Постанова

від 17.08.2023 по справі 440/5364/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 р. Справа № 440/5364/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2022, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, м. Полтава, по справі № 440/5364/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправною та скасування вимоги та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині та зобов`язання вчинити дії, у якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Полтавській області від 21 квітня 2021 року за №Ф-9804-13/1313-У в частині нарахування ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в сумі 3300,00грн;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Полтавській області, код ЄДРПОУ ВП 44057192, внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в розмірі 3299,92грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги в частині та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 квітня 2021 року за №Ф-9804-13/1313-У в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за ІV квартал 2020 року у розмірі 3300,00грн (три тисячі триста гривень нуль копійок).

Зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в розмірі 3299,92грн (три тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто дві копійки).

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач перебуває на обліку відповідача як фізична особа, яка займається незалежною професійною (адвокатською) діяльністю. У спірний період позивач своє право на адвокатську діяльність не зупиняв та не припиняв, тому у нього зберігався обов`язок зі сплати єдиного внеску як самозайнятої особи. При цьому апелянт стверджує, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками не звільняються зі сплати єдиного внеску за себе як самозайняту особу. В частині вимог внести зміни до інтегрованої картки позивача як платника єдиного внеску зазначає, що таке коригування проводиться на підставі передбачених Порядком від 12.01.2021 №5 документів та рішень, які на даний час відсутні.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розгляд справи з викликом сторін та вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 на підставі рішення Полтавської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 21.09.2007 №10 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво №548 від 21.09.2007.

У період з 22.09.2020 про 31.12.2020 позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ"Локомотив-сервіс" та займав посаду юрисконсульта, що підтверджується копією довідки ТОВ"Локомотив-сервіс" від 28.12.2021 №420.

21.04.2021 ГУ ДПС у Полтавській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальну суму 7517,10грн, в тому числі за ІV квартал 2020 року в сумі 3300,00грн.

Позивач не погодився з вимогою про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У в частині зобов`язання сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за ІV квартал 2020 року в сумі 3300,00грн, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позивні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність нарахування контролюючим органом позивачу суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV квартал 2020 року в розмірі 3300,00грн, та як наслідок, протиправність та необхідність скасування вимоги ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за ІV квартал 2020 року у розмірі 3300,00грн та доцільність зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника позивача із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в розмірі 3299,92грн.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.3 ст.4, ч.1 ст.13 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За приписами ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Проаналізувавши наведені вище положення ПК України та Закону №5076-VI, Верховний Суд у постановах від 27.05.2020 у справі №500/576/19, від 04.06.2020 у справі №240/9527/19 та від 11.08.2022 у справі №1940/1565/18 дійшов висновку, що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі. Одночасно особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником.

Адвокат може здійснювати свою діяльність у таких організаційних формах: індивідуально, у складі адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання. Водночас, посада юриста на підприємстві (установі, організації), що не займається адвокатською діяльністю, в такому переліку відсутня, а тому адвокат, який працює за трудовим договором на подібній посаді, як у випадку позивача, не зможе відобразити це місце роботи в Єдиному реєстрі адвокатів України і буде змушений обрати у ньому інформацію щодо своєї індивідуальної адвокатської діяльності, як єдиний із дозволених Законом варіантів організаційних форм діяльності адвоката.

Тобто адвокат, який працює за трудовим договором на такій посаді, одночасно перебуває у двох статусах: з одного боку - найманого працівника, який працює за трудовим договором, а з іншого - адвоката, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Якщо адвокат обирає індивідуальну діяльність, цьому кореспондує обов`язок стати на облік в контролюючому органі та сплачувати єдиний соціальний внесок на умовах, визначених Законом України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; якщо ж особа працює за трудовим договором, платником єдиного внеску за неї, відповідно до цього ж Закону, є її роботодавець (підприємство, установа та організація, яке використовує працю фізичної особи на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством). При цьому база нарахування єдиного соціального внеску для означених вище платників податку є різною (сума нарахованої працівникові заробітної плати та сума доходу (прибутку), отриманого від незалежної професійної діяльності).

Так, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом ст.2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абз.2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абз.1 п.1 та п.2 ч.1ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за чинними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в контролюючих органах і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відтак, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 у справі №160/3114/19, від 05.12.2019 у справі №260/358/19, від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 27.02.2020 у справі №0440/5632/18, від 28.05.2020 у справі №200/10723/18-а та від 11.08.2022 у справі №1940/1565/18.

Таким чином, твердження відповідача про обов`язок позивача своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, у періоді в якому такий доходів як самозайнята особа доходів не отримувала, не відповідає наведеним положенням законодавства, адже такі не ґрунтуються на правильному застосуванні відповідних норм матеріального права.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що ст.2 Закону №2464-VI обов`язок подавати звітність з єдиного соціального внеску покладено саме на платників такого внеску.

При цьому, абз.2 п.2 ч.1 ст.7 цього Закону передбачено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Водночас сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Тобто обов`язок визначати базу нарахування не менше розміру мінімального страхового внеску в разі неотримання доходу покладений саме на платників єдиного соціального внеску. За умови неотримання позивачем доходів від здійснення ним як самозайнятою особою незалежної професійної діяльності, тобто відмінної від тієї, що здійснюється позивачем як найманим працівником, платником єдиного соціального внеску, на якого покладено обов`язок подавати звітність, виступає саме роботодавець.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 22.09.2020 про 31.12.2020 позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ"Локомотив-сервіс", працював на посаді юрисконсульта товариства, тобто здійснював діяльність у сфері права в межах трудових відносин з ТОВ"Локомотив-сервіс", що підтверджується копією довідки ТОВ"Локомотив-сервіс" від 28.12.2021 №420.

Наданою до суду випискою з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-7 підтверджено той факт, що єдиний внесок за застраховану особу (позивача) у ІV кварталі 2020 року сплачено страхувальником - його роботодавцем ТОВ"Локомотив-сервіс" (ідентифікаційний код 30385623).

Враховуючи відсутність належних доказів того, що позивач як самозайнята особа (адвокат) поза межами трудової діяльності отримував доходи від незалежної професійної діяльності у ІV кварталі 2020 року, визначена у вимозі ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV квартал 2020 року в розмірі 3300,00грн фактично є подвійним нарахуванням єдиного внеску на один і той самий дохід позивача за вказаний період.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суде першої інстанції, що вимога ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за ІV квартал 2020 року у розмірі 3300,00грн є протиправною та підлягає скасуванню.

Посилання відповідача на витяг з сайту Судової влади України як на доказ здійснення позивачем, як адвокатом, діяльності як самозайнятою особою у спірний період колегія суддів відхиляє, оскільки вказані обставини не підтверджені доказами, які відповідають вимогам статей 73-75 КАС України, а саме коли і на яких умовах було укладено договір щодо представництва у вказаній справі, чи отримано позивачем доход у 4 кварталі 2020 року за наслідками такої діяльності. Також колегія суддів зазначає, що підставою прийняття вимоги про нарахування єдиного внеску не було отримання позивачем доходу від здійснення позивачем представництва у наведеній справі.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доцільність зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника позивача із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в розмірі 3299,92грн з огляду на наступне.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлені Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5 (надалі Порядок № 5).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Згідно п. 3 розділу І Порядку № 5 оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі. Метою ведення оперативного обліку і складання звітності податкових органів є забезпечення користувачів повною, достовірною та неупередженою інформацією щодо стану розрахунків платників з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІ Порядку № 5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Під час проведення облікової операції в ІКП зазначається дата запису операції, зміст операції та/або документ, на підставі якого здійснюється запис. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Таким чином, відповідач є спеціально уповноваженим органом, працівники якого є відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску.

В інтегрованій картці платника податків контролюючий орган відображає будь-які нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов`язань платника податків, розрахунки з бюджетом.

Колегія суддів зауважує, що, оскільки нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов`язань платника податків, його податкового боргу, розрахунки з бюджетом здійснюються в інтегрованій картці платника податків, то у платника податків наявний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.10.2018 по справі №816/2220/17, від 13.02.2018 у справі №816/2042/16, від 28.10.2022 у справі №200/5487/21, від 19.02.2019 у справі №825/999/17, від 26.02.2019 у справі справа № 805/4374/15-а, від 25.03.2020 у справі №826/9288/18, від 02.03.2013 у справі №826/23604/15.

Враховуючи, що, суд дійшов висновку про протиправність та необхідність скасування вимоги ГУ ДПС у Полтавській області від 21.04.2021 за №Ф-9804-13/1313-У в частині визначення недоїмки з єдиного внеску за ІV квартал 2020 року у розмірі 3300,00грн, з метою належного та повного захисту порушених прав ОСОБА_1 позовні вимоги останнього в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування шляхом виключення інформації про суму боргу із єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ІV-й квартал 2020 року в розмірі 3299,92грн також підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 по справі № 440/5364/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко