Постанова

від 11.09.2022 по справі 914/2349/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2022 р. Справа №914/2349/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

суддів:Бонк Т.Б.,Плотніцького Б.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача Дейнега В.С. - директор, Мундяк М.М.,

від відповідача Мокрицький І.П., Мартинишин Р.С.

від органу виконання судових рішень приватний виконавець Пиць А.А.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, б/н від 18 липня 2022 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08 липня 2022 року (підписана 12.07.2022 року), суддя Фартушок Т.Б.

про відмову у зверненні стягнення на нерухоме майно боржника

у справі №914/2349/20

за позовом Колективного підприємства «Спец Енерго Сервіс», м. Стрий Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Феєрія Розваг», м. Стрий Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 605 325,90 грн,

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у справі №914/2349/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Феєрія Розваг» на користь КП «Спец Енерго Сервіс» 329459,84 грн суми основного боргу, 11068,02 грн пені, 14054,48 грн 15% річних, 1213,87 грн інфляційних втрат та 5336,94 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Дане рішення набрало законної сили, так як у встановленому законом порядку оскаржено не було.

17.03.2021 Господарським судом Львівської області видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2021 у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Феєрія Розваг» від 12.03.2021р. б/н (вх. №1075/21 від 15.03.2021р.) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021р. у справі № 914/2349/20 задоволено частково та ухвалено розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021р. у справі № 914/2349/20 на 10 місяців по 15.01.2022р. шляхом сплати у перших дев`яти місяцях з квітня по грудень 2021р. до 15 числа кожного відповідного місяця по 36113,32грн., в десятому місяці січні 2022р. до 15 числа відповідного місяця 36113,27грн.; в решті заяву відхилено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у даній справі ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.04.2021 у справі № 914/2349/20 залишено без змін.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.08.2021р. у даній справі місцевим господарським судом заяву Колективного підприємства «Спец Енерго Сервіс» від 02.07.2021р. б/н (вх. №2826/21 від 05.07.2021) про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 914/2349/20 було відхилено.

29.06.2022 до місцевого господарського суду Львівської області звернувся Приватний виконавець Виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович із заявою про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстроване в установленому законом порядку у справі № 914/2349/20, яку ухвалою місцевого господарського суду від 29.06.2022 повернуто Приватному виконавцю Виконавчого округу Львівської області Пицю Андрію Андрійовичу без розгляду.

05.07.2022р. на адресу Господарського суду Львівської області повторно надійшло подання Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича від 21.06.2022р. вих. № 4617 (вх. №2077/22) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстроване в установленому законом порядку у справі №914/2349/20 за позовом Колективного підприємства Спец Енерго Сервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Феєрія Розваг про стягнення заборгованості.

В обґрунтування подання, приватний виконавець покликається на те, що позивачем на адресу приватного виконавця надіслано заяву про долучення до матеріалів виконавчого провадження копії декларації про початок будівельних робіт, яка видана ТзОВ «Феєрія Розваг», що знаходиться за адресою Львівська обл., м. Стрий, вул. Сколівська, 9, та належить боржнику ТзОВ «Феєрія Розваг», відтак, приватний виконавець стверджує, що у відповідача знаходиться майно, яке у встановленому законом порядку не зареєстроване та просить надати дозвіл на звернення стягнення на майно Боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судового рішення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.07.2022 у справі № 914/2349/20 подання Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстроване в установленому законом порядку від 21.06.2022 вих. № 4617 відхилено. Постановлено у наданні дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно Боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, під час виконання судового рішення, а саме: незавершене будівництво готельно-розважального комплексу по вул. Сколівській, 9 в м. Стрию Львівської області відмовити.

Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що нерухоме майно, про яке зазначається в Робочому проекті будівництва готельно-розважального комплексу по вул. Сколівській 9 в м. Стрию Львівської області та Декларації про початок будівельних робіт від 20.07.2016р. №ЛВ 083162020971, існує, створено Боржником або за його кошти. Разом з тим, сам по собі факт зазначення приватним виконавцем в акті від 22.10.2021р. б/н про обставину існування об`єкту незавершеного будівництва не може підтверджувати обставину реального існування об`єкту незавершеного будівництва та належність такого об`єкту Боржнику.

Крім того, судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,9219га, кадастровий номер 4611200000:11:002:0082 передана Стрийською міською радою в оренду КП «Спец Енерго Сервіс» та ТзОВ «Феєрія розваг» на підставі договору оренди землі від 24.10.2018р. Разом з тим, 01.01.2019 між КП «Спец Енерго Сервіс» та ТзОВ «Феєрія розваг» укладено договір оренди приміщення №01 та передано згідно Акту приймання-передачі приміщення від 01.01.2019 до згаданого договору у тимчасове платне володіння та користування нежитлового приміщення соціально-спортивного оздоровчого розважального комплексу, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, буд.9к, літ. «А-3» площею 720,1м.кв., відтак, беручи до уваги дату складення Робочого проекту будівництва готельно-розважального комплексу по вул. Сколівській 9 в м. Стрию Львівської області та Декларації про початок будівельних робіт від 20.07.2016 №ЛВ 083162020971, а також встановлені судом характеристики майнового комплексу загальною площею 2127,5м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005340246112) за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, буд.9-К, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 4611200000:11:002:0082 (Реєстраційний номер: 291505746112), враховуючи неподання приватним виконавцем доказів існування інших об`єктів нерухомого майна за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 9, свідчить про те, що приватним виконавцем не доведено належними засобами доказування обставину того, що об`єкт нерухомості, щодо якого складався Робочий проект будівництва готельно-розважального комплексу по вул. Сколівській 9 в м. Стрию Львівської області та на початок робіт з будівництва якого 20.07.2016р. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт №ЛВ 083162020971, не є об`єктом нерухомого майна чи майновим комплексом загальною площею 2127,5м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005340246112).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, приватний виконавець звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та подання Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, не зареєстроване в установленому законом порядку задовольнити повністю. Надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку під час виконання судового рішення, а саме: незавершене будівництво готельно-розважального комплексу на вул. Сколівській, 9 в м. Стрию Львівської області та здійснити розподіл судових витрат понесених приватним виконавцем Пиць А.А.

У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:

стверджує, що питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертою ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє, та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 по справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20).

висновки суду про те, що у разі задоволення позову можуть бути порушені права інших осіб скаржник вважає припущенням, так, як з поданих приватним виконавцем документів не вбачається, що треті особи мають відношення до спірного майна. Разом з тим ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, таким чином, право власності інших осіб може бути ефективно захищено у вказаний вище спосіб;

суд першої інстанції вибірково застосував матеріальні приписи цивільного законодавства та залишив поза увагою те, що згідно ч. 3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна);

суд не звернув увагу, що об`єкт незавершеного будівництва може бути об`єктом цивільних прав у разі проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

необґрунтованим та безпідставним є посилання суду на судові рішення першої та апеляційної інстанцій по інших справах, де на думку суду сформовані аналогічні правові позиції, оскільки такі не є обов`язковими при прийнятті рішення судом в силу приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, помилковим є також посилання суду на постанову Касаційного господарського суду від 14.06.2018 року у справі № 923/842/17;

боржник не надав доказів того, що нерухоме майно будувалося за кошти інших осіб, то презюмується, що майно створено замовником будівництва, оскільки Декларація про початок будівельних робіт від 20.07.2016р. № ЛB 083162020971 була видана Боржнику (замовник будівництва), а не іншій особі. В свою чергу, приватний виконавець не повинен доводити, що нерухоме майно збудовано за кошти інших осіб, якщо таке майно не перебуває у спільній сумісній власності;

вважає, що Декларація про початок будівництва є тим документом, що підтверджує право боржника на володіння незавершеним будівництвом готельно-розважального комплексу на вул. Сколівській, 9 в м. Стрию Львівської області;

вважає висновок суду про те, що зазначення приватним виконавцем в Акті від 22.10.2021р. б/н про обставину існування об`єкту незавершеного будівництва не може підтверджувати обставину реального існування об`єкту незавершеного будівництва та належність такого об`єкту Боржнику» помилковим, так, як згідно п. 8 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень Акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав (не надіслав), відповідно не скористався своїм правом визначеним ч. 1, ст. 263 ГПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує доводи скаржника зазначивши, що посилання скаржника на висновки Верховного Суду у постанові № 947/22930/19, згідно якої питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертою ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє, та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку, не відноситься до даної справи, оскільки, скаржник визнає, що боржник не володіє і не може користуватись, так, як будівництво є незавершеним, а будівля пустує і в ньому будь-яка діяльність не здійснюється.

Відповідач звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що твердження апелянта будується виключно на доданих до подання документах, а саме на Декларації про початок будівельних робіт та Робочий проект будівництва, з яких не можливо встановити за чиї ж кошти здійснювалося будівництво даного об`єкту незавершеного будівництва.

Відповідач також не погоджується з тим, що приватний виконавець не повинен нічого доводити, а навпаки, оскільки, стаття 74 ГПК покладає обов`язок на приватного виконавця довести факти на які він посилається на підтвердження своїх доводів. В свою чергу відповідач звертає увагу апеляційного суду на те, що справа слухалася у відповідності до спрощеного провадження без виклику сторін, тільки за участі виконавця, а тому ТОВ «Феєрія розваг» було позбавлено можливості надати будь які докази чи пояснення щодо даного об`єкту будівництва, а виконавець не запитував жодного разу в ТОВ «Феєрії розваг» про даний об`єкт будівництва та жодним чином не намагався встановити хто та за чиї кошти будує цей об`єкт.

Крім того твердження апелянта про те, що якщо Декларація про початок будівельних робіт видана ТОВ «Феєрія Розваг» (та прирівнює його до замовника будівництва), то презюмується, що майно створено замовником будівництва є необґрунтованими та передчасними, оскільки будівництво здійснювалося за кошти залученого інвестора згідно договірних зобов`язань укладених між ТОВ «Феєрія розваг» та інвестором.

Відповідач вважає, що в силу положень Цивільного Кодексу України, за загальним правилом до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), а апелянт не встановив і не намагався встановити, за чиї кошти оплачувалися будівельні матеріали, хто оплачував будівельні роботи, щоб встановити хто ж насправді є власником тих матеріалів, обладнання з яких будувалося дане незавершене будівництво.

Відповідно до наведеного відповідач покликається на те, що скаржник не намагався встановити будь які обставини щодо будівництва даного об`єкту нерухомості, просто звернувшись до ТОВ «Феєрія розваг», то отримав би відповідь, що товариство лиш замовило розробку проектної документації та подало на реєстрацію декларацію про початок будівельних робіт по тій причині, що останній був користувачем земельної ділянки на якій здійснювалося будівництво, а все будівництво здійснювалося за кошти залученого інвестора, відтак ТОВ «Феєрія Розваг» не потратила жодних коштів на будівництво даного об`єкту незавершеного будівництва, що підтверджується бухгалтерською довідкою, доданою до відзиву.

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/2349/20 розподілено до розгляду судді доповідачу Якімець Г.Г. Введено до складу судової колегії суддів Бонк Т.Б. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.07.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, б/н від 18 липня 2022 року на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08 липня 2022 року про відмову у зверненні стягнення на нерухоме майно боржника у справі № 914/2349/20 та ухвалою суду від 10.08.2022 розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 22.08.2022.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.08.2022 розгляд скарги відкладено на 12.09.2022.

В судове засідання представник скаржника прибув, надав усні пояснення по суті своєї апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги підтримав, просив, ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою подання Приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, не зареєстроване в установленому законом порядку задовольнити повністю.

Від позивача прибув директор та представник, доводи апеляційної скарги підтримали, надали усні пояснення, просили апеляційну скаргу задоволити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, вимоги Приватного виконавця задоволити.

Від відповідача представники прибули, проти апеляційної скарги заперечили, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі матеріали, давши оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві, дійшов висновку про залишення ухвали Господарського суду Львівської області від 08.07.2022 у справі № 914/2349/20 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з наступних підстав.

Як уже було вище встановлено, рішенням Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у справі № 914/2349/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Феєрія Розваг» на користь КП «Спец Енерго Сервіс» 329459,84 грн суми основного боргу, 11068,02 грн пені, 14054,48 грн 15% річних, 1213,87 грн інфляційних втрат та 5336,94 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Дане рішення набрало законної сили.

17.03.2021 Господарським судом Львівської області видано накази про примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2021 у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Феєрія Розваг» від 12.03.2021р. б/н (вх. №1075/21 від 15.03.2021р.) про розстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021р. у справі № 914/2349/20 задоволено частково та ухвалено розстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 15.02.2021р. у справі № 914/2349/20 на 10 місяців по 15.01.2022р. шляхом сплати у перших дев`яти місяцях з квітня по грудень 2021р. до 15 числа кожного відповідного місяця по 36113,32грн., в десятому місяці січні 2022р. до 15 числа відповідного місяця 36113,27грн.; в решті заяву відхилено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у даній справі ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.04.2021 у справі № 914/2349/20 залишено без змін.

В подальшому, ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.08.2021р. у даній справі місцевим господарським судом заяву Колективного підприємства «Спец Енерго Сервіс» від 02.07.2021р. б/н (вх. №2826/21 від 05.07.2021) про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 914/2349/20 було відхилено.

24.05.2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та вчинено ряд відповідних дій, а саме: винесено постанову про арешт коштів боржника, скеровано боржнику та стягувачу до відома, в АТ «Ідея Банк», АТ «Альфа-Банк», АТ «ОТП БАНК», АТ КБ «Приват Банк» для виконання; скеровано в АТ «Ідея Банк», АТ «Альфа-Банк», АТ «ОТП БАНК», АТ КБ «Приват Банк» вимогу повідомити чи наявні у боржника відкриті банківські рахунки в національній та іноземній валютах, в разі наявності таких рахунків, вказати: номери рахунків та залишок коштів на рахунках боржника (окремо по кожному рахунку); наявність чи відсутність накладених арештів на рахунки боржника, із зазначенням реквізитів документа, на підставі якого накладено арешт, повідомити про операції по рахункам боржника. Надати інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

26.05.2021 приватним виконавцем скеровано в АТ «Ідея Банк», АТ «Альфа-Банк», АТ «ОТП БАНК», АТ КБ «Приват Банк» платіжні вимоги на примусове списання коштів.

Згідно відповідей наведених вище банківських установ на рахунках боржника недостатньо коштів для виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/2349/20 від 17.03.2021 року.

01.06.2021 - на рахунки приватного виконавця надійшла сума в розмірі 1960,09 грн. для погашення.

14.09.2021 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, скеровано боржнику та стягувачу до відома в Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», Акціонерне товариство «Універсал Банк», Акціонерне товариство «ОКСІ банк», Акціонерне товариство «ТАСкомбанк», Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк «Індустріалбанк», Публічне акціонерне товариство «Банк Восток», Акціонерне товариство «ПроКредит Банк», Акціонерне товариство «Акціонерно-комерційний банк «Львів», Акціонерне товариство «КРЕДОБАНК», Акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «КОНКОРД», Акціонерне товариство «ОТП БАНК», Акціонерне товариство «Ідея Банк», Акціонерне Товариство «МетаБанк», Акціонерне товариство Банк «Український капітал», Акціонерне товариство «АГРОПРОСПЕРІС БАНК» для виконання.

Згідно відповідей наведених вище банківських установ на рахунках боржника недостатньо коштів для виконання вимог наказу Господарського суду Львівської області № 914/2349/20 від 17.03.2021 року.

25.10.2021 приватним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, скеровано сторонам до відома, в ТСЦ МВС №4645 для виконання. Згідно відповіді МВС у боржника на праві власності відсутні транспортні засоби.

Приватним виконавцем скеровано запит у ТСЦ №4645, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, Головне управління Держпраці у Львівській області, Національну комісія цінних паперів та фондового ринку, Львівську митницю ДФС у Львівській області, Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» та Головне управління статистики у Львівській області.

Згідно відповідей вказаних вище реєструючих органів у боржника відсутнє майно на яке можна звернути стягнення для виконання вимог наказу Господарського суду Львівської області № 914/2349/20 від 17.03.2021 року.

14.06.2022 приватним виконавцем скеровано в АТ «Ідея Банк», АТ «Альфа-Банк», АТ «ОТП БАНК», АТ КБ «Приват Банк» платіжні вимоги на примусове списання коштів.

Станом на 16.06.2022 на рахунки приватного виконавця не надійшли жодні кошти для погашення заборгованості по ВП №65550568.

13.06.2022 року приватним виконавцем скеровано вимогу до ТОВ «ФЕЄРІЯ РОЗВАГ» - подати декларацію про доходи та майно боржника. Надати достовірні відомості про майно (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право. Повідомити про майно, яким володіє боржник спільно з іншими особами, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про майно, належне боржнику від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Повідомити чи наявні відкриті банківські рахунки в національній та іноземній валютах. В разі наявності таких рахунків, вказати: номери рахунків та залишок коштів на рахунках боржника (окремо по кожному рахунку); повідомити про операції по рахункам боржника за період з 24.05.2021р. по 14.06.2022р. Надати інформацію щодо договорів боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Надати достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення з наданням копій підтверджуючих документів. Керівнику юридичної особи боржника з`явитися до приватного виконавця Пиць А А . 27.06.2022р. о 10:00 за адресою м. Львів, вул. Янева, 23, під. 1, оф. 1 для надання пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання.

20.06.2022 року приватним виконавцем повторно скеровано вимогу до ТОВ «ФЕЄРІЯ РОЗВАГ» щодо надання документів.

Як зазначає скаржник, станом на 21.06.2022 на адресу приватного виконавця не надійшла відповідь боржника на вимоги приватного виконавця.

В той же час, приватний виконавець звертає увагу суду на те, що згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №281120456 від 25.10.2021р. у боржника відсутнє нерухоме майно на яке можна звернути стягнення.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду Львівської області № 914/2349/20 від 26.08.2021р. встановлено, що протоколом загальних зборів учасників Боржника від 05.04.2021р. №11 вирішено погодити вихід Сенус Любові Миколаївни зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Феєрія Розваг та передати їй при виході належне Товариству майно, зокрема, нерухоме майно: приміщення №1,2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 15, 20, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56 загальною площею 1407,40м.кв., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Феєрія Розваг» на праві власності. Підписи учасників Товариства на вказаному протоколі зборів завірено Приватним нотаріусом Львівського МНО Волинською Л.В., про що внесено запис до Реєстру №515-516.

Актом приймання-передачі нерухомого майна від 05.04.2021р. б/н Товариство з обмеженою відповідальністю «Феєрія Розваг» передало, а ОСОБА_1 прийняла нерухоме майно: приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 15, 20, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56 загальною площею 1407,40м.кв., що розташовані за адресою: вул. Сколівська, буд. 9 та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Феєрія Розваг» на праві власності.

Судом встановлено, що згідно даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №281120456 від 25.10.2021р. - Товариство з обмеженою відповідальністю «Феєрія розваг» орендує земельну ділянку кадастровий номер 4611200000:11:002:0082, що знаходиться за адресою - Львівська обл., м. Стрий, вул. Сколівська, 9.

18.10.2021 на адресу приватного виконавця надійшла заява КП «Спец Енерго Сервіс» про долучення до матеріалів виконавчого провадження копії декларації про початок будівельних робіт видану ТзОВ «Феєрія Розваг», що знаходиться за адресою Львівська обл., м Стрий, вул. Сколівська, 9, та належить боржнику ТзОВ «Феєрія Розваг».

02.02.2022 приватним виконавцем скеровано вимогу до Стрийського районного комунального підприємства госпрозрахункового проектно-виробничого архітектурно-планувального бюро Дирик Т.Т., надати інформацію про замовника проекту ЛВ 083162020971 будівництво готельно-розважального комплексу 1211Л . Готелі, за адресою - Населений пункт Львівська обл., м. Стрий, вул. Сколівська, будинок 9; Надати копію проектної документації на об`єкт будівництво готельно-розважального комплексу 1211.1. Готелі, за адресою - Населений пункт Львівська обл., м. Стрий, вул. Сколівська, будинок 9; Надати копію договорів та актів, що підтверджують співпрацю Стрийського районного комунального підприємства Госпрозрахункове проектно-виробниче архітектурно-планувальне бюро та ТзОВ «Феєрія Розваг» з питання розробки та отримання замовником проектної документації на об`єкт будівництво готельно-розважального комплексу 1211.1. Готелі, за адресою - населений пункт Львівська обл., м. Стрий, вул. Сколівська, будинок 9.

22.10.2021 приватним виконавцем здійснено вихід за адресою Львівська обл., м. Стрий, вул. Сколівська, 9-К, з метою виявлення майна боржника, на яке можна звернути стягнення, за результатами виходу складено акт приватного виконавця.

28.02.2022 на адресу приватного виконавця надійшли копії проектної документації по будівництву готельно-розважального комплексу на вул. Сколівській, 9 в м. Стрию Львівської області, а саме робочий проект будівництва готельно-розважального комплексу на вул. Сколівській, 9 в м. Стрий Львівської області, альбом №1 Пояснювальна записка, креслення комплекту АБ. Проте, вказаний готельно-ресторанний комплекс (незавершене будівництво) не зареєстрований у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене Приватний виконавець звернувся до місцевого господарського суду з вимогою надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку під час виконання судового рішення, а саме: незавершене будівництво готельно-розважального комплексу на вул. Сколівській, 9 в м. Стрию Львівської області.

Отже, в даному випадку при вирішенні даного спору слід з`ясувати належність майна на яке покликається приватний виконавець боржнику та чому право власності не зареєстроване в установленому законом порядку.

Слід зазначити, що в підтвердження своїх доводів, приватний виконавець покликається на Декларацію про початок будівельних робіт, робочий проект будівництва та акт огляду який складений приватним виконавцем.

Як уже було зазначено вище та вбачається з матеріалів справи, довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка площею 0,9219га, кадастровий номер 4611200000:11:002:0082 перебуває в оренді КП «Спец Енерго Сервіс» та ТзОВ «Феєрія розваг» на підставі договору оренди землі від 24.10.2018.

Обставина передання Стрийською міською радою КП «Спец Енерго Сервіс» та ТзОВ «Феєрія розваг» в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 4611200000:11:002:0082 загальною площею 2845,5 кв. м за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, 9 підтверджується також наявною в матеріалах справи копією договору оренди землі від 24.10.2018р. (т.2 а.с.135-139) та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження нерухомого майна щодо суб`єкта від 02.07.2021р. № 264152789 (т.3 а.с.25-26).

Також, із наявної в матеріалах справи копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.04.2021р. №252555039 (т.3 а.с.33-34) вбачається, що 09.04.2021р. державним реєстратором Моршинської міської ради Магуцій Х.В. зареєстровано право приватної спільної часткової власності Сенус Л.М. на 66/100 майнового комплексу загальною площею 2127,5 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1005340246112) за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, буд.9-К, Земельна ділянка: кадастровий номер; 4611200000:11:002:0082 (Реєстраційний номер: 291505746112). Примітка: приміщення №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 14, 15, 20, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56 загальною площею 1407,40м.кв.

Окрім того, рішенням Господарського суду Львівської області від 15.02.2021 у цій справі встановлено, що 01.01.2019 між Колективним підприємством «Спец Енерго Сервіс» (надалі Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Феєрія розваг» (надалі Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди приміщення №01 (надалі Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) в порядку та на умовах, визначених Договором Орендодавець зобов`язувався передати Орендареві, у строкове платне користування нежитлове приміщення соціально-спортивний оздоровчий розважальний комплекс загальною площею 720,1м.кв., що розташовується за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, буд.9к, літ. А-3 (надалі Приміщення), а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування Приміщення та зобов`язується сплачувати оренду плату у строк, сумі та на умовах, визначених договором.

Актом приймання-передачі приміщення від 01.01.2019р. до договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування нежитлове приміщення соціально-спортивний оздоровчий розважальний комплекс, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Сколівська, буд.9к, літ. «А-3» площею 720,1м.кв. у придатному до використання за цільовим призначенням стані.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009р. №16-рп/2009 виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов`язковість виконання судових рішень є обов`язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005р. по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приписами ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник; стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ; боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ч.ч.1, 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно частини другої вказаної статті стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Приписами ч.5 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (ч.5 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч.6 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості: майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо); об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Нормами ч.10 ст.336 ГПК України передбачено, що питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця (ч.11 ст.336 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд

Згідно ч.4 ст.41 Конституції України та ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997р. №475/97 ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність. Так само, як це передбачено відповідно до більшості інших гарантованих Конвенцією основних прав, держава може обмежити здійснення права на власність. Вона може позбавити особу її майна «в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом». Вона може також «вводити в дію такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів» або для забезпечення сплати різних штрафів, податків та ін.

Європейський суд з прав людини самостійно оцінює визначення терміну «майно», при цьому воно може відрізнятися від того, яке зазвичай застосовується у внутрішньому (національному) праві. Цей метод «автономного» тлумачення широко застосовується Європейським судом. Так, у справі Беєлер проти Італії (2000) Суд зазначив, що поняття «майно» у ст.1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися, як право власності й, таким чином, як «майно» в цілях даного положення. Визначальними критеріями для оцінки майна є його економічна цінність, тобто грошова оцінка на підставі об`єктивних чинників, а також ознака реальності майна майно має бути наявним, оскільки Європейська конвенція не захищає майбутні права.

Згідно зі ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закінчені будівництвом об`єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об`єктів забороняється.

Відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Приписами ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.182 ЦК України державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Приписами ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно ч.1 ст.5 вказаного Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

З огляду на наведені вище положення слідує, що об`єкт незавершеного будівництва є об`єктом з особливим правовим статусом, оскільки має ряд ознак, за якими він відрізняється від об`єктів нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці. Аналогічної правової позиції дотримується Господарський суд м. Києва в ухвалі від 15.07.2020р. у справі №5011-34/6378-2012, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020р. у справі №5011-34/6378-2012 та в ухвалі від 14.07.2020р. у справі №5011-18/5927-2012, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020р. у справі №5011-18/5927-2012, постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020р. у справі №920/988/18 та ухвалі Господарського суду Житомирської області від 05.08.2019р. у справі №906/978/17.

Разом з тим, декларація про початок будівельних робіт та робочий проект не свідчать про завершення будівництва, а лишень надають право на проведення таких робіт (створення майна).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що об`єктом незавершеного будівництва є об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Згідно ст.177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Нормою ч. 3 вказаної статті встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, за загальним правилом до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Слід зазначити, що в підтвердження своїх доводів, приватний виконавець покликається на Декларацію про початок будівельних робіт, робочий проект будівництва та акт огляду який складений приватним виконавцем.

Однак, декларація про початок будівельних робіт та робочий проект будівництва не є доказами в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, що майно є завершеним та використовується для власних потреб чи будь яких інших.

Крім того, як зазначає відповідач, товариство замовило розробку проектної документації та подало на реєстрацію декларацію про початок будівельних робіт по тій причині, що останній був користувачем земельної ділянки на якій здійснювалося будівництво, а все будівництво здійснювалося за кошти залученого інвестора, а відтак ТОВ «Феєрія Розваг» не потратила жодних коштів на будівництво даного об`єкту незавершеного будівництва, що підтверджується бухгалтерською довідкою.

Щодо тверджень скаржника, що боржник не надав доказів того, що нерухоме майно будувалося за кошти інших осіб, то презюмується, що майно створено замовником будівництва, оскільки Декларація про початок будівельних робіт від 20.07.2016р. № ЛB 083162020971 була видана Боржнику (замовник будівництва), а не іншій особі та в свою чергу, приватний виконавець не повинен доводити, що нерухоме майно збудовано за кошти інших осіб, якщо таке майно не перебуває у спільній сумісній власності, судова колегія оцінює критично, оскільки, ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В даному випадку в матеріалах справи наявна довідка відповідача про сплату останнім коштів за виготовлення проектно-кошторисної документації в сумі 19969,20 грн, будь-яких інших доказів того, що нежитлове приміщення на яке покликається скаржник збудоване за рахунок відповідача в матеріалах справи відсутнє, а покликання скаржника на лишень декларацію про початок будівельних робіт та робочий проект не підтверджують право власності.

Крім того, як уже було зазначено вище земельна ділянка на якій розташовані нежитлові об`єкти в тому числі і спірний об`єкт перебувають в оренді як позивача так і відповідача.

Разом з тим, об`єкт незавершеного будівництва може бути єдиним цілісним об`єктом цивільних прав і, як наслідок, щодо нього можуть укладатися договори, якщо право власності на такий об`єкт буде зареєстровано органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

При цьому, така реєстрація здійснюється на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Таким чином, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, такий об`єкт набуває цивільну оборотоздатність, що полягає у вільному відчуженні такого об`єкта або переході його від однієї особи до іншої.

Аналогічної правової позиції дотримується Господарський суд м. Києва в ухвалі від 15.07.2020р. у справі №5011-34/6378-2012, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020р. у справі №5011-34/6378-2012 та в ухвалі від 14.07.2020р. у справі №5011-18/5927-2012, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020р. у справі №5011-18/5927-2012, постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020р. у справі №920/988/18 та ухвалі Господарського суду Житомирської області від 05.08.2019р. у справі №906/978/17.

Таким чином, визначальним для об`єкта незавершеного будівництва бути об`єктом цивільних прав та предметом відповідних договорів є саме факт вищевказаної державної реєстрації (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2018р. у справі № 923/842/17).

Враховуючи вищенаведене слідує, що право власності спірного майна за Боржником не доведено, оскільки, об`єкт є незавершеним, а тому, при зверненні стягнення на зазначене приватним виконавцем майно можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси третіх осіб, які не є учасниками виконавчого провадження ВП №65550568, про що і вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, а тому твердження скаржника в тій частині є безпідставними.

Щодо складеного приватним виконавцем акту б/н від 22.10.2021 обстеження об`єкта незавершеного будівництва, слід зазначити, що даний акт складений лишень приватним виконавцем тобто одноособово, відповідно до правил складання актів, слід зазначити, що акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Відповідно до абзацу 2 пункту 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що у вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. В даному випадку сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник, які як вбачається з акту приватного виконавця відсутні.

Отже, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів того, що нерухоме майно, про яке зазначається в Робочому проекті будівництва готельно-розважального комплексу по вул. Сколівській 9 в м. Стрию Львівської області та Декларації про початок будівельних робіт від 20.07.2016р. №ЛВ 083162020971, створено Боржником або за його кошти.

Разом з тим, слід зазначити, що покликання апелянта на те, що питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертою ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє, та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2021 по справі № 947/22930/19 (провадження № 61-9215св20), судова колегія вважає безпідставним, оскільки вданому випадку в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник користується таким майном чи використовує його в інших цілях, а зазначена скаржником стаття стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Крім того, у висновку Верховного Суду у постанові від 26.05.2021 по справі №947/22930/19 (провадження № 61-9215св20), на яку покликається скаржник Верховним Судом зазначено, що право власності на квартиру було у подружжя, яке за рішенням суду було розділене порівну, однак, боржник (чоловік) після поділу майна не зареєстрував за собою виділену частку, а тому Верховний Суду дійшов висновку, що боржник не зареєстрував за собою у встановленому законом порядку право власності на майно.

З вищенаведеного слідує, що майно уже було зареєстровано у встановленому законом порядку, однак, після поділу сторонами не було здійснено реєстрацію майна у встановленому законом порядку, тобто боржник ухилився від дій.

Інші твердження скаржника, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, як такої, що ухвалена відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.07.2022 року у справі №914/2349/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 15 вересня 2022 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

СуддяПлотніцький Б.Д.