Постанова

від 14.09.2022 по справі 759/19164/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 759/19164/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8442/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Рейнарт І.М., Ратнікової В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврюшенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року, постановлену під головуванням судді Войтенко Ю.В., у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС КОМПАНІ К» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» на її користь 3 881 867,02 грн. заборгованості за договором позики від 21 травня 2018 року, з яких 3 661 000,00 грн. сума основного боргу, 64 998,00 грн. сума інфляційних втрат та 155 869,02 грн. три відсотки річних. Позов обґрунтований тим, що 21 травня 2018 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов якого ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» отримало від позивача грошові кошти в сумі 140 000,00 доларів США на розвиток підприємницької діяльності та зобов`язалось повернути до 21 травня 2019 року. Однак позичальник не виконав умови договору з повернення коштів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість (а.с. 1-3).

У січні 2022 року позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову - 3 881 867,02 грн., які обліковуються на банківському поточному рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 55-57).

Заяву про забезпечення позову мотивувала тим, що в розпорядженні відповідача перебуває відкритий поточний банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на якому можуть обліковуватися грошові кошти. Відповідач не отримує від позивача поштову кореспонденцію, яка повертається без вручення, що свідчить про умисне уникнення відповідачем виконання зобов`язань та нехтування умовами договору. Враховуючи значну ціну позову, збитки, яких позивач уже зазнав та продовжує зазнавати внаслідок неможливості виконання рішення суду в майбутньому та абсолютно обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього та можуть обліковуватися на його банківському рахунку, можуть зникнути, зменшитися на момент виконання рішення суду.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» про стягнення заборгованості - відмовлено (а.с. 62-63).

Не погодившись з ухвалою суду, 25 червня 2022 року ОСОБА_1 направила до суду апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення поз0ову та накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову - 3 881 867,02 грн., які обліковуються на банківському поточному рахунку № НОМЕР_1 ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 145-149).

В апеляційній скарзі зазначала, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, судом першої інстанції було порушено строки розгляду заяви про забезпечення позову. Зазначала, що необґрунтованим є висновок суду щодо недоведеності факту наявності у відповідача дійсного банківського рахунку, оскільки в заяві позивач посилалася на укладений між сторонами договір позики від 21 травня 2018 року, в якому чітко вказано номер поточного банківського рахунку відповідача та його реквізити. Також у заяві зазначено обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Особи, які беруть участь у справі до суду не прибули, про розгляд справи апеляційним судом були сповіщені повідомленнями на зазначені ними адреси, тобто належним чином, про що у справі є докази. Апелянт ОСОБА_1 про розгляд справи апеляційним судом була сповіщена врученням повідомлення особисто 11 серпня 2022 року і 15 серпня 2022 року, тобто завчасно, про що є відмітка працівників пошти про вручення поштового відправлення. Повідомлення ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» повернулось із відміткою працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною ним адресою, заяви про зміну адреси місця перебування до суду не надходили (а.с. 172, 202-205).

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України,учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі "Мусієнко проти України", № 26976/06).

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що предметом заявлених вимог є стягнення з ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» 3 881 867,02 грн. заборгованості за договором позики від 21 травня 2018 року.

Згідно з копією договору позики від 21 травня 2018 року ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» отримало від ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 передала у власність ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» грошові кошти у сумі 140 000,00 доларів США, що еквівалентно в національній валюті України 3 661 000,00 грн. на розвиток (розширення) підприємницької діяльності ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К». Передачу грошей було здійснено в день укладення цього договору, втім - до моменту його підписання. Сторони за договором домовились, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 21 травня 2019 року (а.с. 9-10).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) 22 липня 2021 року, ОСОБА_2 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище ОСОБА_3 (а.с. 52).

На обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначала, що між сторонами виник спір щодо повернення грошових коштів за вказаним договором позики, відповідач умисно уникає виконання зобов`язань, кошти не повертає та нехтує умовами договору (а.с. 78-85).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

За роз`ясненнями, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 вказано: «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що заява про забезпечення позову є недостатньо мотивованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

До поданої суду заяви про забезпечення позову не надано доказів, що вказаний у договорі позики банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» належить відповідачу та не є єдиним відритим рахунком відповідача.

У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду у разі задоволення позову (наявність відповідної особи у Єдиному реєстрі боржників, наявність судових рішень та як наслідок виконавчих проваджень щодо боржника, оголошення його банкрутом, тощо).

Відповідно до положень пункту 2 частини першої ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, ухвала суду про накладення арешту в порядку забезпечення позову в цивільній справі є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

При цьому законом забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відтак частиною другою статті 48 Закону № 1404-VIII встановлено невичерпний перелік рахунків, кошти на яких не підлягають арешту, оскільки передбачено, що законом можуть бути визначені й кошти на інших рахунках боржника, звернення стягнення та/або накладення арешту на які заборонено законом.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункт 7.13 постанови) та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) (пункти 50-52, 92 постанови).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому не підлягає скасуванню.

Інші доводи цих висновків не спростовують, не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали, тому колегія суддів їх відхилила.

Відповідно до положень ст. 353, 389 ЦПК України, ухвала суду про відмову в забезпеченні позову процесуальним законом не віднесена до переліку ухвал, які підляють касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Дата складання повного судового рішення - 15 вересня 2022 року.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

І.М. Рейнарт

В.М. Ратнікова