Постанова

від 14.09.2022 по справі 400/2567/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/2567/21Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми « Дніпро» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Дніпро» ( далі позивач, ТОВ СФ Дніпро) звернувся до суду з позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області ( далі відповідач) з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2020 року № 000272207, яким застосовано штрафні санкції за порушення ст. 15 Закону України « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у сумі 500 000 грн.; та № 00027230707 від 23.12.2020 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення п. 63.3 ст. 63 ПК України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що під час проведення перевірки перевіряючими ніяким чином не зафіксовано місце зберігання пального за юридичною адресою підприємства, це лише особисті припущення перевіряючих. Придбане пальне обліковувалося належним чином у позивача по складському обліку та при фактичному отриманні частки пального списувалося, що відображено у звітах про рух нафтопродуктів та відомостях на відпуск пального. Позивач вважає, що відсутній факт зберігання ним пального без ліцензії та вважає, що винесені Відповідачем податкові повідомлення-рішення, належать скасуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 23.12.2020 р. № 00027230707.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2020 р. № 00027220707 відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код ВП 44104027) судовий збір у сумі 7500,00 грн (сім тисяч п`ятсот грн 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми Дніпро (вул. Степова, 2-Б, с. Дмитрівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57545, ідентифікаційний код 35723202).

В апеляційній скарзі, Головне управління ДПС у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду від 17 грудня 2021 року скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно до оборотно-сальдової відомості у звітному періоді на підприємстві обліковувалося пальне в кількості 56 375,13 літрів, яке зберігалося за юридичною адресою ТОВ СФ Дніпро. Оскільки у перевіряємому періоді ліцензія підприємством на зберігання пального для власних потреб не отримувалася, то контролюючий орган дійшов висновку, що пальне зберігалося Позивачем без ліцензії та належно зареєстрованого складу для зберігання, що є порушенням ст. 15 ЗУ № 481. Окрім того, при проведенні фактичної перевірки встановлено, що за перевіряємий період Позивачем зареєстровані акцизні накладні на реалізацію важких дистилятів (газойлів) на загальний обсяг 126 573,22 грн, що значно перевищує обсяг облікованого ПММ, а відтак контролюючий орган дійшов висновків, що Позивач до перевірки не надав документи про придбання ПММ у повному обсязі. Відповідач вважає, що факт порушення Позивачем вимог Закону № 481 доведений, а відтак, прийняті за результатами фактичної перевірки податкові повідомлення-рішення правомірні.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином, правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не скористалися, а також враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне розгляну справу у письмовому провадженні.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Колегія суддів не входить в обговорення та надання оцінки рішенню суду в тій частині, в якій воно не оскаржене.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Миколаївській області в період з 19.11.2020 по 27.11.2020 на підставі наказу від 12.11.2020 року №211 проведено фактичну перевірку ТОВ СФ «Дніпро» щодо дотримання норм законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за період з 01.04.2020 по 27.11.2020, за місцем здійснення діяльності: вул.Степова 2/Б, с.Дмитрівна, Очаківський район, Миколаївська область.

За результатами перевірки складено Акт від 30.11.2020 року №1854/14/29/07/35723202 (далі Акт перевірки), висновками якого встановлено, що підприємством порушено вимоги ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 року № 481 (далі та раніше за текстом Закон України № 481) та п. 63.3ст.63, п.117.1 ст.117 ПК України, а саме: встановлено зберігання ТОВ СФ Дніпро дизельного палива без наявності ліцензії та факт неповідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а саме: ТОВ СФ Дніпро не подано форму № 20 ОПП (а. с. 54-61).

На підставі зазначеного вище акту перевірки ГУ ДПС у Миколаївській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.12.2020 №00027230707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 500 000, 00 грн. в зв`язку з порушенням ст.15 Закону №481, а саме, зберігання дизельного палива код за УКТ ЗЕД 2710194300 без наявності ліцензії; №00027220707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13 260, 00 грн. в зв`язку з порушенням п.63.3. ст..63 Податкового кодексу України, п.п.8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів. Затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 року №1588, а саме, ТОВ СФ «Дніпро» не повідомлено про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку (не подано форму №20-ОПП).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ СФ Дніпро зареєстровано за юридичною адресою: с. Дмитрівка, вул. Степова, буд 2-Б, та здійснює діяльність відповідно до КВЕД 01..11- вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння культур.

З метою здійснення своєї господарської длявості Позивач закупав та використовував для власних потреб дизельне пальне.

Так, ТОВ СФ «Дніпро» має ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки №14260414202001207, дата реєстрації 06.11.2020, термін дії з 06.11.2020 до 06.11.2025.

Під час проведення фактичної перевірки, 19.11.2020 року о 16:55 посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області вручено директору ТОВ СФ «Дніпро» Холявко О.О. запит про надання документів.

Відповідно наданій до перевірки оборотно-сальдовій відомості по рахунку 203 «Паливо» (Партії; Місця зберігання: склад; ТМЦ: Дизильне пальне) станом на 01.04.2020 р. у підприємства знаходився залишок дизельного палива на загальну суму 1 075 044,13 грн., в кількості 56 375,138 літрів.

Також, згідно наданих до перевірки документів встановлено, що постачальниками дизельного палива, яке ТОВ СФ «Дніпро» використовувало у господарській діяльності та, на думку податкового органу, зберігало на місці зберігання пального за адресою: вул. Степова 2/Б, с. Дмитрівна, Очаківський район, Миколаївська область, 57545, є:

ТОВ «ТД «БІЗНЕС-ЛОГІКА» (код за ЄДРПОУ 39384324) вул. м. Морська, 108, офіс 803, м. Миколаїв, Миколаївська область, згідно Договору поставки від 01.03.2019 №444/19/ТД;

ТОВ «ПРИВАТ-ЛАЙТ» (код за ЄДРПОУ 42801048), провулок Транспортний, буд. 9, офіс 53, м. Миколаїв, Миколаївська область, згідно Договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.07.2020 №01/07/20.

До перевірки буди надані видаткові накладні, які підтверджують факт придбання ТОВ СФ «Дніпро» пального у ТОВ «ТД «БІЗНЕС-ЛОГІКА», ТОВ «ПРИВАТ-ЛАЙТ». Також до перевірки надані товарно-транспортні накладні (форма №1-ТТН (нафтопродукти) на перевезення дизельного палива.

Згідно наданих до перевірки документів, обсяг дизельного палива придбаного ТОВ СФ «Дніпро» за перевірений період становить 42 405 літрів.

Поряд з цим, згідно Єдиного реєстру акцизних накладних встановлено реєстрацію на адресу ТОВ СФ «Дніпро» за період з 01.04.2020 по 27.11.2020 акцизних накладних на реалізацію Важких дистилятів (газойлів) на загальний обсяг 126573,22 л.

Тобто, на думку податкового органу, підприємством ТОВ СФ «Дніпро» до перевірки надані документи щодо отримання дизельного палива не в повному обсязі, а саме: договори з постачальниками ПММ, акти приймання-передачі ПММ, видаткові накладні на отримання ПММ, ТТН, та взагалі не надано до перевірки: актів оприбуткування, картки складського обліку щодо обліку та руху ПММ, лімітно-забірні відомості, облікові листи тракториста-машиніста при виконаннітрактором(іншою сільськогосподарською технікою) сільгоспробіт (Форма №67), подорожні листи тракториста (Форма №68); договори відповідального зберігання ПММ (за наявності); інші документи пов`язані з обліком та рухом ПММ за пєрєвірясмий період.

Отже, як стверджує Відповідач, за період з 03.06.2020 по 05.11.2020 (включно) дату отримання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) підприємством було отримано 126 573,22 л пального.

Виходячи з наведено, податковий орган дійшов висновку про порушення Позивачем Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Не погодившись з податковими повідомленнями рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що Відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, що у період з 03.06.2020 року по 05.11.2020 року Позивач зберігав дизельне пальне на незареєстрованому складі, та з урахуванням того, що з 06.11.2020 року Позивачем отримано ліцензію на зберігання пального для власних потреб у зареєстрованому місці зберігання та наявності договору поставки пального, а відтак, податкове повідомлення-рішення № 00027230707 від 23.12.2020 року підлягає скасуванню.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом- сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України « Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 р. №481.

