Рішення

від 07.09.2022 по справі 757/53070/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/53070/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого : судді Вовк С.В.,

при секретарі: Брачун О.О..

за участю:

представника позивача: Вегери А.А..,

представника позивача: Пугача С.В..,

представника відповідача: Каракаша В.М.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 самостійно та в інтересах ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «999», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Печерського району, Державне підприємство «СЕТАМ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк Алла Василівна, про скасування актів приватного виконавця та свідоцтв, -

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі

У грудні 2020 року ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка В. Г., ТОВ «999», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Печерського району, ДП «СЕТАМ», приватний нотаріус КМНО Кондратюк А. В., про скасування актів приватного виконавця та свідоцтв.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири, загальною площею 58, 9 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 , та зареєстрована за адресою місцезнаходження квартири. Іншими співвласниками квартири є треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В межах виконавчого провадження № 55148861 з виконання рішення суду у справі №752/18374/16, яким солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «999» суму заборгованості за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31.10.2013 року у загальному розмірі 3 388 365, 37 грн, 22.04.2019 приватним нотаріусом КМНО Кондратюк А. В. відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі Актів про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, затвердженим приватним виконавцем Татарченком В. Г. 17.04.2019, на ім`я ТОВ «999» видано:

- Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на 1/3 частку у праві власності на Квартиру, що належало ОСОБА_4 ;

- Свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 на 1/3 частку у праві власності на Квартиру, що належало ОСОБА_3 .

За даними Державного реєстру речових прав, на підставі зазначених вище Свідоцтв право власності на 2/3 частини Квартири зареєстровано за ТОВ «999».

Приватний виконавець Татарченко В.Г., з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.06.2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1301/29431, в редакції від 12.02.2019 року, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, не отримав попередньої згоди органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має неповнолітня дитина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і з порушенням закону передав 2/3 частини квартири у власність ТОВ «999».

Після реєстрації ТОВ «999» за собою права власності на 2/3 частини квартири, останні за допомогою невідомих позивачам осіб, які представляються представниками ТОВ «999», із застосуванням фізичної сили входять до квартири, чинять перешкоди у користуванні окремими кімнатами квартири, створюють безлад, користуються без дозволу власників їх особистими речами, про що були численні звернення до органів поліції.

Вказані обставини безумовно впливають на санітарно-гігієнічні та побутові умови помешкання та негативно впливають на інтереси малолітньої ОСОБА_2 .

Набуття ТОВ «999» права власності на 2/3 частини квартири відбулось внаслідок прийняття приватним виконавцем Татарченком В. Г. незаконних Актів від 17.04.2019 про передачу майна ТОВ «999», а тому видані на підставі таких Актів приватним нотаріусом КМНО Кондратюк А. В. Свідоцтва від 22.04.2019 за реєстровими №795 та НОМЕР_2, підлягають скасуванню, як похідні вимоги.

Представник відповідача ТОВ «999» подав відзив на позов, в якому зазначив, системний аналіз положень ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності або право на користування яким має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх. Чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Права малолітньої ОСОБА_2 на користування квартирою АДРЕСА_2 не порушені, оскільки приватний виконавець Татарченко В. Г. звернув стягнення на частки у праві власності, власниками яких батьки ОСОБА_2 не були, і щодо яких відповідно у ОСОБА_2 не було права користування. У самої ОСОБА_2 залишилося право користування 1/3 частиною квартири АДРЕСА_2 , власником якої є її батько ОСОБА_1 . На частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було звернуто стягнення як на самостійний об`єкт цивільних прав.

Відповідач приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Татарченко В. Г. подав відзив на позов, в якому зазначив, що повністю заперечує проти позову з огляду на те, що жодні права ОСОБА_2 оспорюваними актами та свідоцтвами порушені не були.

По-перше, ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Про вказане свідчить, зокрема, акт приватного виконавця від 18.12.2017 р., в якому вказано, що у вказаній квартирі присутні лише ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Місце проживання ОСОБА_2 було формально зареєстровано за вказаною адресою 20.06.2017 р., проте у грудні 2017 р. вона за вказаною адресою не проживала.

По-друге, під час здійснення примусового проникнення до житла боржника ОСОБА_4 , що відбулося 05.10.2020 р. встановлено, що у вказаній квартирі проживають так само ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Інші особи у вказаній квартирі не проживають. Зокрема, у квартирі немає дитячих речей.

Крім того, права малолітньої ОСОБА_2 не порушені, оскілки вона має право проживати разом із своїм батьком ОСОБА_1 , який є власником 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації подав до суду письмові пояснення, згідно з якими гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_5 до Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування за дозволом на вчинення відповідного правочину не зверталась. Представник служби просив прийняти рішення з урахуванням прав та інтересів малолітньої дитини, справу розглядати за його відсутності.

В судовому засіданні представники позивачів вимоги позову підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

27 листопада 2000 року Відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району видано Свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким квартира АДРЕСА_2 належить на праві приватної, спільної власності гр. ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в рівних долях.

Заочним рішенням Голосїївського районного суду м. Києва від 13.07.2017 у справі №752/18374/16 солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «999» суму заборгованості за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31.10.2013 року у загальному розмірі 3 388 365 (три мільйони триста вісімдесят вісім тисяч триста шістдесят п`ять) гривень 37 коп.

13.11.2017 року на підставі вказаного заочного рішення приватним виконавцем Татарченком В.Г. відкрито виконавче провадження №55275787 стосовно ОСОБА_3

29.11.2017 року на підставі вказаного заочного рішення приватним виконавцем Татарченком В.Г. відкрито виконавче провадження №55148861 стосовно ОСОБА_4

22.04.2019 приватним нотаріусом КМНО Кондратюк А. В. відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі Актів про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу, затвердженим приватним виконавцем Татарченком В. Г. 17.04.2019, на ім`я ТОВ «999» видано:

- Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на 1/3 частку у праві власності на Квартиру, що належало ОСОБА_4 ;

- Свідоцтво про право власності НОМЕР_2 на 1/3 частку у праві власності на Квартиру, що належало ОСОБА_3 .

За даними Державного реєстру речових прав, на підставі зазначених вище Свідоцтв право власності на 2/3 частини Квартири зареєстровано за ТОВ «999».

З довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської РДА про реєстрацію місця проживання особи від 20 червня 2017 року вбачається, що у квартирі АДРЕСА_2 з 20 червня 2017 року значиться зареєстрованою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з свідоцтвом про народження від 03 червня 2015 року серія НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

З листа Служби у справах дітей та сім`ї Печерської РДА в м. Києві від 06 листопада № 105/78-29(з) вбачається, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Татарченко В. Г. у 2018 році двічі звертався до Служби у справах дітей та сім`ї Печерської РДА в м. Києві та одноразово у 2018 році до Печерської РДА в м. Києві як органу опіки та піклування щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право користування якою має малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Водночас з аналізу статей 655, 658 ЦК України, пунктів 4, 5 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.06.2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1301/29431, в редакції від 12.02.2019 року, (далі - Порядок) вбачається, що набуття майна за результатами електронних торгів є договором купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є організатор електронних торгів, який укладає договір, та державна виконавча служба або приватний виконавець, які виконують договір у частині передання права власності на майно покупцю. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Організатор електронних торгів пропонує майно для продажу шляхом розміщення інформаційного повідомлення про електронні торги, в якому визначається це майно (пункти 5-10 розділу ІІІ Порядку). Тим самим організатор визначає одну з умов майбутнього договору купівлі-продажу - майно, яке продається організатором. Отже, до початку торгів як продавцю, так і потенційним покупцям (учасникам торгів) відомі всі умови майбутнього договору купівлі-продажу, окрім ціни та особи покупця.

Учасники електронних торгів висувають свої цінові пропозиції (оферти) щодо укладення договору купівлі-продажу за запропонованими ними цінами шляхом їх подання через вебсайт електронних торгів. Прийняття пропозиції (акцепт) учасника, який запропонував найвищу ціну, здійснюється автоматично засобами системи реалізації майна (пункт 2 розділу V, пункт 1 розділу VIII Порядку).

За наслідками торгів визначаються і покупна ціна (яка запропонована переможцем), і особа покупця (яким є переможець торгів). Отже, моментом укладення договору купівлі-продажу є момент визначення переможця торгів, тобто момент акцепту його пропозиції (частина друга статті 638 ЦК України). Протокол електронних торгів підписується організатором (пункт 2 розділу VIII Порядку) і є доказом укладення договору купівлі-продажу продавцем та переможцем торгів за ціною, визначеною у протоколі. Подальше оформлення та підписання договору купівлі-продажу як окремого документа Порядком не передбачене.

Укладений на електронних торгах договір купівлі-продажу підлягає виконанню у порядку, визначеному розділом X Порядку. Покупець (переможець електронних торгів) протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронних торгах майно відповідно до пункту 1 розділу X Порядку. Дата, до якої переможець електронних торгів повинен повністю сплатити ціну лота, зазначається також у протоколі (абзац дев`ятий пункту 1 розділу VIII Порядку). Правовою підставою сплати покупцем (переможцем торгів) коштів як покупної ціни за придбане майно є договір купівлі-продажу, укладений на торгах.

Після виконання покупцем (переможцем електронних торгів) свого обов`язку за договором купівлі-продажу, тобто після повного розрахунку за придбане майно, виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований; приватний виконавець самостійно затверджує акт про проведені електронні торги шляхом його підписання та скріплення печаткою приватного виконавця (пункт 4 розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку).

Такі висновки сформульовані у пунктах 42 - 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

Отже, процедура реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів за плату. Така процедура полягає в укладенні та виконанні договору купівлі-продажу. На підтвердження його укладення складається відповідний протокол, а на підтвердження виконання з боку продавця - акт про проведені прилюдні торги. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19).

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (частини перша та третя статті 47 Конституції України).

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї (далі також - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права (згідно із частиною четвертою статті 10 ЦПК України).

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (частина друга статті 6 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-III (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - СК України).

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання (частина третя статті 17 Закону України «Про охорону дитинства»).

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла (частини перша та третя статті 18 Закону про охорону дитинства).

Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям (стаття 12 Закону про основи соцзахисту).

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (частина друга статті 29 ЦК України).

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає (частина четверта статті 29 ЦК України). Цьому кореспондує абзац другий частини другої статті 13 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про вільне пересування).

Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 ЦК України).

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (частини перша та третя статті 160 СК України).

Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону (частина перша статті 405 ЦК України). Це кореспондує частині першій статті 156 Житлового кодексу Української РСР від 30 червня 1983 року № 5464-X (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - ЖК УРСР), яка передбачає, що члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. При цьому за згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно (частина друга статті 156 ЖК УРСР).

Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК УРСР. Відповідно до змісту частини другої статті 64 ЖК УРСР це є: дружина наймача, їх діти і батьки. Також членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником будинку (квартири) і ведуть з ним спільне господарство.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (частина друга статті 11 Закону про охорону дитинства).

Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем (частини друга статті 18 Закону про охорону дитинства).

Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини (абзац п`ятий статті 3 Закону про вільне пересування).

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів (частина перша статті 6 Закону про вільне пересування).

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (частина десята статті 6 Закону про вільне пересування).

Пункт 18 Правил реєстрації місця проживання визначає перелік документів, які подає особа для реєстрації місця проживання. Зокрема підпункт 4 частини першої пункту 18 Правил реєстрації місця проживання визначає документи, що підтверджують право на проживання в житлі, які подаються при відповідній реєстрації. Абзац перший цього підпункту частини першої пункту 18 Правил реєстрації місця проживання уточнює, що у разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування) (частина четверта пункту 18 Правил реєстрації місця проживання).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 підтримала правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 504/294/14-ц (провадження № 6-2940ц15). Цей висновок зводиться до наступного: правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним (п.п. 88-90).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 20 березня 2019 року у справі № 1612/2343/12, сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. Правочин щодо відчуження за договором купівлі-продажу квартири, яка належить на праві приватної власності бабі малолітньої дитини, в якій ця дитина проживала, не порушують прав цієї дитини, оскільки вона має право на проживання за місцем проживання кожного з її батьків.

Верховний Суд у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 607/8145/18, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц (провадження № 61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц (провадження № 61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61-29000св18), зазначив, що чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду реалізовано на прилюдних торгах 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , які не належали батькам малолітньої ОСОБА_2 чи особам, які б їх замінювали.

Із системного аналізу вищенаведених норм права вбачається, що в обов`язковому порядку місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків, при цьому дитина має право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, тобто в тих самих межах.

Під час розгляду справи судом встановлено, що батько малолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 був і є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_2 , в ній же зареєстрований, тобто права дитини щодо користування цим майном залишились незмінними.

На переконання суду внаслідок продажу інших 2/3 частин вказаної квартири, власниками якої не були батьки малолітньої ОСОБА_2 чи особи, які їх замінюють, жодним чином не порушуються права останньої, а відтак відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування на продаж не створює правових наслідків у формі скасування актів приватного виконавця та свідоцтв про право власності на 2/3 частини квартири за ТОВ «999».

Враховуючи зазначене, керуючись принципом розумності як однією з загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), враховуючи принцип верховенства права, виходячи із завдання цивільного судочинства та застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства суд дійшов висновку, що встановлених обставин справи достатньо для твердження про те, що приватним виконавцем не було допущено порушення відповідних прав малолітньої ОСОБА_2 у спосіб, зазначений позивачем.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що у випадку створення іншим співвласником квартири перешкод у користуванні житлом батьку та/чи дитині, такі правовідносини перебуватимуть у площині правового аналізу відповідного судового спору щодо усунення перешкод у користуванні чи встановлення порядку користування житловим приміщенням.

Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 самостійно та в інтересах ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка Владислава Геннадійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «999», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Печерського району, Державне підприємство «СЕТАМ», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк Алла Василівна, про скасування актів приватного виконавця та свідоцтв - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 вересня 2022 року.

Суддя С. В. Вовк