Постанова

від 11.04.2023 по справі 757/53070/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: №757/53070/20-ц

номер провадження №22-ц/824/3098/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

секретаря Рагушіна І.В.

за участі: представника скаржника - адвоката Семенова О.В.

представника відповідача ТОВ «999» - адвокат Каракаш В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вегери Андрія Анатолійовича, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Печерського районного суду м. Києва Вовк С.В.,

у цивільній справі №757/53070/20-ц за позовом ОСОБА_1 самостійно та в інтересах ОСОБА_2 до приватного виконавця виконавчого округу Татарченко В.Г., ТОВ «999», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Печерського району, Державне підприємство «Сетам», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк Алла Василівна, про скасування актів приватного виконавця та свідоцтв,-

в с т а н о в и л а:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка В. Г., ТОВ «999», треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Печерського району, ДП «Сетам», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В., в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В.Г. від 17 квітня 2019 року про передачу майна - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , стягувану ТОВ «999» в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №55275787;

- визнати незаконним та скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Татарченка В.Г. від 17 квітня 2019 року про передачу майна - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , стягувану ТОВ «999» в рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №55148861;

- скасувати свідоцтво від 22 квітня 2019 року за реєстровим НОМЕР_1, яким приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В. посвідчила право власності ТОВ «999» на - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ;

- скасувати свідоцтво від 22 квітня 2019 року за реєстровим НОМЕР_2, яким приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратюк А.В. посвідчила право власності ТОВ «999» на - 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 ;

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_2 . Малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_1 , яка зареєстрована за вищевказаною адресою. Іншими співвласниками квартири є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 липня 2017 року у справі 752/18374/16 солідарно стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «999» заборгованість за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 31 жовтня 2013 року у сумі 3 388 365 грн. 37 коп. Постановами приватного виконавця Татарченка В.Г. відкрито виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів виданих на підставі вищевказаного заочного рішення суду, боржником за якими є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В межах виконавчих проваджень 2/3 частини квартири АДРЕСА_2 , яка належала на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (по 1/3 частині кожному) тричі виставлялися на продаж на електронних торгах, які жодного разу не відбулися. 22 квітня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Кондратюк А.В. на підставі актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затвердженим приватним виконавцем Татарченком В. Г. 17 квітня 2019 року, на ім`я ТОВ «999» видано

свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на 2/3 частини квартири, що належали на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (по 1/3 частини). На підставі зазначених вище свідоцтв, право власності на 2/3 частини квартири зареєстровано за ТОВ «999». Разом з тим, дії щодо реалізації зазначеної квартири були проведені з порушення норм чинного законодавства України, за відсутності попередньої згоди органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має неповнолітня дитина ОСОБА_2 . Таким чином, набуття ТОВ «999» права власності на 2/3 частини квартири відбулось внаслідок прийняття приватним виконавцем Татарченком В.Г. незаконних актів від 17 квітня 2019 про передачу майна ТОВ «999», а тому видані на підставі таких актів приватним нотаріусом КМНО Кондратюк А.В. свідоцтва від 22 квітня 2019 року за реєстровими НОМЕР_1 та НОМЕР_2, підлягають скасуванню, як похідні вимоги.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Вегера А.А. подав апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказуючи на те, що приватний виконавець при передачі на реалізацію 2/3 частини квартири у межах виконавчих проваджень не з`ясував інформацію про зареєстрованих осіб, не отримав згоду органу опіки та піклування, що свідчить про незаконність затвердженим ним актів про передачу майна ТОВ «999» в рахунок погашення заборгованості. Беручи до уваги, неприпустимість зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень, вважає, що акти приватного виконавця підлягають скасуванню.

14 лютого 2023 року від ТОВ «999» надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

17 лютого 2023 року від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Татарченка В.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останній не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін.

У відзивах на апеляційну скаргу ТОВ «999» та приватний виконавець Татарченко В.Г. посилалися на те, що на підставі оскаржуваних документів у власність товариства передані частки у праві власності на квартиру, власниками яких були ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , по 1/3 відповідно. При цьому, власником решти 1/3 квартири був та залишається ОСОБА_1 , батько малолітньої ОСОБА_2 . Чинним законодавством України не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні діти, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх. Таким чином, згода органу опіки та піклування для можливості здійснення реалізації 2/3 частини квартири, не потребувалася, а відтак, права малолітньої дитини не порушено.

Учасники справи про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Представник відповідача ТОВ «999» заперечував проти доводів апеляційної скарги посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, поважність причин неявки суду не повідомили.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися в силу вимог передбачених положеннями ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які з`явилися у судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок продажу 2/3 частин квартири, власниками якої не були батьки малолітньої ОСОБА_2 чи особи, які їх замінюють, жодним чином не порушуються права останньої, а відтак відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування на продаж не створює правових наслідків у формі скасування актів приватного виконавця та свідоцтв про право власності на 2/3 частини квартири за ТОВ «999».

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних відносин і закон який їх регулює, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, судом при розгляді справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 27 листопада 2000 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві приватної, спільної власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_1 в рівних долях (т. 1 а.с. 23).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Татарченко В.Г. від 29 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження № 55275787, боржником за яким є ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 25).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Татарченко В.Г. від 13 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження № 55148861, боржником за яким є ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 26).

17 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Татарченком В.Г., у виконавчому провадженні № 55275787, складено акт про передачу 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 , що належить боржнику ОСОБА_3 на праві власності (т. І а.с. 92).

17 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Татарченком В.Г., у виконавчому провадженні № 55148861, складено акт про передачу 1/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 , що належить боржнику ОСОБА_4 на праві власності (т. І а.с. 93).

22 квітня 2019 року приватним нотаріусом КМНО Кондратюк А.В., відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, затверджених приватним виконавцем Татарченком В.Г. 17 квітня 2019 року, на ім`я ТОВ «999» видано:

- свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на 1/3 частку у праві власності на квартиру, що належало ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 45);

- свідоцтво про право власності НОМЕР_2 на 1/3 частку у праві власності на квартиру, що належало ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 46).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «999» на підставі свідоцтв № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 22 квітня 2019 року (т. 1 а.с. 47-48).

Згідно довідки Відділу з питань реєстрації місця проживання Печерської РДА про реєстрацію місця проживання особи від 20 червня 2017 року, у квартирі АДРЕСА_3 з 20 червня 2017 року значиться зареєстрованою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с.24).

Згідно з свідоцтвом про народження від 03 червня 2015 року серія НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 22).

З листа Служби у справах дітей та сім`ї Печерської РДА в м. Києві від 06 листопада № 105/78-29(з) вбачається, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Татарченко В.Г. у 2018 році двічі звертався до Служби у справах дітей та сім`ї Печерської РДА в м. Києві та одноразово у 2018 році до Печерської РДА в м. Києві як органу опіки та піклування щодо надання дозволу на реалізацію нерухомого майна - квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , право користування якою має малолітня ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дозвіл на реалізацію вказаного майна не надавався (т. 1 а.с. 49).

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно ч. 1-2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Частинами першою, другою ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 30 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої п. 9 ч.1 ст. 37 Закону.

Порядком реалізації арештованого майна, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Згідно частин 6, 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Згідно ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Частинами 1, 2 ст. 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків (ч.2 ст. 11 Закону «Про охорону дитинства»).

Згідно частини 2, 3 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно зі ст. ст. 177 СК України та 17 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Отже у разі вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов`язковою.

Частинами 2-4 ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Системний аналіз ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст.17 Закону України «Про охорону дитинства» дає підстави для висновку про те, що попередній дозвіл органу опіки та піклування при відчуженні нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким, в разі використання його як житла, має дитина, надається лише в разі, коли власниками відчужуваного майна є батьки або особи, які їх замінюють, а також коли останні укладають угоди від імені неповнолітніх.

Чинним законодавством не передбачено обмежень при реалізації права власника на розпорядження майном в залежності від того чи мають право на користування ним інші особи, зокрема, малолітні, якщо власник не є їх батьком (матір`ю) або ж особою, яка замінює останніх.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 травня 2019 року у справі № 639/5828/15-ц (провадження № 61-29627св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 346/432/16-ц (провадження № 61-29148св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 695/2714/15-ц (провадження № 61- 29000св18).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачу на праві власності належить 1/3 частина квартири АДРЕСА_3 , 2/3 зазначеної квартири належало на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , по 1/3 частини відповідно.

Малолітня ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом з батьком ОСОБА_1 у вищевказаній квартирі, а відтак, має право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником квартири, тобто в тих самих межах (1/3 частина).

В межах виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «999», 2/3 частина вищевказаної квартири тричі виставлялася на електронні торги, які так і не відбулися, у зв`язку з чим, керуючись ч. 9 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», 17 квітня 2019 року приватним виконавцем складено акти про передачу зазначеного майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

На підставі вказаних актів, 22 квітня 2019 року приватним нотаріусом видано на ім`я ТОВ «999» свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на 2/3 частини квартири, що належали на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (по 1/3 частини).

При цьому, власником 1/3 частини квартири, у якій зареєстрована та проживає малолітня дитина, був та залишається батько останньої - ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначивши юридичну природу спірних відносин і закон який їх регулює, дійшов обґрунтованого висновку про те, що права малолітньої дитини внаслідок передачі інших 2/3 частин вказаної квартири, власниками якої не були батьки малолітньої ОСОБА_2 чи особи, які їх замінюють, жодним чином не порушуються права останньої, а відтак відсутність попереднього дозволу органу опіки та піклування на продаж не створює правових наслідків у формі скасування актів приватного виконавця та свідоцтв про право власності на 2/3 частини квартири за ТОВ «999».

Доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з рішенням суду, що не впливають на правильність встановлених судом фактичних обставин справи та його висновків.

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі немає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 372,374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вегери Андрія Анатолійовича залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач:

Судді: