Постанова

від 05.09.2022 по справі 924/898/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 924/898/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явилися,

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 (позивача за зустрічним позовом) - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 (колегія суддів: Гудак А. В. - головуючий, Олексюк Г. Є., Мельник О. В.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2022 (суддя Музика М. В.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ес Ві Груп"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Логістік"; 3) ОСОБА_1

про стягнення 11 509 944, 59 грн кредитної заборгованості

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"

про визнання відсутнім у Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" права вимагати від ОСОБА_1 погашення боргу за рамковою кредитною угодою від 31.07.2020 № FW302.1413, договором про надання траншу від 31.07.2020 № 302.47391/FW302.1413, договором кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413, договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413 згідно з договором поруки від 31.07.2020 № 419112-ДП1,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі - АТ "ПроКредит Банк") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом, у якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ві Ес Ві Груп" (далі - ТОВ " Ві Ес Ві Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком Логістік" (далі - ТОВ "Інтерком Логістік"), ОСОБА_1 11 509 944,59 грн кредитної заборгованості.

1.2. Вимоги АТ "ПроКредит Банк" були мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань з повернення кредитних коштів за рамковою кредитною угодою від 31.07.2020 №.1413 (далі - рамкова угода).

1.3. ОСОБА_1 звернувся 06.10.2021 до Господарського суду Хмельницької області із зустрічною позовною заявою до АТ "ПроКредит Банк", у якій просив суд визнати відсутнім у АТ "ПроКредит Банк" права вимагати від ОСОБА_1 погашення боргу за рамковою угодою, договором про надання траншу від 31.07.2020 № 302.47391/FW302.1413, договором кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413, кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413 згідно з договором поруки від 31.07.2020 № 419112-ДП1.

1.4. Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані неукладеністю договору поруки від 31.07.2020 № 419112-ДП1. ОСОБА_1 зазначав, що він не підписував договір поруки, тому, за твердженням позивача за зустрічним позовом, у АТ "ПроКредит Банк" відсутнє право вимагати від нього погашення кредитної заборгованості за рамковою угодою.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2022 у справі № 924/898/21:

- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "ПроКредит Банк" про визнання відсутнім у АТ "ПроКредит Банк" права вимагати від ОСОБА_1 погашення боргу за рамковою угодою, договором про надання траншу від 31.07.2020 № 302.47391/FW302.1413, договором кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413, кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413 згідно з договором поруки від 31.07.2020 № 419112-ДП1 відмовлено. Витрати зі сплати судового збору за подання зустрічного позову покладено на позивача за зустрічним позовом;

- провадження за первісним позовом АТ "ПроКредит Банк" в частині стягнення 4 673,58 грн процентів за неправомірне користування кредитом та 65 169,68 грн капіталу згідно з кредитним договором від 31.07.2020 № 302.47301/FW302.1413 закрито;

- позов АТ "ПроКредит Банк" до ТОВ "Ві Ес Ві Груп", ТОВ "Інтерком Логістік", ОСОБА_1 про стягнення 11 440 101,33 грн кредитної заборгованості, задоволено частково;

- вирішено стягнути з ТОВ "Ві Ес Ві Груп" на користь АТ "ПроКредит Банк" 592 967,20 грн капіталу згідно з кредитним договором від 31.07.2020 № 302.47301/FW302.1413, 5 740 000,00 грн капіталу, 258 206,95 грн процентів, 6 357,05 грн процентів за користування простроченим капіталом згідно з договором про відкриття кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413, 4 583 678,01 грн капіталу, 158 752,74 грн процентів, 25 522,53 грн процентів за неправомірне користування кредитом згідно з кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413;

- визначено солідарних боржників: ТОВ "Інтерком Логістік", ОСОБА_1 ;

- вирішено стягнути з ТОВ "Інтерком Логістік" на користь АТ "ПроКредит Банк" 592 967,20 грн капіталу згідно з кредитним договором від 31.07.2020 № 302.47301/FW302.1413, 5 740 000,00 грн капіталу, 258 206,95 грн процентів, 6 357,05 грн процентів за користування простроченим капіталом згідно з договором про відкриття кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413, 4 583 678,01 грн капіталу, 158 752,74 грн процентів, 25 522,53 грн процентів за неправомірне користування кредитом згідно з кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413;

- визначено солідарних боржників: ТОВ "Ві Ес Ві Груп", ОСОБА_1 ;

- вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ПроКредит Банк" 592 967,20 грн капіталу згідно з кредитним договором від 31.07.2020 № 302.47301/FW302.1413, 5 740 000,00 грн капіталу, 258 206,95 грн процентів, 6 357,05 грн процентів за користування простроченим капіталом згідно з договором про відкриття кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413, 4 583 678,01 грн капіталу, 158 752,74 грн процентів, 25 522,53 грн процентів за неправомірне користування кредитом згідно з кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413;

- визначено солідарних боржників: ТОВ "Ві Ес Ві Груп", ТОВ "Інтерком Логістік";

- вирішено стягнути з ТОВ "Ві Ес Ві Груп" на користь АТ "ПроКредит Банк" 56 827,42 грн витрат зі сплати судового збору;

- вирішено стягнути з ТОВ "Інтерком Логістік" на користь АТ "ПроКредит Банк" 56 827,42 грн витрат зі сплати судового збору;

- вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ "ПроКредит Банк" 56 827,42 грн витрат зі сплати судового збору.

- у стягненні 26 908,03 грн пені згідно з кредитним договором від 31.07.2020 № 302.47301/FW302.1413 та 47 708,82 грн пені згідно з кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413 відмовлено.

2.2. Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом, суд першої інстанції виходив із того, що 31.07.2020 між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "ПроКредит Банк" (кредитор) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед банком за виконання усіх зобов`язань ТОВ "Ві Ес Ві Груп" у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. Як зазначив суд, позивач за зустрічним позовом заперечував факт підписання договору поруки. Однак з огляду на наявність у АТ "ПроКредит Банк" особистих документів та даних позивача за зустрічним позовом, надання яких передує та є необхідним для укладення договору, враховуючи відсутність вчинення жодних інших дій ОСОБА_1 з приводу потенційного підроблення підпису на договорі поруки, окрім тверджень у межах цієї справи та подання клопотань про призначення експертизи, суд дійшов висновку про недоведення ОСОБА_1 достатніми доказами того, що укладення договору поруки не відповідало його внутрішньому волевиявленню.

Щодо вимог за первісним позовом, то суд першої інстанції виходив із того, що 31.07.2020 між позивачем та відповідачем-1 укладено рамкову угоду. Відповідно до положень рамкової угоди між АТ "ПроКредит Банк" та ТОВ "Ві Ес Ві Груп" були укладені кредитні договори. Суд зазначив, що доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується перерахування банком позичальнику коштів згідно з кредитними договорами та їх отримання ТОВ "Ві Ес Ві Груп". Суд зазначив, що наданими АТ "ПроКредит Банк" розрахунками заборгованості підтверджується, що відповідач-1 не в повній мірі та не у встановлені договорами строки виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами та повернення кредиту, а також не здійснив розрахунок згідно з умовами кредитних договорів. Оскільки доказів сплати 592 967,20 грн капіталу згідно з кредитним договором від 31.07.2020 № 302.47301/FW302.1413, 5 740 000,00 грн капіталу, 258 206,95 грн процентів, 6 357,05 грн процентів за користування простроченим капіталом згідно з договором про відкриття кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413, 4 583 678,01 грн капіталу, 158 752,74 грн процентів, 25 522,53 грн процентів за неправомірне користування кредитом згідно з кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413 матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, суд дійшов висновку про їх стягнення в судовому порядку. Зважаючи на положення договорів поруки, які укладені між АТ "ПроКредит Банк" та відповідачами-2 та 3, суд встановив, що зазначені відповідачі поручились за виконання ТОВ "Ві Ес Ві Груп" усіх зобов`язань перед банком, які виникли на підставі рамкової угоди, та відповідають як солідарні боржники, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог АТ "ПроКредит Банк" про солідарне стягнення належної ТОВ "Ві ЕС Ві Груп" заборгованості з відповідачів.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 апеляційні скарги ТОВ "Ві Ес Ві Груп" та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2022 у справі № 924/898/21 в частині стягнення заборгованості у розмірі 10 000,00 грн та відмови в задоволенні зустрічного позову, залишено без змін.

2.4. Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції щодо недоведення ОСОБА_1 достатніми доказами того, що укладення договору поруки не відповідало його внутрішньому волевиявленню. Суд зазначив, що наявність у АТ "ПроКредит Банк" особистих документів та даних позивача за зустрічним позовом, надання яких передує та є необхідним для укладення договору, та відсутність вчинення жодних інших дій ОСОБА_1 з приводу підроблення підпису на договорі поруки, окрім відповідних тверджень у межах цієї справи та подання клопотань про призначення експертизи, не ставить під сумнів справжність договору поруки.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості, апеляційний господарський суд зауважив, що ТОВ "Ві Ес Ві Груп" не надало суду першої інстанції доказів сплати заборгованості в розмірі 10 000,00 грн і така сплата була здійснена ТОВ "Ві Ес Ві Груп" вже після ухвалення оскаржуваного рішення, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення первісного позову в частині стягнення з ТОВ "Ві Ес Ві Груп", ТОВ "Інтерком Логістік", ОСОБА_1 592 967,20 грн капіталу згідно з кредитним договором від 31.07.2020 № 302.47301/FW302.1413, 5 740 000,00 грн капіталу, 258 206,95 грн процентів, 6 357,05 грн процентів за користування простроченим капіталом згідно з договором про відкриття кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413, 4 583 678,01 грн капіталу, 158 752,74 грн процентів, 25 522,53 грн процентів за неправомірне користування кредитом згідно з кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413. Суд зазначив, що така сплата ТОВ "Ві Ес Ві Груп" 10 000,00 грн має бути врахованою під час виконання рішення суду.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2022 у справі № 924/898/21 в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ "ПроКредит Банк" про визнання відсутнім у АТ "ПроКредит Банк" права вимагати від ОСОБА_1 погашення боргу за рамковою угодою, договором про надання траншу від 31.07.2020 № 302.47391/FW302.1413, договором кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413, кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413 згідно з договором поруки від 31.07.2020 № 419112-ДП1 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 924/898/21 в частині відмови в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_1 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суди необґрунтовано відхилили клопотання ОСОБА_1 про призначення почеркознавчої судової експертизи. Скаржник стверджує про те, що відсутні будь-які докази щодо підписання договору поруки ОСОБА_1 та відсутні будь-які докази погодження договору поруки у подальшому. Скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанції застосували положення статті 99 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/8933/17. ОСОБА_1 зауважує про помилкове врахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 08.11.2018 у справі № 910/14672/17, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17, від 28.01.2021 у справі № 910/11309/18 щодо застосування статті 99 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (щодо наслідків неукладеності договору), від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17 (щодо вимог про визнання відсутнім права вимагати сплати боргу).

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АТ "ПроКредит Банк" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у справі № 924/898/21 без змін. АТ "ПроКредит Банк" вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, а прийняті у справі рішення - законними. АТ "ПроКредит Банк" зауважує, що у клопотаннях скаржника не наведено обґрунтованих підстав для призначення експертизи, а зазначено лише про заперечення факту підписання договору поруки за відсутності належних доказів вирішення цього питання.

4. Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 31.07.2020 між ТОВ "Ві Ес Ві Груп" (позичальник) та АТ "ПроКредит Банк" було укладено рамкову кредитну угоду № FW302.1413, згідно з положеннями якої банк встановлює для позичальника наступні рамкові кредитні умови: максимальна сума - 1 000 000,00 євро, максимальний строк - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних. Рамкова угода застосовується до таких кредитних послуг, які позичальник може одержати від банку згідно з умовами та положеннями, визначеними в цій угоді: овердрафт, строковий кредит, відновлювальна кредитна лінія, гарантії, акредитиви (документарні операції), кредитні картки. Використання будь-якої кредитної послуги в рамках цієї рамкової угоди можливе лише на підставі позитивного рішення компетентного внутрішнього органу банку і за умови укладення окремих кредитних договорів, які є невід`ємними частинами цієї угоди і не мають самостійного значення.

4.2. Згідно з умовами рамкової угоди кошти за кредитною послугою видаються згідно з кредитним договором. За користування кредитними послугами позичальник зобов`язаний сплатити банку проценти у розмірі та порядку, визначених рамковою угодою та кредитними договорами, у межах максимального розміру процентів, встановлених рамковою угодою. Проценти обчислюються у валюті кредиту за процентною ставкою, встановленою відповідним кредитним договором, від суми залишку кредиту за кожен календарний день користування залишком кредиту, виходячи із 360 календарних днів у році, з моменту видачі кредиту до моменту повного погашення кредиту (пункт 5 рамкової угоди).

4.3. За надання банком кредитних послуг позичальник зобов`язується сплатити банку комісії, вид, розмір та порядок сплати яких встановлено цією додатковою угодою та/або кредитними договорами та/або тарифами кредитора (пункт 5.4 рамкової угоди).

4.4. Відповідно до пункту 19 рамкової угоди усі додатки, зміни та/або доповнення до цієї угоди, а також кредитні договори та зміни до них є її невід`ємною частиною, не мають самостійного значення і на них поширюються положення цієї угоди. Зміни до цієї угоди та/чи кредитних договорів вносяться за взаємною згодою сторін. Згода щодо змін вважатиметься досягнутою у належній формі та взаємною, а зміни чинними та обов`язковими для сторін, якщо ці зміни будуть внесені одним з наступних способів: шляхом підписання обома сторонами одного документа або обміну підписаними кожною стороною окремо примірника договору про внесення змін поштовим, факсимільним, електронним зв`язком, системами дистанційного управління рахунками, іншим способом, що дозволяє отримати матеріальну форму змін, підписів, відбиток печаток сторін (у т. ч. у цифровому вигляді); шляхом подання позичальнику письмової пропозиції банку, де вказано суть змін та дата їх введення і отримання згоди позичальника на такі зміни. У випадку отримання такої згоди зміни вступають в силу в момент та на умовах, вказаних у пропозиції банку без необхідності підписання окремого договору про внесення цих змін. Згода позичальника на зміни вважатиметься отриманою з моменту настання хоча б однієї з таких подій: отримання від позичальника письмового погодження, у т. ч. у вигляді погоджувального напису на самому повідомленні банку; протягом 30 календарних днів з моменту підправлення позичальнику пропозиції про зміни банк не отримає від позичальника письмового заперечення проти таких змін; виконання позичальником кредитних договорів з врахуванням запропонованих банком змін.

4.5. Згідно з пунктом 20 рамкової угоди вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та діє протягом дії строку кредитування, встановленого пунктом 1 цієї угоди. Закінчення строку дії рамкової угоди має наслідком лише припинення її умов щодо можливості укладення з позичальником нових кредитних договорів та видачі нових кредитних послуг на підставі цієї угоди. Усі інші умови рамкової угоди, зобов`язання сторін, що виникли на підставі рамкової угоди та були неналежно виконані чи не виконані, зобов`язання щодо відповідальності, а також права та обов`язки сторін продовжують діяти до повного належного виконання таких зобов`язань та реалізації прав.

4.6. За змістом пункту 11 рамкової угоди надання забезпечення відбувається шляхом укладення відповідних договорів забезпечення.

4.7. 31.07.2020 між ТОВ "Ві Ес Ві Груп" (позичальник) та АТ "ПроКредит Банк" (банк) укладено кредитний договір № 302.47301/FW302.1413, за умовами якого відповідно до рамкової угоди банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 2 500 000,00 грн, строком на 12 місяців від дати видачі кредиту включно.

4.8. 31.07.2020 між ТОВ "Ві Ес Ві Груп" (позичальник) та АТ "ПроКредит Банк" (банк) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 302.47303/FW302/1413, за умовами якого банк відповідно до умов рамкової угоди відкриває для позичальника відновлювальну кредитну лінію на наступних умовах: розмір ліміту в еквіваленті - 2 000 000,00 грн, періоди доступності: з 31.07.2020 до 02.08.2021; з 03.08.2021 до 01.08.2022; з 02.08.2022 до 31.07.2023.

4.9. Згідно з положеннями пунктів 2 та 3 договору про відкриття кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302/1413 кредитна лінія, яка передбачена цим договором, відкривається для формування оборотного капіталу. Протягом періоду доступності банк надає позичальнику кредит в межах відповідного розміру ліміту за умови, що банк отримав від позичальника щонайменше за 1 робочий день до запланованої дати видачі такого кредиту належним чином оформлену заявку на надання кредитних коштів, або за наявності технічної можливості позичальник самостійно здійснює перерахування необхідної суми кредитних коштів з окремого аналітичного рахунку балансового рахунку 2063 на свій поточний рахунок.

4.10. Термін дії кредитної лінії завершується після закінчення періоду доступності або в день повного закриття ліміту у дату, вказану у пункті 1 цього договору як дата закінчення строку періоду доступності (дата погашення) (пункт 5 договору про відкриття кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302/1413).

4.11. 11.09.2020 до договору про відкриття кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302/1413 внесено зміни шляхом укладення договору № 1 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії, в якому сторони дійшли згоди збільшити ліміт до 5 750 000,00 грн та визначити наступні періоди: з 11.09.2020 до 02.08.202; з 03.08.2021 до 01.08.2022 та з 02.08.2022 до 31.07.2023. Також змінено розмір процентів до 13,75% та передбачено сплату комісії за збільшення ліміту у розмірі 18 750,00 грн.

4.12. 06.11.2020 між ТОВ "Ві Ес Ві Груп" (позичальник) та АТ "Про Кредит Банк" (банк) укладено кредитний договір № 302.47448/FW302.1413, за умовами якого відповідно до рамкової угоди від 31.07.2020 банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 4 900 000,00 грн, строком на 36 місяців від дати видачі кредиту включно.

4.13. У додатку № 1 до цього кредитного договору сторонами погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів з 07.12.2020 до 06.11.2023 на суму 5 966 032,12 грн, з яких 4 900 000,00 грн - кредит та 1 066 032,12 грн - проценти (процентна ставка 12,75%). Згідно з додатком № 1 до кредитного договору від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413 у новій редакції від 30.04.2021 збільшено проценти до 1 066 911,70 грн. (процентна ставка 12,75%).

4.14. Банк звернувся з вимогою від 05.08.2021 до відповідача-1 щодо повного дострокового погашення кредиту за договором про надання кредиту № 302.47448/FW302.1413 від 06.11.2020 в розмірі 4 779 445,50 грн, договором про надання кредиту № 302.47301/FW302.1413 від 31.07.2020 на суму 666 401,51 грн та за договором про надання кредитної лінії № 302.47303/FW302.1413 від 31.07.2020 в розмірі 6 004 564,00 грн.

4.15. Суди встановили, що 31.07.2021 між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "ПроКредит Банк" (кредитор) укладено договір поруки № 419112-ДП-1 (далі - договір поруки-1), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань (усіх існуючих та майбутніх грошових зобов`язань позичальника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане в майбутньому, враховуючи зобов`язання, пов`язані з порушенням кредитних договорів (наступні договори з усіма діючими та майбутніми змінами та/або доповненнями до них: рамкова угода, договори про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії, гарантії та усі інші договори, які укладені та/або будуть укладені на підставі та в межах рамкової угоди як її невід`ємні частини) (сплатити неустойку, компенсацію, відшкодувати збитки тощо), що виникають чи будуть виникати протягом усього часу дії рамкової угоди на підставі діючих чи які будуть укладені у майбутньому кредитних договорів) ТОВ "Ві Ес Ві Груп" у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

4.16. Розмір зобов`язань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір зобов`язань, які виникають з рамкової кредитної угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з урахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування: 2 000 000,00 євро (два мільйони євро), ліміт строку кредитування: до 31.07.2030, максимальний розмір процентів: 40% річних.

4.17. Відповідно до положень пункту 3.2 договору поруки-1 поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв`язку з порушенням умов кредитних договорів чи неможливості виконання ним його зобов`язань. Кредитор може вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобов`язань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами кредитних договорів.

4.18. Поручитель зобов`язується не рідше ніж щомісячно протягом усього часу дії договору отримувати від позичальника чи кредитора інформацію щодо стану виконання зобов`язань позичальника (пункт 3.3 договору поруки-1).

4.19. Згідно з пунктом 4.1 договору поруки-1 порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування, та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди чи належне конання усіх вимог кредитора.

4.20. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що договір поруки-1 підписано сторонами та скріплено печаткою АТ "ПроКредит Банк". Окрім того, ОСОБА_1 підписано гарантії та підтвердження до договору поруки.

4.21. 31.07.2021 між ТОВ "Інтерком Логістік" (поручитель) та АТ "ПроКредит Банк" (кредитор) укладено договір поруки № 419048-ДП-1 (далі - договір поруки-2), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань (усіх існуючих та майбутніх грошових зобов`язань позичальника перед кредитором, термін виконання яких настав або настане в майбутньому, враховуючи зобов`язання, пов`язані з порушенням кредитних договорів (наступні договори з усіма діючими та майбутніми змінами та/або доповненнями до них: рамкова угода, договори про надання траншу, овердрафту, кредитної лінії, гарантії та усі інші договори, які укладені та/або будуть укладені на підставі та в межах рамкової угоди як її невід`ємні частини) (сплатити неустойку, компенсацію, відшкодувати збитки тощо), що виникають чи будуть виникати протягом усього часу дії рамкової угоди на підставі діючих чи, які будуть укладені у майбутньому кредитних договорів) ТОВ "Ві Ес Ві Груп" у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

4.22. Розмір зобов`язань позичальника визначається відповідно до кредитних договорів. При цьому розмір зобов`язань, які виникають з рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з урахуванням усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування: 1 000 000,00 євро (один мільйон євро), ліміт строку кредитування: до 31.07.2030, максимальний розмір процентів: 40% річних.

4.23. Згідно з положеннями пункту 3.2 договору поруки-2 поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв`язку з порушенням умов кредитних договорів чи неможливості виконання ним його зобов`язань. Кредитор може вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобов`язань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами кредитних договорів.

Поручитель зобов`язується не рідше ніж щомісячно протягом усього часу дії договору отримувати від позичальника чи кредитора інформацію щодо стану виконання зобов`язань позичальника (пункт 3.3 договору поруки-2).

4.24. Згідно з пунктом 4.1 договору поруки-2 порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування, та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди чи належне виконання усіх вимог кредитора.

4.25. Суди зазначили, що за змістом меморіальних ордерів 31.07.2020 АТ "ПроКредит Банк" перерахувало відповідачу 2 500 000,00 грн згідно з кредитним договором від 31.07.2020 № 302.47301/FW302.1413; та 06.11.2020 перерахувало відповідачу 4 900 000,00 грн згідно з кредитним договором від 06.11.2020 № 302.47448/FW302.1413.

4.26. Відповідно до виписки з банківського рахунку ТОВ "Ві Ес Ві Груп" ним у межах кредитної лінії згідно з договором про відкриття кредитної лінії від 31.07.2020 № 302.47303/FW302.1413 отримано кредит на загальну суму 5 790 000,00 грн.

4.27. 10.11.2020 ТОВ "Ві Ес Ві Груп" сплатило банку 50 000,00 грн основного боргу за кредитною лінією від 31.07.2020 № 302.27303/FW302.1413. 03.08.2020 перенесено 5 740 000,00 грн прострочену заборгованість на прострочку по кредитній лінії № 302.47303.

4.28. АТ "ПроКредит Банк" 05.08.2021 надіслало вимоги від 05.08.2021 відповідачу-2 та відповідачу-3 про виконання зобов`язань за договорами поруки на суму 11 450 411,01 грн.

4.29. ТОВ "Ві Ес Ві Груп" звернулося до банку із гарантійним листом від 31.08.2021 № 92 з проханням прийняти рішення про затвердження графіку погашення заборгованості за кредитними договорами від 06.11.2020 року та від 31.07.2020 до 30.09.2021 в розмірі 300 000,00 грн; до 31.10.2021 включно 330 000,00 грн; до 30.11.2021 360 000,00 грн; до 31.12.2021 390 000,00 грн; до 31.01.2022 400 000,00 грн; до 28.02.2022 400 000,00 грн та 31.03.2022 400 000,00 грн. Боржник визнає вказаний розмір кредиторської заборгованості та гарантує її погашення у зазначені терміни та розмірах. Після виконання вказаного графіку погашення заборгованості боржник з метою виконання усіх взятих на себе зобов`язань бере на себе обов`язок в подальшому скласти та узгодити із кредитором новий графік погашення решти заборгованості.

4.30. АТ "ПроКредит Банк" видало гарантійний лист від 31.08.2021, у якому дійшов до згоди щодо здійснення наступних платежів зі сторони ТОВ "Ві Ес Ві Груп" на наступні 6 місяців: вересень 2021 - 300 000,00 грн; жовтень 2021 - 330 000,00 грн; листопад 2021 - 360 000,00 грн; грудень 2021 - 390 000,00 грн; січень 2022 - 400 000,00 грн та лютий 2022 - 400 000,00 грн. У строк до 15.03.2022, за умови здійснення оплат боржником згідно з графіком погашення, кредитор та боржник узгоджують платежі на наступні 6 місяців. У випадку неоплати вказаних сум на визначених умовах цей лист буде вважатись таким, що не видавався.

4.31. Суди встановили, що відповідач-1 не виконав вимоги і взяті на себе зобов`язання, та до цього моменту кредит залишається непогашеним.

4.32. Спір за первісними позовними вимогами виник у зв`язку з невиконанням ТОВ "Ві Ес Ві Груп" кредитних зобов`язань. Спір за зустрічними позовними вимогами виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання відсутнім у АТ "ПроКредит Банк" права вимоги до ОСОБА_1 про погашення кредитного боргу згідно з договором поруки.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення огляду на таке.

5.2. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову. Предметом зустрічного позову є матеріально-правові вимоги ОСОБА_1 про визнання відсутнім у АТ "ПроКредит Банк" права вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення кредитного боргу згідно з договором поруки, які обґрунтовані тим, що договір поруки не укладався.

5.3. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

5.4. Згідно із частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 цієї ж статті).

5.5. Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 906/521/20 ).

5.6. Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5.7. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

5.8. У частині 1 статті 215 Цивільного кодексу України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

5.9. Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

5.10. Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

5.11. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (учасників) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 зі справи № 674/461/16-ц.)

5.12. Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні правовідносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 385/344/16-ц.

5.13. За змістом статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

5.14. За змістом зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 позивач зазначав, що йому стало відомо про існування договору поруки від 31.07.2020 лише 04.10.2021 після ознайомлення представника із матеріалами справи № 924/898/21. Позивач зазначав про непідписання ним договору поруки та у зв`язку з цим просив призначити суд першої, а в подальшому - і суд апеляційної інстанції судову почеркознавчу експертизу.

5.15. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, виходив із того, що 31.07.2020 між ОСОБА_1 (поручитель) та АТ "ПроКредит Банк" (кредитор) укладено договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед банком за виконання усіх зобов`язань ТОВ "Ві Ес Ві Груп" у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. Як зазначив суд, позивач за зустрічним позовом заперечував факт підписання договору поруки. Проте суд зауважив, що з огляду на наявність у АТ "ПроКредит Банк" особистих документів та даних позивача за зустрічним позовом, надання яких передує та є необхідним для укладення договору, а також, враховуючи відсутність вчинення жодних інших дій ОСОБА_1 з приводу потенційного підроблення підпису на договорі поруки, окрім тверджень у межах цієї справи та подання клопотань про призначення експертизи, слід дійти висновку про недоведення ОСОБА_1 достатніми доказами того, що укладення договору поруки не відповідало його внутрішньому волевиявленню.

5.16. Суд апеляційної інстанції зазначив: "враховуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", наданий банком договір поруки-1, який підписаний ОСОБА_1 та представником банку, а також скріплений печаткою АТ "ПроКредит Банк"; договір містить також підпис ОСОБА_1 після розділу "Гарантії та підтвердження". Тоді ж ОСОБА_1 у присутності відповідальної особи банку, що стверджується підписом такої особи, підписано згоду на обробку персональних даних, анкету-опитувальник фізичної особи із інформацією щодо персональних даних ОСОБА_1 (адреси, номера телефону, електронну пошти, громадянства тощо) та вказівкою на пов`язаність із ТОВ "Ві Ес Ві Груп" (як встановлено судом згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевим бенефіціарним власником ТОВ "Ві Ес Ві Груп" є ОСОБА_2 ). Крім того, суд зауважив, що банком надано завірену АТ "ПроКредит банк" копію паспорта ОСОБА_1 та картки фізичної особи - платника податків."

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду констатувала, що погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведення достатніми доказами ОСОБА_1 того, що укладення договору поруки не відповідало його внутрішньому волевиявленню, оскільки наявність у АТ "ПроКредит Банк" особистих документів та даних позивача за зустрічним позовом, надання яких передує та є необхідним для укладення договору, та невчинення жодних інших дій ОСОБА_1 з приводу підроблення підпису на договорі поруки, окрім відповідних тверджень у межах цієї справи та подання клопотань про призначення експертизи, не ставить під сумнів справжність договору поруки.

5.17. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди необґрунтовано відхилили його клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Скаржник стверджує, що відсутні будь-які докази щодо підписання договору поруки ОСОБА_1 та відсутні будь-які докази погодження договору поруки у подальшому. Скаржник зауважує, що суди першої та апеляційної інстанції застосували положення статті 99 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/8933/17. ОСОБА_1 стверджує про помилкове врахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 08.11.2018 у справі № 910/14672/17, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17, від 28.01.2021 у справі № 910/11309/18 щодо застосування статті 99 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник посилається на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.18. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.19. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.20. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.21. У постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/8933/17, на яку посилається скаржник, зроблено висновок про те, що "експертиза призначається у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, рішення суду має прийматися у повній відповідності з нормами процесуального та матеріального права, з повним та об`єктивним дослідженням обставин та доказів. З огляду на викладене аргументи Заводу стосовно того, що призначення експертизи та, відповідно, зупинення провадження у справі обмежує право на розгляд справи у розумний строк, Касаційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки призначення експертизи у цій справі спрямоване на встановлення обставин, які мають значення для вирішення цього спору, і не свідчить про затягування розгляду справи."

У справі № 910/8933/17 за позовом публічного акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал-право", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична компанія "Здоров`я", Державної служби інтелектуальної власності України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання знаків для товарів і послуг добре відомими, визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг та зобов`язання вчинити дії, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 було призначено повторну судову експертизу, за допомогою якої мали бути з`ясовані фактичні дані щодо відповідності спірного знаку умовам надання правової охорони, а також встановлені ознаки, з якими законодавство пов`язує можливість визнати знак добре відомим в Україні. Суд касаційної інстанції у справі № 910/8933/17 погодився з висновками суду апеляційної інстанції про призначення повторної судової експертизи, оскільки суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою, аргументовано зазначив підстави призначення повторної судової експертизи (зокрема, висновок судовим експертом зроблено без урахування логотипу виробника, який суттєво впливає на розрізняльну здатність позначення, а тому висновок є неповним, що унеможливлює встановлення дійсних обставин справи, з якими пов`язуються підстави для надання правової охорони знакам для товарів і послуг, та викликає сумніви в правильності проведеного експертного дослідження). Таким чином, спірним у справі № 910/8933/17 було призначення повторної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності та зупинення провадження у справі.

5.22. У цій справі № 924/898/21, що розглядається, ОСОБА_1 заявлялися клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції. Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з клопотаннями від 05.10.2021, від 08.10.2021 та від 29.11.2021 про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просив поставити питання, зокрема: чи виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 у договорі поруки-1 у графі реквізити та підписи сторін: поручитель, ОСОБА_1 чи іншою особою. Клопотання про призначення експертизи були мотивовані тим, що ним не підписувався договір поруки-1, та необхідністю з`ясування обставин, що мають значення для справи. Крім того, ОСОБА_1 у клопотанні про призначення експертизи від 29.11.2021 та в апеляційній скарзі просив призначити почеркознавчу судову експертизу, на вирішення якої просив поставити ще й такі питання, зокрема: чи виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 у згоді на обробку персональних даних від 21.07.2020, у графах (дата) (підпис), ОСОБА_1 чи іншою особою; чи виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 у анкеті-опитувальнику фізичної особи від 31.07.2020 у графі (підпис/signature) ОСОБА_1 чи іншою особою.

5.23. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.11.2021 у цій справі № 924/898/21 відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про призначення судової експертизи у справі.

Ухвала суду першої інстанції від 26.11.2021 мотивована тим, що ОСОБА_1 у клопотаннях не наведено обґрунтованих підстав для призначення у справі експертизи, зазначено лише про заперечення факту підписання договору поруки за відсутності належних доказів вирішення цього питання, що могло б викликати у суду сумніви у справжності цих доказів. Оскільки ОСОБА_1 не доведено достатніми доказами необхідність призначення почеркознавчої експертизи, а безпідставне затягування вирішення спору порушує право на розгляд справи протягом розумного строку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

5.24. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.12.2021 ОСОБА_1 також було відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 29.11.2021 за зустрічним позовом про призначення у справі № 924/898/21 судової почеркознавчої експертизи.

Ухвала суду від 06.12.2021 мотивована тим, що позивач за зустрічним позовом у клопотанні від 29.11.2021 не навів додаткових обґрунтованих підстав для призначення судової експертизи, а лише повторно зазначив про заперечення факту підписання договору поруки-1 за відсутності належних доказів вирішення цього питання, що могло б викликати у суду сумніви у справжності цих доказів. Суд зауважив, що додаткове прохання про дослідження, окрім договору поруки, також згоди на обробку персональних даних від 31.07.2020 та анкети-опитувальника фізичної особи від 31.07.2020 не стверджують протилежного та не обґрунтовують сумніви в підписанні договору поруки ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_1 не доведено достатніми доказами необхідність призначення почеркознавчої експертизи, а безпідставне затягування вирішення спору порушує право на розгляд справи протягом розумного строку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання від 29.11.2021 позивача за зустрічним позовом про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

5.25. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про призначення у справі № 924/898/21 судової почеркознавчої експертизи.

Суд апеляційної інстанції зазначив про те, що ОСОБА_1 у клопотанні не наведено обґрунтованих підстав для призначення у справі експертизи, зазначено лише про заперечення факту підписання договору поруки за відсутності належних доказів вирішення цього питання, що могло б викликати у суду сумніви у справжності цих доказів. Зокрема, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження сумнівів щодо достовірності його підпису на документах, не надано належних доказів, які б давали підстави припускати, що зазначений підпис є підробленим. Суд апеляційної інстанції зауважив, що аналіз тексту заявленого клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи свідчить про відсутність обґрунтування неможливості надати експертний висновок самим заявником у строки, встановлені для подання доказів, з поважних причин, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів. Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що матеріали цієї справи не містять доказів неможливості отримання ОСОБА_1 необхідних для проведення почеркознавчої експертизи матеріалів (запити; звернення до банку; відомості про відмову в наданні документів банком). Оскільки ОСОБА_1 не доведено достатніми доказами необхідність призначення почеркознавчої експертизи, а безпідставне затягування вирішення спору порушує право на розгляд справи протягом розумного строку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.

5.26. Колегія суддів зазначає, що непризначення судової експертизи у цій справі № 924/898/21 та призначення повторної судової експертизи у справі №910/8933/17 пов`язане з обґрунтованістю чи необґрунтованістю відповідних клопотань про призначення експертизи, а також із можливістю або неможливістю встановлення судами дійсних обставин справи. Тому висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/8933/17.

5.27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17, на яку посилається скаржник, зазначено: "вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника повернення коштів, сплачених поручителем за кредитними договорами, не є вимогами про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише за існування та під час розгляду між сторонами спору про право".

У справі № 910/14144/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Пром Інновація" до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілорін ЛТД", про визнання відсутнім права вимоги та визнання права, суди встановили, що позивач не довів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів або невизнання їх відповідачами, а обраний ним спосіб захисту не забезпечує його реального захисту, тому дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Верховний Суд зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та закрив провадження у справі, зазначивши, що позовні вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами.

5.28. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, про яку зазначає скаржник, наведено висновок: "У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

7.18. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено".

У справі № 145/2047/16-ц за позовом фізичної особи до Селянського фермерського господарства "Терра" про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними Верховний Суд змінив судові рішення про відмову у задоволенні позову, виклавши їх мотивувальні частини в редакції постанови. Суд зазначив, що у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності.

5.29. Колегія суддів зазначає, що за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в цій справі № 924/898/21, що розглядається, та зазначених скаржником справах не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин і виключає необхідність застосування вказаних скаржником правових позицій під час вирішення цього спору.

Так у справі № 924/989/21 спірним за зустрічним позовом є питання обґрунтованості чи необґрунтованості вимог ОСОБА_1 про визнання відсутнім у АТ "ПроКредит Банк" права вимагати від позивача погашення кредитної заборгованості за договором поруки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди не вирішували питання щодо належності обрання ОСОБА_1 способу захисту, у той час як у згаданих скаржником справах спірним було питання щодо обрання позивачем способу захисту своїх прав.

Отже, у цій справі № 924/989/21 та у справах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо, на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

5.30. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у цій справі № 924/898/21, що розглядається, та справах № 145/2047/16-ц, № 910/14144/17, на які посилається скаржник.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.31. Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.32. У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

5.33. Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

5.34. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

5.35. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

5.36. Відповідно до положень статті 78 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

5.37. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/483/19.

5.38. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.39. Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

5.40. Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у зв`язку з відмовою в задоволенні клопотань про призначення судової експертизи не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у справі з огляду на таке.

5.41. Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

Частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну (частина 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України ).

5.42. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

5.43. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів має свій зміст: визнання допустимості, належності, достовірності, вірогідності, достатності і взаємозв`язку всієї сукупності доказів.

5.44. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі, в ухвалах суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції навели мотиви і обґрунтування такої відмови.

Зокрема, суди виходили із того, що у клопотанні ОСОБА_1 не наведено обґрунтованих підстав для призначення у справі експертизи, зазначено лише про заперечення факту підписання договору поруки за відсутності належних доказів вирішення цього питання (шляхом повідомлення банку чи інших органів про вчинення підробки документу), що могло б викликати у суду сумніви у справжності цих доказів. Натомість суди установили, що окрім договору поруки, в матеріалах справи наявні: згода на обробку персональних даних від 31.07.2020, підписана ОСОБА_1 та відповідальним працівником банку, анкета-опитувальник фізичної особи від 31.07.2020, яка також підписана ОСОБА_1 , а також персональні документи ОСОБА_1 : копія паспорта громадянина України, копія картки фізичної особи - платника податків. Тому суди зазначали, що ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження сумнівів щодо достовірності його підпису на згаданих документах, не надано і належних доказів припускати, що зазначений підпис є підробленим. Суд апеляційної інстанції, крім того, зазначив, що матеріали справи не містять доказів неможливості отримання ОСОБА_1 необхідних для проведення почеркознавчої експертизи матеріалів (запити; звернення до банку; відомості про відмову в наданні банком документів). Суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_1 у заявленому клопотанні не заперечується підписання згоди на обробку персональних даних від 31.07.2020, анкети-опитувальника фізичної особи від 31.07.2020 та копій персональних документів.

5.45. З огляду на те, що призначення судової експертизи є правом суду, а не його обов`язком, і експертиза може бути призначена у разі наведення у клопотанні достатніх та обґрунтованих на те підстав, проте, як установив суд першої та апеляційної інстанцій таких підстав ОСОБА_1 зазначено не було, наявні у матеріалах справи докази не є суперечливими, а доводи скаржника зводяться до незгоди з мотивами, з яких судами було відмовлено позивачу у задоволенні клопотань про призначення експертизи, тому колегія суддів вважає доводи касаційної скарги ОСОБА_1 необґрунтованими.

5.46. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.6. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови немає.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2022 у справі № 924/898/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак