Рішення

від 15.09.2022 по справі 440/5364/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/5364/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області, у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області від 21 квітня 2021 року за №Ф-9804-13/1313-У в частині нарахування ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в сумі 3300,00 грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області, код ЄДРПОУ ВП 44057192, внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в розмірі 3299,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 22.09.2020 по 31.12.2020 він перебував як найманий працівник у трудових відносинах з ТОВ "Локомотив-сервіс", працював на зазначеному товаристві на посаді юрисконсульта, що підтверджується наказом №Лк/К-00028 від 21.09.2020 та довідкою вказаного товариства №420 від 28.12.2021, за змістом якої щомісячна заробітна плата позивачу нараховувалася згідно штатного розкладу з утриманням податку на доходи фізичних осіб, військового збору та нарахуванням і сплатою ЄСВ згідно чинного законодавства. Затримок у видачі заробітної плати, сплати податків та ЄСВ не було. Крім того, формою ОК-7 Пенсійного фонду України також підтверджується, що протягом 10, 11 та 12 місяців звітного 2020 року функції страхувальника відносно позивача виконувало саме ТОВ "Локомотив-сервіс". За викладених обставин, позивач у ІV кварталі 2020 року не повинен був сплачувати за себе, як особу, яка провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність, ЄСВ, а тому нарахування контролюючим органом позивачу згідно з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV квартал 2020 року в сумі 3300,00 грн є протиправним.

Ухвалою суду від 27.06.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов`язання вчинити дії залишено без руху. Встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду документа про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101; код отримувача 37959255; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA 588999980313101206084016712; призначення платежу: судовий збір, за позовом (назва позивача), Полтавський окружний адміністративний суд.

12.07.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшла квитанція про сплату судового збору у розмірі 992,40 грн, чим фактично усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 27.06.2022.

Як наслідок, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов`язання вчинити дії поважними. Поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов`язання вчинити дії. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5364/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Надано відповідачу строк - п`ять днів з дня вручення ухвали, для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

26.07.2022 до суду надійшло заперечення Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження, яке вмотивоване тим, що під час розгляду справи необхідно всебічно дослідити підстави виникнення боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Ухвалою суду від 03.08.2022 заперечення Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Відповідач Головне управління ДПС у Полтавській області з поданим позовом не погодилось, надало до суду відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що останній перебуває на обліку в Кременчуцькій ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з 15.01.2008 по теперішній час, дата видачі свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю 21.09.2007, номер реєстрації свідоцтва - 548. Відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" ОСОБА_1 є платником єдиного соціального внеску, як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Станом на 31.03.2021 в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по єдиному внеску за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) рахувалась заборгованість в сумі 7517,10 грн, в тому числі й у зв`язку з нарахуванням контролюючим органом платнику єдиного внеску за ІV квартал 2020 року у розмірі 3300,00 грн (термін сплати до 19.01.2021). У зв`язку з наявністю в ІКП ОСОБА_1 заборгованості, відповідно до статті 25 Закону України від 08.07.2010 №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" управлінням було сформовано та направлено боржнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.04.2021 №Ф-9804-13/1313-У. Лист повернуто з позначкою за закінченням терміну зберігання 30.07.2021. 30.09.2021 заборгованість частково була погашена позивачем в сумі 4217,18 грн, залишок несплаченої суми становить 3299,92 грн. Відтак, оскільки позивач своє право на зайняття адвокатською діяльністю не зупинив та не припинив в порядку, встановленому законом, останній зобов`язаний сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа в розумінні законодавства про зайнятість населення, а тому відсутні правові підстави для визнання протиправною та скасування вимоги від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У в оскаржуваній частині.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОСОБА_1 на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.09.2007 №10 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво №548 від 21.09.2007.

У період з 22.09.2020 про 31.12.2020 позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ "Локомотив-сервіс" та займав посаду юрисконсульта, що підтверджується копією довідки ТОВ "Локомотив-сервіс" від 28.12.2021 №420.

21.04.2021 ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальну суму 7517,10 грн, в тому числі за ІV квартал 2020 року в сумі 3300,00 грн.

Позивач не погодився з вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У в частині зобов`язання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за ІV квартал 2020 року в сумі 3300,00 грн, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Спірним питанням у цій справі є питання сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування особою, яка є адвокатом і одночасно перебувала у трудових відносинах з товариством, яким сплачено такий внесок.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За приписами статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Проаналізувавши наведені вище положення ПК України та Закону №5076-VI, суд дійшов висновку, що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі. Одночасно особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.08.2022 у справі №1940/1565/18, від 27.05.2020 у справі №500/576/19 та від 04.06.2020 у справі №240/9527/19.

Адвокат може здійснювати свою діяльність у таких організаційних формах: індивідуально, у складі адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання. Водночас, посада юриста на підприємстві (установі, організації), що не займається адвокатською діяльністю, в такому переліку відсутня, а тому адвокат, який працює за трудовим договором на подібній посаді, як у випадку позивача (юрисконсульт товариства), не зможе відобразити це місце роботи в Єдиному реєстрі адвокатів України і буде змушений обрати у ньому інформацію щодо своєї індивідуальної адвокатської діяльності, як єдиний із дозволених Законом варіантів організаційних форм діяльності адвоката.

Тобто адвокат, який працює за трудовим договором на такій посаді, одночасно перебуває у двох статусах: з одного боку - найманого працівника, який працює за трудовим договором, а з іншого - адвоката, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Якщо адвокат обирає індивідуальну діяльність, цьому кореспондує обов`язок стати на облік в контролюючому органі та сплачувати єдиний соціальний внесок на умовах, визначених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI); якщо ж особа працює за трудовим договором, платником єдиного внеску за неї, відповідно до цього ж Закону, є її роботодавець (підприємство, установа та організація, яке використовує працю фізичної особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством). При цьому база нарахування єдиного соціального внеску для означених вище платників податку є різною (сума нарахованої працівникові заробітної плати та сума доходу (прибутку), отриманого від незалежної професійної діяльності).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 01.01.2017) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.08.2022 у справі №1940/1565/18, від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 05.12.2019 у справі №260/358/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 27.02.2020 у справі №0440/5632/18 та від 28.05.2020 у справі №200/10723/18-а.

Таким чином, твердження відповідача про обов`язок позивача своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем ТОВ "Локомотив-сервіс" у ІV кварталі 2020 року, в якому ОСОБА_1 таких доходів як дохід самозайнятої особи не отримував, не відповідає наведеним положенням законодавства, адже такі не ґрунтуються на правильному застосуванні відповідних норм матеріального права.

Суд звертає також увагу на те, що статтею 2 Закону №2464-VI обов`язок подавати звітність з єдиного соціального внеску покладено саме на платників такого внеску.

При цьому, абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону передбачено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Водночас сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто обов`язок визначати базу нарахування не менше розміру мінімального страхового внеску в разі неотримання доходу покладений саме на платників єдиного соціального внеску. За умови неотримання позивачем доходів від здійснення ним як самозайнятою особою незалежної професійної діяльності, тобто відмінної від тієї, що здійснюється позивачем як найманим працівником, платником єдиного соціального внеску, на якого покладено обов`язок подавати звітність, виступає саме роботодавець.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 22.09.2020 про 31.12.2020 позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ "Локомотив-сервіс", працював на посаді юрисконсульта товариства, тобто здійснював діяльність у сфері права в межах трудових відносин з ТОВ "Локомотив-сервіс", що підтверджується копією довідки ТОВ "Локомотив-сервіс" від 28.12.2021 №420.

Наданою до суду випискою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 підтверджено той факт, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) у ІV кварталі 2020 року сплачено страхувальником - його роботодавцем ТОВ "Локомотив-сервіс" (ідентифікаційний код 30385623).

При цьому, відповідачем до суду не надано будь - яких належних документальних та допустимих доказів того, що позивач у ІV кварталі 2020 року здійснював незалежну професійну діяльність поза межами трудових відносин, як самозайнята особа та отримував дохід від такої діяльності. Відтак, посилання ГУ ДПС у Полтавській області у відзиві на позовну заяву на здійснення позивачем, як адвокатом, представництва у справі №537/4745/19 у ІV кварталі 2020 року судом відхиляються, як необґрунтовані та не підтверджені відповідними доказами.

Враховуючи те, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудової діяльності доходів від незалежної професійної діяльності у ІV кварталі 2020 року не отримував, визначена у вимозі ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV квартал 2020 року в розмірі 3300,00 грн фактично є подвійним нарахуванням єдиного внеску на один і той самий дохід позивача за вказаний період.

За приписами частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Дотримуючись принципу верховенства права, суд застосовує висновки, висловлені Європейським судом з прав людини у справі Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), яким встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірності своїх дій щодо нарахування єдиного внеску за ІV квартал 2020 року в розмірі 3300,00 грн ОСОБА_1 .

Таким чином, вимога ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за ІV квартал 2020 року у розмірі 3300,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Головне управління ДПС у Полтавській області, код ЄДРПОУ ВП 44057192, внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в розмірі 3299,92 грн, суд виходить з наступного.

Так, станом на момент розгляду даної справи правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (далі - Порядок №5).

Відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Облікові показники, які відображаються в ІКП, залежать від форми обліку, яка передбачена умовами адміністрування відповідного платежу, що відкриваються для юридичних та фізичних осіб (далі - Перелік форм ІКП).

Під час відкриття, ведення, передачі, закриття ІКП використовується інформація про платників з реєстраційних даних.

Податковому органу, в якому перебуває платник за основним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за основним місцем обліку, для внесення відповідної інформації, а за неосновним місцем обліку - в режимі перегляду.

Податковому органу, в якому перебуває платник за неосновним місцем обліку, надається доступ до ІКП, відкритих за неосновним місцем обліку, для внесення відповідної інформації.

Згідно з абзацом 6 підпункту 1 пункту 2 розділу VІ Порядку №5 первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання та пені/суми єдиного внеску за результатами судового оскарження), яке набрало законної сили.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу VІ Порядку №5 визначено, що відображення в ІКП погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати платежів до бюджетів) та заборгованості зі сплати єдиного внеску відбувається на підставі первинних документів, зазначених у пункті 2 підрозділу 1 цього розділу, шляхом зменшення значення суми такого боргу (заборгованості) відповідно до встановленої черговості датою проведення відповідної операції.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу V Порядку №5 не пізніше наступного робочого дня після дня вручення платнику податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та / або рішення щодо єдиного внеску або отримання інформації про їх вручення працівник структурного підрозділу, що склав документ, вносить дату вручення документа до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

Інформація про виявлені заниження податкових зобов`язань у розрізі податкових (звітних) періодів / податкових декларацій (розрахунків) та граничні строки сплати таких зобов`язань враховуються під час розрахунку суми пені в ІКП.

Сума пені з податку на доходи фізичних осіб та/або військового збору переноситься до ІКП одночасно з внесенням до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, дати вручення податкового повідомлення-рішення. Після внесення до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, інформації про дату вручення податкового повідомлення-рішення / рішення / вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску облікові показники щодо донарахованих/зменшених територіальним органом ДПС грошових зобов`язань, єдиного внеску, зменшення суми бюджетного відшкодування, відмови у бюджетному відшкодуванні, зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість, врахованого у зменшення податкового боргу, одночасно переносяться до ІКП та відображаються датою граничного строку сплати/зменшення з використанням відповідних облікових показників (кодів операцій).

До настання граничного строку сплати/зменшення донараховані/зменшені суми за відсутності процедури адміністративного або судового оскарження не беруть участі у розрахунках.

Порядок дій до настання граничного строку сплати/зменшення донарахованих/зменшених сум за наявності процедури адміністративного або судового оскарження описано у підрозділі 4 цього розділу.

За умови відсутності інформації про початок процедури адміністративного та/або судового оскарження з дня настання граничного строку сплати/зменшення відповідні донараховані/зменшені суми в ІКП беруть участь у розрахунках.

Згідно з пунктом 4 розділу V Порядку №5 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем вносять дані до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати єдиного внеску створює певні наслідки для платника та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу/недоїмки з єдиного внеску, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), від 25.03.2020 (справа №826/9288/18).

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку про безпідставність нарахування контролюючим органом позивачу суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV квартал 2020 року в розмірі 3300,00 грн, та як наслідок, протиправність та необхідність скасування вимоги ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за ІV квартал 2020 року у розмірі 3300,00 грн.

А відтак, з метою належного та повного захисту порушених прав ОСОБА_1 суд вважає за доцільне задовольнити також й позовні вимоги останнього в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в розмірі 3299,92 грн.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги в частині та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 квітня 2021 року за №Ф-9804-13/1313-У в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за ІV квартал 2020 року у розмірі 3300,00 грн (три тисячі триста гривень нуль копійок).

Зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в розмірі 3299,92 грн (три тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто дві копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава