Постанова

від 19.01.2023 по справі 756/11951/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/885/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/11951/21

19 січня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Шпильовій Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гурневич Наталії Валеріївни на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Диби О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання шлюбного договору недійсним,-

в с т а н о в и в:

09 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання шлюбного договору недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 21 травня 1999 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який, в подальшому, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 року було розірвано.

Вказує на те, що під час шлюбу у них народилось троє дітей: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначає, що 23 жовтня 2008 року між нею та відповідачем було укладено шлюбний договір відповідно до умов якого, усе нерухоме та рухоме майно, яке придбане подружжям у шлюбі за сумісні кошти після укладання шлюбного договору належить відповідачу.

Вказує на те, що станом на день укладення шлюбного договору у подружжя вже народилось двоє дітей, а у 2014 року народився ще син, тобто вона була зайнята доглядом за дітьми, а тому умови спірного договору поставили її у надзвичайно невигідне становище порівняно з відповідачем та положеннями закону, зокрема, ч. 1 ст. 60 СК України.

З огляду на вище викладене, просила суд визнати недійсним шлюбний договір від 23 жовтня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зімін Максим Вікторович проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що шлюбним договором сторонами визначені виключно умови щодо прав кожного з подружжя на майно з урахуванням особистого внеску кожного у придбанні майна. Зазначив, що договір містить пункт, в якому сторони повідомляють, що цей договір не ставить жодного з подружжя у невигідне матеріальне становище. Крім того, вказував, що позивачкою не наведено у позові з якого періоду вона почала перебувати у невигідному матеріальному становищі, чи з моменту укладення шлюбного договору,чи на момент звернення до суду з позовом, не зазначено позивачкою також в чому полягають невигідні умови та не наведено доводів на підтвердження порушення її прав вказанм договором.

У відповіді на відзив представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Гурневич Наталія Валеріївна посилалась на те, що на день укладення спірного договору у подружжя було двоє дітей, а у 2014 році народився спільний син, внаслідок чого істотно змінились сімейні обставини. Проте, додаткової угоди до шлюбного договорудля врахування цих змін укладено між сторонами не було. Зазначила, що за період шлюбу подружжям придбано рухоме та нерухоме майно, яке зареєстроване на праві власності за відповідачем і яким сторони користувалися спільно, перебуваючи в шлюбі та, ведучи спільне господарство. Проте,після розірвання шлюбу відповідач почав вважати себе одноосібним власником всього придбаного майна, у зв`язку з чим позивачка стала перебувати у надзвичайно невигідному матеріальному становищі.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання шлюбного договору недійсним відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 17 жовтня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гурневич Наталія Валеріївна подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, постановлено з порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання шлюбного договору недійсним, суд першої інстанції безпідставно послався в рішенні на ту обставину, що відповідно до відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації » від 23.12.2021 року, за позивачкою відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що право власності на зазначену квартиру зареєстроване за ОСОБА_6 , а не за позивачкою - ОСОБА_1 .

На підтвердження наявності у позивачки права власності на вказану квартиру, суд першої інстанції також посилається на договір купівлі-продажу вказаної квартири ( а.с. 184-185), проте, на вказаних аркушах справи наявна лише ксерокопія договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_7 ( продавець) та ОСОБА_1 ( покупець). Вказана копія засвідчена лише представником відповідача і не посвідчена у встановленому законом порядку, а тому є неналежним доказом.

Зазначає, що 17 серпня 2022 року представник відповідача подав до суду клопотання про доручення до матеріалів справи доказів, а саме: листа Регіонального сервісного центру МВС України в м.Києві від 30.09.2021 року та копію листа Управління соціального захисту населення Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації від 22.10.2021 року та копію договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року. Проте, з зазначеним клопотанням позивач не була ознайомлена, а тому вона була позбавлена можливості висловити свою думку з приводу наданих документів та долучення їх до матеріалів справи.

Вказує на те, що з листа Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.10.2022 року № 15-23/1018 вбачається, що позивачка отримувала допомогу на дітей в період шлюбу, а тому мала дохід, вела спільне сумісне господарство з відповідачем, формувала сімейний бюджет у період шлюбу, а тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи доказів того, що це майно набувалось подружжям за рахунок спільних коштів не відповідають дійсним обставинам справи.

