених норм права вказує, що будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, за винятком справ, зазначених у частині четвертій статті 257 КАС України.

Частиною четвертою статті 257 КАС України визначено перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

- щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, частиною четвертою статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

- щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

- щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Вищенаведений перелік справ, які належить розглядати виключно у порядку загального позовного провадження, визначений частиною четвертою статті 12 та частиною четвертою статті 257 КАС України, є вичерпним, а отже будь-які інші справи, у спорах, не встановлених цим переліком можуть розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини третьої статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: - значення справи для сторін; - обраний позивачем спосіб захисту; - категорію та складність справи; - обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; - кількість сторін та інших учасників справи; - чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; - думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 1 серпня до 31 жовтня 2020 р. на усій території України установлено карантин, з продовженням на всій території України дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Також ряд відповідних заходів вживаються Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської обласної державної адміністрації та Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Виконавчого комітету Одеської міської ради.

При цьому, суд враховує, що і Кабінетом Міністрів України і вказаними Комісіями постійно змінюються та вживаються нові заходи, які спрямовані запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Окремо суд зазначає, що Наказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Також, Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022 року, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.

До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.

Ознайомившись із матеріалами справи, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають переходу до розгляду за правилами загального позовного провадження, для повного та всебічного встановлення обставин справи. Крім того, суд враховує заходи безпеки громадян під час пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та воєнного часу, взято до уваги подання відповідачем відзиву на позовну заяву. Більше того, не виклик сторін в засідання не позбавляє їх права надавати докази та висловлювати свою позицію письмово.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про відсутність підстав для переходу до розгляду за правилами загального позовного провадження та проведення розгляду справи у відкритому судовому засіданні за участі сторін, а отже, подане клопотання не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про розгляду справи за правилами загального позовного провадження - відмовити.

Адміністративний позов Селянського (фермерського) господарства «КРИСТАЛ» (68550, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Виноградівка, вул. 26 серпня, 96, код ЄДРПОУ 31851772) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул.Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2021 року № 00/27162/0701, яким збільшено суму грошового зобов`язання податку на додану вартість на суму 5 361 175,00 грн. - за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 273 573,00 грн.

Стягнути на користь Селянського (фермерського) господарства «КРИСТАЛ» (68550, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Виноградівка, вул. 26 серпня, 96, код ЄДРПОУ 31851772) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166) 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу та 24810,00 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	14.09.2022
Оприлюднено	19.09.2022
Номер документу	106259399
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Бойко А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 14.09.2022 по справі 420/1293/22ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —420/1293/22

Рішення
від 14.09.2022 по справі 420/1293/22
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД