Рішення

від 31.08.2022 по справі 554/7761/20

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 01.09.2022 Справа № 554/7761/20 Номер провадження 2/554/2066/2022

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2022 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Андрієнко Г. В.,

за участю секретаря судового засідання Звігольської О. Ю.,

представників позивача адвокатів Гераська О. А., Єленіної С.М.,

представника відповідачів - адвоката Панченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Голови правління Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» Кузьмича Тараса Олександровича до Громадської спілки «Останній Бастіон», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Останній Бастіон» про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року позивач голова правління Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» Кузьмич Т. О. звернувся до суду з позовом до відповідачів Громадської спілки «Останній Бастіон» та ОСОБА_1 з позовом, в якому просить: 1) визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність та ділову репутацію Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича, інформацію, оприлюднену ОСОБА_1 та Громадською спілкою «Останній Бастіон» у статті під назвою «ДП «НАК «Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі» в засобах масової інформації в соціальній мережі Інтернет на сайті Громадської організації «Останній Бастіон» https://bastion.tv/, а саме відомості: «ДП «НАК Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі»; «7 липня до Львова з терміновим візитом прибув Голова правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тарас Кузьмич. На порядку денному візиту чиновника до Львова стояло одне питання: переконати колектив підприємства ДП «Західукргеологія», якому де-юре належить будівля, підтримати продаж будівлі «Будинку книги»; «Будинок Книги» досі знаходиться на балансі ДП «Західукргеологія». Напевно суспільний резонанс зміг зупинити одіозних керівників злочинного угрупування ПрАТ «НАК «Надра України», а, можливо, промова перед трудовим колективом ДП «Західукргеологія» була непереконливою, бо, як говорять місцеві, ОСОБА_2 дуже швидко тікав зі Львова»; «Фактично керівництво підприємства доводить ДП «Західукргеологія» до банкрутства, чому посильно сприяє ОСОБА_2 . У підприємства шалені борги по заробітній платі й це не може не дратувати працівників. Крім того, ДП «Західукргеологія» мало податкову заборгованість, яка, зі слів ОСОБА_3 , станом на 2019 рік складала понад 30 мільйонів гривень.»; «Проте, як не дивно, на сьогодні заборгованості немає. Маємо підозру, що це було зроблено з метою неповернення ДП «Західукргеологія» коштів, виручених від продажу їхнього майна.»; «Не рятує ситуацію і те, що майже весь будинок на АДРЕСА_1 здається в оренду під робочі офіси та бізнес, а це досить пристойний прибуток. Але НАК «Надра України» вважає це приміщення нерентабельним та всупереч рішенню суду вирішила продати саме його. Справа в тому, що в основі рішення лежить техніко-економічне обґрунтування, яке не відповідає дійсності.»; «Крім того, ЗМІ неодноразово повідомляли. що «Будинок книги» у Львові, котрий є пам`ятником культури і охоронюваною пам`яткою ЮНЕСКО, хочуть продати за 2 мільйони доларів США!»; «Таким чином, ПрАТ «НАК «Надра України», кероване ОСОБА_4 , доводить одне з найприбутковіших дочірніх підприємств до банкрутства та розпродує за безцінь майно підприємства «потрібним людям»; «І це лише один із фактів. Раніше ми вже писали про те, як ОСОБА_2 та голова Держгеонадр Роман Опімах «віджали» у ДП «Західукргеологія» Тинівське родовище, передавши його в довгострокову оренду ТОВ «Нафтогазрембуд-1», котре ще в 2014 році незаконно пробурило свердловину на чужому родовищі та розпочало видобуток (фактично - крадіжку!) газу»; «Ще хочемо зазначити, що ДП «Полтавнафтогазгеологія» наразі перебуває у стані припинення, триває процедура банкрутства підприємства... До такого стану підприємство доводилося роками, чому сприяли як колишнє, так і нинішнє керівництво Держгеонадр. Роками Ставицькі, Злочевські, Пінчуки, Ахметови, Кузьмичі та Опімахи доводили найприбутковіше підприємство в структурі ПрАТ «НАК Надра України» до банкрутства»; «Адміністративну будівлю в АДРЕСА_2 продали з аукціону Товариству з обмеженою відповідальністю «KAM... «TOB «KAM» було засновано у 2016 році, до червня 2020 року його власником була Кіпрська компанія Сіанон Лімітед, власником якої, у свою чергу, був ОСОБА_5 . В червні-липні 2020 року компанія змінює власника та збільшує статутний капітал. Новою власницею компанії стає ОСОБА_6 . Цікаво, що за даними аналітичної системи YouControl зазначена компанія входить до групи компаній «Бурізма груп», засновником та власником якої є ОСОБА_7 »; «Атож, злочинне угрупування Кузьмича-Оплімаха тісно співпрацює з одіозними олігархами національного та місцевого штибу, продаючи їм державне майно за заниженою вартістю, чим завдає збитків державі в особливо великих розмірах»; «Аналізуючи бурхливу діяльність злочинного угрупування НАК «Надра України», виникає питання, чому даною діяльністю вперто не хочуть цікавитися правоохоронні органи? Адже Кузьмич та Опімах завдають державі збитків на мільярди гривень, займаючи ключові посади в стратегічній галузі та розвалюючи її з середини». 2) Зобов`язати Відповідача-2 автора статті ОСОБА_1 та Відповідача-1 Громадську спілку «Останній Бастіон», спростувати опубліковані ними недостовірну інформацію щодо Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича (зміст якої викладено у позовній вимозі № 1) шляхом опублікування спростування у соціальній мережі Інтернет на сайті Громадської організації «Останній Бастіон» https://bastion.tv/ протягом десяти днів після вступу рішення в законну силу із зазначенням спростування наступного змісту: «СПРОСТУВАННЯ! Визнаю, що інформація опублікована 10 серпня 2020 року автором статті ОСОБА_8 під назвою «ДП «НАК Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі» на сайті https://bastion.tv/ Громадської спілки «Останній Бастіон» є недостовірною, не відповідає дійсності, порушує права і свободи, принижує честь, гідність, ділову репутацію Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича»; Судові витрати покласти на Відповідача та відшкодувати за його рахунок судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що позивач ОСОБА_9 є Головою правління ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України». Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1232-р від 11 грудня 2019 року позивача призначено головою правління ПрАТ «НАК «Надра України», наказом ПрАТ «НАК «Надра України» від 13 грудня 2019 року № 74-К, ОСОБА_9 призначений на посаду Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України».

Зазначає, що 10 серпня 2020 року в засобах масової інформації в мережі Інтернет на сайті Громадської спілки «Останній Бастіон» https://bastion.tv/ було опубліковано недостовірну, неправдиву інформацію під назвою «ДП «НАК Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі», що носить образливий характер та порушує особисті немайнові права на повагу до гідності, честі та ділової репутації Голови правління ПрАТ «НАК» Надра України» Тараса Кузьмича. Автором вищевказаної статті є ОСОБА_10 . Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців та громадських організацій керівником Громадської спілки «Останній Бастіон» є ОСОБА_11 . Так, на вищезазначеному сайті https://bastion.tv/ Громадської спілки «Останній Бастіон» в розділі «Виміри» автором статті ОСОБА_12 та Громадською спілкою «Останній Бастіон» опубліковано статтю (https://bastion.tv/vak-derzhavne-pidpriyemstvo-svoye-majno-za-bezcin-rozproduye_n36782) щодо Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича, під назвою «ДП «НАК Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі». Дана стаття доведена до широкого кола осіб - користувачів соціальних мереж Інтернету. Зміст вказаної статті позивач наводить у позовній заяві.

У позові зазначає, що відповідачами у формі стверджування як фактів поширено цілком неправдиву, недостовірну та викривлену інформацію, що носить негативний та образливий характер, не відповідає дійсності, завдає шкоди немайновим правам позивача, зокрема, на повагу його честі, гідності, ділової репутації як фізичної особи, так і Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України». Посилається, що такої юридичної особи, як «ДП «НАК Надра України» взагалі не існує; дочірні підприємства НАК «НАДРА УКРАЇНИ» за будь-яких умов не можуть продавати державну нерухомість, оскільки не володіють нею, а мають лише право користування майном, яке належить на праві приватної власності ПрАТ «НАК «Надра України», що підтверджується установчими документами дочірніх підприємств; НАК «Надра України» здійснює продаж майна, яке належить їй на праві приватної власності, виключно на підставі незалежної грошової оцінки ринкової вартості, проведеної оцінювачами Компанії, які затверджені наказом Уповноваженого органу управління ПрАТ «НАК «Надра України» (п. п. 34 п. 43 Статуту Компанії) на конкурсній основі шляхом проведення публічних торгів у формі електронного аукціону. Враховуючи вищевикладене, твердження про багатомільярдні збитки держави є абсолютно недостовірним та необґрунтованим.

07 липня 2020 року до Львова Голова Правління ПрАТ «НАК «Надра України» ОСОБА_2 зі службовим відрядженням не приїздив, а знаходився на робочому місці в ПрАТ «НАК «Надра України» за адресою: м. Київ, вул. Є. Мірошниченко, 10, що підтверджується довідкою відділу кадрів Компанії; будівля «Будинку книги» де-юре належить на праві приватної власності ПрАТ «НАК «Надра України», що підтверджується свідоцтвом про право власності. Вищевказане підтверджує, що 7 липня ОСОБА_2 не був у м. Львові, тому ніяк не міг переконувати колектив підприємства ДП «Західукргеологія» в продажі будівлі «Будинку книги», якому де-юре вказана будівля взагалі не належить, тобто інформація носить неправдивий характер і подана автором у формі ствердження як фактів.

Зазначає, що на дату призначення Позивача на посаду Голови правління ПрАТ «НАК «НАК «Надра України» ДП «Західукргеологія» знаходилось на межі виживання: непокриті збитки підприємства станом на квітень 2020 року становили більше 62 млн. грн. Вищевказана заборгованість накопичувалась протягом останніх 10 років поспіль. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11 вересня 2019 року по справі № 914/1195/19 за заявою ДП «Західукргеологія» було затверджено план досудової санації до відкриття провадження у справі про банкрутство із кредиторською заборгованістю 69,494 млн. гривень. За період перебування на посаді голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича, щоб підтримати діяльність дочірніх підприємств Компанія видала майже 19 млн. грн фіндопомоги, заборгованість дочірніх підприємств Компанії по ЄСВ та пільгових пенсіях скоротилась на 20 млн. грн. Також, за фінансової підтримки Компанії дочірніми підприємствам сплачено 36,8 млн. грн. податків, з яких 25,0 млн. грн. - це заборгованість минулих років та донараховані штрафні санкції, а решта поточні платежі. Разом з тим, станом на 01 липня 2020 року заборгованість дочірніх підприємств Компанії по сплаті ЄСВ вперше за останні 10 років відсутня.

Крім того, не відповідає дійсності твердження про те, що «у підприємства шалені борги по заробітній платі», оскільки станом на сьогодні, на день публікації статті та за період перебування на посаді Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича борги по заробітній платі у ДП «Західукргеологія» відсутні, що підтверджується статистичною звітністю «Звіт із праці», починаючи з 1 січня 2020 року. Вищевказане підтверджує, що перебуваючи на посаді Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» з 13 грудня 2019 року ОСОБА_2 ніяк не міг «довести до банкрутства ДП «Західукргеологію» та посильно цьому спряти», оскільки борги ДП «Західукргеологія» накопичувались протягом 10 років і на час призначення ОСОБА_13 на посаду була розпочата досудова санація дочірнього підприємства з кредиторськими вимогами 69,494 млн. гривень. Навпаки за сприянням ОСОБА_13 борги значно зменшились, ЄСВ сплачено повністю, заробітна плата погашена, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також зазначає, що нерухоме майно по АДРЕСА_1 - будівля «Будинку книги» належить на праві приватної власності ПрАТ «НАК «Надра України», що підтверджується свідоцтвом про право власності, а отже твердження про такі дії, як «з метою неповернення ДП «Західукргеологія» коштів, виручених від продажу їхнього майна» є викрученою. Станом на сьогоднішній день жодних рішень суду, які б забороняли ПрАТ НАК «Надра України» продати власне нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , немає. На сайті ПрАТ «НАК «Надра України» неодноразово висвітлювалась інформація про продаж будівлі по АДРЕСА_1 за ціною не нижче оціночної, а саме 358000000,00 грн., що становить майже 13 млн. дол.

Щодо доведення дочірнього підприємства до банкрутства та розпродажу майна за безцінь зазначає, що ДП «Західукргеологія» знаходилось на межі виживання: непокриті збитки підприємства станом на квітень 2020 року становили більше 62 млн грн. Вищевказана заборгованість накопичувалась протягом останніх 10 років поспіль. Майно ПрАТ «НАК «Надра України» відчужується лише за рішенням Уповноваженого органу управління ПрАТ «НАК «Надра України» про вчинення правочину щодо відчуження майна, шляхом проведення публічних торгів, у формі електронного аукціону за ціною не нижче оціночної вартості. Вищевказане підтверджує, що ДП «Західукргеологія» на час призначення на посаду ОСОБА_13 ніяк не могло бути «найприбутковішим» і сплачуючи борги минулих років перед бюджетами та працівниками дочірнього підприємства Голова правління Тарас Кузьмич не може «доводити» останнє до банкрутства. Також «розпродувати за безцінь майно» не може оскільки Статутом Компанії визначена чітка процедура відчуження майна, що включає в себе наявність рішення Уповноваженого органу управління ПрАТ «НАК «Надра України» про вчинення правочину щодо відчуження майна, проведення незалежної експертної оцінки, проведення публічних торгів за рішенням Уповноваженого органу управління ПрАТ «НАК «Надра України» про вчинення правочину щодо відчуження майна.

Крім того, у позові вказує, що ДГС було прийнято наказ про видачу спецдозволу на Тинівське родовище на користь ТОВ «Нафтогазрембуд -1» на виконання рішення суду, яке було прийнято ще в 2016 році, однак після декількох років судової тяганини оскарження цього рішення в усіх можливих судових інстанціях, в березні 2020 року набрала законної сили ухвала суду щодо розгляду заяви про встановлення судом порядку і способу його виконання.

При цьому, підставою для прийняття рішення суду на користь товариства двічі стала формальна відмова ДГС в 2016 році на звернення ТОВ «Нафтогазрембуд-1» щодо видачі спеціального дозволу, без зазначення визначених законодавством підстав для такої відмови, що в решті дало можливість ТОВ в судовому порядку визнати ці відмови протиправними та зобов`язати ДГС видати спецдозвіл на користь ТОВ, отримавши позитивне рішення по суду. В свою чергу, порушення термінів подачі документів на продовження спеціального дозволу зі сторони ЗУГ в 2016 році, стало причиною для оскарження через суд ТОВ «Нафтогазрембуд- 1» рішення ДГС про видачу наказу № 297 від 08 вересня 2016 року про продовження спецдозволу ЗУГ.

Що стосується ствердження про «крадіжку», то крадіжка є кримінальним злочином, факт якого встановлюється вироком суду, що набрав законної сили. Станом на сьогодні жодні вироки судів України відносно вчинення крадіжки Позивачем відсутні.

Тобто, позивач ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді Голови правління ПрАТ НАК «Надра України», ніяк не міг «доводити роками ДП «Полтавнафтогазгеологія» до банкрутства», так як був призначений на посаду Голови правління ПрАТ НАК «Надра України» лише з 13 грудня 2019 року, тоді як ще 18 липня 2013 року постановою Господарського суду Полтавської області у справі № 18/117 ДП «Полтаванафтогазрозвідка» визнано банкрутом.

Автор статті Відповідач-2 описує ситуацію та становище Дочірнього підприємства «Національної акціонерної компанії «Надра України «Полтавнафтогазгеологія», директором якого колись був сам ОСОБА_11 і приклав значних зусиль до банкрутства останнього. При цьому гр. ОСОБА_11 неодноразово звільнявся з посади директора Дочірнього підприємства «Національної акціонерної компанії «Надра України «Полтавнафтогазгеологія» та поновлювався на роботі за рішенням судів різних інстанцій, та спробами стягнути за час вимушеного прогулу значні суми коштів. Проте постановою Верховного Суду гр. ОСОБА_11 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Вищевказане підтверджує, що Голова правління Компанії Тарас Кузьмич ніяк не міг доводити роками ДП «Полтаванафтогазгеологія» до банкрутства та спряти цьому, оскільки на час оголошення банкрутом ДП «Полтаванафтогазрозвідка» 18 липня 2013 року не був Головою правління «ПрАТ «НАК «Надра України» та не мав до Компанії ніякого відношення.

Також зазначає, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань TOB «KAM» (код ЄДРПОУ 32620474) зазначена компанія не має відношення до групи компаній «Бурізма груп».

Що стосується твердження про «злочинне угрупування», то злочинне угрупування (злочинна організація) є визначенням, передбаченим кримінальним кодексом, факт якого встановлюється вироком суду, що набрав законної сили. Станом на сьогодні жодні вироки судів України відносно причетності Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» ОСОБА_13 до «злочинного угрупування Кузьмича-Опімаха» відсутні.

Відтак, на переконання позивача, відповідачами поширена недостовірна, неправдива, образлива та негативна інформація, що порушує особисті немайнові права на повагу до гідності, честі та ділової репутації позивача викладена автором статті у формі ствердження.

З урахуванням викладеного, позивач має право на захист у судовому порядку своєї гідності, честі, ділової репутації, та відповідно, спростування недостовірної інформації, оприлюдненої Відповідачем.

Факт поширення недостовірної та такої, що принижує честь, гідність, ділову репутацію позивача, підтверджується роздруківкою публікації статті з засобів масової інформації мережі Інтернет з сайту Громадської організації «Останній Бастіон» https://bastion.tv/ під назвою «ДП «НАК Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі» (вказаний документ долучено до позовної заяви).

При цьому, поширена інформація є абсолютно неправдивою і недостовірною і Відповідач не вжив жодних заходів, щоб переконатися, що оприлюднена ним інформація відповідає (чи не відповідає) дійсності. В деякій частині опубліковані відомості носять характер оціночних суджень, разом з тим, безпідставно формують яскраво негативне, образливе враження, принижуюче честь, гідність та ділову репутацію щодо особи позивача, який є публічною особою.

Неправдива, викручена, образлива інформація завдає шкоди позивачу, його честі, гідності та діловій репутації і безпідставно ставить під сумнів його неупередженість та високу кваліфікацію як керівника Компанії.

Компанія створена з метою покращення забезпеченості потреб України в корисних копалинах, збереження та нарощування потенціалу геологічних підприємств та реалізації інтересів держави, здійснення інвестиційних проектів у геологорозвідувальній галузі на території України.

Тобто, така неправдива інформація завдає шкоди не лише позивачу, його честі, гідності та діловій репутації як керівника Компанії, але і в цілому авторитету Компанії та державі України.

Голова правління Тарас Кузьмич проводить роботу по залученню міжнародних інвесторів з метою здійснення інвестиційних проектів Компанії на території України та виступає стороною договорів від імені Компанії на підставі Статуту.

Тому, поширена відповідачами недостовірна інформація про позивача у засобах масової інформації в соціальній мережі Інтернет може негативно впливати контрагентів Компанії щодо прийняття ними рішень по укладенню багатомільйонних контрактів із Компанією.

З огляду на вищевказане та аналіз характеру статті, опублікованої ОСОБА_12 на сайті https://bastion.tv/ Громадської спілки «Останній Бастіон» під назвою «ДП «НАК Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі» позивач вважає доведеним, що інформація викладена в статті у формі фактичного твердження, а не оціночного судження, у зв`язку з чим та з урахуванням доводів, зазначених у позовній заяві, останній звернувся за судовим захистом.

25 серпня 2020 року ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави позовну заяву залишено без руху (а. с. 136-137 т. 1).

21 вересня 2020 року ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін (а. с. 155 т. 1).

Представник відповідачів ГС «Останній Бастіон» та ОСОБА_1 - адвокат Панченко О. О. на адресу суду подала відзив на позовну заяву, у якому з позовними вимогами не погодилась та вважає їх необґрунтованими з таких підстав. Вважає, що позивачем подано позов до ГО «Останній Бастіон» як до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Зазначає, що на сьогодні в Україні відсутній реєстр власників веб-сайтів. Згідно з усталеною практикою у сфері реєстрації і користування доменними іменами у мережі Інтернет власником веб-сайту може бути інша особа, ніж реєстрант доменного імені, яким адресується такий веб-сайт. Зазначає, що власником веб-сайту є особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого, власником веб-сайту вважається реєстрант доменного імені, яким адресується веб-сайт, та/або отримувач послуг хостингу. З урахуванням цього позивач мав звернутись із заявою до ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет «Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з проханням видати довідку з відомостями про власника веб-сайту, на якому, на думку позивача, розміщена недостовірна інформація. Крім того, відповідачу незрозуміло, чому позивач вказує відповідачем саме Громадську Спілку «Останній Бастіон», так як із поданої роздруківки не вбачається, що стаття розміщена саме на її сайті. Крім того, існує не лише Громадська Спілка «Останній Бастіон», а й ТОВ «Останній Бастіон», а також телеканал Останній Бастіон. Також просить врахувати, що позивач по справі ОСОБА_9 є публічною особою, оскільки обіймає посаду Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» з 13 грудня 2019 року. Сталою практикою ЄСПЛ (справи «Лігенс проти Австрії», «Українська Прес-Груп проти України», «Хендісайд проти Сполученого Королівства», «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії») визначені критерії (підходи) для правильного вирішення спорів цього виду, а саме загальний та спеціальний (свобода преси). Ключовими питаннями, які підлягають дослідженню у справі є з`ясування характеру поширеної інформації, чи є вона твердженням про факти або ж оціночним судженням автора, якою є мета опублікованої інформації, чи пов`язана публікація інформації з певним значущим громадським (суспільним) інтересом та чи дотримана межа допустимої критики. З огляду на це, представник відповідачів вважає, що хоча судження і припущення, висловлені ОСОБА_1 у гострій та негативній, певною мірою провокативній формі, проте автор даної статті не перетнув межі допустимої критики, не допустив відвертих, поза межами загальноприйнятих етичних норм, образливих чи принизливих слів або висловлювань. Зазначає, що оскільки позивач є публічною особою, обіймає державну посаду та відповідно відіграє важливу роль у суспільному житті, надання оцінки у формі суджень міркувань, думок є нормою публічної діяльності і дані норми є загальноприйнятими та такими, що закріплені у декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації. Крім того, оскільки ОСОБА_9 є публічною особою, межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж щодо окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків, а тому повинні це усвідомлювати. Крім того, сам позивач зазначає, що в деякій частині опубліковані відомості носять характер оціночних суджень, разом із тим, безпідставно формують яскраво негативне, образливе враження, принижує честь, гідність та ділову репутацію щодо позивача. З урахуванням ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», оціночні судження, на відміну від інформації, не містять в собі фактів та не несуть в собі навантаження, оскільки носять оціночний характер та є по своїй природі судження з того чи іншого приводу. Також позивач вправі скористатись наданим йому законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм свою оцінку. На підставі викладеного, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а. с. 181-184 т. 1).

Позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що ним встановлено, що неправдиву, недостовірну та таку, що принижує гідність, честь та ділову репутацію інформацію опубліковано автором ОСОБА_12 у засобах масової інформації в мережі Інтернет на сайті Громадської організації «Останній Бастіон» https://bastion.tv/. Враховуючи викладене, ГО «Останній Бастіон» є належним відповідачем по справі. Зазначає, що відповідачі в порушення вимог ст. 302 ЦК України поширили інформацію, не переконавшись в її достовірності, жодного запиту до Компанії з приводу підтвердження інформації, викладеної в статті, не надходило. Запит про надання інформації та копій документів було направлено до Компанії лише після опублікування статті та подання позовної заяви, що підтверджує той факт, що відповідачі виклали спірну інформацію в статті за відсутності переконання в її достовірності та підтвердження необхідними доказами. Також посилається, що в позовній заяві обґрунтовано доведено з доданням доказів, що відповідачами поширена недостовірна, неправдива, образлива та негативна інформація, що порушує особисті немайнові права на повагу до гідності, честі та ділової репутації позивача, викладена автором статті саме у формі твердження, як фактів. Неправдива інформація, яка вказана у статті, містить в собі факти, які несуть в собі навантаження, викладені у формі твердження. Відтак, доводи відповідача, що інформація в статті наведена у вигляді оціночних суджень, є безпідставною та надуманою. Вважає, що позивачем встановлено та доведено юридичний склад правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення позову про захист честі гідності та ділової репутації (а. с. 197-199, 228-233 т. 1).

Представник відповідачів адвокат Панченко О. О. подала до суду клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доказами понесених відповідачами витрат в розмірі 9800 грн. (по 4900 грн. кожним), в якому посилається, що з метою захисту своїх прав ГО «Останній Бастіон» та ОСОБА_1 звернулись за правовою допомогою до адвоката, оскільки відповідач-1 не має в своєму штаті фахівця в галузі права, а відповідач-2 не є таким фахівцем в галузі права, у зв`язку з чим були укладені відповідні договори про надання правової допомоги. В свою чергу, адвокатське бюро відповідно до укладених договорів отримано від відповідачів оплату за надані послуги по 4900 грн. з кожного, що підтверджується долученими квитанціями, у зв`язку з чим просить стягнути вказані витрати (а. с. 208-210 т. 1).

09 листопада 2020 року ухвалою суду задоволено частково клопотання представника відповідача адвоката Панченко О. О. про витребування доказів; витребувано з ПрАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» таз Державної служби геології та надр України інформацію та документи відповідно до змісту ухвали (а. с. 246-247 т. 1).

03 грудня 2020 року на виконання ухвали суду від представника позивача до суду надійшли копії витребуваних документів та пояснення (а. с. 5-61 т. 2).

04 грудня 2020 року на виконання ухвали суду від Державної служби геології та надр України надійшли копії витребуваних документів (а. с. 66-70 т. 2).

24 грудня 2020 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представників позивача про виклик у судове засідання як свідка ОСОБА_1 (а. с. 88, 89 т. 2).

24 грудня 2020 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_14 про відвід судді Чуванової А. М. (а. с. 90, 91 т. 2).

24 грудня 2020 року протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_14 про надання часу для письмового опитування як свідка ОСОБА_1 (а. с. 86 т. 2).

22 січня 2021 року ухвалою суду залучено до участі в справі як співвідповідача ТОВ «Останній Бастіон» (а. с. 118, 122 т. 2).

Від відповідача ТОВ «Останній Бастіон» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому з наданими стороною позивача доводами не погоджується, посилаючись, зокрема, що на підставі довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» був зроблений імовірний висновок про те, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 є ТОВ «Останній Бастіон», жодних достовірних доказів стосовно того, що товариство є власником веб-сайту, позивачем надано не було. В свою чергу, відповідач ніколи не був власником веб-сайту, а отже не несе жодної юридичної відповідальності. Звертає увагу, що жодним судовим рішенням не був встановлений факт того, що ТОВ «Останній Бастіон» є власником даного веб-сайту. Також зазначає, що позивач ОСОБА_9 є публічною особою, а тому з урахуванням сталої практики ЄСПЛ та відповідних критеріїв (підходів) вирішення аналогічних спорів, вважає, що судження і припущення, висловлені ОСОБА_1 у гострій та негативній, певною мірою провокативній формі, проте автор вказаної статті не перетнув межі допустимої критики, не допустив відвертих, поза межами загальноприйнятих етичних норм, образливих чи принизливих слів або висловлювань. Вважає, що межа допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. На підставі викладеного, просить відмовити в задоволенні позову (а. с. 134-139 т. 2).

Позивачем надано до суду відповідь на відзив відповідача ТОВ «Останній Бастіон», в якому не погоджується з твердженнями відповідача-3, що останній не є власником веб-сайту https://bastion.tv/, оскільки представник відповідачів сам вказав на те, що власником є не Громадська спілка «Останній Бастіон», а інша особа. Позивач 29 грудня 2020 року звернувся із заявою про надання довідки з відомостями про власника веб-сайту https://bastion.tv або інформацію про його встановлення, на що 13 січня 2021 року надано довідку №6/2021-Д. Аналіз доменного імені https://bastion.tv/ дозволяє зробити висновок, що власником цього веб-сайту є ТОВ «Останній Бастіон» (код ЄДРПОУ 39203699). При цьому, на переконання позивача, у довідці не вказано жодного слова про ймовірність висновку, як про це зазначає відповідач-3 у своєму відзиві, чим намагається спотворити факти та ввести суд в оману. Також вважає, що посилання відповідача на веб-портал судової влади України не можуть слугувати доказом встановлення власників веб-сайтів, оскільки за його допомогою публікується інформація щодо судових справ, призначених до розгляду, тоді як власник веб-сайту встановлюється обмеженим компетентним колом підприємств, до якого зазначений веб-портал не входить. Твердження відзиву про те, що судження і припущення відповідача-2 не перетнули межу допустимої критики та етичних норм вважає безпідставними з підстав, які детально зазначені в позовній заяві. Крім того, долучено в якості доказу висновок експерта Українського НДІ спеціальної техніки та судових експертиз СБУ № 13/1 від 17 лютого 2021 року, отриманий на замовлення адвоката, в якому зазначено, що «У наданій на дослідження статі під назвою ДП «НАК Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі», яка опублікована 10.08.2020 року на сайті https://bastion.tv/ Громадської спілки «Останній Бастіон» з лінгвістичної точки зору міститься інформація, що порушує честь, гідність, ділову репутацію Голови правління Приватного акціонерного товариства «Приватна акціонерна компанія «Надра України» Кузьмича Тараса Олександровича». Тому вважає, що даний висновок підтверджує правомірність заявлених вимог та просить врахувати як доказ при вирішенні справи (а. с. 155-157, 168-173, 159-165,182-195 т. 2).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2021 року позов Голови правління Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» Кузьмича Тараса Олександровича до Громадської спілки «Останній Бастіон», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Останній Бастіон» про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи - задоволено частково; вирішено питання щодо стягнення судового збору (а. с. 5-14 т. 3).

10 червня 2021 року судом ухвалено додаткове рішення, яким вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 86-88 т. 3).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2021 року і додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове по суті заявлених вимог; вирішено питання щодо стягнення судових витрат (а. с. 107-145 т. 4).

22 листопада 2021 року Полтавським апеляційним судом ухвалено додаткову постанову, згідно з якою здійснено розподіл витрат на правничу допомогу (а. с. 191-200 т. 4).

Постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 травня 2021 року,додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 червня 2021 року,постанову Полтавського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2021 рокускасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а. с. 52-92 т. 6).

За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд вважав, що в цій справі необхідно врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддівДругої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року в справі № 592/6904/21 (провадження № 61-16798св21).

Також 16 лютого 2022 року суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Кратом В. І. письмово викладено Окрему думку щодо питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції (а. с. 84-92 т. 6).

У судовому засіданні представники позивача адвокати Єленіна С. М. та Герасько О. А., кожен окремо, підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначили, що первісні позовні вимоги ними не змінені, але з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року уточнили, що цей позов поданий ОСОБА_9 як фізичною особою, а викладена у статті відповідачів інформація стосується безпосередньо його як посадової особи, оскільки він є головою ПрАТ «НАК «Надра України». Вважали, що стороною позивача цілком доведено, що такі відомості є недостовірними та неправдивими. При цьому трактували, що у постанові ВС не наведено жодних спростувань обґрунтованої позиції позивача, а зазначено лише, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були передчасними через не з`ясування питання, хто є позивачем по справі: фізична чи юридична особа. Адвокат Єленіна С. М. наголосила, що заявлені позовні вимоги стосуються не всієї статті журналіста ОСОБА_1 , а лише окремих відомостей, що містяться в ній. Сама ж стаття знаходиться в загальному доступі, її зміст відомий всім дочірнім підприємствам, центральним органам виконавчої влади, і це підриває авторитет позивача як посадової особи. На її переконання, такі відомості не можуть вважатися оціночними судженнями, оскільки викладені у формі тверджень, які можна перевірити, про що стороною позивача представлені докази на їх спростування, натомість, відповідачем взагалі не підтверджено правдивість таких тверджень. Також згідно з довідкою від 13 січня 2021 року є підстави стверджувати, що власником веб-сайту, на якому розповсюджена неправдива та недостовірна інформація щодо позивача ОСОБА_9 , є саме ТОВ «Останній Бастіон», однак, на її переконання, відповідачі фактично намагаються уникнути відповідальності за вчинене шляхом створення юридичних осіб з різними організаційно-правовими формами, чим вводять суд в оману. Тоді як адвокат Герасько О. А. зазначив, що вказану статтю журналіста необхідно сприймати як комплексний документ, при цьому немає жодного доказу, який би підтвердив викладені у ній відомості. Щодо судових витрат по справі представники позивача зазначили про сплачений при зверненні з позовом судовий збір за немайнові вимоги в розмірі 1680 грн, а також заперечили співмірність понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу в розмірі по 4900 грн кожним, оскільки вважають, що фактично такі послуги надавались одній стороні, так як надані послуги є тотожними за обсягом та складеними адвокатом документами. На підставі викладеного, просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та Громадської спілки «Останній Бастіон» - адвокат Панченко О. О. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі. Зазначила, що відповідно до висновків постанови Верховного Суду в цій справі має бути конкретизовано, хто саме є позивачем. Оскільки позов підписаний позивачем як фізичною особою, то позовні вимоги можуть бути заявлені лише щодо особи ОСОБА_9 , при цьому позивач є квазіпублічною особою та має довести, що оприлюднені відомості стосуються саме його, і тільки тоді він має право на захист, якщо відомості недостовірні. Однак, стороною позивача такого не доведено, оскільки стаття журналіста стосується інших юридичних осіб. Разом із цим, доказів, що власником веб-сайту є ГО «Останній Бастіон», немає, тому позовні вимоги до цього відповідача є безпідставними. Тоді як довідка від 13 січня 2021 року, яка зроблена на підставі аналізу інформації українського сегменту мережі Інтернет, сама по собі не може підтверджувати, що власником сайту є інший відповідач ТОВ «Останній Бастіон». Також стверджувала, що стаття не стосується фізичної особи ОСОБА_9 , в ній зазначено щодо ПрАТ «НАК «Надра України», а тому в даному випадку журналіст не допустив висловів, які стосуються особисто позивача, оскільки немає повного посилання на конкретну особу, яку можливо було б чітко ідентифікувати, при цьому згадуються інші юридичні особи, які в разі незгоди, мають право самостійно захистити свої права. Про це також свідчить наданий представником позивача висновок експерта від 17 лютого 2021 року, в якому досліджено статтю журналіста в цілому та містяться висновки саме щодо юридичної особи ПрАТ «НАК «Надра України». На підставі викладеного, просила в задоволенні позовних вимог відмовити та вирішити питання щодо судових витрат по справі.

Відповідач ТОВ «Останній Бастіон» свого представника в судове засідання не направило, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, заяви про розгляд справи за її відсутності або про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, оскільки судом вжиті достатні заходи щодо належного повідомлення відповідача та забезпечення участі в розгляді справи, враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, беручи до уваги відсутність підстав, передбачених ст. 223 ЦПК Українидля відкладення розгляду справи, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи в межах заявлених вимог, із врахуванням висновків постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до таких висновків.

Установлено, що 10 серпня 2020 року в мережі Інтернет на вебсайті «Останній Бастіон» за URL адресою: https://bastion.tv/ опублікована стаття за авторством ОСОБА_1 під назвою «Як державне підприємство своє майно за безцінь розпродує» (в позовній заяві назва вказана як «ДП «НАК «Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі») відповідного змісту (а. с. 51-58 т. 1).

Позивачем по справі є ОСОБА_9 , який відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1232-р від 12 грудня 2019 року та наказу ПрАТ «НАК «Надра України» № 74-к від 13 грудня 2019 року призначений Головою правління ПрАТ «НАК «Надра України» (а. с. 40-41, т. 1).

Щодо спростування відомостей, викладених журналістом ОСОБА_1 (а. с. 149 т. 1) у згаданій статті, стороною позивача надані, зокрема, такі докази, які суд бере до уваги та враховує при ухваленні цього рішення.

Згідно з довідкою ПрАТ «НАК «Надра України» № 08-10 від 14 серпня 2020 року і табеля використання робочого часу ОСОБА_9 , голова правління ПАТ «НАК «Надра України», 07 липня 2020 року перебував на робочому місці за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 49, 50 т. 1).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 388801 від 09 лютого 2013 року ПрАТ «НАК «Надра України» належить на праві приватної власності будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 8273,8 кв.м. (а. с.112 т. 1).

Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна ВЕР 4/2, від 30 квітня 2020 року, нежитлової 7-ми поверхової будівлі, загальною площею 8273,8 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , власник даного майна є ПрАТ НАК «Надра України», вартість майна 298414 000 грн (а. с. 113-114 т. 1).

Звіт незалежної оцінки майна, виконаний на підставі договору № 206/20 від 24 квітня 2020 року, умови якого затверджені наказом голови Державної служби геології та надр України № 132 від 21 квітня 2020 року (а. с. 24-28 т. 2).

Згідно абз. другого п.1.1. статуту ДП ПрАТ «НАК «Надра України» засновником підприємства є ПрАТ «НАК «Надра України»; майно підприємства формується, зокрема за рахунок майна, переданого йому засновником як внесок до статутного капіталу (п. 5.1.1.1), засновник має право вилучити таке майно за певною процедурою (п. 5.3), державне майно (об`єкти житлового фонду та соціальної сфери), передане підприємству в управління, обліковуються на балансі підприємства, інше майно є власністю засновника (п. 5.4.) (а. с. 8-23 т. 2).

Відповідно до довідки начальника управління бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера ПрАТ «НАК «Надра України» на момент призначення ОСОБА_9 на посаду голови правління заборгованість ДП «Західукргеологія» по платежах до бюджетів усіх рівнів становила 33,8 млн грн.. За дев`ять місяців 2020 року прострочена податкова заборгованість скоротилася на 12,4 млн грн., обсяг фінансової допомоги компанії підприємству склав 22,5 млн грн. (а. с. 45-59 т. 2).

Згідно з п. п. 1.1, 1.6, 1.10, 2.1 договору купівлі-продажу від 24 квітня 2020 року (а. с. 36-40 т. 2) ПрАТ «НАК «Надра України» продало, а ТОВ «КАМ» придбало будівлю адміністративного корпусу по АДРЕСА_2 за ціною 6 948 985,30 грн, встановленою за результатами торгів на аукціоні від 14 квітня 2020 року; залишкова вартість майна за станом на 23 квітня 2020 року становила 98 343,84 грн; відчуження майна здійснено на підставі наказу Державної служби геології та надр України № 381 від 18.10.2019 року.

Також за змістом довідки з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення № 6/2021-Д від 13 січня 2021 року, виданої дочірнім підприємством «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» видно, що за результатами дослідження інформаційного наповнення веб-сайту http://bastion.tv останній позиціонує себе в якості веб-сайту «Останній Бастіон», на якому розміщена певна інформація, перелік якої та ідентифікатори наведені в довідці, аналіз якої дозволяє зробити висновок, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 є ТОВ «Останній бастіон». При цьому, в цій же довідці зазначено про те, що враховуючи знеособленість даних про реєстранта доменного імені bastion.tv в службі WHOIS, а також те, що доменне ім`я зареєстровано в публічному домені .tv, що не належить до українського сегменту мережі Інтернет, реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту http://bastion.tv Товариству з обмеженою відповідальністю «Останній Бастіон» можливо витребувати відповідно до законодавства: дані про реєстратора доменного імені bastion.tv у реєстратора цього доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 ; дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту http://bastion.tv на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет у хостинг-провайдера цього веб-сайту CloudFlare, Inc.; дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі Інтернет у реєстратора доменного імені bastion.tv та/або отримувача послуг хостингу (а. с. 96-102 т. 2).

Відповідно до висновку експерта № 13/1 від 17 лютого 2021 року, який складено Українським науково-дослідним інститутом спеціальної техніки та судових експертиз СБ України, у наданій на дослідження статті під назвою«ДП «НАК Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі», яка опублікована 10.08.2020 р. на сайті https://bastion.tv/ Громадської спілки «Останній Бастіон», з лінгвістичної точки зору міститься інформація, що принижує честь, гідність та ділову репутацію Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» ОСОБА_9 (а. с. 202-211 т. 2, а. с. 203-212 т. 3).

Даючи оцінку доводам позивача про недостовірність наведеної інформації щодо ОСОБА_9 як фізичної особи та порушення її поширенням його особистих немайнових прав, суд виходить з такого.

Основний Закон Українипроголошує,що людина,її життяі здоров`я,честь ігідність,недоторканість ібезпека визнаютьсяв Українінайвищою соціальноюцінністю,та гарантуєкожному правона свободудумки іслова,на вільневираження своїхпоглядів іпереконань.Кожен маєправо вільнозбирати,зберігати,використовувати іпоширювати інформаціюусно,письмово абов іншийспосіб -на свійвибір (статті3,34 Конституції України).

Відповідно достатті 62 Конституції України,статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватисяКонституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК Українипередбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно зі статтями297,299 ЦК Україникожен має право на повагу до його гідності та честі, на їх недоторканність.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (ч. 4).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок повідомлення викривачем інформації про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушеньЗакону України"Про запобігання корупції" через зовнішні канали повідомлення в порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції", має право на відповідь (ч. 6).

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 вказаної статті).

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України у постанові Пленуму від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова Пленуму) юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Правові засади діяльності журналістів визначеніКонституцією України,законами України «Про інформацію», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформаційні агентства», «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», «Про телебачення і радіомовлення», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»та іншими нормативно-правовими актами.

До сфери професійної діяльності журналістаЗакони України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»відносять професійне збирання, одержання, створення та підготовку інформації для засобів масової інформації, виконання редакційно-посадових службових обов`язків в засобі масової інформації.

Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя (стаття 2 Закону України «Про інформацію»).

Відповідно достатті 24 Закону України «Про інформацію»забороняються втручання у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом поширюваної інформації, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно необхідної інформації, накладення заборони на висвітлення окремих тем, показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати суб`єкти владних повноважень, крім випадків, встановлених законом, договором між засновником (власником) і трудовим колективом, редакційним статутом.

Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів визначеністаттею 25 цього Закону, згідно якої під час виконання професійних обов`язків журналіст має право: здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом; безперешкодно відвідувати приміщення суб`єктів владних повноважень, відкриті заходи, які ними проводяться; поширювати підготовлені ним матеріали (фонограми, відеозаписи, письмові тексти тощо) за власним підписом (авторством) або під умовним ім`ям (псевдонімом).

Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто, є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (стаття29 Закону України «Про інформацію»).

За приписамистатті 30 цього Законуніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Відповідно до частин першої та другої статті 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов`язана на вимогу заявника опублікувати спростуванняїх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Згідно з частиною першою, пунктом 9 частини другої статті 41 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об`єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.

Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації є порушення права вимоги щодо публікації спростування та порядку його публікації, передбачених статтею 37 цього Закону.

Відповідно до положень статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»редакція, журналіст не несуть відповідальностіза публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста,якщо: ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника (співзасновників); вони містяться у відповіді на запит на інформацію, поданий відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», або у відповіді на звернення, подане відповідно до Закону України «Про звернення громадян»; вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб; вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього; в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом; законом передбачено звільнення або непритягнення до відповідальності за такі дії.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого2009 року«Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що наведені у статті 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» підстави звільнення від відповідальності запублікацію недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації та правами журналіста,є вичерпними, а тому розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.

При цьому в зазначених випадках засоби масової інформації звільняються лише від обов`язку щодо відшкодування збитків та моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов`язок опублікувати спростування.

Отже, засоби масової інформації у будь-якому випадку не звільняються від обов`язку спростувати поширену недостовірну інформацію.

Згідно зістаттею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

ЄСПЛ в ряді своїх рішень відзначив спеціальну роль преси у суспільстві та вказав, що завданням преси є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя.

За прецедентною практикою ЄСПЛ стаття 10 Конвенції захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу, та надають достовірну та точну інформацію, як того вимагає журналістська етика.

Отже, право журналістів поширювати інформацію не є абсолютним і одне з найголовніших питань, яке постає під час розгляду таких справ, це баланс між правом на свободу слова і правом на повагу честі та гідності.

Таким чином, положеннями національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини підтверджується обов`язок відповідачау цій категорії справ перевіряти поширену ним інформацію та джерела цієї інформації.

Оцінюючи в межах заявлених позовних вимог зміст і характер оспорюваної позивачем інформації щодо нього як фізичної особи, суд, з урахуванням зібраних по справі доказів, у тому числі, висновку експерта № 13/1 від 17 лютого 2021 року, вважає, що дійсно окремі відомості (інформація) про особу ОСОБА_9 , що викладена журналістом ОСОБА_8 у статті під назвою: «ДП «НАК «Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі» («Як державне підприємство своє майно за безцінь розпродує»), оприлюдненій в соціальній мережі Інтернет на сайті ТОВ «Останній Бастіон» https://bastion.tv/, - є недостовірними і такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича, оскільки саме в такому контексті вони вжиті автором статті щодо позивача.

Зокрема, такою інформацією, яка стосується особи ОСОБА_9 , на переконання суду, є відомості про те, що: «7 липня до Львова з терміновим візитом прибув Голова правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тарас Кузьмич. На порядку денному візиту чиновника до Львова стояло одне питання: переконати колектив підприємства ДП «Західукргеологія», якому де-юре належить будівля, підтримати продаж будівлі «Будинку книги»; «Будинок Книги» досі знаходиться на балансі ДП «Західукргеологія». Напевно суспільний резонанс зміг зупинити одіозних керівників злочинного угрупування ПрАТ «НАК «Надра України», а, можливо, промова перед трудовим колективом ДП «Західукргеологія» була непереконливою, бо, як говорять місцеві, ОСОБА_2 дуже швидко тікав зі Львова»; «Фактично керівництво підприємства доводить ДП «Західукргеологія» до банкрутства, чому посильно сприяє Тарас Кузьмич»; «Таким чином, ПрАТ «НАК «Надра України», кероване ОСОБА_4 , доводить одне з найприбутковіших дочірніх підприємств до банкрутства та розпродує за безцінь майно підприємства «потрібним людям»; «І це лише один із фактів. Раніше ми вже писали про те, як ОСОБА_2 та голова Держгеонадр Роман Опімах «віджали» у ДП «Західукргеологія» Тинівське родовище, передавши його в довгострокову оренду ТОВ «Нафтогазрембуд-1», котре ще в 2014 році незаконно пробурило свердловину на чужому родовищі та розпочало видобуток (фактично - крадіжку!) газу»; «Атож, злочинне угрупування Кузьмича-Оплімаха тісно співпрацює з одіозними олігархами національного та місцевого штибу, продаючи їм державне майно за заниженою вартістю, чим завдає збитків державі в особливо великих розмірах»; «Аналізуючи бурхливу діяльність злочинного угрупування НАК «Надра України», виникає питання, чому даною діяльністю вперто не хочуть цікавитися правоохоронні органи? Адже Кузьмич та Опімах завдають державі збитків на мільярди гривень, займаючи ключові посади в стратегічній галузі та розвалюючи її з середини».

Враховуючи наведене правове обґрунтування, а також те, що позивач ОСОБА_15 , хоча є публічною особою, тоді як тема статті має гострий соціальний інтерес (належне розпорядження державним майном), суд вважає достатніми підстави стверджувати, що у наведеній частині стаття містить виключно негативну інформацію обвинувального характеру щодо позивача, яку вжито щодо нього у тексті статті як посадової особи підприємства, яке він очолює.

Заперечення ж представника відповідачів про те, що усі оспорювані висловлювання є оціночними судженнями, суд оцінює критично, оскільки наведені вище факти та припущення, які викладені у зазначених реченнях зі статті щодо ОСОБА_9 не відповідають дійсності, оскільки не мають фактичного підґрунтя, і на підтвердження їх правдивості не було надано належних та допустимих доказів.

При цьому, подана інформація може бути перевірена на предмет її відповідності дійсним обставинам.

Зокрема, позивачем доведено, що він 07 липня 2020 року перебував на своєму робочому місці та не міг бути присутнім у м. Львові та вчиняти дії, щодо яких міститься повідомлення у згаданій статті. Отже, така інформація щодо нього особисто є неправдивою, тобто такою, що не відповідає дійсності.

Крім того, зміст вищенаведеної інформації, яка викладена у категоричній формі, без будь-яких припущень, містить твердження про фактичні дані - доведення до банкрутства, участь у злочинній організації, завдання значних збитків державі внаслідок продажу державного майна за заниженими цінами. Інформація сформульована (викладена) таким чином, що сприймається виключно як повідомлення про те, що дії позивача мають ознаки складу кримінального правопорушення, а тому є фактичним твердженням, а не оціночним судженням. Зазначена вище інформація за відсутності кримінальних проваджень чи судових рішень у межах кримінальних проваджень щодо позивача є неправдивою та такою, що не відповідає дійсності.

Відтак, доводи позовної заяви в цій частині заслуговують на увагу, у зв`язку з чим суд вважає, що в даному випадку потрібно зобов`язати автора статті ОСОБА_1 відповідно до приписів ч. 7 ст. 277 ЦК України спростувати поширену ним недостовірну інформацію щодо Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» ОСОБА_9 у такий же спосіб, у який вона була поширена, тобто шляхом опублікування у соціальній мережі Інтернет на сайті ТОВ «Останній Бастіон» https://bastion.tv/ протягом десяти днів після набранням рішенням суду законної сили тексту спростування відповідного змісту.

Водночас, посилання позивача та його представників щодо необхідності визнання недостовірною, і такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію позивача, інших відомостей в обсязі, наведеному в прохальній частині позовної заяви, суд вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

Як з`ясовано під час нового розгляду цієї справи, позивач ОСОБА_9 , звертаючись із позовом до суду, діяв від свого імені, а не від імені юридичної особи, на чому неодноразово наполягали самі ж представники позивача в судових засіданнях, зазначаючи, що позов поданий ОСОБА_9 саме як фізичною особою, і також на цьому сторони побудували свої аргументи, які почуті та враховані судом, про що надано відповідну юридичну оцінку.

Зрештою, позовні вимоги заявлені фізичною особою ОСОБА_9 , стосуються, зокрема, його професійної діяльності, а також спрямовані на захист саме його особистих немайнових прав, які він вважав порушеними.

За таких обставин, дана позовна заява не включає позовних вимог про захист ділової репутації юридичної особи, від імені якої діяв би позивач у відносинах з відповідачами, що з`ясовано в судовому засіданні.

Варто зазначити, що юридична особа це самостійний суб`єкт у цивільних правовідносинах, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бутипозивачемта відповідачем у суді (абз. 1 ч. 1 ст. 80 ЦК України), а тому вправі самостійно захищати гарантовані особисті немайнові права, зокрема, право на недоторканність її ділової репутації на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати, у порядку, встановленому чинним законодавством України.

При цьому, суд також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року в справі № 592/6904/21.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що інші речення та вислови у вказаній статті відповідача ОСОБА_1 , які безпосередньо не стосуються особи ОСОБА_9 , а фактично викладені ним щодо юридичних осіб, таких як ПрАТ «НАК «Надра України», ДП «Західукргеологія», TOB «KAM», а також інших юридичних та фізичних осіб, не є предметом цього судового розгляду.

Отже, правові підстави для задоволення позову в частині визнання такої інформації недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, за наведеного стороною позивача обґрунтування, відсутні.

Щодо питання про власника вебсайту, на якому опублікована оспорювана інформація про позивача ОСОБА_9 , суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» веб-сайт - це сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом; веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо; власник веб-сайту - це особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту.За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) зроблено висновок, що «належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет».

Згідно зі свідоцтвом про акредитацію, виданого Об`єднанням підприємств «Український мережевий інформаційний центр» (ОП УМЦ) 11 січня 2021 року, ДП «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» є компетентним у видачі звітів за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет та довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення з використанням онлайн сервісу «WEB-FIX» (а. с. 103 т. 2).

Тому суд бере до уваги відомості, зазначені у вищевказаній довідці від 13 січня 2021 року про результати дослідження інформаційного наповнення веб-сайту http://bastion.tv, як такого, що позиціонує себе в якості веб-сайту «Останній Бастіон», а наведені в ньому ідентифікатори вказують на ТОВ «Останній Бастіон», проте достеменно стверджувати, що це товариство дійсно є власником вказаного веб-сайту, за наявних у справі доказів не можна, зокрема, через те, що сторони не заявляли про витребування додаткових даних щодо належності цього веб-сайту, на яких було наголошено у вказаній довідці.

При цьому, заперечуючи у відзиві на позовну заяву щодо достовірності висновку, наведеного у довідці № 6/2021-Д від 13 січня 2021 року, відповідачем ТОВ «Останній Бастіон» протягом розгляду справи відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не спростовано доводів позивача про те, що саме на веб-сайті ОСОБА_16 було розміщено оскаржену інформацію, а тому суд виходить із доведеності цієї обставини, за відсутності належних і допустимих доказів щодо протилежного.

Таким чином, на підставі оцінки наведених сторонами аргументів і наданих доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_9 про визнання недостовірною поширеної відповідачем ОСОБА_1 на сайті ТОВ «Останній Бастіон» https://bastion.tv/ інформації і зобов`язання її спростувати підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає про таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представники позивача у судовому засіданні зазначали, що ними понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1680 грн., про стягнення витрат на правову допомогу на їх користь не заявляли, однак заперечували проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь відповідачів через неспівмірність обсягу наданих адвокатом Панченко О. О. послуг та виконаних робіт та оскільки не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження. Представник відповідача просила здійснити розподіл судових витрат відповідно вимог ЦПК України.

Із матеріалів справи видно, що при подачі позовної заяви до суду сплачено 1680 грн судового збору, що підтверджується платіжними дорученнями № № 3427, 3428 від 14 серпня 2020 року (а. с. 19-20 т.1), однак його платником виступає ПрАТ «Надра України» (код ЄДРПОУ 31169745), а не ОСОБА_9 . За цих умов, достатні правові підстави для розподілу такого судового збору відсутні.

Відповідно доположень ч.ч.1,2 ст.137ЦПК Українивитрати,пов`язані зправничою допомогоюадвоката,несуть сторони,крім випадківнадання правничоїдопомоги зарахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд вважає, що надані представником відповідача Громадської спілки «Останній Бастіон» докази щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4900 гривень є належними, при цьому, адвокат Панченко О. О. брала участь у розгляді справи та представляла інтереси відповідача, складала процесуальні документи, клопотання, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 211-213, 217, 221, 223, 225-227 т. 1). Тоді як стороною позивача такі обставини фактично не були спростовані.

Враховуючи викладене, а також складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, враховуючи кількість судових засідань, принципи співмірності та розумності судових витрат, понесених на оплату правничої допомоги, критерій реальності таких витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд вважає, що розмір витрат, понесених в суді першої інстанції, які підлягають стягненню з позивача на користь Громадської спілки «Останній Бастіон», складає 4900 гривень. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, в стягненні решти витрат на правничу допомогу відповідно до ст. 141 ЦПК України потрібно відмовити.

Крім того, суд враховує висновки постанови Верховного Суду від 16 лютого 2022 року щодо суті касаційної скарги, в якій, серед іншого зазначено, що розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Тому, оскільки під час нового розгляду цієї справи сторони обговорювали лише питання розподілу судових витрат, понесених ними в суді першої інстанції, необхідно звернути увагу сторін, що в частині судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в апеляційному та касаційному порядку, вони можуть звернутись із відповідною заявою в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 259,263-265,268,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Голови правління Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» Кузьмича Тараса Олександровича до Громадської спілки «Останній Бастіон», ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Останній Бастіон» про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича інформацію, яка викладена у статті журналіста ОСОБА_1 під назвою «ДП «НАК «Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі» та оприлюднена в соціальній мережі інтернет на сайті ТОВ «Останній Бастіон» https://bastion.tv/, а саме:

«7 липня до Львова з терміновим візитом прибув Голова правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тарас Кузьмич. На порядку денному візиту чиновника до Львова стояло одне питання: переконати колектив підприємства ДП «Західукргеологія», якому де-юре належить будівля, підтримати продаж будівлі «Будинку книги»;

«Будинок Книги» досі знаходиться на балансі ДП «Західукргеологія». Напевно суспільний резонанс зміг зупинити одіозних керівників злочинного угрупування ПрАТ «НАК «Надра України», а, можливо, промова перед трудовим колективом ДП «Західукргеологія» була непереконливою, бо, як говорять місцеві, ОСОБА_2 дуже швидко тікав зі Львова»;

«Фактично керівництво підприємства доводить ДП «Західукргеологія» до банкрутства, чому посильно сприяє Тарас Кузьмич»;

«Таким чином, ПрАТ «НАК «Надра України», кероване ОСОБА_4 , доводить одне з найприбутковіших дочірніх підприємств до банкрутства та розпродує за безцінь майно підприємства «потрібним людям»;

«І це лише один із фактів. Раніше ми вже писали про те, як ОСОБА_2 та голова Держгеонадр Роман Опімах «віджали» у ДП «Західукргеологія» Тинівське родовище, передавши його в довгострокову оренду ТОВ «Нафтогазрембуд-1», котре ще в 2014 році незаконно пробурило свердловину на чужому родовищі та розпочало видобуток (фактично - крадіжку!) газу»;

«Атож, злочинне угрупування Кузьмича-Оплімаха тісно співпрацює з одіозними олігархами національного та місцевого штибу, продаючи їм державне майно за заниженою вартістю, чим завдає збитків державі в особливо великих розмірах»;

«Аналізуючи бурхливу діяльність злочинного угрупування НАК «Надра України», виникає питання, чому даною діяльністю вперто не хочуть цікавитися правоохоронні органи? Адже Кузьмич та Опімах завдають державі збитків на мільярди гривень, займаючи ключові посади в стратегічній галузі та розвалюючи її з середини».

Зобов`язати ОСОБА_1 спростувати поширену інформацію щодо Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича, яка визнана судом недостовірною, шляхом опублікування у соціальній мережі Інтернет на сайті ТОВ «Останній Бастіон» https://bastion.tv/ протягом десяти днів після вступу рішення в законну силу тексту такого змісту:

«СПРОСТУВАННЯ! Визнаю, що інформація опублікована 10 серпня 2020 року автором статті ОСОБА_1 під назвою«ДП «НАК «Надра України» продає державну нерухомість за значно заниженими цінами, чим завдає багатомільярдних збитків державі» на сайті https://bastion.tv/, а саме повідомлення про те, що:

«7 липня до Львова з терміновим візитом прибув Голова правління ПрАТ «НАК «Надра України» ОСОБА_2 . На порядку денному візиту чиновника до Львова стояло одне питання: переконати колектив підприємства ДП «Західукргеологія», якому де-юре належить будівля, підтримати продаж будівлі «Будинку книги»;

«Будинок Книги» досі знаходиться на балансі ДП «Західукргеологія». Напевно суспільний резонанс зміг зупинити одіозних керівників злочинного угрупування ПрАТ «НАК «Надра України», а, можливо, промова перед трудовим колективом ДП «Західукргеологія» була непереконливою, бо, як говорять місцеві, ОСОБА_2 дуже швидко тікав зі Львова»;

«Фактично керівництво підприємства доводить ДП «Західукргеологія» до банкрутства, чому посильно сприяє ОСОБА_2 »;

«Таким чином, ПрАТ «НАК «Надра України», кероване ОСОБА_4 , доводить одне з найприбутковіших дочірніх підприємств до банкрутства та розпродує за безцінь майно підприємства «потрібним людям»;

«І це лише один із фактів. Раніше ми вже писали про те, як ОСОБА_2 та голова Держгеонадр Роман Опімах «віджали» у ДП «Західукргеологія» Тинівське родовище, передавши його в довгострокову оренду ТОВ «Нафтогазрембуд-1», котре ще в 2014 році незаконно пробурило свердловину на чужому родовищі та розпочало видобуток (фактично - крадіжку!) газу»;

«Атож, злочинне угрупування Кузьмича-Оплімаха тісно співпрацює з одіозними олігархами національного та місцевого штибу, продаючи їм державне майно за заниженою вартістю, чим завдає збитків державі в особливо великих розмірах»;

«Аналізуючи бурхливу діяльність злочинного угрупування НАК «Надра України», виникає питання, чому даною діяльністю вперто не хочуть цікавитися правоохоронні органи? Адже Кузьмич та Опімах завдають державі збитків на мільярди гривень, займаючи ключові посади в стратегічній галузі та розвалюючи її з середини», - є недостовірною, не відповідає дійсності, принижує честь, гідність, ділову репутацію Голови правління ПрАТ «НАК «Надра України» Тараса Кузьмича».

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь Громадської спілки «Останній Бастіон» 4900 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В стягненні решти витрат на правничу допомогу, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_9 , адреса: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ;

відповідач: Громадська спілка «Останній Бастіон», місцезнаходження: 36021, м. Полтава, вул. Київське шосе, буд. 44, кв. 75, код ЄДРПОУ 38610236;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Останній Бастіон», місцезнаходження: 36005, м. Полтава, Подільський район, вул. 8-й проїзд, 28/17, код ЄДРПОУ 39203699.

Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2022 року.

Суддя Г. В. Андрієнко