Не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення ту обставину, що після укладення оспорюваного шлюбного договору у сторін народилась третя дитина- син ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, істотно змінились сімейні обставини, проте, додаткової угоди до вказаного договору укладено не було. Позивачка фізично і психологічно була зайнята доглядом двох старших дітей та новонародженого сина, а відповідач в цей час реєстрував майно на своє ім`я, а тому спірними умовами вказаного правочину , зокрема, підпунктом 5 п.1, п.п. 2,3,4,9,12,15 шлюбного договору позивачка поставлена у надзвичайно невигідне становище порівняно з відповідачем та положеннями закону, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу , належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку ( доходу).

Посилається також на те, що суд в оскаржуваному рішенні не надав також оцінку доводам позивачки щодо недійсності п.п. 13,14,19,20 шлюбного договору. Зокрема, п.19 шлюбного договору передбачено, що у випадку, якщо сторони припинять спільне проживання їх спільні діти залишаються жити за місцем реєстрації сторони 1 -батька дітей, який зобов`язується забезпечувати їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Отже, батько не обмежений правом здійснити реєстрації, перереєстрацію місця проживання дітей у будь-якому житловому приміщенні, незалежно від наявних у цьому приміщенні умов для гідного проживання дітей. У вказаному пункті договору не визначено, з ким із батьків мають проживати діти, а тому даним пунктом договору порушуються права дітей, що є підставою для визнання його недійсним.

Пункт 20 шлюбного договору припинив свою дію в цій частині, оскільки рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 07.12.2020 року з відповідача стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей, апеляційним судом вказане рішення залишено без змін.

Пункти 12,13,14 договору не виконуються, оскільки сторони припинили спільне проживання та жодна із сторін не проживає у житловому приміщені, яке належить іншому, не беруть участі у витратах, пов`язаних з хворою іншого, відповідач не приймає участі в утриманні сім`ї, сторони не ведуть спільне господарство.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зімін Максим Вікторович просить апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м.Києва від 12 вересня 2022 року - залишити без змін.

Зазначає, що з доводів позивачки вбачається, що вказаний шлюбний договір на дату його укладення у 2008 році не ставив позивачку у невигідне матеріальне становище, а у 2020 році вона стала перебувати у невигідному матеріальному становищі у зв`язку з укладенням оскаржуваного шлюбного договору.

Вважає, що всі наведені у позові доводи позивачки зводяться до її незгоди на даний час з умовами укладеного з відповідачем у 2008 році шлюбного договору, що не може бути підставою для визнання його недійсним.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Гурневич Наталія Валеріївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зімін Максим Вікторович проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлений, причин неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 травня 1999 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження, виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів в м. Києва. Після одруження ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ». (т. 1 а.с. 13)

ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві. (т. 1 а.с. 14)

ІНФОРМАЦІЯ_5 у подружжя народилась донька- ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції міста Києва. (т. 1 а.с. 15)

ІНФОРМАЦІЯ_6 у подружжя народився син- ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції міста Києва. (т. 1 а.с. 16)

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 вересня 2020 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Центральному відділі реєстрації шлюбів м. Києва Державним Центром розвитку сім`ї, актовий запис № 513 від 21 травня 1999 року. (т. 1 а.с. 17

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2021 року, з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 8000 грн. щомісячно з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 19.08.2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. (т. 1 а.с. 18-28)

23 жовтня 2008 року між чоловіком ОСОБА_2 ( сторона 1) та дружиною ОСОБА_1 ( сторона 2) було укладено шлюбний договір.

Відповідно до якого сторони погодили, що будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які будуть набуті позивачем або відповідачем після укладення цього договору за час шлюбу та за час спільного проживання, або у випадку розлучення, але під час спільного проживання, будуть особистою приватною власністю відповідно позивача чи відповідача (пп.5 п.1 шлюбного договору);

Сторони домовились, якщо будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які є та/або будуть особистою приватною власністю сторони за час шлюбу та/або спільного проживання істотно збільшаться у своїй вартості за рахунок внесків та/або трудової участі не власника, таке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права статусу спільної сумісної власності не набувають, а лишаються особистою приватною власністю відповідної сторони (п.2 шлюбного договору);

Також сторони домовились, що на будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права , які будуть набуватися сторонами за час шлюбу та спільного проживання, положення глави 8 та ст.60 СК України не поширюються (п.3 шлюбного договору);

Сторони домовились, що на будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, право власності на які виникне та/або буде оформлене під час шлюбу та/або спільного проживання, право спільної сумісної власності не виникає; будь-яке майно, гроші, цінні папери, валютні цінності та майнові права, які будуть набуті ними за час шлюбу та/або спільного проживання, будуть особистою приватною власністю того з них, на чиє ім`я вони будуть оформлені та/або чиє ім`я будуть виписані відповідні документи (п.4 шлюбного договору);

Відповідно до умов п.5 шлюбного договору,премії, нагороди, кошти/гроші будь-якого походження, страхові суми, внески заробітна плата, пенсія, стипендія , гонорар, виграш, інші доходи , які будуть одержані стороною 1 та стороною 2, будуть особистою приватною власністю того, на чиє ім`я мають бути виписані відповідні документи.

Сторони домовились, що рухоме та нерухоме майно, яке буде набуте ними за час шлюбу та/або спільного проживання, яке підлягає державній реєстрації, буде особистою приватною власністю сторони, на чиє ім`я воно буде зареєстровано (п.9 шлюбного договору);

Сторони домовились, якщо у зв`язку із спільним проживанням сторона вселяється в житлове приміщення, яке належить (або знаходиться в користуванні) іншому, таке проживання може відбуватися безстроково, але за умови, що таке приміщення може бути вилучене власником (користувачем) для власного володіння, користування та розпорядження; у разі якщо відбувається вилучення такого житлового приміщення стороною як власником (користувачем) для власного володіння, користування та розпорядження сторона повинна письмово повідомити іншу сторону не менше як за 10 календарних днів до дня виселення, яке провадиться без надання іншого житлового приміщення тому, хто виселяється (п.12 шлюбного договору);

За умовами п.13 шлюбного договору сторони домовились брати участь у витратах, пов`язаних із хворобою та каліцтвом другого.

В пункті 14 шлюбного договору сторони домовились, що всі витрати з утримання сім`ї ( оплата комунальних платежів, купівля продуктів харчування, купівля одягу, матеріальне забезпечення спільних дітей, оплата медичного обслуговування спільних дітей, оплата навчання спільних дітей, тощо) здійснюється за кошти сторони 1 та сторони 2 в рівних частинах.

Сторони домовились, що у випадку, коли сторона займається або буде займатися підприємницькою діяльністю, всі доходи, одержані від провадження такої діяльності є або будуть особистою приватною власністю того, хто провадить таку діяльність, незалежно від наявності трудової участі другого з подружжя у цій діяльності (п.15 шлюбного договору).

В пункті 19 шлюбного договору сторони домовились , що у випадку якщо вони припинять спільне проживання ( тимчасово чи назавжди) їх спільні діти залишаються жити за місцем реєстрації сторони 1-батька, який зобов`язується забезпечити їх фізичний, духовний та моральний розвиток.

В пункті 20 договору сторони домовились, що в разі виникнення спору між сторонами щодо виховання та /або матеріального забезпечення життя спільних дітей, вони ( сторона 1, сторона 2) укладають між собою правочин щодо матеріального забезпечення ( виплати аліментів) на виховання та забезпечення життя спільних дітей.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:058:0018; гаражі № НОМЕР_1 та № АДРЕСА_8 , які знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ,; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 на праві власності належить ОСОБА_2 . (т. 1 а.с. 29-32)

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка кадастровий номер 3222480401:05:005:0055 та земельна ділянка кадастровий номер 3222480401:05:005:0098 належать ОСОБА_2 . (т. 1 а.с. 34-35)

Відповідно до інформації з регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія) автомобілі «BMW» 2015 року випуску, «MITSUBISHI» 2015 року випуску, «HONDA» 2008 року випуску, «ПГМФ» 2004 року випуску, «ПА 2.0» 1998 року випуску , зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 . (т. 1 а.с. 38)

Згідно інформації про право власності на майно, наданої Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» д 22.10.2021 року на адресу Оболонського районного суду м.Києва, за ОСОБА_2 зареєстровані машиномісця: АДРЕСА_5 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 за адресою АДРЕСА_6 на підставі свідоцтв про право власності від 24.04.2008року (т. 1 а.с.115-119).

20 березня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_7 ( продавець) продала, а ОСОБА_1 ( покупець) купила належну продавцю на праві особистої приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .( п.1 договору).Продаж вказаної квартири відбувся за 600 000 грн., що становило 118 811 доларів США 88 центів. ( п.3 договору). ( т. 1 а.с. 184- 185)

Згідно інформації Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 30.09.2021 року, наданої на запит адвоката Зіміна Максима, на ім`я ОСОБА_1 в період з 21.05.1999 по 23.09.2020 були зареєстровані наступні транспортні засоби, які в подальшому зняті з обліку у зв`язку з продажем: автомобіль «Ніссан» 1997 року випуску, мотоцикл «Хонда» 2004 року випуску, мотоцикл «Кавасакі» 2004 року випуску, мотоцикл «Кавасакі» 2004 року випуску, автомобіль «Мітсубісі» 2005 року випуску. (т. 1 а.с.178-179)

З відповіді Управління соціального захисту населення Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації від 22.10.2021 року вбачається. що ОСОБА_1 отримувала державну допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами та допомоги при народженні дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також ОСОБА_1 отримувала з 01.04.2019 року по 31.03.2020 року допомогу на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях на дитину ОСОБА_5 , а також отримувала з 01.07.2007 року по 08.08.2008 року допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . ( т.1 а.с. 180-183).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лосєв Володимир Володимирович про визнання шлюбного договору недійсним, суд першої інстанції посилався на те, що укладеним між сторонами шлюбним договором встановлено умови щодо прав кожного з подружжя на майно та за оспорюваними умовами шлюбного договору перехід права власності на нерухоме майно від одного власника до іншого, яке підлягає державній реєстрації, не відбувся, а позивачкане довела, що ці умови шлюбного договору ставлять їїу надзвичайно невигідне матеріальне становище. Також суд першої інстанції зазначив, що нерівномірне накопичення кожним з подружжя майна після укладення шлюбного договору та нерівність в кількості набутого майна кожним з подружжям на момент припинення шлюбних відносин - це ті обставини, які виникли вже після укладання оспорюваного шлюбного договору і не можуть бути підставою для визнання його недійсним.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (частина друга статті 7 СК України).

Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім`ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства (частина перша статті 9 СК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

З урахуванням принципів приватного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто, вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України (стаття 103 СК України).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов`язки. Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації (частини перша, четверта, п`ята статті 93 СК України).

Сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 цього Кодексу і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них (частина друга статті 97 СК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

- положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин;

- у статті 103 СК України законодавець частково урегулював оспорюваність шлюбного договору. З урахуванням того, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин, то до недійсності шлюбного договору (його частини) підлягають застосуванню норми § 2 «Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону» глави 16 ЦК України;

- для визнання судом оспорюваного шлюбного договору (його частини) недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення шлюбного договору (його частини); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне приватне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного шлюбного договору (чи його частини) недійсним, так і порушення (не визнання або оспорювання) суб`єктивного приватного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного шлюбного договору;

- під змістом шлюбного договору розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Під вимогами, яким не повинен суперечити шлюбний договір (його частина), мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

У статті 60 СК України закріплено принцип спільності майна подружжя.

Сторони шлюбного договору мають можливість домовитися про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень статті 60 СК України. Тобто, сторони шлюбного договору можуть домовитися, що: майно, набуте за час шлюбу, але після укладення шлюбного договору, буде набуватися сторонами на праві спільної часткової власності; режим спільності майна (стаття 60 СК України) може бути змінений за домовленістю сторін на режим роздільності. Сторони можуть включити до шлюбного договору умову, що повністю виключає можливість виникнення в майбутньому спільного подружнього майна. При цьому майно, набуте за час шлюбу, належатиме кожному з подружжя на праві приватної власності (роздільне майно).

У постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року в справі № 6-230цс14 зазначено, що: стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Оскільки договір, в тому числі шлюбний договір, передусім є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо:

1) існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства;

2) заборона випливає із змісту акта законодавства;

3) така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Про необхідність застосування норм ЦК України при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і у статті 103 СК України.

Виходячи зі змісту статей 9, 103 СК України, статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог: 1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Окремим видом договірного регулювання сімейних відносин подружжя є шлюбний договір. У главі 10 СК України (статті 92-103) визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбного договору, підстав його розірвання чи визнання недійсним.

Так, відповідно до частини першої статті 93 СК України шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов`язки.

У частинах четвертій, п`ятій статті 93 СК України містяться обмеження щодо змісту шлюбного договору: по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством; по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Категорія «надзвичайно невигідне матеріальне становище», вжита у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України.

Норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.

Таким чином, оскільки норми сімейного і цивільного законодавства не містять заборони чи обмеження права сторін шлюбного договору у визначені цими сторонами правового режиму майна, набутого ними до шлюбу, висновок суду про відповідність шлюбного договору вимогам статей 64, 74, 93, 97 СК України, статей 203, 215 ЦК України є правильним.

Аналізуючи зміст спірного договору, зокрема, і пункти договору, на які посилається позивач заявляючи вимогу про визнання шлюбного договору недійсним пп.5 п.1, п.2,п.3,п.4, п.9, 12,15, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що вказані умови шлюбного договорупередбачають рівні можливості для його сторін щодо набуття майна в особисту приватну власність. Сторони, укладаючи спірний договір, визначили правовий режим майна, яке на момент укладання договору ще не було придбано та/або набуте будь-ким з них, погодивши між собою правовий режим майна, придбаного у шлюбі у майбутньому.

Суд першої інстанції обгрунтовано посилався в рішенні на те, що за час перебування у шлюбі як відповідач, так і позивачка набували у власність рухоме і нерухоме майно, яким розпоряджалися на власний розсуд. Доказів того, що це майно набувалось ними за рахунок спільних коштів матеріали справи не містять.

Вказані висновки суду грунтуються на наданих суду та досліджених в судовому засіданні доказах. Так, в матеріалах справи міститься Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №218028032 від 28.07.2020 року , а також Інформаційна довідка з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та витяг з бази даних НАІС ДДАІ МВС України (а.с.,29-32,33-35,38), з яких вбачається, що за відповідачем зареєстровано наступне майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_7 ; гаражі № НОМЕР_1 та АДРЕСА_8 ; домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 ; автомобіль БМВ, державний номерний знак НОМЕР_6 2015 року випуску; автомобіль Мітсубісі, державний номерний знак НОМЕР_7 1988 року випуску; прицеп для лодок ПГМФ 8902 державний номерний знак НОМЕР_8 2004 року випуску; мотоцикл «Хонда» 2008 року випуску, ПА 1998 року випуску; земельна ділянка кадастровий №3222481201:01:010:0044 за адресою: АДРЕСА_9 ; земельна ділянка кадастровий №3222480400:05:005:0098 за адресою: Київська область Білогородська сільська рада; земельна ділянка кадастровий №3222480401:05:005:0055 за адресою с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області.

Крім того, згідно інформації про право власності на майно, наданої КП КМР «КМ БТІ» від 22.10.2021 року, за відповідачем також зареєстровані машиномісця: № НОМЕР_9 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 за адресою: АДРЕСА_6 на підставі свідоцтв про право власності від 24.04.2008 року.

В той же час, згідно відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» від 23.12.2021року та копії договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року, за позивачкою ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрована квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира була придбана ОСОБА_1 за 600 000, 00 грн., що еквівалентно 118 811 доларів США 88 центів. Відомостей про відчуження вказаної квартири матеріали справи не містять.

Також згідно наданої інформації РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві від 30.09.2021 (а.с.178-179), за позивачкою в період з 21.05.1999 року по 23.09.2020 року були зареєстровані наступні транспортні засоби, які в подальшому зняті з обліку у зв`язку з продажем: автомобіль «Ніссан» 1997 року випуску, мотоцикл «Хонда» 2004 року випуску, мотоцикл «Кавасакі» 2004 року випуску, мотоцикл «Кавасакі» 2004 року випуску, автомобіль «Мітсубісі» 2005 року випуску.

Надаючи оцінку вказаним доказам суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивачки про те, що після припинення шлюбних відносин відповідач є одноосібним власником всього придбаного у шлюбі майна на відміну від неї.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що метою укладання шлюбного договору є визначення правового режиму майна, яке придбане у шлюбі. Розрахунок кількості майна у кожного з подружжя після припинення шлюбних відносин та його рівний поділ, нівелює правову природу шлюбного договору, який укладається між подружжям для регулювання майнових відносин між ними.

З огляду на те, що підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент його вчинення відповідних норм чинного законодавства, суд першої інстанції вірно послався на те, що нерівномірне накопичення кожним з подружжя майна після його укладення та нерівність в кількості набутого майна на момент припинення шлюбних відносин - це ті обставини, які виникли вже після укладання спірного договору і не можуть бути підставою для визнання його недійсності.

Доводи апеляційної скарги про безпідставність посилання суду першої інстанції на те, що згідно відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київського міського бюро технічної інвентаризації» від 23.12.2021року та копії договору купівлі-продажу квартири від 20.03.2007 року, за позивачкою ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстрована квартира АДРЕСА_1 , так як вказані докази є неналежними, колегія суддів відхиляє. так як вказані докази є належними та підтверджують належність позивачці вказаної квартири на праві власності. Доказів на спростування вказаної обставини позивачкою та її представником до суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що 17 серпня 2022 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, проте з зазначеним клопотанням позивач не була ознайомлена, а тому вона була позбавлена можливості висловити свою думку з приводу наданих документів та долучення їх до матеріалів справи колегія суддів відхиляє, оскільки з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси позивача представляла адвокат Гурневич Н.В., яка приймала участь у судових засіданнях, надавала пояснення та клопотання. 01.06.2022 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції клопотання про розгляд справи у її відсутності та у відсутності її представника.

Доводи апеляційної скарги про те, що з листа Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.10.2022 року № 15-23/1018 вбачається, що позивачка отримувала допомогу на дітей в період шлюбу, а тому мала дохід, вела спільне сумісне господарство разом з відповідачем, формувала сімейний бюджет у період шлюбу, а тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності у матеріалах справи доказів того, що це майно набувалось подружжям за рахунок спільних коштів не відповідають дійсним обставинам справи, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, так як не стосуються предмету спору даній справі. Вказані обставини підлягають з`ясуванню та перевірці при вирішенні питання про поділ майна подружжя, а не при вирішенні спору про визнання шлюбного договору недійсним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано ту обставину, що після укладення оспорюваного шлюбного договору у сторін народилась третя дитина- син ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто, істотно змінились сімейні обставини, проте, додаткової угоди до вказаного договору укладено не було, колегія суддів відхиляє, так як питання укладення додаткового договору є правом сторін, а предметом дослідження суду першої інстанції у даній справі є доводи сторін щодо наявності ( відсутності ) підстав для визнання недійсним шлюбного договору, укладеного між сторонами 23 жовтня 2008 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд в оскаржуваному рішенні не надав також оцінку доводам позивачки щодо недійсності п.п. 13,14,19,20 шлюбного договору, правильності висновків суду першої інстанції також не спростовують, так як вказані у цих пунктах умови шлюбного договору визначають домовленості сторін брати участь у витратах, пов`язаних із хворобою та каліцтвом другого, що всі витрати з утримання сім`ї ( оплата комунальних платежів, купівля продуктів харчування, купівля одягу, матеріальне забезпечення спільних дітей, оплата медичного обслуговування спільних дітей, оплата навчання спільних дітей, тощо) здійснюється за кошти сторони 1 та сторони 2 в рівних частинах, що у випадку якщо вони припинять спільне проживання ( тимчасово чи назавжди) їх спільні діти залишаються жити за місцем реєстрації сторони 1-батька, який зобов`язується забезпечити їх фізичний, духовний та моральний розвиток та що в разі виникнення спору між сторонами щодо виховання та /або матеріального забезпечення життя спільних дітей, вони ( сторона 1, сторона 2) укладають між собою правочин щодо матеріального забезпечення ( виплати аліментів) на виховання та забезпечення життя спільних дітей. Вказані пункти шлюбного договору, як і інші , не містять таких умрв, які б ставили позивачку у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Доводи скарги про те, що п.п. 12,13,14 договору не виконуються, оскільки сторони припинили спільне проживання та жодна із сторін не проживає у житловому приміщені, яке належить іншому, не беруть участі у витратах, пов`язаних з хворою іншого, відповідач не приймає участі в утриманні сім`ї, сторони не ведуть спільне господарство, не мають правового значення при вирішенні спору про визнання вказаного шлюбного договору недійсним.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 рокуухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гурневич Наталії Валеріївни

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гурневич Наталії Валеріївни залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 23 січня 2022 року.

Головуючий: Судді: