Постанова

від 12.09.2022 по справі 814/1162/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 814/1162/17

адміністративне провадження № К/9901/1736/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участю представника позивача Стоянової Г.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції як суд касаційної інстанції справу №814/1162/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК "Миколаївмолодьбуд" до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК "Миколаївмолодьбуд" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 (головуючий суддя Бойко А.В., судді: Осіпов Ю.В., Шевчук О.А.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю МЖК "Миколаївмолодьбуд" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2017 №0003751410.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 позов задоволено частково.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю МЖК "Миколаївмолодьбуд" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 та залишити в силі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2018.

Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК "Миколаївмолодьбуд" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №814/1162/17.

Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2022 справу №814/1162/17 призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 12.09.2022 11:00.

Ухвалою суду від 12.09.2022 задоволено клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК "Миколаївмолодьбуд" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у судовому засіданні на підставі положень статті 344 КАС України.

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги касаційної скарги, зазначила, що доводи податкового органу зводяться до обставин, встановлених у службовій записці слідчого управління. Відповідач посилається на допити осіб, які мають невідоме відношення до позивача та не можуть підтверджувати факти чи обставини. Як вбачається, документи між сторонами підписані директорами, в ході перевірки податковим органом не викладено зауважень щодо складених первинних документів. Також, вказала, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, адже не врахував, що суд першої інстанції задовольнив позов частково, та вийшов за межі апеляційної скарги скасовуючи рішення суду першої інстанції повністю. З урахуванням викладеного, представник позивача просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

З касаційної скарги слідує, що в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права. Товариство зазначає, що господарські правовідносини між позивачем і контрагентами оформлені у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що Товариством жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки господарські зобов`язання виконані належним чином, оплату вартості проведено. Крім того, Товариство зауважує, що проявило обачність і обережність у відносинах з контрагентами, вжило всі можливі та достатні дії щодо обізнаності на предмет податкової надійності: перевірено контрагентів в ЄДР юридичних осіб, на офіційному сайті ДФС, базі платників податків, базі анульованих свідоцтв платників ПДВ, базі недобросовісних платників ПДВ, досьє в програмі CONTR AGENT. Поряд з цим, директор позивача проводив особисті зустрічі з керівниками контрагентів для з`ясування обставин виконання господарських зобов`язань та наявності трудових ресурсів. Позивач вказує, що висновки податкового органу, з якими погодився апеляційний суд, ґрунтуються на податковій інформації про контрагентів і на припущеннях, а не на аналізі суті й наслідків господарських операцій, що не відповідає вимогам матеріального права та практиці Верховного Суду.

У судовому засіданні за участі представника позивача, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги Товариства, Верховним Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 27.02.2017 по 03.03.2017 Головним управлінням ДФС в Одеській області, на підставі наказу від 24.02.2017 та направлення на проведення перевірки від 27.02.2017, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю МЖК «Миколаївмолодьбуд» (код 31096536) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 01.11.2016 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Комфортстрой-Н» (код 39580480) та ТОВ «Лонгор» (код 39854971).

У ході перевірки було встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю МЖК «Миколаївмолодьбуд» п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1' 347' 318грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що в періоді, який перевірявся, ТОВ МЖК «Миколаївмолодьбуд» фактично займалось будівництвом 9-ти поверхового 64-квартирного житлового будинку в мікрорайоні «Північний» за адресою: м. Миколаїв, вул. Арх. Старова, 14А.

У зазначений період Товариство мало взаємовідносини з контрагентами-постачальниками ТОВ «Комфортстрой-Н» та ТОВ «Лонгор», за рахунок операцій з якими сформувало податковий кредит.

За наслідками проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірність формування позивачем за рахунок вказаних контрагентів показників податкової звітності у зв`язку з відсутню належного документального підтвердження реального здійснення господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

За результатами перевірки складено акт від 13.03.2017, на підставі якого Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2017 №0003751410, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1'347' 318грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 336829,50грн.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом рішенням, Товариство з звернулося до суду з позовом про його скасування.

Судом першої інстанції позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2017 №0003751410 частково на суму податкового зобов`язання у розмірі 1' 334' 517грн. та штрафні санкції на суму 333629,25грн. У решті позову відмовлено. Суд посилався на те, що правочини підряду та надання послуг, які були укладені між позивачем та ТОВ «Комфортстрой-Н» та ТОВ «Лонгор» спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товар та послуги, який придбавав позивач притаманний його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту за результатами господарської діяльності з цими контрагентами є правомірним. Поряд з цим, позивачем не надано суду документи по договору поставки, що підтверджують транспортування пінополістеролу, докази його оприбуткування на склад, рух, списання, тому суд частково погодився з позицією відповідача та визнав податкове повідомлення-рішення на суму 12801грн. грошового зобов`язання з ПДВ та 3200,25грн. штрафних санкцій правомірним.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено, посилаючись на те, позивачем не спростовано позицію контролюючого органу щодо неможливості виконання робіт за рахунок залучених трудових ресурсів вказаних контрагентів. Також, позивачем не надано доказів наявності у вказаних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, виробничих активів, транспортних засобів тощо. За наслідками дослідження наданих позивачем первинних документів колегія суддів приходить до висновку, що вони не дають змоги встановити реальність факту здійснення господарських операцій ТОВ «Лонгор» та ТОВ «Комфортстрой-Н».

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково, враховуючи наступне.

У справі, що розглядається, як встановлено судами на підставі матеріалів справи, суб`єкт господарювання займався будівництвом житлових і нежитлових будівель, на виконання яких отримав ліцензії ДАБІ України, серія № 591869, господарська діяльність , пов`язана із створенням об`єктів архітектури від 07.09.2011, та серія АВ№ 591869, господарська діяльність, пов`язана з будівництвом об`єктів ІV і V категорії складності від 25.07.2016.

03.08.2015 між ТОВ МЖК «Миколаївмолодьбуд» та ТОВ «Лонгор» був укладений договір підряду, за умовами якого ТОВ «Лонгор» (Підрядник) зобов`язувався виконати роботи по забудові мікрорайону «Північний» Центрального району м. Миколаєва. Багатоповерхові житлові будинки, корпуса 27-28. Третя черга, корпус 27б, а позивач (Замовник) зобов`язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

Склад та обсяг робіт, що доручаються до виконання Виконавцю визначені договірною ціною Замовника та повинні відповідати чинним нормативним актам в галузі будівництва. Підрядник зобов`язаний володіти всіма необхідними законодавством ліцензіями для виконання своїх зобов`язань за цим Договором, а також гарантує їх наявність протягом усього терміну дії Договору та терміну дії гарантійних зобов`язань.

У підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем було надано акти приймання будівельних робіт за серпень, вересень 2015 року за формою КБ-2в, довідки вартості виконаних будівельних робіт та витрат за серпень, вересень 2015 року за формою КБ-3, підсумкові відомості ресурсів за серпень, вересень 2015 року, податкові накладні, банківські виписки у підтвердження здійснення розрахунків у безготівковій формі.

19.03.2015 між ТОВ МЖК «Миколаївмолодьбуд» та ТОВ «Комфортстрой-Н» було укладено договір підряду в капітальному будівництві №19-3, за умовами якого ТОВ «Комфортстрой-Н» (Підрядник) зобов`язувався забезпечити відповідно до умов Договору виконання робіт: забудова мікрорайону «Північний» Центрального району м. Миколаєва. Багатоповерхові житлові будинки, корпуса 27-28. Третя черга, корпус 27б.

Склад та обсяг робіт, що доручаються до виконання Підряднику визначені проектною документацією, яка є невід`ємною частиною Договору.

У підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем було надано довідки вартості виконаних будівельних робіт та затрат за квітень, травень, червень, липень, вересень жовтень, листопад 2015 № б/н від 23.04.2015 року за формою КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2015 за формою КБ-2в, підсумкові відомості ресурсів «зовні сети каналізації», за січень, березень 2016, довідку вартості виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, податкові накладні. Розрахунки здійснювались у безготівковій формі.

Крім того, позивачем було укладено з ТОВ «Комфортстрой-Н» договір надання послуг №15-06-15 від 15.06.2015, згідно якого Виконавець (ТОВ «Комфортстрой-Н») зобов`язувався за дорученням Замовника (позивач) з використанням власних матеріалів виконати поточний ремонт бетономішалки V-500 л.

У підтвердження надання вказаних послуг контрагентом позивачем були надані: податкова накладна, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) - поточний ремонт бетонозмішувача - 500 літрів.

Як слідує, за наслідками проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірність формування позивачем за рахунок вказаних контрагентів показників податкової звітності у зв`язку з відсутню належного документального підтвердження реального здійснення господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

Податковий орган посилався на невідповідність кількості осіб, які згідно поданої звітності працювали на підприємствах, тій кількості осіб, які нібито працювали згідно актів приймання будівельних робіт (зазначення показника людино-годин) на будівельних роботах ТОВ МЖК «Миколаївмолодьбуд». Податковий орган посилався на неможливість виконання контрагентами позивача зазначеного обсягу робіт через відсутність достатнього людського ресурсу.

Також, ГУ ДФС у Миколаївській області посилалось на відсутність у ТОВ «Комфортстрой-Н» та ТОВ «Лонгор» дозвільних документів на здійснення будівельних робіт.

Встановлено відсутність у вказаних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

Крім того, службовою запискою СУ ФР ДФС у Миколаївській області від 13.02.2017 повідомлено, що в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12015150020006899 від 24.12.2015 допитані в якості свідків особи, які згідно даних про джерела та суми отриманих доходів фізичних осіб отримували доходи від ТОВ «Лонгор» та ТОВ «Комфортстрой-Н» пояснили, що ані ТОВ «Лонгор», ані ТОВ «Комфортстрой-Н» їм не знайоме, як і посадові особи вказаних підприємств. На ТОВ «Лонгор» та ТОВ «Комфортстрой-Н» вони ніколи не працювали, трудовий договір не укладали, заробітну плату не отримували.

Поряд з цим, номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності наявною кількістю працівників без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування, пакування тощо, без залучення субпідрядних організацій та без особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом.

Що стосується господарської операції по наданню послуг (поточний ремонт бетономішалки) між ТОВ МЖК «Миколаївмолодьбуд» та ТОВ «Комфортстрой-Н», податковий орган зазначив, що наданий у підтвердження фактичного виконання зазначеної операції акт здачі-приймання робіт не містить відомостей щодо того, які саме роботи здійснювались, які матеріали були використані, що не дає можливості встановити фізичні можливості надання такої послуги з боку ТОВ «Комфортстрой-Н», у зв`язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів.

Зважаючи на все вищезазначене, податковий орган посилався на встановлення невідповідності первинних документів, виписаних ТОВ «Комфортстрой-Н» та ТОВ «Лонгор» на адресу позивача, нормам діючого законодавства, та не підтвердження ними факту реального здійснення господарських операцій.

Розглянувши справу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку позивачем не спростовано позицію контролюючого органу щодо неможливості виконання робіт за рахунок залучених трудових ресурсів вказаних контрагентів. Також, позивачем не надано доказів наявності у вказаних контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, виробничих активів, транспортних засобів тощо. При чому, на вимогу суду позивачем не надано доказів залучення до проведення будівельних робіт третіх осіб за цивільно-правовими угодами.

У свою чергу, позивач заперечує наявність вказаних податковим органом обставин та обґрунтовує свою позицію тим, що у Товариства наявні відповідні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій контрагентами.

Відповідно до приписів КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд першої інстанції правильно вважав, що викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач належними доказами, в розумінні статті 70 КАС України, не довів в судовому засіданні обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

У справі, що розглядається, відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд не врахував, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні. Проте, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, але не виключно, справа №826/7917/17), яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

В обґрунтування висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами податковий орган посилався на обставини, встановлені в рамках кримінального провадження.

Разом з тим, у справі, що розглядається, податковим органом не надано до суду інформацію щодо результатів досудового розслідування, відомості про наявність обвинувального висновку, винесеного вироку у кримінальному провадженні. Контролюючий орган не підтвердив свій висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Відповідач не вказує, що особи, які свідчили в межах кримінального провадження, є особами, що складали і підписували первинні документи при здійсненні фінансово-господарських операцій. Посилання на такі пояснення у акті перевірки контролюючого органу, не можуть сприйматись як належний доказ в розумінні КАС України.

Крім того, посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо контрагентів платника, як на підставу для відмови в задоволенні позову, не можуть слугувати одноосібним доказом неправомірності дій такого платника, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Суд першої інстанції встановив, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як вважав суд першої інстанції, акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентами, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин, зокрема, не вбачається відхилень між сумами задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту між позивачем та контрагентами. Висновки, які зазначені контролюючим органом, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів у справі, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи. Отже, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Верховний Суд звертає увагу, що надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

КАС України встановлює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, переглянувши судове рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що доводи, викладені у касаційні скарзі, дають підстави для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи та скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин, постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 344, 349, 352, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю МЖК "Миколаївмолодьбуд" задовольнити.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №814/1162/17 скасувати.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 у справі №814/1162/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду