Рішення

від 11.09.2022 по справі 756/11951/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12.09.2022 Справа № 756/11951/21

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 756/11951/21

Провадження №2/756/1150/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Колесник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання шлюбного договору недійсним,

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним шлюбного договору, укладеного 23.10.2008 з відповідачем, посилаючись на те, що договір ставить позивача в край невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25.08.2021 у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28.08.2021, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 27.09.2021, відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 17.02.2022, підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за його та представника відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що шлюбним договором закріплені виключно умови щодо прав кожного з подружжя на майно з урахуванням особистого внеску кожного у придбанні майна. Зазначив, що договір містить пункт, в якому сторони повідомляють, що цей договір не ставить жодного з подружжя у невигідне матеріальне становище. Крім того, вказував, що позивачем не наведено у позові з якого періоду він почав перебувати у невигідному матеріальному становищі, чи з моменту його укладення чи на момент звернення до суду з позовом, не зазначено в чому полягають невигідні умови та не наведено доводів на підтвердження порушення прав позивача.

У відповіді на відзив представник позивача вказував, що на день укладення спірного договору у подружжя було двоє дітей, а у 2014 році народився спільний син, внаслідок чого істотно змінились сімейні обставини, проте додаткової угоди для їх врахування укладено між сторонами не було. Зазначив, що за період шлюбу подружжям придбано рухоме та нерухоме майно, яке зареєстроване за відповідачем і яким сторони користувалися спільно перебуваючи в шлюбі та ведучи спільне господарство, проте після розірвання шлюбу відповідач почав вважати себе одноосібним власником всього придбаного майна, у зв`язку з чим позивач став перебувати у надзвичайно невигідному матеріальному становищі.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, пояснень не надала.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

21.05.1999 між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23.09.2020.

Від шлюбу у сторін народилося троє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07.12.2020, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2021, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 8000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 19.08.2020 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

23.10.2008 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. посвідчено шлюбний договір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за умовами якого:

- будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які будуть набуті позивачем або відповідачем після укладення цього договору за час шлюбу та за час спільного проживання, або у випадку розлучення, але під час спільного проживання, будуть особистою приватною власністю відповідно позивача чи відповідача (пп.5 п.1);

- сторони домовились, якщо будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які є та/або будуть особистою приватною власністю сторони за час шлюбу та/або спільного проживання істотно збільшаться у своїй вартості за рахунок внесків та/або трудової участі не власника, таке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права статусу спільної сумісної власності не набувають, а лишаються особистою приватною власністю відповідної сторони (п.2);

- сторони домовились, що на будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права , які будуть набуватися сторонами за час шлюбу та спільного проживання, положення глави 8 та ст.60 СК України не поширюються (п.3);

- сторони домовились, що на будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, право власності на які виникне та/або буде оформлене під час шлюбу та/або спільного проживання, право спільної сумісної власності не виникає; будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які будуть набуті ними за час шлюбу та/або спільного проживання, будуть особистою приватною власністю того з них, на чиє ім`я вони будуть оформлені та/або чиє ім`я будуть виписані відповідні документи (п.4);

- сторони домовились, що рухоме та нерухоме майно, яке буде набуте ними за час шлюбу та/або спільного проживання, яке підлягає державній реєстрації, буде особистою приватною власністю сторони, на чиє ім`я воно буде зареєстровано (п.9);

- сторони домовились, якщо у зв`язку із спільним проживанням сторона вселяється в житлове приміщення, яке належить (або знаходиться в користуванні) іншому, таке проживання може відбуватися безстроково, але за умови, що таке приміщення може бути вилучене власником (користувачем) для власного володіння, користування та розпорядження; у разі якщо відбувається вилучення такого житлового приміщення стороною як власником (користувачем) для власного володіння, користування та розпорядження сторона повинна письмово повідомити іншу сторону не менше як за 10 календарних днів до дня виселення, яке провадиться без надання іншого житлового приміщення тому, хто виселяється (п.12);

- сторони домовились, що у випадку, коли сторона займається або буде займатися підприємницькою діяльністю, всі доходи, одержані від провадження такої діяльності є або будуть особистою приватною власністю того, хто провадить таку діяльність, незалежно від наявності трудової участі другого з подружжя у цій діяльності (п.15).

Саме на вказані умови договору позивач посилається, звертаючись до суду з вказаним позовом та аргументуючи його тим, що договір в цій частині ставить її у вкрай невигідне становище порівняно з законодавством.

Частинами 1,9 ст.7 СК України встановлено, що сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у ч.2 ст.7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Більш детальна регламентація договірного регулювання відносин між подружжям викладена у ст.64 СК України. У частині першій цієї норми передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорів між собою. Так, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір, в тому числі шлюбний договір, насамперед, є категорією цивільного права, тому відповідно до ст.8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми ст.ст. 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни та розірвання.

Частина 3 ст.6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Принцип свободи договору відповідно до ст.ст.6,627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше, можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Таким чином, сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акту законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Про необхідність застосування норм Цивільного кодексу України при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і у ст.103 СК України.

Виходячи зі змісту ст.9,103 СК України, ст.ст.203,215 ЦК України, підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог: 1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Норма ст.97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.

Частинами 2,3,5 ст.97 СК України встановлено, що сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень ст.60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. Сторони можуть включити до шлюбного договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами 4,5 ст.93 СК України передбачено обмеження щодо змісту шлюбного договору: по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством; по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Аналізуючи зміст спірного договору, зокрема, і пункти договору, на які посилається позивач заявляючи вимогу про визнання шлюбного договору недійсним, суд вважає, що його умови передбачають рівні можливості для його сторін щодо набуття майна в особисту приватну власність. Сторони, укладаючи спірний договір, визначили правовий режим майна, яке на момент укладання договору ще не було придбано та/або набуте будь-ким з них, погодивши між собою правовий режим майна, придбаного у шлюбі у майбутньому.

За час перебування у шлюбі як відповідач, так і позивач набували у власність рухоме і нерухоме майно, яким розпоряджалися на власний розсуд. Доказів того, що це майно набувалось ними за рахунок спільних коштів матеріали справи не містять.

Так, зокрема, в матеріалах справи міститься інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №218028032 від 28.07.2020, а також інформаційна довідка з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та витяг з бази даних НАІС ДДАІ МВС України (а.с.,29-32,33-35,38), з яких убачається, що за відповідачем зареєстровано наступне майно: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , гаражи 8 та 9-10 за адресою АДРЕСА_2 , домоволодіння за адресою АДРЕСА_3 , автомобіль «БМВ» д.н.з. НОМЕР_1 2015 року випуску, автомобіль «Мітсубісі» д.н.з. НОМЕР_2 1988 року випуску, прицеп для лодок ПГМФ 8902 д.н.з. НОМЕР_3 2004 року випуску, мотоцикл «Хонда» 2008 року випуску, ПА 1998 року випуску, земельна ділянка кадастровий №3222481201:01:010:0044 за адресою АДРЕСА_4 , земельна ділянка кадастровий №3222480400:05:005:0098 за адресою Київська область, Білогородська сільська рада, земельна ділянка кадастровий №3222480401:05:005:0055 за адресою с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

Крім того, згідно інформації про право власності на майно наданої КП КМР «КМ БТІ» від 22.10.2021, за відповідачем також зареєстровані машиномісця № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 за адресою АДРЕСА_5 на підставі свідоцтв про право власності від 24.04.2008 (а.с.115-119).

В той же час, згідно відповіді КП КМР «КМ БТІ» від 23.12.2021 та наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2007, за позивачем на праві приватної власності зареєстрована квартира АДРЕСА_6 (а.с.173-174,184-185). Продаж вказаної квартири відбувся за 600 000 грн., що становило 118 811 доларів США 88 центів.

Відомостей про відчуження вказаної квартири матеріали справи не містять.

Також згідно наданої інформації РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 30.09.2021 (а.с.178-179), за позивачем в період з 21.05.1999 по 23.09.2020 були зареєстровані наступні транспортні засоби, які в подальшому зняті з обліку у зв`язку з продажем: автомобіль «Ніссан» 1997 року випуску, мотоцикл «Хонда» 2004 року випуску, мотоцикл «Кавасакі» 2004 року випуску, мотоцикл «Кавасакі» 2004 року випуску, автомобіль «Мітсубісі» 2005 року випуску.

Таким чином, твердження позивача про те, що після припинення шлюбних відносин відповідач є одноосібним власником всього придбаного у шлюбі майна на відміну від позивача, не знайшло свого підтвердження.

Окрім того, при зверненні до суду із позовною заявою, позивач не вказував про придбання нею під час перебування у зареєстрованому шлюбі квартири АДРЕСА_6 .

Метою укладання шлюбного договору є визначення правового режиму майна, яке придбане у шлюбі. Розрахунок кількості майна у кожного з подружжя після припинення шлюбних відносин та його рівний поділ, на думку суду, нівелює правову природу шлюбного договору, який укладається між подружжям для регулювання майнових відносин між ними.

Суд звертає увагу на те, що підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент його вчинення відповідних норм чинного законодавства. Нерівномірне накопичення кожним з подружжя майна після його укладення та нерівність в кількості набутого майна на момент припинення шлюбних відносин - це ті обставини, які виникли вже після укладання спірного договору і не можуть бути підставою для визнання його недійсності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстрована: АДРЕСА_7 , проживає: АДРЕСА_8 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрований: АДРЕСА_8 , проживає: АДРЕСА_9 ), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович (м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 7, літ.А, гр.прим.1), про визнання шлюбного договору недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя: О.В. Диба