Статтею 1 Закону №481, серед іншого надано визначення наступним поняттям:

ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Відповідно до ст.15 Закону №481 зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального відповідно.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до ч. 1 ст.16 Закону №481, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно ст.17 Закону №481, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи наявний договір (який був досліджений первіряючими під час проведення фактичної перевірки) щодо купівлі-продажу нафтопродуктів, відповідно до умов якого продавець (постачальник) зобов`язується власним транспортом поставляти ПММ по заявкам Позивача для заправки транспортних засобів.

На підтвердження цієї позиції Позивачем надані до суду першої інстанції відомості на відпуск дизельного палива, та лімітно - заборні картки матеріальних цінності, які є частиною складського обліку придбаного пального.

В свою чергу, Відповідач посилається на те, що судом при розгляді даної справи не взято до уваги, що ні під час проведення фактичної перевірки, ні після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами проведеної перевірки, жодного документу, який би спростовував висновки контролюючого органу про порушення позивачем ст.15 Закону №481, ТОВ СФ «Дніпро» надано не було.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта з огляду на таке.

Абзацом першим пункту 44.6 статті 44 ПК визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності (абзац перший - другий пункту 44.7 в редакції Закону України від 21.12.2016 №1797-VIII).

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК.

Отже, обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відтак, суд не може брати до уваги документи, надані платником податків на підтвердження доводів про неправомірність прийнятого щодо нього за результатами перевірки рішення, які не були надані під час перевірки або протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, оскільки ці документи не відповідають вимозі щодо допустимості доказів у адміністративній справі.

Позивачем не надано доказів того, що ним вчинялись будь-які дії, передбачені нормами Податкового кодексу щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення фактичної перевірки.

Надання певних документів згодом, у т.ч. під час розгляду справи в суді, не змінює статусу цих документів та їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження зазначених позивачем обставин.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.02.2021 року у справі №826/13307/17.

Колегія суддів зазначає, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, у разі якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу відповідача первинних документів, суд повинен перевіряти такі обставини, оскільки обов`язок платника податку із сплати податку на додану вартість знаходиться у прямій залежності від підтвердження розмірів доходу та витрат відповідними первинними документами.

Так, положення КАС України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Ці норми ПК кореспондуються із нормою частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наведені норми вимагають наявність документів на час складення податкової звітності, встановлюють правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила - виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вони є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входять в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Отже, платник податків не може посилатися в судовому процесі на підтвердження показників, які відображені ним у податковій звітності, на документи, які не були надані під час перевірки або впродовж строку, передбаченого п. 86.7 ст. 86 ПК України. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами.

Суд першої інстанції визнав доказами складського обліку Позивачем придбаного пального первинну документацію, надану безпосередньо до суду першої інстанції, не з`ясувавши, однак, обставин, за яких відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК, позивач може посилатися на них на підтвердження ведення складського обліку придбаного пального.

Тобто, судом першої інстанції у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не досліджено належним чином наявні докази. Обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів та надання оцінки всім важливим доводам сторін виконано не було.

Отже, з урахуванням того, що Позивач у належний спосіб не зміг довести під час судового оскарження обставини надання ним під час перевірки або до моменту прийняття Відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, первинні документи, що спростовують висновки Відповідача про порушення ст. 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 року № 481, то застосування штрафних санкцій згідно податкового повідомлення рішення від 23.12.2020 року № 000272207, є законним.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Водночас, оскільки на суд покладено обов`язок здійснювати правосуддя на засадах верховенства права, забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Законів України «Про судоустрій і статус суддів» у редакціях від 07 липня 2010 року та 02 червня 2016 року), зазначений обов`язок суду полягає в закладенні у свої мотиви відповідної аргументації з дотриманням принципів верховенства права.

Колегія суддів також зазначає, що судом першої інстанції не встановлено в повній мірі фактичні обставини справи, та не надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено повно та правильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього спростовують неправильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 242 КАС України КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми «Дніпро» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарської фірми « Дніпро» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 15.09.2022р.

Головуючий суддя Стас Л.В.Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.