Постанова

від 03.10.2022 по справі 759/19164/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2022 року м. Київ

Унікальний номер справи № 759/19164/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8442/2022

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Ратнікової В.М., Рейнарт І.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року, постановлену під головуванням судді Ключник А.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС КОМПАНІ К» про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2020 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» на її користь 3 881 867,02 грн. заборгованості за договором позики від 21 травня 2018 року, з яких 3 661 000,00 грн. сума основного боргу, 64 998,00 грн. сума інфляційних втрат та 155 869,02 грн. три відсотки річних. Позов обґрунтований тим, що 21 травня 2018 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов якого ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» отримало від позивача грошові кошти в сумі 140 000,00 доларів США на розвиток підприємницької діяльності та зобов`язалось повернути до 21 травня 2019 року. Однак позичальник не виконав умови договору з повернення коштів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість (а.с. 1-3).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» про стягнення заборгованості за договором позики - визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 140-141).

Не погодившись з ухвалою районного суду, 08 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції (а.с. 173-178).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до надмірного формалізму та позбавлення позивача права на належний захист. Вказувала, що недоліки позовної заяви усунула в повному обсязі, а саме подала до суду належним чином засвідчені копії всіх документів, долучених до позовної заяви. Звертала увагу на те, що витребування оригіналів, належним чином завірених копій письмових доказів, вирішується судом під час проведення підготовчого провадження у справі. За наявності відповідних сумнівів у достовірності доказів суд такий доказ не бере до уваги.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2020 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» на її користь 3 881 867,02 грн. заборгованості за договором позики від 21 травня 2018 року (а.с. 1-3).

До позовної заяви було долучено копії документів, які не засвідчені належним чином (а.с. 4-15).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Так, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 21 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» про стягнення заборгованості за договором позики залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. В ухвалі зазначено, що додатки до позовної заяви - копії документів не містять підпису позивача або уповноваженого представника із зазначенням дати засвідчення (а.с. 88-89).

На усунення недоліків позовної заяви позивач подала до суду копії документів (письмових доказів), засвідчених словами «Копія вірна» та підписом позивача (а.с. 95-138).

Оскаржуваною ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «АНТАРЕС КОМПАНІ К» про стягнення заборгованості за договором позики - визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків в повній мірі, оскільки до позовної заяви долучені копії документів, які не засвідчені належним чином (а.с. 140-141).

Колегія суддів не погодилась з таким висновком районного суду про повернення позовної заяви виходячи з наступного.

За змістом п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Частиною 4 ст. 95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 95 ЦПК України учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 95 ЦПК України).

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому, ст. 175 і 177 ЦПК України не містять вимоги до позовної заяви щодо надання копій документів, засвідчених належним чином відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦПК України та відповідно не усунення вказаних недоліків не може бути підставою для повернення позовної заяви.

Апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що виходячи з вимог процесуального закону, оцінка наданих позивачем доказів у справі, в тому числі з підстав їх належності, допустимості і достовірності проводиться судом за результати розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Апеляційний суд також враховує, що визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів є завданням підготовчого провадження (п. 3 ч. 1 ст. 189 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених ст. 185 ЦПК України.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381-382, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2022 року скасувати.

Справу за позовомОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТАРЕС КОМПАНІ К» про стягнення заборгованості за договором позики направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

В.М. Ратнікова

І.М. Рейнарт